№ 32057435, 11.06.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

11 червня 2013 року Справа № 2а-6854/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельника О. М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва, вул. Артема, 1-б, м. Миколаїв, 54052

до

Акціонерного товариства закритого типу "Микоаївське спеціалізоване управління № 139", вул. Ольшанців, 74-А, м. Миколаїв, 54050

про

стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 14419,36 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва (надалі – позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з акціонерного товариства закритого типу "Миколаївське спеціалізоване управління № 139" (надалі – відповідач) заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 2, за серпень 2011 року в сумі 14419,36 грн.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження, в якому він підтримав позовні вимоги (ар. с. 17, т.2).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, подав заперечення, в якому позовні вимоги не визнав (ар.с. 45, т.1).

Відповідно до частини 4 статті 128 у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

На підставі пункту 10 частини 1 статті 3, частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за можливе розглянути адміністративний позов в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ним виплачуються пільгові пенсії колишнім працівникам відповідача. Але підприємство, в порушення приписів пункту 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (надалі - ЗУ № 1788-ХІІ) та пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (надалі – ЗУ № 1058-ІV), витрати по виплаті та доставці пенсій за серпень 2011року не відшкодувало, що стало підставою звернення позивача до суду.

Відповідач надав письмові заперечення проти адміністративного позову (ар. с. 45-46, 214-215, т.1), в яких зазначив, що стаж, який необхідний для призначення пенсій зазначеним позивачем особам, складається з періодів, протягом яких ці особи працювали на різних підприємствах. Також відповідач вказав, що видані ним раніше довідки про стаж роботи (з урахуванням яких приймались рішення про призначення пенсій на пільгових умовах) містять помилкові недостовірні дані, є недійсними і підлягають поверненню без використання. Крім того, відповідач вважає вимоги УПФУ такими, що не доведені належними доказами.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив таке.

Відповідач був зареєстрований виконавчим комітетом Миколаївської міської ради в якості юридичної особи 27.04.1995, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (ар.с. 25, т. 1).

Відповідно до ЗУ № 1058-ІV відповідач зобов’язаний вносити до Пенсійного фонду України внески, що покривають фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених громадянам, які працювали на його підприємстві на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2, на пільгових умовах, відповідно до пунктів “б” – “з” статті 13 ЗУ № 1788-ХІІ.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень ЗУ № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами ЗУ № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 ЗУ № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Колишнім працівникам відповідача у відповідності з наданим позивачем списком (ар. с. 9-10), була призначена пенсія за віком на пільгових умовах на підставі пунктів "б" - "з" статті 13 ЗУ № 1788-XII, які передбачають, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими та важкими умовами праці – за списком № 2 виробництв, посад, професій, посад і показників затверджених КМУ і за результатами атестації робочих місць: чоловіки – після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років та 6 місяців на зазначених роботах; жінки – після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до пункту 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 (надалі Інструкція) підприємства – платники страхових внесків зобов’язані покривати фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 2 у розмірі 100%. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, що діяв до набрання чинності ЗУ від 09.07.2003 № 1058-ІV.

Таким чином, обов’язок по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, які згідно з розрахунком заборгованості цих витрат, складеним позивачем відповідно до Інструкції, призначені працівникам відповідача згідно з пунктами "б" - "з" частини 1 статті 13 ЗУ № 1788-ХІІ, покладається на відповідача.

Відповідно до підпункту 6.4 пункту 6 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень ЗУ № 1058-IV, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій.

Згідно з підпунктом 6.8 пункту 6 Інструкції підприємства щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

На підставі Інструкції позивач надсилав відповідачеві повідомлення про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень ЗУ № 1058-IV(ар.с. 9,11-12,14,16,18,19,21), згідно з якими відповідач мав відшкодувати витрати за серпень 2011 на загальну суму 14419,36 грн., але відповідну суму не сплатив.

Заперечення відповідача суд відхиляє з огляду на те, що матеріалами справи підтверджено, що позивач направляв відповідачу повідомлення про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій. Жодних заперечень проти цих повідомлень відповідач не зазначив, з вимогами до УПФУ з приводу надання відповідних роз’яснень не звертався. Щодо посилань відповідача на недійсність довідок і, відповідно, на безпідставність призначення вказаним, позивачем, особам пільгових пенсій, суд зазначає таке. По-перше, відповідач не зазначив, якою правовою нормою йому надано право "відкликати" раніше подані офіційні документи. По-друге, в матеріалах справи відсутні докази того, що видані відповідачем довідки про пільговий стаж роботи є підробленими (або такими, що містять недостовірні дані). По-третє, законність призначення пільгових пенсій колишнім працівникам відповідача не підлягає дослідженню судом і не потребує відповідної оцінки в межах розглядаємої справи.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись статтями 128, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Миколаївське спеціалізоване управління № 139" (вул. Ольшанців, 74-А, м. Миколаїв, 54050, ідентифікаційний код 05477497) на користь управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва заборгованість в сумі 14419,36 грн. (чотирнадцять тисяч чотириста дев'ятнадцять гривень 36 копійок) по сплаті фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.М. Мельник