Постановление суда № 32255708, 08.07.2013, Окружной административный суд Автономной Республики Крым

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

08 липня 2013 р.Справа №801/5961/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим Тоскіна Г.Л., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1

до Дніпровського районного відділу міліції м. Херсона про визнання бездіяльності незаконною та спонукання до виконання певних дій

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Дніпровського районного відділу міліції м. Херсона про визнання бездіяльності незаконною та спонукання до виконання певних дій.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.06.2013р. адміністративний позов залишений без руху з наданням строку для усунення недоліків до 05.07.2013 року, шляхом подання до суду належним чином оформленого оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 31,01 грн., копії первинного звернення до Дніпровського районного відділу міліції м. Херсона від 17.02.2013р. (яке направлено відповідачу рекомендованим листом від 18.02.2013р. за № 9610002199705) та повторного звернення.

На виконання ухвали суди, позивачем на адресу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим були надіслані зазначені документи, а саме: оригінал документу про сплату судового збору у розмірі 31,01 грн., копія первинного звернення до Дніпровського районного відділу міліції м. Херсона від 17.02.2013р.(яке направлено відповідачу рекомендованим листом від 18.02.2013р. за № 9610002199705) та повторного звернення.

Перевіряючи підстави для відкриття провадження у адміністративній справі, суд зазначає, що як вбачається з позовних вимог, позивач просить визнати незаконною бездіяльність відповідача по ігноруванню листа ОСОБА_1 від 17.02.2013р.(яке направлено відповідачу рекомендованим листом від 18.02.2013р. за № 9610002199705), у зв'язку з чим вказує на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.107 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження у справі.

Підстави для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі визначені ст.109 КАС України. Згідно до п.1.ч.1 ст.109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Як вбачається з копії первинного звернення ОСОБА_1 до Дніпровського районного відділу міліції м. Херсона від 17.02.2013р., ним була подана заява про скоєння правопорушення під час проведення криміналістичної експертизи в межах кримінальної справи № 10708260002, яка порушена відносно ОСОБА_1

Отже, після отримання копії первинного звернення позивача до Дніпровського районного відділу міліції м. Херсона від 17.02.2013р., судом було з'ясовано, що фактично спірні правовідносини виникли у зв'язку з незгодою позивача з висновками криміналістичної експертизи в межах кримінальної справи № 10708260002, яка порушена відносно ОСОБА_1, яка, на його думку, містять ознаки складу злочину, які передбачені ст. 384 КК України.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Варто зазначити, що при визначенні судової юрисдикції щодо вирішення справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмета спірних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.

Водночас слід звернути увагу на те, що органи дізнання, слідства та прокуратури виконують не лише владні управлінські функції, а й владні процесуальні функції. При цьому, спори щодо виконання зазначеними органами владних процесуальних функцій не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Законність процесуальних актів, дій чи бездіяльності, вчинених при здійсненні процесуальних повноважень, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.

Намагання здійснити контроль за процесуальною діяльністю поза межами відповідного процесуального регулювання є протиправним втручанням у діяльність особи, наділеної в установленому порядку процесуальними правами, та є посяганням на її процесуальну незалежність.

Аналогічна правова позиція щодо неможливості оскарження окремих процесуальних актів, дій чи бездіяльності органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури в рамках адміністративного провадження викладена в постанові Верховного суду України від 24.04.2012 р. (номер в Єдиного державному реєстрі судових рішень - 24236754), яка підлягає обов'язковому врахуванню згідно положень частини 2 статті 161 та статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 25.05.2001 року №6-рп/2001, правосуддя України здійснюється шляхом розгляду і вирішення справ по спорах відповідно до процесуального законодавства України.

Цим рішенням Конституційного Суду України кримінальне судочинство визначено як врегульований нормами кримінально - процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.

Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури, але таке оскарження може здійснюватися у порядку, встановленому КПК України.

Відповідно до положень частини першої статті 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно приписів статті 2 Кримінально-процесуального кодексу України від 13.04.2012 р., завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Таким чином, спірні відносини, які виникають між заявниками та прокуратурою, слідчим, органом дізнання під час організації перевірки заяв і повідомлень про злочини, не є управлінськими, а повноваження цих органів та їхніх посадових осіб щодо порядку прийняття заяв і повідомлень про злочини та їх розгляду регламентовані Кримінально-процесуальним кодексом України.

Зазначена позиція викладена у спільному інформаційному листі Вищого адміністративного суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.03.2011 № 259/0/4-11 та від 12.03.2011 № 334/8/13-11.

Враховуючи вищезазначене, суд зазначає, що позивач фактично оскаржує бездіяльність правоохоронних органів при розгляді ними заяв, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, внаслідок чого даний спір повинен вирішуватися за нормами Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Приймаючи до уваги, що компетенція адміністративних суддів згідно пункту 2 частини 3 статті 17 КАС України не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства, суд прийшов до висновку, що спір, який виник між позивачем та відповідачем належить розглядати у порядку кримінального судочинства.

А відтак, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського районного відділу міліції м. Херсона про визнання бездіяльності незаконною та спонукання до виконання певних дій не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а тому у відкритті провадження у адміністративній справі належить відмовити.

Керуючись п.1 ч.1, ч.6 ст. 109 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського районного відділу міліції м. Херсона про визнання бездіяльності незаконною та спонукання до виконання певних дій.

2. Копію ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати ОСОБА_1.

3. Роз'яснити позивачеві, що спірні відносини підлягають вирішенню у порядку кримінального судочинства.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної республіки Крим протягом 5 днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи у порядку письмового провадження або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Тоскіна Г.Л.