Решение № 31939995, 10.06.2013, Ленинский районный суд города Севастополя

Справа № 764/5085/13-ц

Провадження № 2/764/2196/2013

Категорія 51

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" червня 2013 р. Ленінський районний суд м. Севастополя в складі:

головуючого судді - Рубан М. В.,

за участю секретаря - Бурчуладзе С.І., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до КП «Благоустрій» Севастопольської міської Ради про поновлення на роботі,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся у травні 2013 року до суду з позовом до КП «Благоустрій» Севастопольської міської Ради про поновлення на посаді начальника відділу з реклами. Вимоги позову мотивовані тим, що позивач працював на вказаній посаді в КП «Благоустрій» Севастопольської міської Ради, з якої 26 березня 2013 року був звільнений у зв'язку із скороченням посади, однак позивач 26 березня 2013 року, тобто в день звільнення, перебував у черговій щорічній відпустці і фактично скорочення чисельності штату не відбулося.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та підтвердили всі обставини викладені у позовній заяві, наполягав на задоволенні лише вимоги про поновлення його на роботі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі, не заперечував проти задоволення позову, пояснив, що позивача було звільнено помілково.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач працював в КП «Благоустрій» Севастопольської міської Ради на посаді начальника відділу з реклами, що підтверджується копією трудової книжки позивача та копією наказу № 3-к від 27.02.2013 року про переведення позивача на посаду начальника відділу з реклами.

25 березня 2013 року відповідачем був виданий наказ № 50б, відповідно до якого позивача попереджено про майбутнє звільнення його за п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням посади, з яким позивач ознайомився 19.06.2012 року, що підтвердив в судовому засіданні позивач.

Наказом № 1а-к від 26 березня 2013 року позивач був звільнений з 26.03.2013 року з посади начальника відділу з реклами КП «Благоустрій» Севастопольської міської Ради у зв'язку із скороченням чисельності робітників, з яким позивач ознайомився 20.04.2013 року, про що свідчить його підпис на вказаному наказі (а.с. 4).

Згідно з п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

У пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» наведено роз'яснення, що розглядуючі трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу, або що власник чи уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Зі штатного розкладу КП «Благоустрій» Севастопольської міської Ради, наданого відповідачем, вбачається, що станом на 01 березня 2013 року , тобто після проведення скорочення чисельності робітників, посада позивача не скорочена.

Отже, в даному випадку вбачається, що скорочення чисельності робітників (скорочення посади) взагалі не відбулося.

За таких обставин суд вважає, що позивача було неправомірно звільнено у зв'язку із скороченням чисельності працівників.

Судом також встановлено, що позивач перебував у щорічній черговій відпустці з 26.02.2013 року по 29.03.2013 року, що вбачається з наказу № 14-о від 25.02.2013 року, що, зокрема, визнав представник відповідача.

Згідно з ч.3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, зокрема, в період перебування працівника у відпустці.

Згідно з ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Виходячи з приписів ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову

На підставі наведеного, враховуючи визнання представником відповідача позову, суд доходить висновку, що позивач був звільнений з грубим порушенням норм трудового законодавства, а тому наказ № 1а-к від 26.03.2013 року про звільнення ОСОБА_1 з 26.03.2013 року з посади начальника відділу з реклами КП «Благоустрій» Севастопольської міської Ради у зв'язку із скороченням чисельності робітників підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

В абз. 2 п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

У зв'язку із неправомірним звільненням позивача з посади начальника відділу з реклами КП «Благоустрій» Севастопольської міської Ради, позивач підлягає поновленню на роботі на тій же посаді в тому ж відділі.

Відповідно до ч. 2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З огляду на те, що позивач наполягав лише на розгляді вимоги про поновлення його на роботі, суд, з врахуванням приписів ст. 11 ЦПК України, не вирішує питання про виплату позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до приписів ст.88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір за вимогу немайнового характеру в розмірі 114,70 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 6, 10, 11, 57-61, 88, 174, 179, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Скасувати наказ № 1а-к від 26.03.2013 року про звільнення ОСОБА_1 з 26.03.2013 року з посади начальника відділу з реклами КП «Благоустрій» Севастопольської міської Ради у зв'язку із скороченням чисельності робітників.

Поновити на роботі ОСОБА_1 на посаді начальника відділу з реклами КП «Благоустрій» Севастопольської міської Ради з 26.03.2013 року.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1.

Стягнути з КП «Благоустрій» Севастопольської міської Ради (ідентифікаційний код 03360472) на користь держави судовий збір в розмірі 114,70 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Севастополя шляхом подачі апеляційної скарги до Ленінського районного суду м.Севастополя протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя - підпис

З оригіналом згідно

Суддя Ленінського районного суду

м.Севастополя М.В. Рубан