Постановление суда № 32145317, 13.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" червня 2013 р. м. Київ К/9991/45242/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М. О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року у справі за позовом Південного торгівельно-виробничого державного підприємства "Желдорресторан" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА

Південне торгівельно-виробниче державне підприємство "Желдорресторан" (далі - ПТВДП "Желдорресторан") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова (далі - ДПІ у Ленінському районі м. Харкова) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2010 року позов ПТВДП "Желдорресторан" задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року апеляційну скаргу ДПІ у Ленінському районі м. Харкова залишено без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2010 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у Ленінському районі м. Харкова подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ПТВДП "Желдорресторан" у задоволені позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Ленінському районі м. Харкова 13.11.2009 року проведено невиїзну документальну перевірку ПТВДП "Желдорресторан" з питань своєчасності сплати податку на прибуток до бюджету. За результатами перевірки складено акт №2157/15-121/01551156 від 13.11.2009 року.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог п. 16.7 ст.16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства", п.п. 3.5.1 п.5.3. ст. 5 Закону України №2181, а саме: несвоєчасна оплата податку на прибуток на загальну суму 1669,11 грн.

На підставі акту перевірки 27.11.2009 року ДПІ у Ленінському районі м. Харкова винесено податкові і повідомлення-рішення №0003811510/0, яким визначено суму штрафної (фінансової) санкції в розмірі 85,29 грн.; №0003821510/0, яким визначено суму штрафної (фінансової) санкції в розмірі 648,82 грн.; №0003831510/0, яким визначено суму штрафної (фінансової) санкції в розмірі 935,00 грн.

Відповідно до п.п. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181 визначено, що у разі коли платник податків ні сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірах, передбачених зазначеним підпунктом, а саме: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарним днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмір п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податок на прибуток, визначений згідно повідомленням про результати розрахункового авансового внеску податку на прибуток від 20.05.2002 року №583 в розмірі 270 грн., мав бути сплачений до 20.05.2002 року, а фактично сплачений 29.11.2002 року. Податок на прибуток, визначений згідно з декларацією з податку на прибуток від 28.10.2002 року №6423 в розмірі 4100,00 грн. при граничному терміні сплати 19.11.2002 року фактично був сплачений 04.12.2002 року та 28.12.2002 року. Податок на прибуток, визначений згідно з декларацією з податку на прибуток від 05.02.2003 року №9192 в сумі 1600,00 грн. фактично був сплачений 07.08.2003 року при тому, що граничний термін сплати - 19.02.2003 року.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що згідно ухвали Господарського суду Харківської області від 14.12.2004 року по справі №Б-19/97-04 порушено справу про банкрутство ПТВДП Желдорресторан", з моменту прийняття ухвали введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, зокрема заборонено нарахування неустойки (штраф, пені інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24 червня 2009 року було скасовано дію мораторію задоволення вимог кредиторів, який був введений ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.12.2004 року.

Таким чином, порушення у вигляді несвоєчасної оплати узгодженого податкового зобов'язання були вчинені позивачем 29.11.2002 року, 04.12.2002 року, 28.12.2002 року, 07.08.2003 року.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", строк для застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 не визначений.

У відповідності до п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання - зобов'язані сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

У відповідності до пункту 1.5 ст. 1 Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без нарахування пені та штрафних санкцій), справляється з платника податків у зв'язку з порушенням правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що сума штрафних санкцій за змістом Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є складовою податкового зобов'язання, а тому на штрафні санкції поширюється строк давності, встановлений п.п 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 вищезазначеного Закону, який обраховується з дати вчинення порушення, а оскільки спірні рішення були винесені відповідачем поза межами 1095 від дня вчинення позивачем порушення у вигляді несвоєчасної оплати узгодженого податкового зобов'язання, то ці правові акти індивідуальної дії підлягають скасуванню.

Преамбулою Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що цей Закон не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч. 1 п. 7.8 ст. 7 Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" з моменту прийняття ухвали судом про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок сплати податкового зобов'язання або погашення податкового боргу такого платника податків, зазначених у заяві, яка подається до суду, визначається згідно з нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", без застосування норм цього Закону.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті з порушенням строку давності встановленим Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а тому підлягають скасуванню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ПТВДП "Желдорресторан".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М. О. Федоров