Решение № 3217972, 19.01.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2009 р.

Справа 46/212

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю центра упровадження високих технологій “Ноябрь-95”

до

Товариства з обмеженою відповідальністю “МЖК-Маркет”

про

стягнення 2 924,90 грн.

Суддя Шабунін С.В.

Представники:

від позивача

не з’явився

від відповідача

не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю центр упровадження високих технологій “Ноябрь-95” звернулося до суду з позовом від 22.10.2008 р. № 345-юр про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “МЖК-Маркет” 2 924,90 грн. заборгованості за товари, що були передані відповідачеві на підставі видаткових накладних.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/212 від 05.12.2008 р., яку призначено до розгляду на 19.01.2009 р.

14.01.2009 р. від позивача до суду надійшло клопотання № 408-юр від 13.01.2009 р. про розгляд справи за відсутності представника, до якого приєднано документи, що вимагалися ухвалою про порушення провадження у справі.

У судове засідання, призначене на 19.01.2009 р., відповідач уповноваженого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвали № 46/212 від 05.12.2008 р. не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене, зважаючи на клопотання позивача та у відповідності до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Як слідує з позовної заяви позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю центра упровадження високих технологій “Ноябрь-95” про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “МЖК-Маркет” 2 924,90 грн. мотивовані невиконання відповідачем обов’язку з оплати переданих йому у власність товарів. На підтвердження заявлених вимог позивачем надано копії видаткових накладних, якими стверджується досягнення згоди на купівлю-продаж та передача товарів, вимоги про сплату боргу.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до видаткових накладних № 98 від 15.01.2008 р. та № 27 від 22.01.2008 р. позивач передав, а відповідач прийняв у власність товар загальною вартістю 2 982,36 грн., а саме: 168 балонів монтажної піни та герметика.

Факту отримання відповідачем спірного товару та прийняття його у власність стверджується підписом уповноваженої особи та відтиском печатки Товариства з обмеженою відповідальністю “МЖК-Маркет”.

Як слідує з матеріалів справи складанню вищевказаних накладних передували рахунок-фактура № 23 від 15.01.2008 р. та № 41 від 19.01.2008 р.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Вимогами ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі видаткових накладних № 98 від 15.01.2008 р. та № 27 від 22.01.2008 р. позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 2 982,36 грн. Отже, такими накладними сторонами досягнуто згоди щодо виду товару, його кількості, одиниці виміру та ціни.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу, оскільки у позивача виникли зобов’язання передати відповідачу визначений товар на суму 2 982,36 грн., а у відповідача —прийняти та сплатити грошові кошти (оплатити) його.

За твердженнями позивача, станом на день складання позову від 22.10.2008 р. відповідач повністю не розрахувався за поставлений товар борг становить 2 924,90 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач свої зобов’язання щодо передачі відповідачу товару виконав належним чином, а саме: ним було здійснено передачу вищезазначеного товару у визначеній кількості за вищевказаними видатковими накладними, а відповідачем прийнято товар.

Разом з тим, всупереч прийнятому зобов’язанню з оплати переданої позивачем продукції, відповідач не виконав його, оскільки до моменту звернення позивача до суду з даним позовом та порушення провадження у справі № 46/212 не здійснив повну оплату.

07.05.2008 р. позивачем направлено відповідачу лист-вимогу № 250-юр щодо сплати заборгованості. Вказаний лист залишено відповідачем без відповіді.

Надалі, у грудні 2008 року, для захисту своїх порушених прав позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми боргу

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце слухання справи, без поважних причин не надав суду доказів на підтвердження відсутності заявленої до стягнення заборгованості.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття.

Зважаючи на викладене, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Як вище вказувалося, матеріалами справи стверджується заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 2 982,36 грн., разом з тим, оскільки в силу вимог діючого законодавства суд не вправі виходити за межі позовних вимог, позов підлягає задоволенню на суму, заявлену позивачем у розмірі 2 924,90 грн.

Зважаючи на норми ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд —

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “МЖК-Маркет” (03150, м. Київ, вул. Горького, 103-а, ідентифікаційний код 33052244) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю центра упровадження високих технологій “Ноябрь-95” (49000, м. Донецьк, вул. Криворізька, 22-б, ідентифікаційний код 21864549) 2 924 (дві тисяч дев’ятсот двадцять чотири) грн. 90 коп. боргу, 102 (сто дві) грн. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.В. Шабунін

Справа № 46/212

19.01.09