Решение № 32008321, 19.06.2013, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/3370/13-ц

Провадження № 2/265/1493/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2013 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Ковтуненко О. В.,

при секретарі Кир'яновій Г.В.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

08 травня 2013 року позивач звернулася до суду із позовом до відповідача про поділ майна, набутого в період зареєстрованого шлюбу. В обґрунтування вимог зазначила, що 05 серпня 1996 року у Приморському відділі РАГС міста Маріуполя між нею та ОСОБА_3 був зареєстрований шлюб, актовий запис № 127. Від даного шлюбу мають неповнолітню дитину - доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Також від першого шлюбу має двох синів - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3. 09 серпня 2007 року шлюб між ними розірвано. Але за час перебування у зареєстрованому шлюбі ними було сумісно набуто майно - 20/100 частин жилого АДРЕСА_1 з належними до нього побудовами подвір'я, що знаходиться в АДРЕСА_2. Квартиру було придбано за умовами договору купівлі-продажу від 21 липня 1998 року, який був посвідчений завідуючою Четвертої маріупольської державної нотаріальної контори Г.В. Одерій, зареєстровано в реєстрі за № 1-1366. Після розірвання шлюбу між нею та відповідачем, вона з дітьми продовжує проживати у спірній квартирі, сплачувати всі комунальні послуги. Вважає, що має право на 1/2 частку вказаного нерухомого майна, оскільки воно було придбане у період шлюбу за сумісно нажиті кошти. Добровільно вирішити питання щодо поділу вказаної квартири відповідач відмовляється. На підставі наведеного, посилаючись на діюче законодавство, просить поділити майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя: 20/100 часток жилого АДРЕСА_1 та належними до нього побудовами подвір'я, що знаходяться в АДРЕСА_2, виділивши їй 1/2 частку вказаного майна; судові витрати покласти на відповідача.

Позивачка ОСОБА_2 у судовому засіданні дала пояснення, аналогічні викладеним у позові, позовні вимоги уточнила та просила визнати за нею право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, яка була придбана в період шлюбу. Додала, що шлюб між нею та відповідачем був укладений у 1996 році, а квартиру вони придбали у 1998 році, тобто у період зареєстрованого шлюбу, за спільні кошти, які накопичили разом. Вона працювала, що підтверджується трудовою книжкою, отже також приймала участь у збиранні грошей на житло. До шлюбу вона проживала у гуртожитку, відповідач переїхав до неї, власного житла на той момент не мав. Квартира була зареєстрована на відповідача. З моменту придбання до теперішнього часу вона проживає в цій квартирі разом із синами від першого шлюбу та сумісною донькою. На реєстрацію за даною адресою її синів згоду давав відповідач. У 2007 році шлюб між ними був розірваний, але вони були змушені проживати разом, у вказаній квартирі. У період з 2009-2011 роки ОСОБА_3 проживав за іншою адресою, але потім знов повернувся, став принижувати та ображати її, висловлювати погрози, у зв'язку з чим вона була змушена звернутися до суду з даним позовом. Просила позов задовольнити, визнати за нею право власності на 1/2 частку спірної квартири, судові витрати покласти на відповідача.

Представник позивача - ОСОБА_1, діюча на підставі договору про надання юридичних послуг, зазначала, що спірна квартира була придбана за спільні кошти подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у період зареєстрованого шлюбу, проти чого не заперечує відповідач, та на підтвердження чого надані всі необхідні докази. Отже це нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя та при його поділі частки дружини та чоловіка є рівними. Просила визнати за позивачкою право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача на користь позивачки понесені нею судові витрати за подання даного позову у розмірі 229,40 гривень.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що з 1996 року по 2007 рік перебував з позивачкою у зареєстрованому шлюбі, але з 1996 по 1998 роки вони з дружиною проживали окремо. У 1998 році в них народилась донька і вони вирішили придбати житло. Спірна квартира була придбана у 1998 році, у період зареєстрованого шлюбу, але за кошти його сина. Всі правовстановлюючі документи були оформлені на нього. У квартиру вони вселились у 2001 році, позивачка - на правах його дружини. Вважає, що ОСОБА_2 ввела його в оману, без його відома та згоди зареєструвала на даній жилій площі п'ятьох осіб, у тому числі своїх синів, а зараз намагається привласнити собі частку цієї квартири. Його син за життя не порушував питання щодо визнання за ним права власності на спірну квартиру, спадкоємці після смерті сина також не заявляють своїх прав на неї. Про те, що відповідно до закону майно, придбане у період шлюбу є спільною сумісною власністю подружжя, йому відомо. Але спірна квартира не відноситься до цієї категорії, оскільки була придбана за власні кошти його сина. Просив у позові відмовити.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно до свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_3, виданого 05 серпня 1996 року Приморським відділом реєстрації актів громадянського стану міста Маріуполя, актовий запис № 127, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, уклали шлюб 05 серпня 1996 року; після укладення шлюбу присвоєні прізвища: чоловікові - ОСОБА_3, дружині - ОСОБА_3.

Як вбачається зі свідоцтва про народження НОМЕР_4, виданого повторно 26 лютого 2013 року Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6, про що складено відповідний актовий запис № 338.

Згідно договору купівлі-продажу серії ААО № 943061 від 21 липня 1998 року, посвідченого завідуючою Четвертої маріупольської державної нотаріальної контори Г.В. Одерій, реєстровий № 1-1366, ОСОБА_9 продала, а ОСОБА_3 купив 20/100 частин жилого АДРЕСА_1 з належними до нього побудовами подвір'я, що знаходиться в АДРЕСА_2, на земельній ділянці Маріупольської міської ради. Продаж вчинено за 3828 гривень, які продавець одержав від покупця до підпису цього договору.

Судом встановлено, що всі умови за вказаним договором були виконані сторонами.

Згідно з відміткою на договорі, зробленою Маріупольським бюро технічної інвентаризації, 20/100 часток жилого будинку АДРЕСА_1 на праві приватної власності зареєстровано за ОСОБА_3.

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу, НОМЕР_5, виданого 09 серпня 2007 року Орджонікідзевським відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, шлюб між чоловіком ОСОБА_3 і дружиною ОСОБА_10 розірвано,Ю про що в книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 296. Після реєстрації розірвання шлюбу присвоюється прізвище дружині «ОСОБА_2».

Згідно до свідоцтва про шлюб НОМЕР_6, виданого 20 березня 2013 року Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, між ОСОБА_11 та ОСОБА_10 20 березня 2013 року був зареєстрований шлюб, актовий запис № 100; після реєстрації шлюбу прізвище чоловіка - ОСОБА_11, дружини - ОСОБА_11.

Враховуючи, що правовідносини між сторонами виникли до 1 січня 2004 року, суд у відповідності з п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (в редакції 2003 року) та п.1 Прикінцевих положень Сімейного кодексу України (в редакції 2003 року) при вирішенні справи застосовує положення Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року) та Кодексу про шлюб та сім'ю.

У відповідності з положеннями ст. 22 КпШС України майно, придбане подружжям у період шлюбу, є їх спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування та розпорядження цим майном.

Відповідно до ст. 28 КпШС в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

Згідно п. 9 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України " вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час придбання зазначеного майна. При цьому належить виходити з того, що відповідно до статей 22, 25, 27-1 КпШС України спільною сумісною власністю подружжя є нажите ними у період шлюбу рухоме та нерухоме майно, яке може бути об'єктом права приватної власності (крім майна, нажитого кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу).

Отже, виходячи зі змісту наведених норм, приймаючи до уваги, що згідно дослідженому раніше договору купівлі-продажу спірна квартира придбана у період шлюбу, дане майно є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідач, заперечуючи проти визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частку спірної квартири як об'єкту права спільної сумісної власності, вказує, що її за власні кошти придбав його син, але доказів на підтвердження своїх доводів у судовому засіданні не надав.

Підсумовуючи наведене, суд, виходячи з засад рівності часток подружжя у праві спільної сумісної власності, вважає можливим визнати за позивачем ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку спірної квартири, задовольнивши тим самим пред'явлений позов у повному обсязі.

Крім того, у відповідності зі ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача понесені нею витрати по сплаті судового збору в розмірі 229,40 гривень.

На підставі ст.ст. 22, 28 Кодексу про шлюб та сім'ю України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розділ майна подружжя - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, яка була придбана в період шлюбу з ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_1, на користь ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_2, судовий збір у розмірі 229,40 гривень.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя _______