№ 32428221, 15.07.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3684/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2013 року 10 год. 49 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Корой С.М.

секретар судового засідання Топор І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Любашівський елеватор» до Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, суд, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Любашівський елеватор» (далі - ПрАТ «Любашівський елеватор») до Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби (далі - Любашівська МДПІ), в якому позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Любашівської МДПІ Одеської області ДПС № 0000032200 та № 0000042200 від 29.04.2013 року як неправомірні.

У своєму позові позивач зазначив, що внаслідок складання акта про результати виїзної позапланової перевірки ПрАТ «Любашівський елеватор» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року від 15.04.2013 року за № 0223/2250/00955153 йому надішли податкові повідомлення-рішення від 29.04.2013 року № 0000032200 та № 0000042200 про визначення товариству до сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 88921,00 грн., а також з податку на додану вартість - у сумі 216036,00 грн. Наведений акт перевірки містить висновки про заниження товариством податку на прибуток в порушення положень пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств, а також заниження податку на додану вартість в порушення положень пп. 3.1.1 п. 3.1. ст. 3, п. 4.1. ст. 4, пп. 7.2.1., пп. 7.2.3., пп. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7, пп. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Однак, позивач зазначає, що наведені в акті висновки не відповідають фактичним даним про характер та результати здійснення позивачем вказаних в акті операцій. Позивач зазначає, що твердження посадових осіб відповідача про те, що транспорт контрагентів-постачальників палива (ПП «ТК «Ньюко» та ТОВ «Украфтохім Трейдінг»), якими було здійснено доставку дизельного палива на адресу ПрАТ «Любашівський елеватор», є непридатним для перевезення вантажів такого роду, у зв'язку з чим фактичне здійснення позивачем вказаних господарських операцій не мало місця, не відповідає дійсності, що спростовується витягом з журналу реєстрації руху транспортних засобів на території ПрАТ «Любашівський елеватор». Щодо віднесення позивачем до складу валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а також до складу податкового кредиту вартості від придбання пшениці та соняшника у контрагента ТОВ «Юж-Комплект-Сервіс» позивач зазначив, що жодним нормативним документом України у галузі оподаткування не передбачено права органів ДПС визначати платнику податків податкове зобов'язання на підставі відомостей з актів перевірки інших платників податків. ПрАТ «Любашівський елеватор» не вступало у правовідносини із наведеними в акті перевірки юридичними особами - ТОВ «Галицькі інвестиції», ТОВ «ВТ-Техбуд». Відомості щодо правовідносин контрагента з платника з іншими особами, на думку позивача, не мають відношення до предмету проведеної перевірки та не можуть бути підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання згідно з оскаржуваними рішеннями відповідача. Також позивач вказав, що відповідальність за негативні наслідки за порушення вимог законодавства у галузі оподаткування несе саме той платник податків, який припустився такого порушення, що підтверджується ч. 2 ст. 61 Конституції України, згідно з вимогами якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Посилаючись на норми п. 36.5. ст. 36, п. 37.2 ст. 37, п. 180.1 ст. 180 Податкового кодексу України, п. 1.3. ст. 1, п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач наводить висновок про те, що якщо контрагент ПрАТ «Любашівський елеватор» не виконав свого зобов'язання подати податкову звітність або зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи, а несплата податку продавцем в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. При цьому позивач наголошує, що твердження відповідача про відповідність ТОВ «Юж-Комплект-Сервіс» критерію «податкова яма» не ґрунтується на законі. Також позивач вказав, що запис про відсутність юридичної особи за адресою державної реєстрації щодо ТОВ «Юж-Комплект-Сервіс» було внесено лише 02.12.2011 року, тобто, набагато пізніше з моменту здійснення господарських операцій з позивачем. Аналогічні доводи позивач наводить з приводу його взаємовідносин із ТОВ «Шторм», ТОВ «Дізель плюс», ЗАТ «Укра-Турк», ТОВ «Добробут-Овідій», МП «Гриф», посилаючись на витяги з ЄДР в частині внесення відповідних записів про відсутність підприємств за їх місцезнаходженням. Як стверджує позивач, на момент укладання та фактичного виконання позивачем господарських договорів із зазначеними підприємствами інформація про їх місцезнаходження, що міститься у податкових накладних зазначених контрагентів, відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визнається достовірною, а твердження відповідача спростовуються.

Відповідач надав до суду заперечення (т. 2 а.с. 245-247), в яких зазначив, що ним було проведена виїзна позапланова перевірка ПрАТ «Любашівський елеватор», за результатами якої складено акт від 15.04.2012 року № 0223/2250/00955153. Вказаним актом встановлено порушення пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 138.10.4 п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 71192 грн., пп. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3, п. 4.1. ст. 4, пп. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7, пп. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7, пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7, пп. 7.2.3. п. 7.2., пп. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7, пп. 7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 201.1 ст. 201, п. 45.2. ст. 45, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого ПрАТ «Любашівський елеватор» занижено податок на додану вартість у сумі 172829 грн. Відповідач зазначив, що до перевірки була надана накладна від 02.07.2010 року № 899 постачальника ПП «ТК «Ньюко» щодо постачання дизельного палива у кількості 18740 л на загальну суму 115438,40 грн., в тому числі ПДВ - 19239,73 грн., товарно-транспортна накладна на перевезення дизельного палива водієм намазу НОМЕР_3 ОСОБА_5, з приводу чого відповідач вказує на оформлення зазначеної товарно-транспортної накладної із порушенням вимог наказу Мінтрансу України, Мінстату України від 29.12.1995 року № 488/3. також відповідач вказав на надані до перевірки документи щодо постачання дизельного палива від контрагента ТОВ «Укрнафтахім Трейдінг» на загальну суму 223066,62 грн., в тому числі ПДВ - 37177,77 грн. Відповідач зазначив, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинним документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану як продавця так і покупця. Результати, відображені у даних податкового обліку будь-якого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-якого з учасників такої операції. З урахуванням зазначеного відповідач вказує, що в ході перевірки не підтверджено факт передачі ТМЦ від продавця до покупця у зв'язку з недостовірністю первинних документів бухгалтерських та податкових документів, що засвідчували би фактичне транспортування, оприбуткування матеріальних цінностей. Також позивачем здійснювалось придбання пшениці та соняшника у ТОВ «Юж-Комплект-Сервіс» на виконання договору комісії з ПП «Серна». Однак, відповідачем отримано акт ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС від 13.11.2012 року № 608/22-4/36880572 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Юж-Комплект-Сервіс» за грудень 2010 року, протягом якого відбувались господарські операції позивача із зазначеним контрагентом. З зазначеного акта вбачається, що ТОВ «Юж-Комплект-Сервіс» у грудні 2010 року проводились господарські операції з ТОВ «Галицькі інвестиції», правочини якого були визнані нікчемними, та яке не знаходиться за місцезнаходженням, не мало виробничих потужностей, власних офісних приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів тощо. В свою чергу у грудні 2010 року ТОВ «Галицькі інвестиції» проводило господарські операції із ТОВ «ВТ-ТЕХБУД», правочини якого також були визнані нікчемними, яке не мало необхідних умов для ведення господарської діяльності та здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. В ході проведення перевірки ТОВ «Юж-Комплект-Сервіс» встановлено відсутність фінансів; дані, наведені в деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2010 року про обсяги купівлі-продажу не є дійсними, податкові зобов'язання, які проведені на підставі нікчемного правочину, підлягають коригуванню. Оскільки актом перевірки ТОВ «Юж-Комплект-Сервіс» встановлено відсутність об'єкт оподаткування ПДВ, то відповідно і у ПрАТ «Любашівський елеватор» відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість по операціях з поставки товарів, які були «умовно» придбані саме у даного постачальника. Також відповідач вказує на завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах із ТОВ «Шторм», ТОВ «Дізель плюс», ЗАТ «Укра-Турк», ТОВ «Добробут-Овідій», МП «Гриф».

У судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись при цьому на доводи, викладені у наданих до суду запереченнях та поясненнях.

Суд, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову, заперечень проти позову, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив таке.

З 19.03.2013 року по 01.04.2013 року на підставі наказу Любашівської МДПІ від 18.03.2013 року (т. 3 а.с. 1), постанови слідчого в ОВС відділу розслідування корупційних кримінальних правопорушень прокуратури Одеської області від 21.02.2013 року про призначення документальної позапланової перевірки (ревізії) (т. 3 а. с. 2) відповідно до пп. 78.1.11. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України Любашівською МДПІ було проведено виїзну позапланову перевірку ПрАТ «Любашівський елеватор», код за ЄДРПОУ 00955153, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 15.04.2013 року № 0223/2250/00955153 (т. 1 а.с. 31-133), яким встановлено порушення:

пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 138.10.4 п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 71192 грн., у тому числі за 1 квартал 2010 року - у сумі 712,00 грн., за півріччя 2010 року - у сумі 343,00 грн., за 3 квартали 2010 року - у сумі 23462,00 грн., за 2010 рік - у сумі 68981,00 грн., за 1 квартал 2011 року - у сумі 1249,00 грн., за 1 квартал 2012 року - у сумі 1932 грн.

пп. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3, п. 4.1. ст. 4, пп. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7, пп. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7, пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7, пп. 7.2.3. п. 7.2., пп. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7, пп. 7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 201.1 ст. 201, п. 45.2. ст. 45, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 172829 грн., в тому числі - за лютий 2010 року - у сумі 56 грн., за квітень 2010 року - у сумі 3600 грн., за травень 2010 року - у сумі 757 грн., за червень 2010 року - у сумі 1450 грн., за липень 2010 року - у сумі 19239 грн., за листопад 2010 року - у сумі 82687 грн., за грудень 2010 року - у сумі 41430 грн., за липень 2011 року - у сумі 15400 грн., за серпень 2011 року - у сумі 8210,00 грн.

На підставі згаданого акта перевірки Любашівською МДПІ прийнято податкові повідомлення рішення:

від 29.04.2013 року № 0000032200, яким ПрАТ «Любашівський елеватор» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 216036,00 грн., в тому числі за основним платежем - у сумі 172829,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - у сумі 43207,00 грн. (т. 1 а.с. 29);

від 29.04.2013 року № 0000042200, яким ПрАТ «Любашівський елеватор» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у сумі 88921,00 грн., в тому числі за основним платежем - у сумі 71192,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - у сумі 17729,00 грн. (т. 1 а.с. 30).

Досліджуючи докази у справі, суд встановив, що висновки відповідача про встановлені порушення пов'язуються із відсутністю товарного характеру господарських операцій позивача із контрагентами по операціях, на підставі яких позивачем формувались валові витрати та податковий кредит у 2010 році.

З урахуванням зазначеного з метою визначення правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту суд вважає за необхідне дослідити товарність відповідних господарських операцій, що відбувались між позивачем та його контрагентами.

Відповідно до п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким на момент виникнення спірних правовідносин регулювались питання оподаткування податком на прибуток, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п. 5.1. ст. 5 зазначеного Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Виходячи з положень п. 5.2. ст. 5 Закону, до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з положеннями пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Зі змісту наведених норм права випливає, що витрати підприємства можна враховувати при обчисленні об'єкта оподаткування лише у разі фактичності відповідних витрат, оскільки сам факт їх здійснення є визначальною ознакою формування витрат. В свою чергу, фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування валових витрат підприємства.

Відповідно до п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно з пп. 7.2.1. п. 7.2. вказаного Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Положеннями пп. 7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з пп.7.2.4. п.7.2. ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пп. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону дата виникнення податкових зобов'язань

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Підпунктом 7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4 ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6. цього пункту).

Згідно з пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції (оскільки податковий кредит складається з сум податку, сплачених у зв'язку з придбанням або виготовленням товару, умова придбання або виготовлення товару є обов'язковою та підлягає доказуванню); 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Таким чином, наявність податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту, тоді як первісною визначальною умовою, при наявності якої у платника податку виникає право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, виступає сам факт здійснення відповідної господарської операції.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Водночас у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто зміст господарської операції превалює над її формою. За таких умов наявність належним чином оформлених первинних документів з приводу проведення певної господарської операції не може розглядатись як безумовне підтвердження наявності у платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту по відповідних господарських операціях.

Так, судом встановлено, що 08.12.2010 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Укранфтохім Трейдінг» (продавець) укладено договір № УНХ-115/12-10, відповідно до умов якого продавець зобов'язаний передавати у власність, а покупець приймати та оплачувати на умовах, викладених в договорі, товар, асортимент і кількість якого вказано в додаткових угодах до діючого договору та є його невід'ємною частиною (т. 1 а.с. 179-180).

08.12.2010 року сторонами за вказаним договором укладено додаткову угоду № 1 щодо постачання дизельного палива у кількості 32517 л на загальну суму 223066,62 грн., в тому числі ПДВ - 37177,77 грн. (т. 1 а.с. 181).

08.12.2010 року сторонами складено видаткову накладну № УНХ-641 щодо постачання дизельного палива у кількості 32517 л на загальну суму 223066,62 грн., в тому числі ПДВ - 37177,77 грн. (т. 1 а.с. 182), а контрагентом позивача ТОВ «Укранфтохім Трейдінг» виписано відповідну податкову накладну від 08.12.2010 року (т. 1 а.с. 188).

Також позивачем надано товарно-транспортну накладну від 08.12.2010 року щодо доставки позивачеві відповідних паливно-мастильних матеріалів, перевезення якого здійснювалось водієм ОСОБА_1 за допомогою автомобілю з державним номером НОМЕР_1, причеп НОМЕР_2.

Однак, як вбачається з листа ДПС в Одеській області від 09.04.2013 року № 3722/7/07-3005 згідно з відомостями бази даних АІС «Автомобіль» УДАІ ГУМВС України в Одеській області та республіканської бази даних департаменту ДАІ ГУМВС України автомобіль з державним номером НОМЕР_1 є легковим седаном марки DAEWOO моделі Lanos, що зареєстрований за фізичною особою ОСОБА_3 (т. 3 а.с. 17-20). В свою чергу, легковий автомобіль не призначений для перевезення нафтопродуктів, що свідчить про неможливість здійснення перевезення дизельного палива вказаним автотранспортом.

Так, відповідно до положень п. 5.4. Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155, перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, та ГОСТ 27352-87 «Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования».

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Досліджуючи надану товарно-транспортну накладну, суд встановив, що вона оформлена не за належною формою, встановленою у додатку 3 до вказаної Інструкції. Крім того, як вбачається з наданого до суду витягу журналу обліку руху транспортних засобів на території ПрАТ «Любашівський елеватор» (т. 1 а.с. 134-135), 08.12.2010 року автотранспортний засіб з державним номером НОМЕР_1 на територію підприємства не в'їздив.

Також суд враховує, що пунктом 14 вищезгаданої Інструкції визначений особливий порядок обліку руху нафти і нафтопродуктів. Зокрема, Інструкцією передбачено, що під час приймання, зберігання та відпуску нафти і нафтопродуктів керівник підприємства та головний бухгалтер здійснюють контроль за дотриманням матеріально відповідальними особами вимог цієї Інструкції та забезпечують: своєчасне оформлення документів руху нафти та нафто-продуктів; збереження їх кількості і якості; відображення їх руху за бухгалтерським обліком; своєчасне вжиття заходів щодо попередження псування, втрат, нестач та розкрадання нафти та нафтопродуктів, а також створення необхідних умов для їх зберігання. Облік нафти і нафтопродуктів у фізичних величинах (за об'ємом, масою) ведеться безпосередньо матеріально відповідальними особами, а бухгалтерська служба підприємства здійснює їх кількісно-грошовий облік.

Матеріально відповідальні особи підприємств (за винятком НПЗ) ведуть кількісний облік нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою N 31-НП (додаток 34), у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня.

Для посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів матеріально відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою N 6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою N 7-НП.

Записи в товарній книзі кількісного руху нафти і нафтопродуктів здійснюють за марками і видами матеріально відповідальні особи: під час приймання - на підставі приймального акта або ТТН; під час відпуску - на підставі реєстрів відпуску за добу.

Залишок нафти та нафтопродуктів обчислюється після кожного запису в товарній книзі. Усі первинні документи матеріально відповідальні особи здають до бухгалтерської служби підприємства за реєстрами (відомостями) та підписами. Реєстри (відомості) складаються у двох примірниках. У реєстрі мають відображатись дані: дата складання реєстру; назва і номер документа; найменування, марка і вид нафти або нафтопродукту; кількість відпущених нафти і нафтопродуктів в одиницях маси.

На відпущені нафту і нафтопродукти, що не належать підприємству, матеріально відповідальні особи складають реєстри (відомості) окремо на кожного власника нафти або нафтопродукту. Первинні документи приймаються бухгалтерською службою підприємства від матеріально відповідальних осіб за реєстрами (відомостями) і підписами, перевіряються і групуються за постачальниками і споживачами.

Проте, позивачем не надано до суду будь-яких доказів належного обліку товару, щодо якого оформлені надані до суду договір, видаткова, податкова та товарно-транспортна накладні. Крім того, відсутність доказів належного обліку придбаного дизельного палива виключає можливість встановити судом взаємозв'язок господарської операції позивача з придбання дизельного палива із безпосереднім веденням ним господарської діяльності, що є однією із умов, з якими чинне на той час законодавство пов'язувало виникнення права у платника податків на формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінивши надані докази у їх взаємному зв'язку, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем належними доказами у справі факту реального здійснення господарської операції з придбання ним дизельного палива у ТОВ «Укранфтохім Трейдінг» на загальну суму 223066,62 грн., в тому числі ПДВ - 37177,77 грн., відтак, формування валових витрат та податкового кредиту на підставі вищевказаних документів не має під собою законодавчого підґрунтя.

Також судом встановлено, що 01.04.2010 року між позивачем (покупець) та ПП «ТК «Ньюко» було укладено договір № 0012 купівлі-продажу нафтопродуктів (т. 1 а.с. 192-194), згідно з яким продавець зобов'язується передати у погоджені строки, а покупець - прийняти та оплатити на умовах, викладених у договорі, нафтопродукти, найменування, кількість, ціна яках зазначається в накладних документах на товар, що формуються на кожну окрему партію товару, що поставляється в рамках цього договору, а також є невід'ємною частиною договору.

02.07.2010 року сторонами за вказаним договором було складено накладну № 899 з приводу постачання дизельного палива у кількості 18740,00 л на загальну суму 96198,67 грн., в тому числі ПДВ - 19239,73 грн. (т. 1 а.с. 195). Також контрагентом позивача ПП «ТК «Ньюко» було видано відповідну податкову накладну (т.1 а.с. 197).

Як вбачається з наданої до суду товарно-транспортної накладної (т. 1 а.с. 196) доставка товару здійснювалась за допомогою автомобілю Камаз НОМЕР_3 автопідприємством СПД ОСОБА_4, водієм ОСОБА_5.

Виходячи з інформації, викладеної у листі ДПС в Одеській області від 09.04.2013 року № 3722/7/07-3005 згідно з відомостями бази даних АІС «Автомобіль» УДАІ ГУМВС України в Одеській області та республіканської бази даних департаменту ДАІ ГУМВС України автомобіль з державним номером НОМЕР_3 є сідельним пристроєм КАМАЗ 54112 (т. 3 а.с. 19), який, в свою чергу, не призначений для самостійного перевезення паливно-мастильних матеріалів, а за своєю конструкцією призначений для буксирування напівпричепу. При цьому у наданій товарно-транспортній накладній відсутні відомості про причепи або напівпричепи, що використовувались під час перевезення товару. Крім того, надана товарно-транспортна-накладна оформлена із порушенням вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155, якою, зокрема, затверджена форма товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти).

Позивачем не надано до суду будь-яких доказів належного обліку товару, щодо якого оформлені надані до суду договір, видаткова, податкова та товарно-транспортна накладні. Крім того, відсутність доказів належного обліку придбаного дизельного палива виключає можливість встановити судом взаємозв'язок господарської операції позивача з придбання дизельного палива із безпосереднім веденням ним господарської діяльності, що є однією із умов, з якими чинне на той час законодавство пов'язувало виникнення права у платника податків на формування валових витрат та податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем належними доказами у справі факту реального здійснення господарської операції з придбання ним дизельного палива у ПП «ТК «Ньюко» на загальну суму 96198,67 грн., в тому числі ПДВ - 19239,73 грн., відтак, формування валових витрат та податкового кредиту на підставі вищевказаних документів не має під собою законодавчого підґрунтя.

З акта перевірки вбачається завищення задекларованих ПрАТ «Любашівський елеватор» суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Серна» за грудень 2010 року у сумі 53979 грн. внаслідок порушення вимог п. 3.1.1. п. 3.1., п. 4.1. ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що пов'язується відповідачем із відсутністю товарного характеру операцій з придбання товару у ТОВ «Юж-Комплект-Сервіс», який за договором комісії передавався ПП «Серна». Також актом встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Юж-Комплект-Сервіс» у грудні 2010 року у сумі 53979 грн., пов'язані із відсутністю об'єкта оподаткування у контрагента позивача та неналежним оформленням податкових накладних, на підставі яких позивачем формувався податковий кредиту з податку на додану вартість.

З приводу зазначеного порушення позивач у своєму позові вказує про правомірність формування ним валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Юж-Комплект-Сервіс. Водночас, як вбачається з відомостей, що відображені в акті перевірки, валові витрати по взаємовідносинах з ТОВ «Юж-Комплект-Сервіс» позивачем взагалі не формувались, оскільки придбання у вказаного підприємства товару здійснювалось на виконання договору комісії, укладеного із ПП «Серна», та у податковому обліку відображені операції, пов'язані саме з виконанням зазначеного договору комісії.

Досліджуючи спірні відносини, суд встановив, що протягом листопада-грудня 2010 року між позивачем та ТОВ «Юж-Комплект-Сервіс» укладались договори купівлі-продажу щодо постачання зерна (соняшника, пшениці, кукурудзи), а саме: від 15.11.2010 року № 451 - на постачання пшениці 2-го класу, пшениці 3 класу (т. 2 а.с. 20), від 16.11.2010 року № 459 - на постачання соняшнику (т. 2 а.с. 26а), від 17.11.2010 року № 465 - на постачання пшениці 2-го класу (т. 2 а.с. 35), від 25.11.2010 року № 472 - на постачання пшениці 2-го класу (т. 2 а.с. 40), від 16.12.2010 року - на постачання пшениці 2-го класу, кукурудзи 3-го класу (т. 2 а.с. 47).

На виконання зазначених договорів сторонами за договором підписувались відповідні видаткові накладні, а постачальником виписувались податкові накладні, на підставі яких позивачем формувався податковий кредит з податку на додану вартість (т. 2 а.с. 18-55). Фактична передача товару від ТОВ «Юж-Комплект-Сервіс» до ПрАТ «Любашівський елеватор» відбувалась на підставі заяв ТОВ «Юж-Комплект-Сервіс» про переоформлення зерна на ПрАТ «Любашівський елеватор» (т. 2 а.с. 18, 25, 33, 39,45). При цьому, як вбачається з матеріалів справи, між сторонами також було укладено договори складського зберігання зерна від 25.10.2010 року № 91-ПШ/ЗБ/2010 - щодо зберігання пшениці (т. 2 а.с. 56-70), від 01.11.2010 року № 71-С/ЗБ/2010 щодо зберігання насіння соняшника(т. 2 а.с. 71-79), від 10.12.2010 року № 54-К/ЗБ/2010 - щодо зберігання кукурудзи (т. 2 а.с. 80-86).

Як вбачається з умов вищенаведених договорів, у випадку продажу (відчуження) поклажедавцем зерна під час його зберігання на зерновому складі іншій особі, переоформлення права на нового власника (тобто, перереєстрація права власності на зерно без вивозу його х території зернового складу), видача йому складського документу здійснюється зерновим складом на підставі власної письмової заяви поклажедавця із зазначенням реквізитів нового власника, за умови повернення раніше виданого складського документу на таке зерно, надання довіреності, а також зустрічного листа з проханням переоформити зерно, та укладання договору складського зберігання зерна із новим власником. Переоформлення права власності на зерно нового власника здійснюється зерновим складом після підписання сторонами акта виконаних робіт та повної оплати поклажедавцем наданих йому послуг щодо такого зерна, включно з оплатою послуг на переоформлення. В ході переоформлення сторони також складають акт приймання-передачі (додаток № 2 до договору), про повернення зерновим складом зерна поклажедавця зі зберігання.

До суду надані товарно-транспортні накладні (т. 2 а.с. 110-131), складські квитанції на зерно щодо зберігання зерна ТОВ «Юж-Комплект-Сервіс» на зерновому складі ПрАТ «Любашівський елеватор» (т. 2 а.с. 132-153), акти наданих послуг, складені позивачем та ТОВ «Юж-Комплект-Сервіс» (т. 2 а.с. 87-109). Як вбачається з наданих документів, передача ТОВ «Юж-Комплект-Сервіс» товару на зберігання позивачеві здійснювалась у той же часовий період, що і продаж йому цього товару. Водночас, співставлення судом документів щодо надходження товару на зберігання із його переоформленням на користь позивача свідчить, що ТОВ «Юж-Комплект-Сервіс» не зберігало зернові продукти у кількості, достатній для передачі ПрАТ «Любашівський елеватор» відповідно до наданих накладних. При цьому суд також звертає увагу, що всупереч вимогам укладених договорів складського зберігання сторонами не складались акти приймання-передачі (додаток № 2 до договору), зі складанням якого, зокрема, пов'язується перехід права власності на зерно.

За таких обставин, а також враховуючи інформацію, наведену у складеному ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС від 13.11.2012 року № 608/22-4/36880572 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Юж-Комплект-Сервіс» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами постачальниками ТОВ «Галицькі Інвестиції», ТОВ «ВТ-Техбуд» та з контрагентами покупцями за грудень 2010 року (т. 3 а.с. 22-30), суд вважає недоведеним належним чином факт реального здійснення передачі товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Юж-Комплект-Сервіс» до ПрАТ «Любашівський елеватор».

Також в акті перевірки зазначено про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Шторм» в сумі 56 грн. у лютому 2010 року; ТОВ «Дізель плюс» в сумі 3600,00 грн. в квітні 2010 року, ЗАТ «Укра -Турк» в сумі 2207,00 грн. в травні, червні 2010 року; ТОВ «Добробут-Овідій» в сумі 2833 грн. у липні 2011 року, МП «Гриф» в сумі 20799 грн. в липні, серпні 2011 року, ТОВ «Юж-Комплект-Сервіс» в сумі 86940,00 грн. в листопаді, грудні 2010 року.

Судом досліджена видаткова та податкова накладні, складені по взаємовідносинах з ТОВ «Шторм» щодо постачання кукурудзи на загальну суму 334,00 грн., в тому числі ПДВ - 55,67 грн. (т. 2 а.с. 11-12). Досліджуючи питання реальності здійснення господарської операції та правомірності формування позивачем податкового кредиту по вищевказаній операції, суд звертає увагу на відсутність договору, на підставі якого здійснювалось відповідне постачання, а також на відсутність доказів використання придбаного товару у власній господарській діяльності, що є обов'язковою умовою виникнення права платника податку на формування податкового кредиту.

Судом досліджені виписка по рахунку позивача, видаткову та податкову накладні, складені позивачем та ТОВ «Дізель Плюс» щодо постачання автошин (т. 2 а.с. 13-16). Досліджуючи питання правомірності формування позивачем податкового кредиту по вказаній господарській операції, суд встановив, що позивачем не доведено належним доказами у справі використання придбаного товару в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності позивача, що є обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а також додатковим свідченням реального здійснення платником податків відповідної господарської операції.

Досліджуючи правовідносини позивача із ЗАТ «Укра-Турк», суд встановив, що 30.05.2010 року сторонами складено акт виконаних робіт щодо прийняття робіт з ремонту гідроциліндрів на загальну суму 8700,00 грн. (т. 2 а.с. 5). Податкова накладна по вказаній операції складена 30.05.2010 року (т. 2 а.с. 8). Однак, як вбачається з виписки банківського рахунку позивача, оплата вказаних послуг відбулась 11.05.2010 року (т. 2 а.с. 2), тобто, є першою подією, що визначає дату виникнення права на податковий кредит у позивача та податкового зобов'язання у його контрагента, у зв'язку з чим податкова накладна оформлена із порушенням вимог пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Також судом досліджена видаткова накладна від 01.06.2010 року на придбання позивачем у ЗАТ «Укра-Турк» деталей на загальну суму 4542,00 грн., податкова накладна по вказаній операції (т. 2 а.с. 6-7). Втім, позивачем не доведено використання придбаного товару та робіт в межах оподатковуваних операцій у власній господарській діяльності, що є обов'язковою умовою формування податкового кредиту.

Досліджуючи правовідносини позивача із ТОВ «Добробут Овідій», суд встановив, що 01.07.2011 року між позивачем та ТОВ «Добробут Овідій» було укладено договір генпідряду щодо демонтажу частини зовнішньої цегляної стіни в обсязі 24,75 м? в межах робіт з технічного переоснащення вузла розвантаження з автотранспорту на чотири проїзди (т. 1 а.с. 200-202). На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем до суду надано договірну ціну, підсумкову відомість ресурсів, локальний кошторис, довідку про вартість виконаних будівельних робіт, акт прийомки виконаних будівельних робіт, а також відповідну податкову накладну. Однак, позивачем не надано до суду доказів використання придбаних робіт в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, що, виходячи з положень п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, є обов'язковою умовою формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Також позивачем було укладено договір генпідряду від 18.05.2011 року із МП «Гриф» щодо виконання робіт з демонтажу частини даху в обсязі 135 м?, та частини зовнішньої цегляної стіни в обсязі 12 м? межах робіт з технічного переоснащення вузла розвантаження з автотранспорту на чотири проїзди (т. 1 а.с. 224-226). На виконання зазначеного договору сторонами складено договірну ціну, підсумкову відомість ресурсів, локальний кошторис, довідку про вартість виконаних будівельних робіт, акт прийомки виконаних будівельних робіт (т. 1 а.с. 227-032). 30.05.2011 року позивачем було укладено договір із МП «Гриф» щодо здійснення робіт з будівництва залізобетонних фундаментів в обсязі 148,1 м? в межах робіт з технічного переоснащення вузла розвантаження з автотранспорту на чотири проїзди (т. 1 а.с. 239-242), в межах виконання якого сторонами складено договірну ціну, підсумкову відомість ресурсів, локальний кошторис, довідку про вартість виконаних будівельних робіт, акт прийомки виконаних будівельних робіт (т. 1 а.с. 243-250)., складено відповідну податкову накладну (т. 2 а.с. 1). Втім, позивачем не доведений факт використання придбаних ним робіт в оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності.

Питання правомірності формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Юж-Комплект-Сервіс» описано судом вище, щодо кого зроблено висновок про недоведеність позивачем наявності у нього права формувати податковий кредит за рахунок відповідних господарських операцій.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає необґрунтованими та непідтвердженими належними доказами у справі посилання позивача щодо безпідставності висновків відповідача про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Шторм» в сумі 56 грн. у лютому 2010 року; ТОВ «Дізель плюс» в сумі 3600,00 грн. в квітні 2010 року, ЗАТ «Укра -Турк» в сумі 2207,00 грн. в травні, червні 2010 року; ТОВ «Добробут-Овідій» в сумі 2833 грн. у липні 2011 року, МП «Гриф» в сумі 20799 грн. в липні, серпні 2011 року, ТОВ «Юж-Комплект-Сервіс» в сумі 86940,00 грн. в листопаді, грудні 2010 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши у взаємному зв'язку наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що доводи позивача про безпідставність висновків відповідача, викладених в акті перевірки від 15.04.2013 року № 0223/2250/00955153, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними доказами у справі.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2,4, 6, 9, 11, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 186, 254 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову приватного акціонерного товариства «Любашівський елеватор» до Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби від 29.04.2013 року № 0000032200 та № 0000042200 як неправомірних - відмовити.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 15 липня 2013 року.

Суддя С.М.Корой