Решение № 32279456, 17.06.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.06.13р. Справа № 904/2955/13

За позовом Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м.Жовті Води Дніпропетровської області

до Приватного акціонерного товариства "Трест "Кривбасшахтопроходка", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 11 238 грн. 47 коп.

Суддя Подобєд І.М.

при секретарі судового засідання - помічнику судді Цьока М.Ю.

Представники:

від позивача - Левченко І.А. - юрисконсульт, довіреність №18/4723 від 15.05.2012р.

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося у квітні 2013 року із позовом до ПрАТ "Трест "Кривбасшахтопроходка", в якому просить господарський суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у сумі 8978,74 грн. заборгованості, 539,23 грн. трьох відсотків річних, а також відшкодувати суму 1720,50 грн. судових витрат у справі. Обґрунтовує свої вимоги наявністю невиконаних відповідачем зобов'язань з оплати наданих автотранспортних послуг, згідно рахунків-фактур від 31.05.2012р. №59-0000063 на суму 714,12 грн., від 20.09.2012р. №59-0000131 на суму 1536,98 грн., від 17.10.2012р. №59-0000142 на суму 4076,80 грн., від 31.10.12р. №59-0000147 на суму 2650,84 грн.

ПрАТ "Трест "Кривбасшахтопроходка" відзив на позов не надало. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, у зв'язку із чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 18.06.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення, згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Як пояснило Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (позивач) між ним та Приватним акціонерним товариством "Трест" Кривбасшахтопроходка" (відповідачем) був укладений договір від 24.03.2009р. № 24/2009 генероального підряду в капітальному будівництві на виконання робіт. В період виконання договору підряду позивач також надавав відповідачеві різні послуги відповідно до виставлених позивачем рахунків, зокрема автопослуги.

Так з травня по жовтень 2012 року позивач надавав відповідачу на замовлення останнього автопослуги, на оплату яких пред'явило відповідні рахунки-фактури від 31.05.2012р. № 59-0000063 на суму 714,12 грн., від 20.09.2012р. № 59-0000131 на суму 1536,98 грн., від 17.10.2012р.№ 59-0000142 на суму 4076,80 грн., від 31.10.2012р. № 59-0000147 на суму 2650,84 грн., а всього сума 8978,74 грн.

Відповідач прийняв від позивача надані йому автопослуги та вищевказані рахунки-фактури, але оплати за вищевказані авто послуги позивачу в добровільному порядку не здійснив, що підтверджується актом звірки розрахунків від 31.10.2012р., який підписаний та скріплений печатками з обох сторін.

Відповідно до ст. ст. 173-175 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 7 ст. 179 та ч.1 ст. 180 Господарського кодексу України встановлюють, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих договорів; господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами не було укладено договору на надання автопослуг у вигляді єдиного документа, а був укладений такий договір у спрощений спосіб шляхом підтвердження позивачем прийняття до виконання замовлень відповідача.

Частина 1 ст. 307 Господарського кодексу України визначає предмет договору перевезення вантажу, згідно з яким за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За правилом, встановленим ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Належних доказів на підтвердження точних календарних дат, коли відповідач отримав від позивача рахунки-фактури на зазначених оплату автопослуг позивач до матеріалів справи не надав. Однак з метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією вих. №18/604 від 24.01.2013р. із вимогою про сплату суми 8978,74 грн. заборгованості за зазначені автопослуги, яка була вручена відповідачу 13.02.2013р., про що свідчить відмітка пошти на повідомленні про вручення поштового відправлення, копія якого є в матеріалах судової справи.

Отже, слід визнати, що після сливу семиденного терміну з дати отримання вказаної вище претензії із вимогою на плату боргу, а саме з 20.02.2013р., у відповідача наступив строк виконання його грошових зобов'язань перед позивачем на суму 8978,74 грн. та розпочався облік строку прострочки виконання цих зобов'язань.

Відповідно до приписів ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ч.ч. 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Проте відповідач, в порушення вищевказаних приписів законодавства, доказів належного виконання своїх зобов'язань перед позивачем шляхом добровільної оплати зазначеної заборгованості суду не надав.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунками позивача з відповідача має бути стягнуто додатково до суми основного боргу суму 539,23 грн. три проценти річних за період прострочення з 31.05.2012р. по 11.03.2013р.

Однак, враховуючи, що строк початку виконання зобов'язання слід обраховувати з 20.02.2013р., суд вважає правомірними нарахування позивача трьох процентів річних за період з 20.02.2013р. по 11.03.2013р. (20 діб) на суму 14,75 грн., виходячи із розрахунку:

8978,74 грн. х 3%/100 х 20 дн./365 дн. = 14,75 грн.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що Відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі виконав свої майново-господарські зобов'язання перед позивачем з оплати наданих на його замовлення автопослуг, тому позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача суми 8978,74 грн. основного боргу та 14,75 грн. трьох процентів річних - є обґрунтованими і законними, відтак підлягають задоволенню, а у решті позовних вимог про стягнення суми 14,75 грн. трьох процентів річних - слід відмовити, як необґрунтованих.

Судові витрати у справі, згідно положень ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне повністю покласти на відповідача, внаслідок неправильних дій якого виник спір у суді.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Трест "Кривбасшахтопроходка" на користь Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" суму 8978 грн. 74 коп. основного боргу, 14 грн. 75 коп. трьох процентів річних, 1720 грн. 50 коп. витрат на судовий збір.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя І.М. Подобєд Повне рішення складено - 24.06.2013р.