№ 32064421, 25.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" червня 2013 р. м. Київ К-42140/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Степашка О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2010 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року

у справі № 2-а-7757/09/1570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Висотбуд»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Висотбуд» (позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі (відповідач) задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000721630/1 від 14 квітня 2009 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2010 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Альянс-Висотбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 вересня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 вересня 2008 року, за результатами якої складено акт № 1/16-3/32623653/1 від 10 січня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000721630/1 від 14 квітня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 269 971,40 грн. (179 981,00 грн. - основний платіж, 89 990,40 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1.23 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) з огляду на невключення до складу валового доходу суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої у звітному періоді, а саме - кредиторської заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ДП Жилбуд», державну реєстрацію якого припинено.

Задовольняючи позов, суди виходили з того, що Закон № 334/94-ВР не містить такої підстави для включення до складу валового доходу суми кредиторської заборгованості як ліквідація контрагента-кредитора.

Проте, з таким висновком погодитись не можна, зважаючи на таке.

Згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Підпунктом 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону № 334/94-ВР передбачено, що безповоротною фінансовою допомогою є сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

За змістом вказаної норми вбачається, що сума заборгованості платника податку перед іншою особою (кредиторська заборгованість) включається до складу валового доходу платника податку, якщо відпали передбачені законом підстави для стягнення такої заборгованості, у зв'язку з чим товари (роботи, послуги), з придбанням яких у платника податку виникла кредиторська заборгованість, фактично отримані ним безоплатно.

Даний факт має місце в усіх випадках, коли стягнення кредиторської заборгованості з платника податку виключається, зокрема, у випадку припинення юридичної особи кредитора.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ «ДП Жилбуд» виникла на підставі договорів № 608-11 від 11 вересня 2006 року та № 05-ОКС від 01 березня 2007 року.

При цьому судами встановлено, що 25 грудня 2007 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи ТОВ «ДП Жилбуд» у зв'язку з визнанням її банкрутом.

Відтак, сума кредиторської заборгованості позивача перед ТОВ «ДП Жилбуд» повинна бути включена до складу валового доходу як сума безповоротної фінансової допомоги.

Згідно із статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

При цьому відповідно до частини 2 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним вважається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, порушення судами норм матеріального права є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі задовольнити.

Скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року.

Прийняти у справі нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Степашко О.І.