№ 32300382, 30.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" квітня 2013 р. м. Київ К-39952/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Бухтіярової І.О.

Вербицької О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 жовтня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року

у справі № 2а-11911/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецмагазин»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

про скасування рішення про застосування (штрафних) фінансових санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 жовтня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецмагазин» (позивач) до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва (відповідач) задоволено в повному обсязі. Скасовано рішення № 0002752304 від 16 липня 2010 року про застосування (штрафних) фінансових санкцій.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 жовтня 2010 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено перевірку складу-магазину, що належить позивачу, з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт № 373/26/51/33099806 від 09 липня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0002752304 від 16 липня 2010 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 20 602,35 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, (далі - Положення) у зв'язку з нездійсненням обліку готівкових коштів в розмірі 4 120,47 грн. у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскального звітного чека реєстратора розрахункових операцій № 1653 за 08 липня 2010 року шляхом внесення відповідного запису до книги обліку розрахункових операцій.

Задовольняючи позов в повному обсязі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що невнесення позивачем відповідного запису до книги обліку розрахункових операцій свідчить про порушення ним порядку ведення книги обліку розрахункових операцій, однак не може бути кваліфіковано як неоприбуткування готівки в касі підприємства.

Проте, з таким висновком погодитись не можна, зважаючи на таке.

Згідно з пунктом 1.2 глави 1 Положення оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій; книга обліку розрахункових операцій - це прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Відповідно до пункту 2.6 глави 2 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій (даних розрахункової книжки).

Виходячи із системного аналізу норм Положення вбачається, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках реєстратора розрахункових операцій (даних розрахункової книжки) та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій.

Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлено відповідальність статтею 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Згідно із статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

При цьому відповідно до частини 2 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним вважається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, порушення судами норм матеріального права є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва задовольнити.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 жовтня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року.

Прийняти у справі нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Бухтіярова І.О.

Вербицька О.В.