Решение № 32455103, 17.07.2013, Кіндратівський районний суд міста Горлівки (до 25.04.2025 - Калінінський районний суд м. Горлівки)

_________________

Справа № 2/251/957/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2013 року Калінінський районний суд м. Горлівки Донецької області у складі :

головуючого судді: Жукової О.Є.

при секретарі: Андрєєвому А.В.

за участю позивача: ОСОБА_1

представника позивача -ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3

представника відповідача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Горлівки справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6 про розподіл майна ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом до відповідача, в якому просила поділити спільне сумісне майно подружжя шляхом виплати їй 1\2 частини вартості встановлених та придбаних матеріальних речей та установок , а саме 19050 гривень.

Заявлені вимоги позивач обгрунтував тим, що вона перебувала у шлюбі з відповідачем з вересня 2008 року, однак з червня 2007 року мешкала спільно з відповідачем в цивільному шлюбі. На теперішній час вирішується питання про розірвання шлюбу з ОСОБА_3, однак сторони не можуть досягнути згоди щодо добровільного розподілу майна, придбаного під час шлюбу.

В ході судового розгляду позивачка уточнила позовні вимоги, зазначивши, що з відповідачем з червня 2007 року по січень 2012 року проживали спільно однією сім»єю. Від шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. В період шлюбу вона та відповідач проживали спільно в квартирі АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності відповідачу та членам його родини.

З 2007 року позивачка спільно з відповідачем за спільні кошти здійснила демонтаж та установку віконних блоків на суму 15000 гривень, ремонт балкону на суму 7000 гривень, також нею та відповідачем було придбано: кондиціонер , вартістю з установкою 3000 гривень; встановлено газовий лічильник , вартістю з установкою 1300 гривень; водонагрівальний бак «Атлантик» , з установкою вартістю 1200 гривень; газова піч вартістю 1500 гривень; холодильник, вартістю 3000 гривень; телевізор , вартістю 3000 гривень.

Оскільки , на теперішній час шлюбні стосунки з відповідачем припинені, та в добровільному порядку поділити майно неможливо, просила суд постановити рішення, яким здійснити розподіл спільної сумісної власності подружжя , виділити в користування ОСОБА_3 встановлені віконні блоки , кондиціонер, газовий лічильник, водонагрівальний бак,газову піч, холодильник, телевізор, та присудити ОСОБА_1 грошову компенсацію ? частини спільної сумісної власності подружжя в сумі 17 380 гривень з ОСОБА_3.

В судовому засіданні позивачка та її представник уточнені позовні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, наполягали на задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 позов не визнали в повному обсязі. В задоволенні позовних вимог просили відмовити, вказавши, що не заперечують того факту , що за час спільного проживання ним та ОСОБА_1 були встановлені вікна з балконом , придбані кондиціонер, бак, піч, холодильник та телевізор . Разом з тим, не згодні з вартістю зазначеного майна, яку вважають позивачкою недоведеною. Крім того, на їх думку , поділити віконні блоки неможливо, оскільки відповідач є лише співвласником квартири. Також зазначили, що газовий лічильник встановлювався матір»ю відповідача , яка є співвласницею квартири, і позивачка приховала від суду, що за час спільного проживання вона та ОСОБА_3 придбали комп»ютер, хлібопіч, фотоапарати та мали вклади в банках, і цими речами та грошами позивачка розпорядилася на свій розсуд, а тому вважають, що між сторонами відбувся добровільний та рівноцінний розподіл майна.

Треті особи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в наданих до суду заявах просили справу розглянути у їх відсутність , в задоволенні уточнених позовних вимог відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями Цивільного Кодексу України та Сімейним Кодексом України.

По справі встановлені наступні фактичні обставини.

З 13 вересня 2008 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с. 6).

Від даного шлюбу у сторін народились донька ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 7).

В судовому засіданні стороною відповідача не оспорювалася та обставина, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали однією сім'єю в квартирі АДРЕСА_1, та вели спільне господарство з червня 2007 року по січень 2012 року , що підтверджено також поясненнями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10.

Рішенням Калінінського районного суду м. Горлівки від 26 грудня 2012 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано (а.с.54).

В судовому засіданні було встановлено , що сторони за час шлюбу придбали наступне майно:

1) металопластикові віконні блоки ( враховуючи балкон ) , в квартирі АДРЕСА_1 вартістю 6600 гривень, 59,85 гривень, що підтверджено чеками від 17 січня 2010 року (а.с.13), та на суму 2112 гривень ( відповідно до договору № 397 -К від 11.09.2007 року (а.с.39), тобто на загальну суму 8771,85 гривень ;

2) кондиціонер «DIGITAL» , вартістю 2095 гривень (а.с.14);

3) холодильник « DAEWOO» , вартістю 1942 гривні (а.с.15);

4), газова плита «RAINFORD» вартістю 1499 гривень (а.с.16);

5) водонагрівальний бак «ATLANTIK» , вартістю 770 гривень (а.с.18);

6) телевізор «ВВК» , вартістю 2629 гривень (а.с. 17) - на загальну суму 17 706 ( сімнадцять тисяч сімсот шість ) гривень 85 копійок.

При цьому, суд вважає, що вартість майна , визначена позивачкою ОСОБА_1, не знайшла підтвердження в судовому засіданні , спростовується наданими нею ж квитанціями та чеками. Також, суд не приймає до уваги посилання ОСОБА_1 на те, що вартість вікон становить 15000 гривень виходячи з кредитного договору, оскільки , наявний в матеріалах справи договір кредиту від 13 вересня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль « та ОСОБА_3 підтверджує лише отримання останнім грошових коштів на споживчі цілі, та може бути прийнятий судом як доказ вартості певного майна.

Також, суд не приймає до уваги доводи відповідача ОСОБА_3 про те, що він не згодний з вартістю майна, оскільки ним на підтвердження своїх заперечень будь-яких доказів не надано, клопотання про призначення товарознавчої експертизи, з метою визначення вартості майна, від нього в судовому засіданні не надходило.

Крім того, суд , на підставі досліджених доказів, наданих сторонами вважає, що ОСОБА_1 не надано жодних доказів того, що нею та ОСОБА_3 за час спільного проживання та шлюбу, за спільні кошти був придбаний газовий лічильник і його вартість складає 1300 гривень , а тому зазначене майно не може бути визнане судом спільною сумісною власністю сторін.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку .

Відповідно до чинного законодавства, загальною спільною власністю чоловіка і жінки є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, що може бути об'єктом права приватної власності, крім майна нажитого кожним з чоловіка і жінки за час їхнього роздільного проживання при фактичному припиненні подружніх відносин.

Згідно з положеннями ст. 60 СК України майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності, навіть якщо один із них не мав самостійного заробітку.

Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності, що означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов'язанні доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте ними у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.

Якщо майно придбане під час шлюбу, то реєстрація прав на нього лише на ім'я одного з подружжя не спростовує презумпції належності його до спільної сумісної власності подружжя, тобто якщо у відповідному документі власником чи набувачем вказано лише чоловіка, це ще не означає, що він є одноосібним власником майна.

Об'єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту. Річ - це об'єкт матеріального світу, саме предмети якого є об'єктом права власності.

Подружжя володіє, користується та розпоряджається майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності на рівних засадах, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, відповідно до положень ст. 63 СК України.

Дружина та чоловік з часу реєстрації шлюбу мають право на поділ набутого ними майна як під час перебування у шлюбі, так і після його розірвання.

Крім того, ст. 74 СК України встановлено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання , належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Стаття 68 СК України визначено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу

Ст. 69 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. Кожен із співвласників має право на поділ спільного майна.

Поділ всього майна, яке було спільною сумісною власністю подружжя, або лише певної речі, означає припинення щодо нього режиму об'єкта права спільної сумісної власності.

При визначені розміру часток майна дружини та чоловіка суд керується ст. 70 СК України, відповідно до положень якої у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Частиною 1 статті 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Тому суд, виходячи з наведених вимог закону та керуючись роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного суд України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна подружжя», вважає, що по даній справі слід застосувати запропонований ОСОБА_1 варіант розподілу, а саме виплатити їй грошову компенсацію за ? частку у праві спільної сумісної власності подружжя, обсяг якого було встановлено в ході розгляду справи , оскільки при іншому розподілі не буде вирішено спір по суті.

При ухвалені рішення в частині грошової компенсації судом враховується той факт, що набуте майно позивачем та відповідачем за час шлюбу є речами неподільними, а тому не можливо поділити їх в натурі через різницю вартості, а також через те, що все майно знаходиться у користуванні відповідача.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" № 11 від 21.12.2007р., вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення ведення спільного господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання.

Враховуючи наведене , та встановлені в судовому засіданні фактичні обставини справи, позовні вимоги слід задовольнити частково , виділив ОСОБА_3 металопластикові віконні блоки в квартирі АДРЕСА_1, кондиціонер «DIGITAL» , холодильник « DAEWOO « , газову плиту «RAINFORD» , водонагрівальний бак «ATLANTIK» , телевізор «ВВК» - на загальну суму 17 706 гривень 85 копійок , та присудити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 1/2 частку у праві спільної сумісної власності подружжя, що дорівнює 8853 гривні 43 копійки ( 17 706 гривень 85 копійок : 2 ) яку стягнути з ОСОБА_3.

При цьому суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що за час шлюбу ним та позивачкою було придбано ще комп`ютер, фотоапарати, хлібопіч , які перебувають в користуванні позивача , та ОСОБА_1 самовільно розпорядилася набути під час шлюбу грошовими коштами, що перебували в банківських установах, оскільки ОСОБА_3 суду не було надано зустрічний позов , і визначене ним майно не може бути предметом поділу , з тих підстав, що згідно вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог.

Питання про судові витрати належить вирішити відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 7, 8, 10, 11, 15, 209, 212, 213, 214, 215, 223, 293, 294 ЦПК України, ст. ст. 60, 62, 63, 67 , 70,71 СК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6 про розподіл майна - задовольнити частково.

Поділити спільне сумісне майно подружжя, виділив ОСОБА_3 металопластикові віконні блоки в квартирі АДРЕСА_1, кондиціонер «DIGITAL» , холодильник « DAEWOO « , газову плиту «RAINFORD» , водонагрівальний бак «ATLANTIK» , телевізор «ВВК» - на загальну суму 17 706 ( сімнадцять тисяч сімсот шість ) гривень 85 копійок .

Присудити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 1/2 частку у праві спільної сумісної власності подружжя, що дорівнює 8853 ( вісім тисяч вісімсот п»ятдесят три) гривні 43 копійки , яку стягнути з ОСОБА_3 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 229 (двісті двадцять дев»ять) гривень 40 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Донецької області шляхом подання до Калінінського районного суду м. Горлівки апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя : О.Є. Жукова