№ 32421740, 10.06.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

10 червня 2013 р. Справа № 802/1917/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Вергелеса Андрія Валерійовича,

за участю:

секретаря судового засідання: Федчук Тетяни Юріївни

представників позивача: Люлика Р.І., Манько Н.Ф.

представника відповідача: Радзіковської І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: приватного акціонерного товариства "Поділлявторметал"

до: Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось приватне акціонерне товариство "Поділлявторметал" (далі - ПрАТ "Поділлявторметал" або позивач ) із позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби України (далі - Вінницька ОДПІ або відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що за результатами проведеної камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток ПрАТ "Поділлявторметал" Вінницькою ОДПІ виявлено порушення вимог податкового законодавства.

На підставі виявлених порушень податковим органом 12 грудня 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009571520, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за штрафними санкціями в розмірі 37945,46 грн.

Вважають зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, в зв'язку з чим просять його скасувати.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, просили задовольнити їх, виходячи з доказів, що місяться у матеріалах справи.

Представник відповідача із заявленим позовом не погодився з мотивів, викладених в письмових запереченнях, а також усно надав пояснення на підтвердження правомірності дій відповідача.

Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (серія АА № 892537) ПрАТ "Подліллявторметал" є юридичною особою (код ЄДРПОУ 33567480).

На підставі наказу п. 1, 3 ст. 10 Закону України від 04.12.1990 р. "Про державну податкову службу в Україні", п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75 ПК України головним державним податковим ревізором-інспектором відділу адміністрування податку на прибуток управління оподаткування юридичних осіб було проведено камеральну перевірку за звітний податковий період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. по податку на прибуток ПрАТ "Поділлявторметал".

Висновками перевірки зафіксовано порушення платником податку сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених п. 57.3 ст. 57 ПК України.

На підставі акту № 994/15-1/231/33587480 від 27.11.2012 р. прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.12.2012 р., яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 37945,46 грн.

Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення до ДПС у Вінницькій області, а в подальшому до ДПС України, однак рішенням про результати розгляду первинної скарги ДПС у Вінницькій області від 20.02.2013 р. № 2530/10/10-02-11 та рішенням про результати розгляду вторинної скарги ДПС України від 22.03.2013 р. № 4445/6/10-2215 скарги були залишені без задоволення.

Суд погоджується із такими висновками податкового органу, зважаючи на таке.

Як вбачається з матеріалів справи постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 25.08.2010 р. ПрАТ "Поділлявторметал" було відмовлено у задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень на загальну суму 189911,00 грн.. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2010 р. зазначена постанова була залишена без змін.

Згідно п.п. 5.2.4. Процедура адміністративного оскарження закінчується:

останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі коли така заява не була подана у зазначений строк;

днем отримання платником податків рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеної у заяві;

днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Згідно п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно п.п. 57.3 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Таким чином позивач зобов'язаний був сплатити грошове зобов'язання протягом 10 календарних днів з дня набрання законної сили ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2010 р.

За даними облікової картки платника податковий борг виник у ПрАТ "Поділлявторметал" 21.02.2011 р. в сумі 189727,30 грн. (переплата становила 183,70 грн.). Податковий борг було погашено 04.05.2011 р. шляхом розстрочення податкового боргу згідно рішення № 81 від 04.05.2011 р. із затримкою строків сплати більше 30 календарних днів.

Відповідно до п.п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідачем 12 грудня 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009571520, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток прибуток приватних підприємств за штрафними санкціями в розмірі 37945,46 грн. у зв'язку з затримкою сплати грошового зобов'язання більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання.

Суд вважає таке рішення правомірним з огляду на те, що позивачем дійсно було допущена затримка сплати грошового зобов'язання більше 30 календарних днів.

Що стосується посилань представників позивача на те, що на розстрочені (відстрочені) грошові зобов'язання пеня та штрафи не нараховуються з дати укладення до закінчення строку дії договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу), то суд вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи начальником ДПІ у м. Вінниці було винесено рішення № 81 про розстрочення податкового боргу від 04.05.2011 р., згідно якого було надано розстрочення з 04.05.2011 р. по 19.12.2011 р. на суму 189727,00 грн.

Податковий борг було остаточно погашено 23.12.2011 р.

Відповідно до п. 100.13 ст. 13 ПК України порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Згідно п. 3.9 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 24.12.2010 № 1036. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 р. за № 1431/18726 (чинного на час виникнення спірних правовідносин) на розстрочені (відстрочені) грошові зобов'язання (податковий борг) пеня та штрафи не нараховуються з дати укладання (підписання) договору до закінчення строку дії договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу).

Згідно п.п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до п. 32.2 ст. 32 ПК України зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов'язку.

Так суд звертає увагу на те, що мала місце з боку позивача затримка, більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку (19.11.2010 р.) сплати суми грошового зобов'язання, ще до винесення рішення № 81 про розстрочення податкового боргу від 04.05.2011 р. в зв'язку з чим було застосовано штраф у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу згідно податкового повідомлення-рішення № 0009571520 від 12.12.2012 р.

П. 126.1 ст. 126 ПК України підлягає застосуванню у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строку визначеного п. 57.3 ст. 75 ПК України протягом 10 календарних днів.

Відповідно до п. 11 підрозділу Х розділу ХХ ПК України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Таким чином враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про правомірність оскаржуваного рішення позивача та відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, згідно зі статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У відповідності до ст. 94 КАС України підстав для стягнення судових витрат не вбачається.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Вергелес Андрій Валерійович