№ 32435573, 09.07.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 липня 2013 р. Справа № 802/1838/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Жернакова М. В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Дмитрука В. В.,

представника позивача: Максимчука А. І.,

представників відповідача: Мусіровського О. А., Сослюк Л. Л., Чабан Н. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: державного закладу "Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - товариство з додатковою відповідальністю страхова компанія "Нафтогазстрах"

до: Державної фінансової інспекції у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування окремих пунктів вимоги

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся державний заклад "Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці" (далі - Лікарня. позивач) з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції у Вінницькій області (надалі - ДФІ у Вінницькій області, відповідач) про визнання протиправними та скасування окремих пунктів вимоги.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за наслідками проведеної ревізії фінансово-господарської діяльності державного закладу "Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці" за період з 01.01.2011 по 01.12.2012 відповідач склав акт № 04-13/5 від 11.03.2013 року, в якому зазначив ряд виявлених порушень зі сторони позивача. Позивач зазначає, що в акті ревізії не наведено достатньо належних доказів, які б свідчили про наявність виявлених та зафіксованих у ньому порушень чинного законодавства України. Як наслідок п.п. 3, 7 вимоги про відшкодування шкоди, позивач вважає протиправними та просить скасувати.

Ухвалою від 16.05.2013 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, за клопотанням представника позивача суд залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - товариство з додатковою відповідальністю страхову компанію "Нафтогазстрах" (далі - ТДВ "Нафтогазстрах", третя особа).

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, додаткових поясненнях, наданих під час розгляду справи. На думку представника позивача, виявлені під час ревізії порушення вимог ч. 3 п. 2.2.21 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 05.10.2005 року № 308/519, та істотних умов договорів, укладених зі страховиками протягом 2012 року при нарахуванні матеріальної допомоги працівникам державного закладу "Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці" не відповідають дійсності. А відтак, на думку представника позивача, п.п. 3, 7 вимоги про відшкодування шкоди є безпідставними.

Представники відповідача позов не визнали, зазначивши, що в результаті співставлення тарифікаційних списків, особових рахунків по нарахуванню заробітної плати встановлено порушення вимог ч. 3 п. 2.2.21 Наказу №308/519 в частині встановлення посадових окладів бухгалтерам з дипломом спеціаліста по 9 тарифному розряду бухгалтерам ОСОБА_5 ОСОБА_6, та ОСОБА_7 за відсутності в останніх дипломів спеціаліста. Внаслідок зазначеного, як стверджують представники відповідача, позивач зайво нарахував заробітну плату в сумі 5205 грн. та провів нарахування до фондів соціального страхування в сумі 1889,41 грн., що призвело до нанесених позивачу збитків в сумі 7094,41 грн. Крім того, як зазначили представники відповідача, в результаті ревізії дотримання законодавства при нарахуванні та здійсненні виплат матеріальної винагороди особам, відповідальним за надання стаціонарної медичної допомоги застрахованим особам, проведеною шляхом співставлення даних меморіального ордеру № 5, укладених договорів, внутрішніх наказів, актів виконаних робіт встановлено, що в порушення істотних умов договорів, укладених зі страховиками протягом 2012 року, при нарахуванні матеріальної допомоги працівникам позивача в розрахунок до суми страхового відшкодування включались вартість медикаментів, отриманих від асистуючих компаній страховика в натуральному вигляді, що призвело до переплат матеріальної винагороди на загальну суму 75755,14 грн. та, як наслідок, - зайвого проведення нарахувань на заробітну плату та перерахування до державних цільових фондів на суму 27499,12 грн. У зв'язку з цим представники відповідача просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. При цьому в матеріалах справи містяться письмові пояснення представника ТДВ "Нафтогазстрах" (а. с. 198-201 тому 1), в яких він зазначає про відсутність порушення істотних умов договору № ПЗЗ/08 від 01.07.2011 року та неправомірність вимоги відповідача про нарахування та здійснення виплат матеріальної винагороди особам, відповідальним за надання медичної допомоги застрахованим особам.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд установив наступні фактичні обставини.

З 28.12.2012 року по 01.03.2013 року ДФІ у Вінницькій області провела ревізію фінансово-господарської діяльності державного закладу "Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці" за період з 01.01.2011 по 01.12.2012. За результатами ревізії ДФІ у Вінницькій області склала акт від 11.03.2013 року № 04-13/5 (а. с. 11-63 Тому 1), в якому зазначила порушення, що, на думку відповідача, були допущені державним закладом "Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці".

Не погодившися з актом ревізії від 11.03.2013 року № 04-13/5, державний заклад "Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці" подав на нього заперечення (а. с. 70-72 тому 1).

Відповідно до висновків на заперечення (а. с. 74-21 Тому 1) до акта ревізії від 11.03.2013 року № 04-13/5 фінансово-господарської діяльності державного закладу "Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці" вказані заперечення не були взяті до уваги ДФІ у Вінницькій області.

03.04.2013 року ДФІ у Вінницькій області направила позивачу лист № 02-04-28-14/2385 з вимогою усунути виявлені під час ревізії порушення (а. с. 64-69 Тому 1). Не погодившися з п. 3 та 7 вимоги відповідача позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з такого.

Пунктом 3 вимоги ДФІ у Вінницькій області зобов'язала позивача відшкодувати зайво виплачену заробітну плату в загальній сумі 7094,41 грн., яка була виплачена внаслідок завищення розміру посадового окладу бухгалтерам лікарні через завищення тарифного розряду без підтвердження відповідної освіти, що є порушенням вимог ч. 3 п. 2.2.21 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення, затверджених спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерством охорони здоров'я України від 05.10.2005 року № 308/519 (далі - Наказ № 308/519), шляхом стягнення з осіб, винних у зайвих грошових виплатах кошти в сумі 5205 грн., проведення перерахунку та відповідних взаєморозрахунків щодо сум внесків до фондів соціального страхування та повернення зайво виплачених коштів в сумі 1889,41 грн. або зарахування в рахунок майбутніх платежів. У разі невідшкодування в добровільному порядку ДФІ у Вінницькій області зобов'язала позивача провести претензійно-позовну роботу щодо відшкодування зайво виплаченої заробітної плати в загальній сумі 7094,41 грн.

В судовому засіданні суд установив, що тарифікаційною комісією в складі головного лікаря ОСОБА_8, головного бухгалтера ОСОБА_9, економіста ОСОБА_10, інспектора з кадрів ОСОБА_11, заступника головного бухгалтера ОСОБА_12 бухгалтерам ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 встановлено посадові оклади бухгалтерам з дипломом спеціаліста по 9 тарифному розряду.

Відповідно до Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 05.10.2005 року №308/519, передбачено встановлення тарифних розрядів у відповідності до встановленої кваліфікаційної категорії. Так, відповідно до п. 2.2.21 Схеми тарифних розрядів посад інших керівників структурних підрозділів, фахівців та технічних службовців бухгалтеру 1 категорії передбачено встановлення 8 тарифного розряду (4 гр.). Умовами також окремо передбачено встановлення тарифних розрядів для посади бухгалтера з дипломом спеціаліста, так бухгалтеру 1 категорії встановлюється 9 тарифний розряд.

В судовому засіданні представник позивача не заперечував факт відсутності дипломів спеціаліста у зазначених бухгалтерів. За таких обставин, враховуючи відсутність у бухгалтерів ОСОБА_13, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 дипломів спеціаліста, тарифні розряди зазначеним працівникам повинні були бути встановлені відповідно до кваліфікаційної категорії, присвоєної атестаційною комісією з урахуванням відповідної освіти.

Суд не приймає посилання позивача на п. 11 Загальних положень Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерством праці та соціальної політики № 336 від 29.12.2004 року, відповідно до якого особи, які не мають відповідної освіти або стажу роботи, установлених кваліфікаційними вимогами, але мають достатній практичний досвід і успішно виконують у повному обсязі покладені на них завдання та обов'язки, можуть бути як виняток залишені на посаді або призначені на відповідні посади за рекомендацією атестаційної комісії, як на обґрунтування призначення 9 тарифного розряду, оскільки вказаний Довідник був затверджений з метою приведення кваліфікаційних характеристик професій працівників у відповідність до вимог Законів України "Про вищу освіту", "Про професійно-технічну освіту" та Класифікатора професій ДК 003-95, а встановлення посадових окладів регулюють саме Умови оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення. Тобто, встановлення посадових окладів належить до повноважень лише тарифікаційної комісії, а не керівника чи атестаційної комісії.

Отже, зазначене порушення призвело до зайвої виплати заробітної плати працівникам, та як наслідок зайвого нарахування та перерахування коштів до фондів соціального страхування на загальну суму 7094,41 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що пункт 3 вимоги ДФІ у Вінницькій області винесений на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже, є правомірним та не підлягає скасуванню.

Пунктом 7 вимоги відповідача позивача зобов'язано відшкодувати матеріальну шкоду (збитки) на загальну суму 103254,26 грн., оскільки в порушення істотних умов договорів, укладених зі страховиками протягом 2012 року, при нарахуванні матеріальної допомоги працівникам Лікарні, в розрахунок до суми страхового відшкодування включались вартість медикаментів, отриманих від асистуючих компаній страховика в натуральному вигляді, що призвело до переплат матеріальної винагороди на загальну суму 75755,14 грн., та, як наслідок, - зайвого проведення нарахувань на заробітну плату та перерахування до державних цільових фондів на суму 27499,12 грн.

Визначаючись щодо вказаного пункту вимоги, суд виходив з такого.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про страхування" медичне страхування (безперервне страхування здоров'я) є одним із видів добровільного страхування. Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком.

Статтею 16 Закону України "Про страхування" визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до глави 52 розділу II "Загальні положення про договір" Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) взаємовідносини між лікувальним закладом і страховиком регулюються договором, який укладається у письмовій формі та відповідає вимогам чинного законодавства України. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. 982 Цивільного кодексу України істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як установив суд, між страховою компанією "Нафтогазстрах" (далі - страховик) та державним закладом "Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці" (далі - медичний заклад) укладено договір № ПЗЗ/08 від 01.07.2011 року про надання медичної допомоги застрахованим особам, медичний заклад зобов'язується надавати медичну допомогу застрахованим особам страховика, а страховик - здійснювати страхові виплати (відшкодування медичному закладу за фактично надану медичну допомогу в обсягах Програм добровільного медичного страхування).

Пунктом 2.3.1 договору № ПЗЗ/08 від 01.07.2011 року визначено, що сума страхового відшкодування медичному закладу складається з вартості видатків, що виникла внаслідок перебування хворого на ліжку; вартості фактично наданих медикаментів, які самостійно придбано медичним закладом у межах страхових сум за одним страховим випадком та вартості фактично наданих продуктів харчування.

Згідно з п. 2.3.2 договору № ПЗЗ/08 від 01.07.2011 року страховик зобов'язаний: забезпечувати медичний заклад згідно п.2.1.2 через асистуючі компанії страховика медикаментами для застрахованих осіб під час їх знаходження на стаціонарному лікуванні, при цьому вартість вказаних медикаментів є складовою частиною страхового відшкодування застрахованої особи.

Умови договору № ПЗЗ/08 від 01.07.2011 року про надання медичної допомоги застрахованим особам сторонами договору виконувались в повному обсязі, протягом 2012 року сторони жодних претензій одна до одної не мали, жодних судових рішень щодо недійсності договору та його невиконання сторонами договору не існує.

Водночас, в акті ревізії фінансово-господарської діяльності державного закладу "Вузлова клінічна лікарня ст. Вінниця Південно-Західної залізниці" за період з 01.01.2011р. по 01.12.2012 р. від 11.03.2013 р. №04-13/5, ревізори без будь-якого обґрунтування та фактів посилаються на те, що договір №ПЗЗ/08 від 01.07.2011 року про надання медичної допомоги застрахованим особам, укладений між Страховою компанією "Нафтогазстрах" та державним закладом "Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці" порушувався, а саме недотримувалися істотні умови договору зі сторони Державного закладу "Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці". При цьому в акті ревізії не вказано, яким чином державний заклад "Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці" порушив умови договору № ПЗЗ/08 від 01.07.2011 року і як це вплинуло на інтереси держави.

Відповідно до п. 1.7 Правил добровільного медичного страхування (безперервного страхування) здоров'я № 05 (далі - Правила), зареєстровані Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 17.01.2008 року за № 0380048 зазначено, що страховик оплачує вартість медичних послуг певного переліку і якості в межах обраної страхувальником Програми медичного страхування (Додаток 1 до цих Правил), наданих застрахованій особі в медичних закладах. Медична допомога (медичні послуги) надаються медичними закладами, з якими страховик уклав договори щодо обслуговування застрахованих осіб, або за допомогою асистуючої (сервісної) компанії, яка має договірні відносини зі страховиком щодо організації надання медичної допомоги (медичних послуг) застрахованій особі при настанні страхового випадку.

Згідно з п.10 наведених Правил за умови визнання факту настання страхового випадку, страховик здійснює страхову виплату шляхом оплати вартості наданих застрахованій особі медичних послуг в межах страхової суми за обраною Програмою медичного страхування та з рахуванням встановлених лімітів відповідальності страховика, якщо оплата вартості медичних послуг здійснюється безпосередньо асистуючій (сервісній) компанії або медичному закладу, з якими страховик уклав договір щодо обслуговування застрахованих осіб, порядок і строки здійснення розрахунків, а також перелік документів, необхідних для здійснення страхової виплати, визначається відповідним договором.

Тобто, відповідно до умов укладених договорів про надання медичної допомоги застрахованим особам страхову виплату у вигляді коштів та/або медичних препаратів має отримати страхувальник або особа, на користь якої укладено договір страхувальником.

На переконання представників ДФІ у Вінницькій області нарахування та виплата матеріальної допомоги не була затверджена відповідним кошторисом. Із зазначеними доводами суд не погоджується з огляду на таке.

Частиною 4 пункту 4 статті 13 Бюджетного кодексу України передбачено, що власні надходження бюджетних установ першої групи використовуються (з урахуванням частини 9 статті 51 цього Кодексу) на покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю (за рахунок надходжень підгрупи 1 першої групи) та організацію основної діяльності бюджетних установ.

Відповідно до частини 1 статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Згідно статті 55 Бюджетного кодексу України, захищеними видатками визначаються видатки на: оплату праці працівників бюджетних установ; нарахування на заробітну плату.

Відповідно до п. 20 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року № 228 "Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ", обов'язковим є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, виплату стипендії, а також на господарське утримання установ.

Відповідно до Зведених показників спеціального фонду кошторису за 2012 рік, зареєстрованого в УДКСУ у м. Вінниці 24.12.2012 року, заробітна плата з нарахуваннями КЕКВ 1111 по підгрупі 25010100 складає 29752 грн., нарахування на заробітну плату КЕКВ 1120 по підгрупі 25010100 - 108005,57 грн., тобто виплата матеріальної допомоги проводилась в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах, що не суперечить вимогам ст.ст. 13, 51 Бюджетного кодексу України.

В акті ревізії (а. с. 56 тому 1) зазначено: "Ревізією використання власних надходжень бюджетної установи відповідно до визначених законодавством напрямів встановлено, що в порушення ст. 13, ст. 51 Бюджетного кодексу в частині того, що платежі за рахунок спеціального фонду бюджету здійснюються в межах коштів, що фактично надійшли до цього фонду на відповідну мету, власні надходження в сумі 81899,65 грн., які були зараховані на реєстраційний рахунок Лікарні від здачі в оренду майна, надання платних послуг тощо, використанні на покриття витрат, пов'язаних із забезпеченням стаціонарного лікування застрахованої особи".

Крім того, в акті ревізії (а. с. 55 тому 1) зазначено: "відповідно до даних бухгалтерського обліку протягом 2012 року Лікарнею надано медичних послуг застрахованим особам на загальну суму 1318867,34 грн. (вартість медикаментів, які надійшли від асистуючих компаній, у натуральному вигляді 509683,08 грн.), з яких видатки, пов'язані із забезпеченням стаціонарного лікування застрахованої особи, склали 1400767,30 грн., що на 81899,65 грн. перевищують фактичні надходження".

Однак відповідно до первинних бухгалтерських документів державного закладу "Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці", меморіального ордеру № 3/1, накопичувальної відомості руху грошових коштів спеціального фонду в органах державного казначейства України по рахунках (3125827221010141 - доходи від медичних послуг, 31256274210141 - доходи від оренди, 35223002000154 - витрати спеціального фонду) за 2012 рік, видатки державного закладу "Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці" склали: видатки на харчування 189389,70 грн.; видатки на оплату медикаментів 218002,17 грн.

Відповідно до даних Звіту про надходження і використання коштів, отриманих як плата - за послуги за січень-грудень 2012 року, погодженого з Управлінням державної казначейської служби України у м. Вінниці, касові видатки на продукти харчування (ряд. 170 звіту) в цілому по лікарні складають 189380,70 грн.; видатки на оплату медикаментів та перев'язувальних матеріалів (ряд. 160 звіту) - 219,17 грн. Тоді, як в акті ревізії від 11.03.2013 року № 04-13/5 для розрахунку взято видатки на харчування застрахованих осіб в сумі 243520,00 грн., що на 54 139,30 грн. більше, ніж касові видатки на продукти харчування (ряд. 170 звіту) в цілому по лікарні згідно даних Звіту про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги за січень-грудень 2012 року.

Згідно з даними актів звірки взаєморозрахунків та актів про надану медичну допомогу по закінченим страховим випадкам за 2012 рік, укладених позивачем зі страховими компаніями, витрати на надану медичну допомогу по закінченим страховим випадкам за 2012 рік склали 1290884,61 грн., в тому числі: витрати на харчування 217819 грн. (розрахунково); фактичні витрати на оплату медикаментів - 149 335,90 грн.; інші витрати 370666,62 грн. (розрахунково); фактична вартість медикаментів отриманих від асистуючих компаній - 553 063,09 грн.

Відповідно до пп. 11.1 договору № ПЗЗ/08 від 01.07.2011 року, укладеного між страховою компанією "Нафтагазстрах" та державним закладом "Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці" невід'ємною частиною даного договору є відповідні додатки до цього договору.

Таким додатком, є, зокрема, Додаток 7 - Протокол лікування застрахованої особи. Фактичні витрати на медикаменти, щодо лікування застрахованої особи формуються на підставі Протоколу лікування застрахованої особи, в подальшому дані з Протоколів переносяться до актів про надану медичну допомогу по закінченим страховим випадкам.

Так, в актах про надану медичну допомогу по закінченим страховим випадкам за 2012 рік, укладених позивачем зі страховою компанією "Нафтогазстрах" щодо кожного страхового випадку визначаться витрати на харчування; витрати на оплату медикаментів; інші витрати; вартість медикаментів, отриманих від асистуючих компаній.

Як пояснив представник позивача, витрати на харчування застрахованої особи визначались розрахунково з нормативу не менше 15 грн. на 1 ліжко-день, в залежності від програми добровільного медичного страхування та категорії застрахованих осіб. Інші витрати на лікування застрахованої особи в медичному закладі, також визначались розрахунково, виходячи із нормативів витрат на 1 ліжко-день, в залежності від програми добровільного медичного страхування та категорії застрахованих осіб (40 грн., 25 грн., 17 грн.,15 грн.).

Тоді, як в акті ревізії від 11.03.2013 року № 04-13/5 для розрахунку взято видатки на харчування застрахованих осіб в сумі 243520 грн., що на 25517,83 грн. більше, ніж витрати на продукти харчування застрахованих осіб згідно актів про надану медичну допомогу по закінченим страховим випадкам за 2012 рік; видатки на придбання медикаментів застрахованих осіб в сумі 211429,95 грн., що на 6294,05 грн., більше, ніж витрати на придбання медикаментів для лікування застрахованих осіб згідно з актами про надану медичну допомогу по закінченим страховим випадкам за 2012 рік.

В акті ревізії від 11.03.2013 року № 04-13/5 (а. с. 57 тому 1) також зазначено, що позивач порушив частину 6 статті 45 Бюджетного кодексу України, однак з таким висновком суд не погоджується, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 6 ст. 45 Бюджетного кодексу України забороняється проведення розрахунків з бюджетом у негрошовій формі, у тому числі шляхом взаємозаліку, застосування векселів, бартерних операцій та зарахування зустрічних платіжних вимог у фінансових установах, за винятком операцій, пов'язаних з державним боргом, та випадків, передбачених законом про Державний бюджет України".

Згідно з пп. 14.1.10 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бартерна (товарообмінна) операція - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у негрошовій формі в рамках одного договору. Правові відносини при здійсненні бартерних операцій регулюються нормами ст. 715 Цивільного кодексу України. Суть цієї операції в тому, що кожна сторона обміну зобов'язується передати іншій стороні у власність один товар в обмін на інший. При цьому кожна сторона є одночасно і продавцем і покупцем. У разі якщо один із товарів має більшу вартість, то до нього має встановлюватись доплата. Сторони договору самостійно можуть визначати момент переходу власності на товар.

Тобто зі змісту статті 45 Бюджетного кодексу України випливає, що вказана стаття має відношення до виконання Державного бюджету України щодо сплати податків до даного бюджету, а не до регулювання господарських відносин між суб'єктами господарювання, що фінансуються з бюджету та суб'єктів підприємницької діяльності. Позивач жодних послуг на користь асистуючих компаній не надає, взаємозаліків з ними не проводить.

Крім того, суд зазначає, що прямої заборони включати при нарахуванні матеріальної допомоги працівникам у розрахунок до суми страхового відшкодування вартість медикаментів, отриманих від асистуючих компаній страховика в натуральному вигляді бюджетне законодавство не містить.

На питання суду, в чому полягає порушення позивачем бюджетного законодавства, представник відповідача зазначила, що в результаті включення вартості медикаментів перевищено видатки на обслуговування страхових випадків над доходами, отриманими від страхових компаній. Водночас представник позивача та третьої особи з посиланням на відповідні документи (акти виконаних робіт, звіти про надходження і використання коштів, довідки про надходження коштів та медикаментів від страхових компаній), зазначили, що витрати на обслуговування страхових випадків були відшкодовані страховими компаніями у повному обсязі.

На питання суду, яким чином ревізор дійшла висновку про перевищення видатків над доходами представник відповідача надала пояснення, що від загальної суми доходів віднімалася суми видатків, зазначених у меморіальних ордерах. Посилаючись, що дослідження меморіальних ордерів у судовому засіданні недоцільно з огляду на великий об'єм вказаних документів, представник відповідача зазначила, що дані меморіальних ордерів зведені в таблиці використання коштів страхових компаній позивача за 2012 рік (а. с. 150 тому 2), яка відображає здійснення реальних витрат на страхові виплати позивача. Представник відповідача, зокрема, зазначила, що стовпчик: "інші" (інші витати), який міститься у зазначеній таблиці розшифрований (з метою визначення витрат, здійснених на обслуговування страхових випадків позивача) у таблиці стан надходження по спецфонду державного закладу "Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці" за січень-листопад 2012 року (КЕКВ 1160 - 355505,95 грн.) (а. с. 151 тому 2).

Разом з тим, суд не приймає таблицю використання коштів страхових компаній позивача за 2012 рік як доказ здійснення реальних витрат на страхові виплати позивача, оскільки сума витрат, зазначена в таблиці є набагато більшою, ніж сума витрат, вказана у поданому позивачем до управління Державної казначейської служби у м. Вінниці Вінницької області звіті про надходження та використання коштів, отриманих як плата за послуги за січень-грудень 2012 року (КЕКВ 1160 - 286553,19 грн.) (а. с. 176 тому 1).

З огляду на зазначене суд доходить висновку про помилковість висновків відповідача, зазначених в акті ревізії, та протиправність п. 7 вимоги Державної фінансової інспекції у Вінницькій області "Про усунення виявлених порушень" від 03.04.2013 р. № 02-04-28-14/2385.

Згідно зі ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Однак, ДФІ у Вінницькій області як суб'єкт владних повноважень не довела правомірність одного із оскаржуваних пунктів свого листа-вимоги. Відтак, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з розподілом судових витрат відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати п. 7 вимоги Державної фінансової інспекції у Вінницькій області "Про усунення виявлених порушень" від 03.04.2013 р. № 02-04-28-14/2385.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача - державного закладу "Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці" понесені ним судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 17,20 грн. шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби України з рахунків Державної фінансової інспекції у Вінницькій області.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку і строки, визначені до ст. 186 КАС України.

Суддя Жернаков Михайло Володимирович