Решение № 31982968, 18.06.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2013 р. Справа № 909/475/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е.,

при секретарі судового засідання Андріїв Л.Я, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськгаз" в особі Івано-Франківського управління по експлуатації газового господарства (вул. Ленкавського, 20, м. Івано-Франківськ, 76010)

до товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Спілловер" (вул. Експланадна, 30А, офіс 5, м. Київ, 01001) в особі філії "Спілловер. Шкіряний завод" (вул. Левицького, 10, м. Івано-Франківськ, 76010)

про стягнення 458 857,80 грн. заборгованості, з яких 449 273,68 грн. основного боргу за газопостачання, 4 246,56 грн. пені, 849,31 грн. суми 3% річних та 4 488,24 грн. інфляційних втрат,

за участю представників сторін:

від позивача: Попович О.В. - юрисконсульт, (довіреність №05-16/2751 від 15.11.2012 р.; службова перепустка № 2886);

від відповідача: Назарук Т.С. - представник, (довіреність №01/1 від 09.01.2013 р.; паспорт серії СЕ № 438174, виданий 27.12.2007 р. Івано-Франківським МВ УМВС в Івано-Франківській області),

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Івано-Франківськгаз" в особі Івано-Франківського управління по експлуатації газового господарства звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Спілловер" 458 857,80 грн. заборгованості, з яких 449 273,68 грн. основного боргу за газопостачання, 4 246,56 грн. пені, 849,31 грн. суми 3% річних та 4 488,24 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач здійснив поставку відповідачу природного газу, однак відповідач за спожитий газ своєчасно не розрахувався, внаслідок чого станом на 27.03.2013 р. виникла заборгованість у розмірі 458 857,80 грн.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 22.04.2013 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 21.05.2013 р.

У відзиві на позов від 20.05.2013 р. № 05/127 відповідач визнав суму основного боргу, однак просив суд зменшити розмір пені на 50% та надати розстрочку суми боргу строком на шість місяців, про що також подав відповідні клопотання від 20.05.2013 р. №05/128, №05/129. При цьому, відповідач посилався на те, що в даний час підприємство перебуває у складному фінансову становищу внаслідок економічно-фінансової кризи та сезонних спадів виробництва, кошти на рахунках та майно відповідача арештовано у зв'язку з тим, що підприємством нарощено борги з виплати заробітної плати, зі сплати єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування та з оплати енергоносіїв.

У судовому засіданні 21.05.2013 р. оголошувалась перерва до 22.05.2013 р.

На час розгляду справи в судовому засіданні до суду надійшла заява представника позивача від 22.05.2013 р. № 03-08/710 (а.с. №№ 92-92) про зменшення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, суми 3% річних та пені у зв'язку з арифметичною помилкою при обчисленні, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 458 636,24 грн. заборгованості, з яких 449 273,68 грн. основного боргу за газопостачання, 812,39 грн. суми 3% річних, 4 061,93 грн. пені та 4 488, 24 грн. інфляційних втрат.

Крім того, в судовому засіданні 22.05.2013 р. представник позивача подав клопотання від 22.05.2013 р. б/н (а.с. № 93) про зменшення позовних вимог в частині стягнення 4 488,24 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи диспозитивний характер зазначеної норми та те, що інфляційні втрати заявлені позивачем за період - лютий 2013 р., в якому індекс інфляції становив 99,9% (тобто існувала дефляція) та в березні 2013 р. індекс інфляції становив 100%, такі зменшення позовних вимог приймається судом. У зв'язку з чим, суд здійснює розгляд справи відповідно до уточнених позовних вимог.

За таких обставин позовні вимоги у справі становлять 449 273,68 грн. основного боргу за газопостачання, 4 061,93 грн. пені та 812,39 грн. суми 3% річних.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та дослідивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом підчас розгляду справи, 01.01.2013 р. між публічним акціонерним товариством "Івано-Франківськгаз" в особі Івано-Франківського управління по експлуатації газового господарства (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Спілловер" в особі філії "Спілловер. Шкіряний завод" (споживач) укладено договір №2013/ТП-ПР-ІФ-38 на постачання природного газу за регульованим тарифом (далі - договір; а.с. №№ 8-15), за умовами п. 1.1 якого постачальник протягом 2013 року зобов'язався здійснювати постачання споживачу природного газу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач зобов'язався оплачувати позивачу вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 2.6 договору послуги з постачання газу документально оформляються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформляється згідно з даними вузлів обліку, визначених у додатку № 1 до договору (а.с. № 16).

Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником (п. 2.9 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у лютому 2013 р. здійснено постачання відповідачу природного газу в обсязі 95 062 м. куб. на суму 449 382,79 грн., про що сторонами підписано акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2013 р. (а.с. № 27).

Пунктом 4.5 договору передбачено, що розрахунковий період становить один місяць, з контрактної години першого дня місяця до контрактної години першого дня наступного місяця включно.

У п. 4.6 договору встановлено, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу, згідно з додатком № 2 (а.с. № 17).

У відповідності до п. 4.6.1 договору авансові платежі сплачуються споживачем постачальнику на розрахунковий рахунок зі спеціальним режимом використання у розмірі 100 % вартості запланованого або погодженого постачальником обсягу газу на розрахунковий період за п'ять календарних днів до початку місяця поставки газу.

Згідно із п. 4.6.3 договору, у випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за розрахунковим.

Однак, відповідач за спожитий у лютому 2013 р. природний газ своєчасно та в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 449 273,68 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлено вимогу (претензію) від 13.03.2013 р. № 03-08/340 щодо сплати заборгованості за спожитий природний газ в розмірі 449 273,68 грн., яка отримана відповідачем (а.с. №№ 29-30).

У силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні приписи містить ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, згідно з положеннями якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За приписами ч. 1 ст. 530 цього кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи те, що відповідач взяті на себе зобов'язання згідно з укладеним договором не виконав, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за спожитий природний газ у розмірі 449 273,68 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 230 зазначеного кодексу передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 231 Господарського кодексу України визначає, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (ч. 1 цієї статті) та штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 цієї статті).

Пунктом 6.2.2 договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Під час розгляду справи судом здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку суми 3 % річних та пені, які заявлені за період з 06.03.2013 р. по 27.03.2013 р. (а.с. № 92).

Враховуючи встановлення судом факту прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати спожитого газу та з огляду на те, що заявлені до стягнення суми 3% річних та пені, не перевищують відповідних сум, розрахованих судом, позовні вимоги в частині стягнення 812,39 грн. суми 3% річних та 4 061,93 грн. пені є обґрунтованими.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) передбачено також ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України і ст. 233 Господарського кодексу України.

Враховуючи те, що позивачем заявлено пеню не за весь час прострочення, зокрема, за 77 дні (по 21.05.2013 р.), а лише за 22 дні (по 27.03.2013 р.), суд вважає за необхідне відмовити у задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50%.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню на суму 4 061,93 грн.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення у даній справі строком на шість місяців суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право розстрочити його виконання.

Згідно зі ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як встановлено судом, ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 04.01.2013 р. порушено провадження у справі № 909/3/13 про банкрутство публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз".

Враховуючи знаходження позивача в процедурі банкрутства і фінансово-майновий стан відповідача (а.с. №№ 56-74) та зважаючи на необхідність забезпечення матеріального інтересу обох сторін, а також з метою надання можливості реального виконання рішення суду у даній справі відповідачем, суд вважає за необхідне розстрочити виконання рішення строком на два місяці, зі сплатою суми заборгованості рівними частинами.

За правилами, встановленими ст. 49 ГПК України, судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За приписами п. 2.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 р. № 7 у разі зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню (пункт 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір").

Враховуючи те, що зменшення позовних вимог позивачем відбулося не внаслідок дій відповідача (зокрема, сплати заборгованості), суд дійшов висновку про необхідність повернення позивачу зайво сплаченої суми судового збору в розмірі 94,02 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. ст. 11, 509, 526, 530, 546, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 193, 216, 230, 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 33, 44, 49, 55, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" до товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Спілловер" в особі філії "Спілловер Шкіряний завод" про стягнення 454 148,00 грн. заборгованості, з яких 449 273,68 грн. основного боргу за спожитий природний газ, 4 061,93 грн. пені, 812,39 грн. суми 3% річних задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Спілловер" (вул. Експланадна, 30А, офіс 5, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 22950423) в особі філії "Спілловер. Шкіряний завод" (вул. Левицького, 10, м. Івано-Франківськ, 76010; ідентифікаційний код 36017698) на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" (вул. Ленкавського 20, м. Івано-Франківськ, 76000;, ідентифікаційний код 03361046) в особі Івано-Франківського управління по експлуатації газового господарства (вул. Ленкавського, 20, м. Івано-Франківськ, 76010; ідентифікаційний код 20551297) 449 273,68 грн. (чотириста сорок дев"ять тисяч дві сімдесят три гривні 68 коп.) основного боргу за спожитий природний газ, 4 061,93 грн. (чотири тисячі шістдесят одну гривню 93 коп.) пені, 812,39 грн. (вісімсот дванадцять гривень 39 коп.) суми 3 % річних та 9 082,96 грн. (дев"ять тисяч вісімдесят дві гривні 96 коп.) судового збору, розстрочивши виконання рішення строком два місяці, з стягненням щомісячно рівними частинами по 231 615,48 грн.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Повернути публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" (вул. Ленкавського 20, м. Івано-Франківськ, 76000, ідентифікаційний код 03361046) в особі Івано-Франківського управління по експлуатації газового господарства (вул. Ленкавського, 20, м. Івано-Франківськ, 76010, ідентифікаційний код 20551297) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 94,02 грн. (дев'яносто чотири гривні 02 коп.), сплачений платіжним дорученням № 848 від 14.05.2013 р., про що винести ухвалу суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складене 20.06.2013 р.

Суддя Т.Е. Валєєва

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______