Решение № 32376689, 10.07.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.07.13р. Справа № 904/3546/13

За позовом Прокурора м. Алушти в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Партенітської селищної ради, смт. Партеніт

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельмар Дівелопмент", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості

Суддя Мартинюк С.В.

Представники:

Прокурор: Битяк Н.І., посв. № 001457 від 27.08.2012р.;

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Ліфлянчик С.І., дов б/н від 16.05.2013р., представник;

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор м. Алушти в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Партенітської селищної ради, смт. Партеніт звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельмар Дівелопмент", м. Дніпропетровськ про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на невиконання відповідачем договору пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Партеніт №46 від 21.12.2012 року в частині сплати пайової участі (внесків).

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, зазначає, що у зв'язку з виконанням певних робіт та створенням об'єктів в рахунок розвитку інфраструктури смт. Партеніт має право на зарахування зустрічних позовних вимог, внаслідок чого просить припинити провадження у справі на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, про що подав відповідну заяву.

Ухвалою від 26.06.2013року за клопотанням Відповідача строк вирішення спору було продовжено на 15 календарних днів, відповідно до ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлялось.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 09.07.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 361 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або з державою.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до частини другої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 зазначено, що державні інтереси є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ст. 143 Конституції України органи місцевого самоврядування вирішують питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції.

Згідно зі ст. 144 Конституції України та ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування при виконанні своїх функцій приймають рішення, які є обов'язковими для виконання на відповідній території.

Планування і забудова територій, відповідно до ст. 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", - це діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, прогнозування розвитку територій, забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку територій, обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням, взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій, створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", замовник об'єкта будівництва зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту (окрім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті) та укласти договір про пайову участь з органом місцевого самоврядування до прийняття об'єкта містобудування в експлуатацію.

Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", встановлюють органи місцевого самоврядування, тому суд вважає правомірним заявлений прокурором позов в інтересах Виконавчого комітету Партенітської селищної ради.

Між Виконавчим комітетом Партенітської селищної ради (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельмар Дівелопмент", м. Дніпропетровськ (далі -відповідач) укладено договір про пайову участь (внесок) у створенні та інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Партеніт №46 від 21.12.2012 року (далі-договір).

Відповідно до п.1.1. договору, відповідач приймає пайову участь у створенні та інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Партеніт.

Розмір пайової участі відповідача у створенні та інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Партеніт складає 10% від загальної кошторисної вартості реконструкції їдальні "Дельфін" під офісно-готельний комплекс по вул. Паркова, 5а, смт.Партеніт, м. Алушта, що складає в грошовій формі 500042,90 грн. (п. 1.3. договору).

Перерахування коштів на спеціальний рахунок селищного бюджету здійснюється відповідачем відповідно до графіку (п. 1.4. договору).

Відповідно до графіку встановленого умовами договору, відповідач повинен був сплатити перший платіж у розмірі 125000,00 грн. до 15.03.2013 року.

Виконавчим комітетом Партенітської селищної ради 12.03.2013 року на адресу відповідача направлено лист №299 з нагадуванням останньому щодо перерахунку коштів відповідно до умов договору №46 від 21.12.2012 року.

Умови Договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури №46 від 21.12.2012 року не виконані, відповідачем не перераховано на спеціальний рахунок селищного бюджету суму грошових коштів в розмірі 125 000,00 грн. відповідно до встановленого графіку.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України, виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Згідно з ч. 5 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Як встановлено ст. ст. 548-549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.2. договору, істотним порушенням договору є несвоєчасне перерахування або перерахування не в повному обсязі відповідачем коштів, визначених п. 1.3. договору в цільовий фонд селищного бюджету в строки, визначені п.1.4.

Умовами п. 2.3. Договору встановлено, що за порушення зазначене в п. 2.2. відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

Прокурор нарахував та просить стягнути з Відповідача пеню в розмірі 1400,00 грн.

На підставі викладеного, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, вимога про стягнення пені підлягає задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем належними та допустимими доказами не доведено існування та настання строку виконання вимоги до позивача в розмірі 497 514,86 грн., щодо зарахування якої ним було направлено заяву від 08.07.2013 року. У зв'язку з цим суд не вважає вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 125000,00 грн. за договором про пайову участь (внесок) у створенні та інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Партеніт №46 від 21.12.2012 року, зарахованими відповідно до ст. 601 ЦК України.

Враховуючи те, що спірний договір не визнано недійсним та сторонами не розірвано, він підлягає виконанню в повному обсязі.

Таким чином, загальна сума заборгованості в розмірі 126 400,00 грн. підтверджена матеріалами справи і підлягає стягненню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі підлягають стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 77, 82-85, 112, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Дельмар Дівелопмент" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 82, код ЄДРПОУ 36574186) на користь виконавчого комітету Партенітської селищної ради (98524, м. Алушта, смт. Партеніт, вул. Паркова, 1, р/р 31517921700008, код платежу 24170000, ОКПО 37890361, МФО 824026, отримувач: ГУ ДКСУ в АРК м. Сімферополь) заборгованість з пайової участі у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Партеніт в розмірі 125 000,00 грн. (сто двадцять п'ять тисяч гривень), пеню в розмірі 1 400,00 грн. (одну тисячу чотириста гривень).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Дельмар Дівелопмент" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 82, код ЄДРПОУ 36574186) в дохід державного бюджету України (одержувач - Управління Державної Казначейської Служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, ЄДРПОУ 37989269, банк одержувача - відділення банку ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, р/р 31214206783005, КБКД 22030001, призначення платежу: судовий збір, код ЄДРПОУ суду 03499891) 2 528 грн. (дві тисячі п'ятсот двадцять вісім гривень ) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 15.07.2013 року

Суддя С.В. Мартинюк