Решение № 32470251, 16.07.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.07.13р. Справа № 904/4132/13За позовом Фермерського господарства "AURUM", с. Олександрівка Золочівського району Харківської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіл-Центр 2011", м. Павлоград

Дніпропетровської області

про стягнення 84 756,50 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: Говтвяниця М.В., довір. від 01.04.13р.;

від відповідача: Гречко Д.В., довір. від 13.06.13р.

Суть спору:

Фермерське господарство "AURUM" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіл-Центр 2011" (далі - відповідач) суму 84 756,50 грн. попередньої оплати за товар.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує, у своєму відзиві зазначає, що заявником не надано доказів про вимогу позивача щодо виконання зобов'язання у визначений час, таким чином, відповідач вважає, що позивач в односторонньому порядку намагається відмовитись від виконання зобов'язання, також звертає увагу на те, що позивач, пославшись на ст. 1212 ЦК України, просить суд стягнути грошові кошти як безпідставно отримані, в той час як оплата проводилась на підставі виставленого рахунку, тому, на думку відповідача, спірні грошові кошти не можна вважати безпідставно отриманими, що також є підставою для відмови у позові.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

На підставі виставленого відповідачем рахунку № 135 від 10.04.13р. позивач здійснив передплату вартості дизельного палива на суму 84 756,50 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 30 від 10.04.13р. (а.с.8).

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі зазначеної домовленості по поставці спірної продукції, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

За умовами ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на те, що відповідач не здійснив поставки сплаченого позивачем товару, 26.04.13р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення сплачених коштів.

Згідно приписів ч.ч.1, 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Враховуючи те, що відповідач не повернув зазначених коштів, позивач, просить стягнути з відповідача суму 84 756,50 грн. безпідставно набутих грошових коштів у відповідності до положень ст.1212 ЦК України, що і є предметом позову у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Приписами ст.180 ГК України передбачено,що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було запропоновано позивачу укласти договір купівлі-продажу дизельного палива, шляхом виставлення рахунку на оплату.

Відповідно до ч.1 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Приписами ч.2 ст.642 ЦК України встановлено, що у випадку, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

З огляду на те, що позивачем було сплачено виставлений відповідачем рахунок, слід вважати, що позивач своїми діями підтвердив прийняття пропозиції відповідача щодо укладення договору, а відтак договір вважається укладеним.

За викладених обставин, суд дійшов висновку про укладення між позивачем та відповідачем договору щодо поставки дизельного палива на підставі усної домовленості, отже твердження позивача щодо набуття відповідачем грошових коштів у розмірі 84 756,50 грн. без достатньої правової підстави є необґрунтованими, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати як безпідставно набутих грошових коштів з посиланням на приписи ст.1212 ЦК України є неправомірними.

Однак, в силу ст. 4 ГПК України господарський суд має право самостійно визначитися стосовно законодавства, яке підлягає застосуванню при вирішенні конкретного господарського спору незалежно від змісту вимог, викладених у позовній заяві, та не застосовує лише акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України. При цьому, самостійне визначення судом законодавства, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог та порушення останнім положень ст. 83 ГПК України.

Згідно постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин, зміна посилання на норми права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

Отже, в даному випадку суд вважає необхідним надати належну оцінку фактичним обставинам справи (тобто підставам позову) та застосувати відповідні норми права.

В силу положень статті 11 і 509 Цивільного кодексу України, а також ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України, із зазначених дій сторін у відповідача виникло зобов'язання по поставці позивачу замовленого товару.

Згідно положень ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України та тотожних умов ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Між тим, стосовно заперечень відповідача, викладених у відзиві суд зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою від 26.04.13 р. (а.с.37) повернути сплачені кошти, яка була отримана останнім 14.05.13 р. (а.с.10-11).

У відзиві на позов відповідач вказує, що від позивача не надходило вимоги щодо поставки товару у інші строки, ніж було обумовлено між позивачем та відповідачем.

Однак, суд звертає увагу на те, що відповідач, як сторона договору, зобов'язаний був надати відповідь на вищезазначену вимогу, або запропонувати порядок та строки поставки товару. Посилання у відзиві на те, що між сторонами була досягнута домовленість про постачання дизельного палива у період з серпня по вересень 2013 р. документально не підтверджено та заперечується позивачем у судовому засіданні.

Оскільки, в семиденний термін після отримання вимоги, відповідач не здійснив поставку товару, не повернув отримані за непоставлений товар грошові кошти, а також не надав доказів щодо погодження із позивачем поставки товару у строк до вересня 2013 р., або в який не будь інший термін, тому заперечення відповідача судом відхиляються.

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджується здійснення позивачем попередньої оплати за товар, який відповідачем не поставлено, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а отже такими що підлягають задоволенню.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.

Наведене є підставою для задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 49 ГПК України, сплата судових витрат, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіл-Центр 2011" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Полтавська, 93/3; ЄДРПОУ 37806023) на користь Фермерського господарства "AURUM" (62214, Харківська область, Золочівський район, с.Олександрівка, вул.Чадунелі, 21; ЄДРПОУ 30916539) суму 84 756,50 грн. (вісімдесят чотири тисячі сімсот п'ятдесят шість грн. 50 коп.) основного боргу, 1 720, 50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.) судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано - 15.07.2013р.