Постановление суда № 31922485, 13.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2013 року м. Київ К-37118/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Корчуватське підприємство промислового залізничного транспорту - Два" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2010

у справі № 2а-3941/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корчуватське підприємство промислового залізничного транспорту - Два"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Корчуватське підприємство промислового залізничного транспорту - Два" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.04.2010 позовні вимоги задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2010 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.04.2010 скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив його в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2010 та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору у даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідачем була проведена камеральна перевірка податкової декларації (розрахунку) позивача щодо земельного податку поданої за квітень-червень 2009 року та складний акт № 713/15-30/24924772 від 29.07.09.

Перевіркою встановлено, що розмір податкового зобов'язання з земельного податку зазначеного платником у податковій декларації, є меншим ніж визначено за результатами камеральної перевірки, оскільки при заповненні декларації платником податку не враховано п. 2 Рішення Київської міської Ради № 944/944 від 25.12.08, що призвело до заниження податкового зобов'язання на загальну суму 61873,68 грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем винесено повідомлення-рішення № 0014191530/0 від 14.08.09 яким відповідно до п. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" позивачу визначено суму податкового зобов'язання 64967,36 грн., з них за основним платежем 61873,68 грн. та за штрафними санкціями 3093,68 грн.

Відповідно до вимог п.п. 34 та 35 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільських, міських рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, а також затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.

Відповідно до Рішення Київської міської ради № 944/944 від 25.12.2008 з 01.04.2009 плата за земельні ділянки, які використовуються суб'єктами господарської діяльності, право власності або право оренди на які в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), справляється (земельний податок) в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої ст. 21 Закону України "Про оренду землі", а саме 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що право власності позивача на земельні ділянки, якими користується позивач в установленому законодавством порядку не оформлено.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, щодо того, що відповідачем правомірно винесено повідомлення - рішення про визначення суми податкового зобов'язання та застосування штрафних санкцій.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Корчуватське підприємство промислового залізничного транспорту - Два" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2010 у справі № 2а-3941/10/2670 слід відхилити, а судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220-1, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Корчуватське підприємство промислового залізничного транспорту - Два" відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2010 у справі № 2а-3941/10/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239І Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров

С.Е. Острович

О.І. Степашко