Решение № 32067607, 27.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-б, тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/7056/13 27.06.13

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., при секретарі судового засідання Роздобудько В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/7056/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СТІОМІ -Холдінг», м.Київ,

до приватного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», м. Київ,

про зобов'язання вчинити певні дії,

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - Жадобіна В.І. (довіреність від 24.07.2012 б/н).

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТІОМІ-Холдінг» (далі - Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом, в якому просило суд:

- зобов'язати приватне акціонерне товариство «Державний експертно-імпортний банк України» (далі - Банк) внести зміни до реквізитів документів, необхідних для ведення рахунку в цінних паперах Товариства за договором від 30.07.2012 № 19-Д про відкриття рахунку в цінних паперах (далі - Договір), наданих позивачеві 01.03.2013;

- зобов'язати Банк перерахувати грошові кошти у сумі 377 693 грн. на поточний рахунок Товариства (№ 26005050400076/980/840/978/643; МФО 380537; код ОКПО 32827667).

Позов мотивовано тим, що: Товариство 01.03.2013 надало Банку розпорядження від 28.02.2013 № 129, відповідно до якого відповідач повинен був внести зміни до реквізитів документів, необхідних для ведення рахунку в цінних паперах Товариства за Договором, проте Банк таке розпорядження не виконав; 29.03.2013 Банк надіслав Товариству листа № 090-05/248, яким повідомив, що кошти, отримані від Державного казначейства України як дохід за облігаціями внутрішньої державної позики Товариства у сумі 377 693 грн. були зараховані на рахунок № 20696567010236 в погашення частини прострочених процентів, нарахованих за грудень 2012 року, за кредитним договором від 09.07.2009 №7009К19 (далі - Кредитний договір); такі дії Банку є неправомірними.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.04.2013 порушено провадження у справі.

Відповідачем 13.05.2013 подано відзив на позовну заяву, в якому Банк заперечує щодо задоволення позовних вимог з огляду на те, що:

- між позивачем та відповідачем у цій справі мали місце зустрічні вимоги: вимога Банку до Товариства стосовно погашення останнім простроченої заборгованості за Кредитним договором; вимога Товариства до Банку щодо перерахування останнім грошових коштів, розміщених на транзитному рахунку Банку, на поточний рахунок боржника; відтак, Банком цілком правомірно було здійснено часткове припинення зобов'язань Товариства за Кредитним договором шляхом зарахування зустрічної вимоги Товариства до Банку за Договором;

- на підставі розпорядження Товариства від 28.02.2013 №129 Банк 13.03.2013 провів адміністративну операцію щодо внесення змін до анкети рахунку в цінних паперах Товариства, про що позивача було повідомлено належним чином.

04.06.2013 позивачем подано суду заперечення на відзив, в яких Товариство зазначило про те, що вимоги сторін не є зустрічними, не є однорідними, Банк позивачеві не надсилав необхідну для проведення зарахування заяву.

У судовому засіданні 27.06.2013 представник відповідача наголосив на доводах відзиву, проти задоволення позовних вимог заперечив; представник позивача у судове засідання не з'явився.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, заслухавши пояснення представника відповідача, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Частинами першою і третьою статті 25 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» передбачалося здійснення відшкодування податку на додану вартість платникам, у яких суми податку задекларовані до відшкодування до 01.05.2010, підтверджені перевірками та не відшкодовані на дату набуття чинності цим Законом, шляхом оформлення облігаціями внутрішньої державної позики понад обсяги, встановлені додатком № 2 до цього Закону, з відповідним коригуванням граничного обсягу державного боргу, визначеного статтею 10 цього Закону, з терміном обігу п'ять років.

Порядок випуску, обігу, погашення зазначених облігацій внутрішньої державної позики, а також нарахування процентів на них затверджувався Кабінетом Міністрів України, при цьому мало бути забезпечено рівність умов для всіх платників податку щодо визначення способу відшкодування податку на додану вартість, добровільність здійснення такого відшкодування та зацікавленість усіх платників податку.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2010 № 368 «Про випуск облігацій внутрішньої державної позики для відшкодування сум податку на додану вартість» сторонами укладено договір від 29.07.2010 № 1287-Д про відкриття рахунку в цінних паперах.

30.07.2012 сторонами укладено Договір, внаслідок чого договір від 29.07.2010 № 1287-Д втратив чинність.

За умовами Договору:

- депонент (Товариство) доручає, а зберігач (Банк) зобов'язується надавати депоненту послуги щодо відкриття рахунку в цінних паперах, зберігання належних депоненту цінних паперів, обслуговування операцій за цим рахунком, отримання доходів за цінними паперами (пункт 1.1 Договору);

- зберігач зобов'язаний кошти за доходами в грошових коштах за цінними паперами, що належать депоненту, зараховувати на поточний рахунок депонента, вказаний у його анкеті рахунку в цінних паперах, в порядку, передбаченому Договором; ці кошти не є доходами зберігача (підпункт «і» пункту 2.1 Договору);

- депонент зобов'язаний у місячний строк з моменту внесення відповідних змін до своїх реквізитів або документів, що необхідні для відкриття та ведення рахунку в цінних паперах депонента, подавати зберігачу інформацію про ці зміни та підтверджуючі ці зміни документи (підпункт «г» пункту 2.3 Договору).

Товариство 28.02.2013 надіслало Банку: розпорядження від 28.02.2013 № 129 про внесення змін, анкету рахунку в цінних паперах від 28.02.2013 № 128, лист про відсутність змін від 28.02.2013 № 127; довідку про відкритий рахунок в банку від 26.02.2013 № 43-25.

Зазначені документи отримано Банком 13.03.2013, що підтверджується копією витягу з журналу розпоряджень Банку, реєстраційний № 332.

Звертаючись до суду з даним позовом, Товариство зазначало про те, що Банк неправомірно не вносить зміни до анкети рахунку в цінних паперах позивача, тобто не виконує розпорядження від 28.02.2013 № 129, на підставі чого його слід зобов'язати виконати відповідне розпорядження в судовому порядку.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що на виконання розпорядження Товариства від 28.02.2013 № 129 Банком 13.03.2013 проведено адміністративну операцію щодо внесення змін до анкети рахунку в цінних паперах боржника, що підтверджується копією цього розпорядження з необхідними відмітками Банку (графа розпорядження «Дата виконання депозитарної операції»; штамп відділу депозитарних операцій, вх № 571).

З огляду на наведене вимога Товариства щодо зобов'язання Банку внести зміни до реквізитів документів, необхідних для ведення рахунку в цінних паперах позивача за Договором, задоволенню не підлягає.

Що ж до вимоги Товариства зобов'язати Банк перерахувати грошові кошти у сумі 377 693 грн. на поточний рахунок позивача, то предметом спору в наведеній частині є можливість проведення Банком зарахування зустрічних однорідних вимог на названу суму.

Так, господарським судом міста Києва встановлено, що 09.07.2009 Товариством і Банком укладено Кредитний договір, за умовами якого:

- Банк надає позичальникові (Товариству) кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі, передбачені Кредитним договором (пункт 3.1 Кредитного договору);

- ліміт кредитної лінії 69 849 549, 60 грн. (підпункт 3.2.1 пункту 3.2 Кредитного договору);

- кінцевий термін погашення кредиту - 07.07.2010 (підпункт 3.2.3 пункту 3.2 Кредитного договору);

- проценти користування кредитом сплачуються позичальником, виходячи з процентної ставки 22,75% річних (підпункт 3.2.5 пункту 3.2 Договору);

- позичальник сплачує Банкові проценти за користування кредитом у розмірі, передбаченому договором; такі проценти підлягають сплаті з 1 по 7 число кожного місяця за попередній місяць (підпункт 3.5.1 пункту 3.5 Кредитного договору).

Товариство припускалося порушення виконання умов Кредитного договору, внаслідок чого Банком було надіслано позивачеві листа від 26.12.2012 № 070-05/3621 з вимогою погасити заборгованість за кредитом.

Товариство вимогу не виконало, зважаючи на що Банк звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства про звернення стягнення на заставлене майно.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.03.2013 порушено провадження у справі № 910/4324/13.

26.02.2013 Національним банком України на транзитний рахунок Банку № 37396322313 було зараховано загальну суму коштів з погашення основної суми боргу облігацій внутрішньої держаної позики для відшкодування сум податку на додану вартість та доходу за цими облігаціями, для переказу цих коштів на користь депонентів, які є власниками облігацій, у сумі 9 892 131, 50 грн. (у тому числі на користь Товариства у сумі 377 693 грн.).

Отже, суд погоджується з доводами відповідача, що між позивачем та Банком мали місце зустрічні вимоги: вимога Банку до Товариства стосовно погашення останнім простроченої заборгованості за Кредитним договором у сумі 71 729 609, 82 грн.; вимога Товариства до Банку щодо перерахування останнім грошових коштів у сумі 377 693 грн., розміщених на транзитному рахунку Банку, на поточний рахунок боржника.

За змістом статті 601 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги; зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Аналогічне положення містяться в частині третій статті 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

При цьому, припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги - це одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

У пункті 31 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» зазначено, що заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.03.2013 Банк надіслав позивачеві листа № 090-05/248, яким повідомив, що кошти, отримані від Державного казначейства України як дохід за облігаціями внутрішньої державної позики Товариства у сумі 377 693 грн. були зараховані на рахунок № 20696567010236 в погашення частини прострочених процентів, нарахованих за грудень 2012 року, за Кредитним договором; відповідного листа суд розцінює як заяву відповідно до приписів статті 601 ЦК України і статті 203 ГК України.

З огляду на наведене господарський суд міста Києва дійшов висновку про те, що зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 377 693 грн. було проведено Банком правомірно, а тому вимога позивача про зобов'язання відповідача перерахувати названу суму на рахунок Товариства також задоволенню не підлягає.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи покладаються на позивача.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.07.2013.

Суддя О. Марченко