№ 32446771, 21.06.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

21 червня 2013 р. Справа № 2а/0270/3779/12

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни,

Суддів: Дончика Віталія Володимировича,

Дмитришеної Руслани Миколаївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Чабан Вікторії Вікторівни,

представника позивача: Костіна М.К.,

представників відповідача: Попової О.В., Пенської О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного підприємства "Бджільнянський спиртовий завод" до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень - рішень,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось державне підприємство "Бджільнянський спиртовий завод" (далі - ДП "Бджільнянський спиртзавод") з адміністративним позовом до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області (далі - Гайсинська МДПІ) про скасування податкових повідомлень - рішень.

Позовні вимоги мотивовано тим, що за результатами планової виїзної перевірки ДП "Бджільнянський спиртзавод" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2011 року відповідачем складено акт №05/2200/054559140 від 16.03.2012 року, яким встановлено, в тому числі, наступні порушення:

- п.п. 4.1.1, пп.4.1.6, п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1, пп.5.2.5 п.5.2, пп. 5.6.1 п. 5.6 , пп.5.7.1 п.5.7, п.5.9 ст.5, пп. 11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції Закону України від 22 травня 1997 року №283/97-ВР із змінами і доповненнями) в результаті чого завищено від"ємне значення об"єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 4 363875,00 грн., в тому числі за 3 квартал 2009 року в сумі 215728,00 грн., за 2009 рік на суму 103407,00 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 41860,00 грн., за 2-4 квартали 2010 року в сумі 3952516,00 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 266092 грн.;

- п.п.4.1.1, пп.4.1.6, п.4.1 ст.4, п.5.1, п.5.2.1, пп.5.2.5, пп.5.6.1, п.5.6, пп.5.7.1 п.5.7, п.5.9 ст.5, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції Закону України від 22 травня 1997 року №283/97-ВР із змінами і доповненнями) в результаті занижено податок на прибуток на загальну суму 186927 грн., в тому числі за 4 квартал 2009 року в сумі 48903,00 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 25512,00 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 24394,00 грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 132541,00 грн., та завищено податок на прибуток за 3 квартал 2010 року в сумі 44423,00 грн.;

- п.135.1, п.135.5 ст.135, пп.136.1.2 п.136.1 ст.136, п.138.1, п.138.4 ст.138, пп.138.8.1 п.138.8, п.138.8, п.138.10.1(а), п.138.2 ст138, п.146.1, п.146.2, п.146.5 ст.146 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 300243,00 грн., в тому числі за 2 квартал 2011 року в сумі 105707,00 грн., за 3 квартал 2011 року в сумі 141006,00 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 53530,00 грн.;

- п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено суми ПДВ, що підлягають нарахуванню до сплати в бюджет всього у сумі 667461,00 грн., у тому числі березень 2010 року - 60379,00 грн., травень 2010 року - 75320,00 грн., червень 2010 року в сумі - 11255,00 грн., грудень 2010 року - 3855,00грн., лютий 2011 року - 1812,00 грн., квітень 2011 року - 33720,00 грн., червень 2011 року - 90978,00 грн., липень 2011 року - 44306,00 грн., серпень 2011 року - 22142,00 грн., вересень 2011 року - 101950,00 грн., жовтень 2011 року - 65919,00 грн., листопад 2011 року - 101795,00 грн., грудень - 54030,00 грн.;

- п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено від'ємне значення об"єкту оподаткування податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 127909,00 грн., в тому числі березень 2010 року в сумі 60846,00 грн., грудень 2012 року в сумі 67063,00 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки Гайсинською МДПІ винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000062201 від 09 квітня 2011 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4 363 875,00 грн.;

- №0000042201 від 09 квітня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання ДП "Бджільнянський спиртовий завод" з податку на прибуток на 487 170,00 грн.;

- №0000072201 від 09 квітня 2011 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 127 909,00 грн.;

- №0000052201 від 09 квітня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання ДП "Бджільнянський спиртовий завод" за платежем податок на додану вартість на 667461,00 грн.

Позивач вважає, що зазначені податкові повідомлення - рішення прийняті з порушенням норм податкового законодавства, ними неправомірно завищено податкові зобов'язання позивача, а, відтак, вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та пояснення надані в судовому засіданні, просив адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Зокрема, представник позивача вказує на необґрунтованість висновків контролюючого органу щодо неправомірного включення до валових витрат підприємства витрат на придбання палива та електроенергії вище норм, затверджених підприємством. Зазначає, що вказані витрати відносились ДП "Бджільнянський спиртзавод" на валові витрати, витрати по придбанню палива, газу та електроенергії в межах норм фактично понесених витрат на виробництво спирту та підтверджуються первинною документацією, показниками лічильників, які щоденно фіксувалися представниками податкової інспекції.

Не погоджуючись з висновками податкової інспекції, позивач також вказує на те, що згідно ухвали Господарського суду Вінницької області від 29.10.2010 року та згідно із затвердженним реєстром вимог кредиторів, до якого включені вимоги ЗАТ "Ензим" та ПП "Агро-Ніка", строк позовної давності по вказаним кредиторам, в зв'язку з порушенням провадження у справі про банкрутство відносно ДП "Бджільнянський спиртовий завод", не сплив. За таких обставин, позивач вважає необґрунтованими висновки податкового органу щодо заниження валового доходу підприємства на суму кредиторської заборгованості перед контрагентами ЗАТ "Ензим" та ПП "Агро-Ніка".

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, надавши суду письмові заперечення (том 1, а.с. 238-240), в яких вказали, що встановлені перевіркою порушення податкового законодавства в дійсності мали місце.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

ДП "Бджільнянський спиртовий завод" зареєстровано Теплицькою районною державною адміністрацією Вінницької області 29.12.1994 року, ідентифікаційний код 05459140, та взято на податковий облік Теплицьким відділенням Гайсинської міжрайонної державної податкової служби 19.06.1997 року за № 7. Окрім іншого, підприємство є платником податку на додану вартість та податку на прибуток.

В період з 17.02.2012 року по 09.03.2012 року посадовими особами Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку ДП "Бджільнянський спиртовий завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2011 року.

В ході проведеної перевірки перевіряючими встановлено порушення ДП "Бджільнянський спиртовий завод " п.п. 4.1.1, пп.4.1.6, п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1, пп.5.2.5 п.5.2, пп. 5.6.1 п. 5.6 , пп.5.7.1 п.5.7, п.5.9 ст.5, пп. 11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції Закону України від 22 травня 1997 року №283/97-ВР із змінами і доповненнями) в результаті чого завищено від"ємне значення об"єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 4 363875,00 грн., в тому числі за 3 квартал 2009 року в сумі 215728,00 грн., за 2009 рік на суму 103407,00 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 41860,00 грн., за 2-4 квартали 2010 року в сумі 3952516,00 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 266092 грн.;

- п.п.4.1.1, пп.4.1.6, п.4.1 ст.4, п.5.1, п.5.2.1, пп.5.2.5, пп.5.6.1, п.5.6, пп.5.7.1 п.5.7, п.5.9 ст.5, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції Закону України від 22 травня 1997 року №283/97-ВР із змінами і доповненнями) в результаті занижено податок на прибуток на загальну суму 186927 грн., в тому числі за 4 квартал 2009 року в сумі 48903,00 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 25512,00 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 24394,00 грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 132541,00 грн., та завищено податок на прибуток за 3 квартал 2010 року в сумі 44423,00 грн.;

- п.135.1, п.135.5 ст.135, пп.136.1.2 п.136.1 ст.136, п.138.1, п.138.4 ст.138, пп.138.8.1 п.138.8, п.138.8, п.138.10.1(а), п.138.2 ст138, п.146.1, п.146.2, п.146.5 ст.146 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 300243,00 грн., в тому числі за 2 квартал 2011 року в сумі 105707,00 грн., за 3 квартал 2011 року в сумі 141006,00 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 53530,00 грн.;

- п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено суми ПДВ, що підлягають нарахуванню до сплати в бюджет всього у сумі 667461,00 грн., у тому числі березень 2010 року - 60379,00 грн., травень 2010 року - 75320,00 грн., червень 2010 року в сумі - 11255,00 грн., грудень 2010 року - 3855,00грн., лютий 2011 року - 1812,00 грн., квітень 2011 року - 33720,00 грн., червень 2011 року - 90978,00 грн., липень 2011 року - 44306,00 грн., серпень 2011 року - 22142,00 грн., вересень 2011 року - 101950,00 грн., жовтень 2011 року - 65919,00 грн., листопад 2011 року - 101795,00 грн., грудень - 54030,00 грн.;

- п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено від'ємне значення об"єкту оподаткування податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 127909,00 грн., в тому числі березень 2010 року в сумі 60846,00 грн., грудень 2012 року в сумі 67063,00 грн.

Результати проведеної перевірки оформлено актом перевірки № 05/2200/054559140 від 16.03.2012 року (том 1 а.с. 20-95).

Висновки проведеної перевірки знайшли своє відображення у прийнятих податкових повідомленнях - рішеннях №0000062201 від 09 квітня 2011 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4 363 875,00 грн., №0000042201 від 09 квітня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання ДП "Бджільнянський спиртовий завод" з податку на прибуток на 487 170,00 грн., №0000072201 від 09 квітня 2011 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку па додану вартість у розмірі 127 909,00 грн. та №0000052201 від 09 квітня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання ДП "Бджільнянський спиртовий завод" за платежем податок на додану вартість на 667461,00 грн. ( т. 1 а.с. 15 - 18 ).

Зазначені податкові повідомлення - рішення позивач вважає протиправними, в зв'язку з чим звернувся до суду з адміністративний позовом про їх скасування.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.

Порядок формування валових витрат передбачений Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податковим кодексом України в залежності від перевіряємого періоду.

Відповідно до положення п. 5.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( далі - Закон ), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно з абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В свою чергу, аналогічні норми передбачені п. 138.2 ст. 138 та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України. Згідно яких витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно положення п. 1.6 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом ДПА України від 29 березня 2003 р. № 143, дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Згідно п. п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначений статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Аналогічні правові норми було закріплено і в Законі України "Про податок на додану вартість".

Так, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З аналізу даних норм слідує, що право на віднесення до складу валових витрат сум витрат на придбання товару, а також право на податковий кредит, що підлягає бюджетному відшкодуванню, виникає у платника податку у разі придбання товарів та використання їх у подальшій господарські діяльності, і датою такого виникнення необхідно вважати дату здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як свідчать матеріали справи (акт виїзної документальної перевірки №05/2200/054559140 від 16.03.2012 року) та вбачається з пояснень представників відповідача, за результатами проведеної перевірки податковий орган прийшов до висновку, що позивачем в перевіряємий період було завищено витрати в загальній сумі 1115657,00 грн. та завищено податковий кредит в загальній сумі 1161541,00 грн. До такого висновку податковий орган прийшов, оскільки вважає, що підприємством до загальновиробничих витрат включено вартість палива, газу та електроенергії, в той час як фактичне понесення даних витрат на загальновиробничі витрати не підтверджено документами ( стр. 26 акту перевірки ).

В ході розгляду справи представником позивача було заявлено клопотання про призначення судово - економічної експертизи, яке мотивовано тим, що висновки акту перевірки та, відповідно, оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі зазначеного акту, суперечать наданим до перевірки документам бухгалтерського та податкового обліку позивача ( т. 5 а.с. 168 - 169 ).

Розглянувши заявлене клопотання, ухвалою від 25.10.2012 року судом призначено у даній справі судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (т.5 а.с.174-175 ).

За результатами проведення економічної експертизи суду було надано висновок експерта № 1889/12-21 від 26.03.2013 року ( т.5 а.с. 187 - 202 ). Зазначені висновки були підтримані експертом ОСОБА_5 в ході її допиту в судовому засіданні. При цьому, з висновками експерта повністю погодився і представник позивача.

Судом при дослідженні наданих позивачем та долучених до матеріалів справи первинних документів встановлено та підтверджується висновком експерта (т.5 а.с. 201 ), що визначене в акті перевірки збільшення значення податку на прибуток за 2009 рік, 2010 рік, 1 квартал 2011 року та 2-4 квартал 2011 року в розмірі 487170,00 грн. документально та нормативно не підтверджується.

Також, суд вбачає, що згідно з актом перевірки, несплата податку на додану вартість була спричинена заниженням підприємством податкового кредиту в сумі 807508,00 грн. При цьому, складовими причин даного заниження актом перевірки було встановлено:

- відсутність податкових накладних, розрахунків коригування в сумі 84142,00грн. ПДВ;

- понаднормове використання електроенергії та палива в сумі 518530,00 грн. ПДВ;

- відсутність документального підтвердження в сумі 251999,00 грн.

Під час розгляду справи в суді, позивачем так і не були надані для дослідження перелічені в Акті перевірки податкові накладні №2 від 05.05.2009 року (TOB "Нафтида", №6 від 12.05.2009 року (Одеська залізниця), №8 від 12.05.2009 року (TOB "Агроспілка"), №12 від 18.05.2009 року (ПП "ОСОБА_6").

Таким чином, щодо першої складової, суд зазначає, що заниження податкового кредиту в сумі 84 142 грн. підтверджується на підставі пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону про ПДВ, оскільки суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підлягають включенню до складу податкового кредиту, так як останні не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами). Аналогічні висновки, під час проведення економічної експертизи, зроблені експертом та викладені в розділі "Узагальнення отриманих результатів щодо елементів декларацій з податку на додану вартість ".

Щодо донарахування податку на додану вартість за операціями з віднесення до податкового обліку витрат на придбання та використання палива, газу та електричної енергії, то експерт висновки акту перевірки не підтвердив в повній сумі.

Суд приймає до уваги зазначений висновок експерта, оскільки висновки експертизи узгоджуються з фактичними даними, встановленими судом в ході дослідження наданої позивачем і представниками відповідача та долученої до матеріалів справи первинної та іншої бухгалтерської документації, а саме:

- розрахунки загальновиробничіх норм питомих витрат палива, теплової та електричної енергії на 2009 рік, 2010 рік, 2011 рік (том 1, а.с. 171-173);

- акти розподілу енергоносіїв на витрати виробництва за період з липня 2009 року по грудень 2011 року (том 2, а.с. 5-32);

- податкові декларації з податку на додану вартість за 2 півріччя 2009 року та 2010-2011 роки;

- акти виробництва спирту і спиртових рідин, витрат енергоносіїв та сировини ( т.5 а.с. 1-103 );

- витяги з журналу обліку спирту на підприємстві;

- режимні карти роботи котла;

- головні книги за 2009 - 2011 роки;

- оборотно-сальдові відомості;

- податкові накладні;

- картки рахунку по контрагентам;

- виписки по особовим рахункам;

- акти прийому-передачі природного газу;

- рахунки за реактивну електроенергію;

- рапорти про споживання електроенергії.

Суд зауважує, що фактично суть спірних правовідносин зводиться до правомірності включення до валових витрат підприємства витрат з придбання та використання палива, електроенергії та газу в кількості вище затверджених на підприємстві загальновиробничих норм питомих витрат, а також підтвердження права на податковий кредит сум ПДВ по понаднормово використаному паливу, газу та електричній енергії.

Відповідач вважає, що понаднормові витрати палива, газу та електричної енергії не можуть бути включені до валових витрат підприємства. Обгрунтовуючи свою позицію відповідач посилається на Галузеву методику нормування питомих витрат паливно - енергетичних ресурсів у харчовій промисловості, затверджену 25.12.2006 року заступником Міністра аграрної політики.

Позивач не погоджується з такою позицією податкового органу та зазначає, що всі понаднормові витрати палива, газу та електричної енергії мали місце, дані витрати понесені в зв'язку з виробничою діяльністю підприємства, а тому їх вартість було включено до складу загальновиробничих витрат.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Як вбачається, з Галузевої методики нормування питомих витрат паливно - енергетичних ресурсів у харчовій промисловості, затвердженої 25.12.2006 року заступником Міністра аграрної політики ( далі - Методика ), зазначена методика та розроблені на її основі галузеві інструкції є інструктивно - методичними матеріалами для розрахунку питомих норм витрат палива, теплової та електричної енергії в усіх підприємствах, установах та організаціях, функції координації діяльності яких покладені на Департамент харчової промисловості Мінагрополітики України ( п. 1.4 ). Відповідно до п.4.2 Методики, нормування питомих витрат паливно - енергетичних ресурсів не передбачає втручання держави в господарську діяльність підприємств, пов'язану з обмеженням обсягів споживання паливно - енергетичних ресурсів або обсягів виробленої продукції. Згідно п.11.9 Методики, експертизу встановлених норм паливно - енергетичних ресурсів на підприємствах, незалежно від форм власності, контроль за їх наявністю та виконанням здійснює Державна інспекція з енергозбереження під час проведення контролю за станом обліку і використання енергоносіїв на підприємствах ( т.5 а.с. 149 - 163 ).

Відповідно до положень ст. 83 Податкового кодексу України, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є:

83.1.1. документи, визначені цим Кодексом;

83.1.2. податкова інформація;

83.1.3. експертні висновки;

83.1.4. судові рішення;

83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Таким чином, як вбачається з наведеного, відповідач не уповноважений на перевірку обліку, використання, дотримання норм паливно - енергетичних ресурсів підприємством.

Щодо третьої складової суми завищення податкового кредиту - 251 999 грн., слід зазначити, що в даному випадку, не визначено конкретний перелік документів, якими вказана сума не є підтвердженою, тому експерт вказав у своєму висновку, що згідно акту перевірки, провести дослідження в цій частині не видається за можливе.

З даного приводу суд зазначає, що, відповідно до п. 6 розділу 1, п. 5.2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010 (зі змінами і доповненнями), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Таким чином, висновки акта перевірки №05/2200/054559140 від 16.03.2011 року, проведеної Гайсинською МДПІ "Про результати планової виїзної перевірки ДП "Бджільнянський спиртовий завод" щодо заниження податкового кредиту документально та нормативно підтверджуються в сумі 84142,00 грн., що, з врахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування за попередні періоди, призводить до виникнення податкового зобов'язання в сумі 37186,00 грн. " ( т.5 а.с. 201 ).

Відповідаючи на поставлені судом запитання, експерт в підсумках приходить до наступного. Висновки акта перевірки щодо донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість за операціями з віднесення до податкового обліку витрат на придбання та використання палива, газу та електричної енергії за період з 01.07.2009 р. по 31.12.2011 р. не підтверджуються в повній сумі. Висновки акта перевірки щодо збільшення значення податку на прибуток за 2009 рік, 2010 рік, 1 квартал 2011 року та 2 - 4 квартал 2011 року в розмірі 487170,00 грн. документально та нормативно не підтверджується. Висновки акта перевірки щодо заниження податкового кредиту документально та нормативно підтверджується в сумі 84142,00 грн., що, з врахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування за попередні періоди, призводить до виникнення податкового зобов'язання в сумі 37186,00 грн. ( т.5 а.с. 202 ).

Таким чином, здійснивши системний аналіз діючого на момент виникнення спірних правовідносин законодавства та наданих у справу доказів, суд приходить до висновку про обґрунтованість донарахування позивачу податкового зобов'язання лише в сумі 37186,00 грн., щодо решти сум донарахувань, суд вважає, що вони не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Разом з тим, наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого рішення частково протиправним. Однак, це можливо у випадку, якщо цю частину рішення можна належним чином ідентифікувати (відокремити), і за її відсутності рішення, яке оскаржене, в іншій частині не втратить своє значення та цілісність. Рішення, у якому неможливо виділити (відокремити) частину, яка підлягає визнанню протиправною та скасуванню, повинно бути визнане протиправним та скасоване в цілому.

У даному випадку, констатуючи помилкове нарахування податку на додану вартість в частині нарахованої суми та неправомірність висновків щодо завищення валових витрат через порушення відповідних норм закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та положень Податкового кодексу України, суд не може визнати протиправним рішення податкового органу в якійсь сумі.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Враховуючи, що суд не вправі проводити розрахунки та визначати в грошовому виразі в якій частині такі податкові повідомлення-рішення є неправомірними, а в якій відповідають нормам податкового законодавства, тому за наведених обставин суд вважає, що податкові повідомлення - рішення №0000062201 від 09 квітня 2011 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4 363 875,00 грн., №0000042201 від 09 квітня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання ДП "Бджільнянський спиртовий завод" з податку на прибуток на 487 170,00 грн., №0000072201 від 09 квітня 2011 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку па додану вартість у розмірі 127 909,00 грн. та №0000052201 від 09 квітня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання ДП "Бджільнянський спиртовий завод" за платежем податок на додану вартість на 667461,00 грн. підлягають скасуванню в повному обсязі.

В силу ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зауважує, що представником відповідача не надано суду належних доказів, які б свідчили про наявність виявлених та зафіксованих у відповідному акті порушень чинного законодавства України та, як наслідок, про правомірність збільшення податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Суд вважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам, встановленим у справі, підтверджуються належними, достовірними та допустимими доказами, дослідженими у судовому засіданні за участю присутніх учасників процесу, а тому підлягають задоволенню з розподілом судових витрат відповідно до ст. 94 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. В зв'язку з наведеним, суд стягує на користь позивача з Державного бюджету України документально підтверджені понесені судові витрати ( судовий збір ) в сумі 2146,00 грн. ( т.1 а.с. 2 ).

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0000062201 від 09 квітня 2011 року, № 0000042201 від 09 квітня 2012 року, № 0000072201 від 09 квітня 2011 року, № 0000052201 від 09 квітня 2012 року, прийняті Гайсинською міжрайонною державною податковою інспекцією щодо державного підприємства "Бджільнянський спиртовий завод" на підставі акта перевірки № 05/2200/05459140 від 16.03.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства "Бджільнянський спиртовий завод" ( 23840, Вінницька область, Теплицький район, с. Бджільна, вул. Рядянська, 53, код ЄДРПОУ 05459140 ) понесені судові витрати ( судовий збір ) в сумі 2146, 00 грн. ( дві тисячі сто сорок шість гривень 00 коп. ).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий суддя Заброцька Людмила Олександрівна Суддів: Дончика Віталія Володимировича Дмитришеної Руслани Миколаївни