Постановление суда № 32035938, 18.06.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4289/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С.

У Х В А Л А

Іменем України

18 червня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.

при секретарі Гімарі Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України, стягнути з відповідача на його користь грошову компенсацію замість належного до видачі речового майна, як звільненому у запас, в сумі 8 676,88 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 квітня 2013 року позов задовольнити повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем в порушення вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відмовлено позивачу у виплаті грошової компенсації замість належного до видачі речового майна звільненого у запас.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

З матеріалів спарви вбачається, що наказом Міністра оборони України від 24 жовтня 2012 року №871 полковника ОСОБА_3, начальника управління спеціального зв'язку та криптології Центрального управління захисту інформації і криптології (Восьмого центрального управління) Генерального штабу Збройних Сил України звільнено з військової служби відповідно до ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з правом носіння військової форми одягу.

Наказом начальника Генерального штабу - головнокомандувача Збройних Сил України від 31 жовтня 2012 року №210 позивача виключено зі списків особового складу.

Позивач звернувся до Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України з проханням виплатити йому компенсацію за неотримане речове майно. Листом Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України від 20 лютого 2013 року №292/538 позивачу відмовлено у виплаті такої компенсації.

Відповідно до довідки від 29 жовтня 2012 року №16 вартість не триманого позивачем речового майна становить 8 676,88 грн. (а.с.6).

Відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII визначені основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантовано військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулюються відносини у цій галузі.

Частиною 2 ст. 9№ цього Закону було встановлено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Згодом п.п. 3 п. 67 розділу II ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 р. № 107-VI пункт 2 статті 9№ ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виключено.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. № 10-рп/2008 зазначені положення ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до ч.2 ст.73 ЗУ «Про Конституційний суд України» у разі якщо ці акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, починаючи з 22 травня 2008 року позивач має право на отримання грошової компенсації за речове майно і продовольчі пайки. Право на отримання компенсації за неотримане речове майно у позивача виникло в жовтні 2012 року, тобто після прийняття Конституційним Судом України рішення від 22 травня 2008 р. № 10-рп/2008.

Враховуючи вищевикладене, колегія судді приходить до висновку, що відповідачем протиправно відмовлено у виплаті позивачу компенсації за неотримане ним під час проходження військової служби речове майно.

Що стосується строків звернення до суду з даним адміністративним позовом, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк,

який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Про порушення свого права на отримання компенсації за неотримане речове майно позивач дізнався в лютому 2013 року, з даним адміністративним позовом позивач звернувся до суду 28 березня 2013 року, тобто у строки, визначені ст.99 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем у відповідності до положень ч.2 ст.72 КАС України не надано належних доказів правомірності відмови позивачу у виплаті компенсації за неотримане речове майно.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність задоволення позову та вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Мамчур Я.С.

Судді Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.

Повний текст складено 21.06.13р.

.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.