Решение № 32382200, 12.07.2013, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 1527/2-66/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2013 р.

місто Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Шепітко І.Г.

при секретарі Вовкович І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №22 в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про поділ спільного майна подружжя,

та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, треті особи: реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції, Одеська міська рада, виконавчий комітет Одеської міської ради, про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності та визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна та після змін і доповнень позовних вимог просить виділити у власність позивача ? частки будинку АДРЕСА_1, автомобіль ВАЗ, модель 21103, державний номер НОМЕР_1 вартістю 35000 грн., та стягнути 50% вартості набору посуду «Цептер» у розмірі 22296 грн., залишивши у власності відповідачки ? частки вказаного будинку, земельну ділянку площею 0,05 га. за адресою: АДРЕСА_2, набір посуду "Цептер", телевізор Еріксон, персональний комп'ютер, холодильник Стінол, холодильник Норд, пральну машину-автомат, мікрохвильову піч, трансформатор СПН-1, меблеву стінку, кухонні меблі, музичний центр, загальною вартістю 134832,50 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 24.10.2007 року, Суворовським районим судом м.Одеси було ухвалено рішення про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, згоди щодо розподілу майна між сторонами не досягнуто, у зв'язку з чим виникла необхідність у зверненні до суду.

Третя особа ОСОБА_4 звернулась до суду із самостійними вимогами та після неодноразових змін і доповнень просила визнати таким, що не відповідає вимогам закону Розпорядження Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради №345 від 19.03.2004 року, частково недійсним Свідоцтво про право власності від 21.05.2004 року, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради, в частині права власності ОСОБА_3 на ? частки домоволодіння АДРЕСА_1, та визнати за нею право власності на 917/1000 частки домоволодіння АДРЕСА_1, обґрунтовуючи вимоги тим, що основну частину будинку вона збудувала у 1963 році, а дочка після реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 допомагала в добудові споруд літ.А-1, а, а-1, тому вважає, що її частка становить 917/1000 частки.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі, заявивши також про застосування строку позовної давності по вимогам ОСОБА_4

Представник відповідачки позов не визнала та пояснила, що дійсно будинок збудувала мати її довірительниці задовго до реєстрації шлюбу з позивачем, сумісно з чоловіком вони здійснили добудови приміщень №1-7, та №1-8, тому її частка становить 917/1000, що визначено висновком судової будівельно-технічної експертизи. Стосовно іншого майна, представник вважала вимоги такими, що не підлягають задоволенню, оскільки земельна ділянка є особистою власністю дружини, а наявність і вартість іншого майна у судовому засіданні не доведена. Із зустрічним позовом відповідачка до суду не зверталась.

Представник третьої особи ОСОБА_4 підтримала заявлений позов повністю.

Представник співвідповідача за позовом ОСОБА_4 Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради позов ОСОБА_4 не визнала, вважала Розпорядження та Свідоцтво такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Треті особи за позовом ОСОБА_4: реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції, Одеська міська рада, виконавчий комітет Одеської міської ради, у судове засідання не з'явились, про слухання справи були належним чином сповіщені, про причини неявки суд не повідомили.

Вислухавши в судовому засіданні пояснення сторін, свідків, вивчивши та дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що позов ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, позов ОСОБА_4 задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Так, у судовому засіданні встановлено, що позивач у справі проживав у АДРЕСА_1 та зареєстрований за даною адресою з 02.09.1987 року, ОСОБА_3 - з 16.11.1978 року (а.с.65, т.1).

24.10.2007 року Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розірвано.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, виданого МРЕВ-2 ДАІ ГУ УМВС України в Одеській області, серія НОМЕР_2, від 31.03.2004 року, власником автомобіля ВАЗ 21103, НОМЕР_3 є ОСОБА_3, автомобіль придбано у період шлюбу та є спільною сумісною власністю подружжя.

Зазначені обставини сторонами не оспорювались.

Згідно свідоцтва про право власності, серія САА №101782, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 24 травня 2004 року на підставі розпорядження Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради від 19 березня 2004 року, домоволодіння АДРЕСА_1, що в цілому складається з одного жилого будинку літ. «А» загальною площею 78,3 кв.м., жилою площею 50,7 кв.м., літньої кухні літ. «Б», душа літ. «В», туалету літ.«Г», сараїв літ. «Е», «З», «И», навісів літ. «Ж», «К», «Л» котельної літ. «М» у рівних частках належить ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с.10, т.1), що також підтверджується відповіддю на запит №2876-06/769, КП «ОМБТІ та РОН» від 12.03.2008 року (а.с.46, т.1).

Згідно ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку.

Згідно ч.1 ст.61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно ч.1 ст. 68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Згідно ч.1 ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Отже, ? частки домоволодіння та автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя, тому у порядку його поділу кожному з подружжя належить по ? частки домоволодіння, тому вимоги в цій частині є законними й обґрунтованими. Також сторонам належить по ? частки вказаного автомобіля.

З приводу вказаного позивачем іншого майна, суд виходить з наступного.

Згідно договору дарування від 11 квітня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Біляївського нотаріального округу Одеської області, реєстровий № 1692, ОСОБА_3, відповідач по справі, отримала в дар земельну ділянку НОМЕР_4, площею 0,050 га, розташовану в АДРЕСА_2 (а.с.12). Вказаний договір недійсним не визнавався.

У відповідності до п.2 ч.1 ст.57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Отже, дана земельна ділянка належить відповідачці на праві особистої власності та не підлягає врахуванню при поділі майна подружжя.

Стосовно зазначеного позивачем набору посуду «Цептер», телевізору Еріксон, персонального комп'ютера, холодильника Стінол, холодильника Норд, пральної машини-автомат, мікрохвильової печі, трансформатора СПН-1, меблевої стінки, кухонних меблів та музичного центру, із зазначеною вартістю, - жодного доказу їх наявності та придбання у період шлюбу позивачем не надано, тому таке майно не може бути враховано при поділі майна, а, отже, і не підлягають задоволення вимоги про визнання за позивачем права власності на автомобіль в цілому, по ? частки якого належить кожному з подружжя.

Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Представник відповідачки посилалась на рішення Господарського суду Одеської області від 25 квітня 2007 року, змінене Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.06.2007 року, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_2, що є фізичною особою-підприємцем, та стягнуто на його користь грошові кошти у загальному розмірі 176556,6 гривень (а.с.32-35, т.1), не заявивши при цьому зустрічного позову для вирішення питання щодо врахування таких коштів.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Вимоги ОСОБА_4 не підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Розпорядження Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради від 19 березня 2004 року було видано на підставі заяв ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про прийняття в експлуатацію самочинного домоволодіння АДРЕСА_2 (а.с.229, 230). До введення самочинних споруд в експлуатацію жодного правовстановлюючого документу на будівлі не існувало, тому у його користувачів було право лише на будівельні матеріали. З вимогами про компенсацію вартості будівельних матеріалів ОСОБА_4 не зверталась.

Пояснення допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 щодо часу здійснення самочинних споруд, як і подальший висновок судової будівельно-технічної експертизи щодо визначення частки прибудов №1-7 та №1-8 та можливості їх виділу в натурі, суд до уваги не приймає як такий, що не має суттєвого значення для вирішення спору по суті.

За таких обставин, жодних правових підстав для скасування Розпорядження немає, а, відповідно, й відсутні підстави для визнання частково недійсним Свідоцтва про право власності та визнання за ОСОБА_4 права власності на 917/1000 частки домоволодіння. Також, суд звертає увагу на ту обставину, що Свідоцтво було видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради, яка для вирішення заявлених вимог має приймати участь у справі у якості відповідача. Разом з тим, ОСОБА_4 вимоги до ВК ОМР не заявлялись, вони були залучені судом до участі у справі в якості третьої особи.

Крім того, ОСОБА_4 було достовірно відомо про існування Свідоцтва про право власності з 2004 року, з вимогами про визнання цього свідоцтва частково недійсним вона звернулась з порушенням строків позовної давності, про що заявив представник позивача.

Керуючись ст.ст.10, 11, 57 - 64, 79, 88, 169, 209, 212-215, 218, 222 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про поділ спільного майна подружжя, - задовольнити частково.

У порядку поділу спільного майна подружжя:

визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частки домоволодіння АДРЕСА_2 та на ? частки автомобіля ВАЗ-21103, кузов НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

У позові ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, треті особи: реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції, Одеська міська рада, виконавчий комітет Одеської міської ради, про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності та визнання права власності, - відмовити повністю.

Копію рішення направити до реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, Одеської міської ради та виконавчого комітету Одеської міської ради.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з часу отримання копії рішення.

Суддя: