Решение № 3191921, 19.12.2008, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК Укрсплав», м. Донецьк,

до Відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», м. Алчевськ Луганської області, -

про стягнення 791 458 грн. 19 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.

при секретарі судових засідань –Краснопольській Т.Б.,

в присутності представників сторін:

від позивача - Крисенко А.Є., - довіреність №б/н від 01.10.08 року;

від відповідача –Рудковська І.В. –юрисконсульт юридичного відділу, - довіреність №01-026-888 від 07.12.07 року, -

встановив:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача:

1)основного боргу станом на 01.10.08 року у сумі 780671,00 грн., не сплаченого ним за алюмінієву продукцію, поставлену позивачем 17.07.08 року, 01.08.08 року, 08.08.08 року та 09.09.08 року на виконання умов договору №015/3749, укладеного між сторонами 01.10.07 року;

інфляційних нарахувань у сумі 8587,38 грн.;

3% річних у сумі 2199,81 грн., - а всього 791458,19грн.;

2)судових витрат: державного мита –7914,58 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –118,00 грн.

У судовому засіданні, яке відбулося 14.11.08 року, позивач звернувся до суду з заявою про збільшення розміру позовних вимог (вих. №1034 від 12.11.08 року), згідно якій просить стягнути з відповідача борг станом на 28.10.08 року у сумі 780671,00 грн., інфляційні нарахування –13787,89 грн. та 3% річних –2199,81 грн., - а всього 796658,70 грн. (докази доплати державного мита підтверджуються платіжним дорученням №974 від 12.11.08 року на суму 52,01 грн.).

Враховуючи те, що ця заява відповідає вимогам ст.ст. 22, 44 та 54-57 ГПК України, судом її прийнято та долучено до справи.

У зв’язку з вищеназваною обставиною на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено з 14 листопада до 02 грудня 2008 року.

28.11.08 року, через канцелярію господарського суду, від відповідача надійшла заява про відстрочення виконання рішення господарського суду Луганської області (вих. №026-2437 від 27.11.08 року), згідно якій він, посилаючись на результати фінансово-господарської діяльності підприємства (зниження з 01.10.08 року у 4 рази обсягів виробництва; зупинення усіх соціальних програм, узгоджених з профспілкою ВАТ «АМК»; зменшення виплати з фонду заробітної плати проти вересня на 30%; збиткова робота у жовтні 2008 року; оплата за спожитий природний газ склала 23%, у зв’язку з чим утворилась заборгованість у сумі 27 млн. грн.), - стверджує, що у такій ситуації виконання рішення господарського суду Луганської області по цій справі про стягнення боргу та штрафних санкцій, «унеможливить його господарську діяльність і може призвести до банкрутства підприємства».

До цієї заяви відповідачем надано:

1)два свідоцтва Луганської регіональної торгово-промислової палати про обставини форс-мажору, а саме:

№1061/1 від 19.09.08 року, - в якому стверджується, що 13.08.08 року та 28.08.08 року мало місце аварійне зупинення доменної печі №4, причиною чого «стало непередбачуване коротке замикання за реакторами №10 та №8 підстанції «Металургійна», що спричинило за собою ланцюг відмов циркуляційних насосів та залиття водою електродвигунів», - при цьому для усунення аварійних зупинок «знадобилося загалом до 500 робочих годин»; згідно свідоцтву №1061/1 від 19.09.08 року, обидві події зафіксовані шляхом складення відповідних актів. «Станом на 17.09.08 року момент припинення дії обставин форс-мажору ще не настав»;

№1082/1 від 01.10.08 року, - згідно якому стверджується, що 08.09.08 року «відбулася аварійна зупинка доменної печі №3, яка потребувала загалом до 280 робочих годин на усунення причин та наслідків аварії»; у свідоцтві стверджується, що ця аварійна зупинка зафіксована шляхом складання відповідних актів; «момент припинення дії обставин форс-мажору станом на 01.10.08 року для ВАТ «АМК»не настав»;

2)звіт з праці за січень-вересень 2008 року;

3)звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість (за січень-жовтень 2008 року), при цьому, наприклад, згідно розділу І звіту («Фінансові результати») у рядку «фінансовий результат»мається показник «1.269.622 тис. грн. », однак ані рядок «прибуток», ані рядок «збиток»не містять будь-яких показників, - що не надає можливості зрозуміти, які ж таки ці фінансові результати за звітний період;

у розділі ІІ цього звіту показано поточну дебіторську заборгованість у розмірі 4.176.442 тис. грн. та кредиторську –у розмірі 6.224.895 тис. грн.;

3)довідку №07/026-1116 від 26.11.08 року, згідно якій сума дебіторської заборгованості за газ природний станом на 01.11.08 року складає 27.078.459,99 грн.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено з 02 грудня до 19 грудня 2008 року - у зв’язку з тим, що сторони не виконали вимогу суду, викладену в ухвалах від 03.11.08 року та від 14.11.08 року –про здійснення взаємозвірки стану розрахунків за цим спором та про подання до суду відповідного акту.

19.12.08 року представником відповідача на доповнення до цього пакету документів надано інформацію про фактичний обсяг виробництва товарної продукції за період з липня по жовтень 2008 року включно, з якої вбачається, що він (обсяг) в цілому має тенденцію до зниження.

У судовому засіданні, яке відбулося 19.12.08 року, представники сторін заявили клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4, 22 та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено судом.

Представник позивача позов підтримав частково, звернувшись до суду з заявою про зменшення позовних вимог (вих. №1194 від 18.12.08 року) у зв’язку з тим, що відповідач у процесі судового розгляду цього спору добровільно частково сплатив суму боргу у розмірі 150000,00 грн., з огляду на що сума основного боргу віднині становить 630671,00 грн. (780671,00 грн. –150000,00 грн.); усі інші позовні вимоги, пов’язані з сумою первісно заявленого основного боргу, ним залишено без змін.

Розглянувши цю заяву, приймаючи до уваги те, що вона не суперечить вимогам ст. 22 ГПК України, інтересам позивача та інших осіб, суд приймає часткову відмову позивача від позову та враховує її при прийнятті кінцевого рішення по справі.

Позивач (вих. №1102 від 26.11.08 року) та його представник у судовому засіданні категорично заперечили проти відзиву відповідача на позов, у тому числі –щодо тверджень останнього, що додаткова угода №1 від 08.07.08 року до основного договору №015/3749 від 01.10.07 року є неукладеною.

Представник, крім того, стверджує, що поставка алюмінієвої продукції, яка мала місце 09.09.08 року, здійснена в рамках укладеного між сторонами по справі договору, а тому ним на суму основного боргу нараховано інфляційні нарахування та 3% річних (вих. №112 від 02.12.08 року).

Що стосується заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду по цій справі, то позивач (вих. №1165 від 12.12.08 року) та його представник категорично заперечують проти його задоволення, оскільки відповідач, наполягаючи на відстроченні виконання судового рішення та враховуючи власні інтереси, - не враховує інтереси позивача. Останній стверджує (бухгалтерська довідка №1196 від 18.12.08 року), що також станом на 18.12.08 року має дебіторську заборгованість у розмірі 41.533.272,70,00 грн.; його кредиторська заборгованість станом на 30.09.08 року складає 716327,00 тис. грн. (заперечення за вих. №1165 від 12.12.08 року), - при цьому у ІІІ кварталі 2008 року «збиток від звичайної діяльності за 9 міс. склав 962,1 тис. грн.»; на підприємстві має місце «стрімкий зріст дебіторської заборгованості», який «спричинив нестачу оборотних коштів»; «підприємство змушене зменшувати фонд оплати праці»і т.д.(там же).

«Приведені показники свідчать про критичний стан ТОВ «ТПК Укрсплав», підприємство гостро потребує погашення дебіторських заборгованостей, у т.ч. заборгованості ВАТ «Алчевський металургійний комбінат»для покриття власних зобов’язань»(там же).

Представник відповідача позов визнав частково; аналогічна позиція викладена у відзиві відповідача на позов (вих. №026-50исх/08 від 13.11.08 року), з посиланням на те, що за поставку алюмінієвої продукції, здійсненої позивачем 09.09.08 року, станом на 28.10.08 року (дата складення позовної заяви по цій справі, вих. №.973) «термін оплати ще не скінчився».

У доповненні до відзиву на позовну заяву (вих. №026-2451 від 27.11.08 року, - до суду надано 28.11.08 року) відповідач стосовно поставки товару, яка мала місце 09.09.08 року, змінив свою позицію та став стверджувати, що товар на загальну суму 146300,00 грн. позивач поставив НЕ в рамках договору, укладеного між сторонами, а тому, визнаючи наявність цієї частки боргу у загальній сумі вказаній у позові, відповідач не визнає обґрунтованість вимоги позивача щодо нарахування на цю частку боргу (146300,00 грн.) інфляційних нарахувань та 3% річних.

Про це ж йдеться у листі відповідача від 18.12.08 року за вих. №026-50исх/08; цей лист містить також посилання на те, що позивач НЕ пред’явив щодо цієї поставки рахунку з чітко викладеною вимогою про сплату боргу у строк, встановлений договором, укладеним між сторонами.

Судом звернуто увагу на те, що відзив відповідача на позов та доповнення до нього не містять жодного посилання на обставини форс-мажору як на підставу (одну з підстав) неплатежів за цим спором.

Станом на 19.12.08 року сторони не виконали вимогу суду, викладену в ухвалах від 03.11.08 року, 14.11.08 року та від 02.12.08 року - про здійснення взаємозвірки стану платежів за цим спором; в той же час суд зазначає, що позивач тричі надав до суду докази спрямування ним на адресу відповідача проектів актів взаємозвірки (станом на 28.10.08 року, 20.11.08 року та 12.12.08 року).

І. Заслухавши представників сторін, розглянувши наявні у справі та додатково надані сторонами докази, суд дійшов наступного.

1. 01.10.07 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК «Укрсплав»(Постачальник), - з одного боку, - та Відкритим акціонерним товариством «Алчевський металургійний комбінат»(Покупець), - з іншого боку, - укладено договір №015/3749, згідно якому Постачальник зобов’язується поставити, а Покупець –прийняти та сплатити на умовах, викладених у договорі, продукцію виробничо-технічного призначення, яка в подальшому іменується за текстом «Товар», сортамент, кількість та ціна якого вказані у протоколах узгодження цін та/або специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, які є його невід’ємною частиною (п.1.1).

Ціна товару за одиницю та по позиціях, а також порядок оплати за поставлений Товар вказуються у додатках до договору. Постачальник залишає за собою право перегляду цін на Товар у разі зміни цін на сировину, матеріали, тарифи та ін., за узгодженням з Покупцем (п.2.1).

Сума договору визначається на підставі специфікацій та додатків до нього (п.2.3).

Умови оплати: впродовж семи банківських днів після факту поставки та надання платіжних документів Покупцеві (п.2.4).

Кількість Товару визначається в додатках до договору (п.3.1).

Умови, строки поставки Товару та, у випадку необхідності, перелік вантажовідправників, вантажоотримувачів та виробників вказуються у додатках до договору (п.4.1).

Поставка Товару здійснюється на підставі заявок Покупця (п.4.2).

Згідно п. 5.1 сторони домовилися, що продукція вважається відвантаженою Постачальником:

- за якістю - відповідно до сертифікату якості, оформленого на підприємстві-виробнику;

- за кількістю - відповідно до ваги, вказаної у сертифікаті якості, з доданням рахунку-фактури.

Постачальник передає Покупцеві комплект документів:

автотранспорту накладну;

рахунок Постачальника в 1-му примірнику;

сертифікат якості заводу-виробника;

податкову накладну.

Приймання продукції за кількістю та якістю здійснюється у відповідності з вимогами інструкцій П-6 та П-7, затверджених постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року.

Датою поставки вважається дата отримання продукції Покупцем.

Право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця у момент поставки товару та оформлення документів про відвантаження (п.5.3).

При виконанні договору сторони керуються чинними нормативними та законодавчими актами України та положеннями про поставки продукції ПТН№888(п.6.2).

Усі спори та розбіжності щодо виконання умов договору розглядаються у господарському суді за місцем знаходження відповідача (п.7).

Сторони також чітко визначили перелік форс-мажорних факторів.

Так, згідно пункту 8 договору жодна із сторін не несе відповідальності за повне чи часткове невиконання своїх зобов’язань, якщо це викликано такими обставинами, як повінь, пожежа, землетрус, іншими стихійними лихами, а також війною, страйками, вимушеними операціями або актами уряду, які можуть виникнути після укладення договору.

Якщо які-небудь з визначених обставин прямо вплинуть на виконання зобов’язань під час, обумовлений договором, цей період часу продовжується відповідно до закінчення цих обставин.

Сторона, для якої стає неможливим виконання зобов’язань, повинна повідомити іншу сторону у письмовій форм на початку очікуваної зупинки та після припинення цих обставин невідкладно, у будь-якому випадку –не пізніше 15 днів після їх початку та кінця. Факти, що містяться у повідомленні, повинні бути підтверджені Торговою платаю (Торгово-промисловою палатою) або іншим компетентним органом та організацією країни.

Будь-які поправки та доповнення до цього договору мають силу тільки у тому випадку, якщо вони підтверджені у письмовому вигляді та підписані компетентними представниками обох сторін (п.9.1).

Умови цього договору є обов’язковими правилами для сторін (п.9.5).

Термін дії договору до 31.12.08 року після підписання обома сторонами.

08.07.08 року ТОВ «ТПК «Укрсплав»запропонувало відповідачеві –ВАТ «Алчевський металургійний комбінат» (далі –ВАТ «АМК») підписати додаткову угоду №1 до основного договору №015/3749 від 01.10.07 року.

ВАТ «АМК»підписало цю додаткову угоду, але з протоколом розбіжностей. Як вбачається з аналізу змін та доповнень, викладених у Додатковій угоді, ті її пункти, які стосуються предмету спору по цій справі, сторонами УЗГОДЖЕНІ, а саме:

1)пункт 1.1. договору викладено у наступній редакції: «На умовах, викладених у розділах цього договору, Постачальник зобов’язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити Товар, номенклатура, кількість та ціна якого вказані у специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до цього договору та які є невід’ємною частиною цього договору» (п.1 додаткової угоди).

2)за текстом всього договору вважати слово «Додаток» тотожним слову «Специфікація»у відповідній формі (п.4 додаткової угоди).

3)Пункт 2.4 викласти у новій редакції: «Покупець здійснює розрахунок за поставлений товар за цим договором на наступних умовах: 50% від суми відвантаження Товару згідно відповідній специфікації, накладній та іншим документам –не пізніше останнього банківського дня місяця, в якому було здійснено відвантаження Товару, а кінцевий розрахунок (інші 50%) погашаються у будь-якому порядку (повністю або частками) на розсуд Покупця, але до закінчення місяця, наступного за місяцем відповідної поставки»(п.5 додаткової угоди).

4)доповнити договір пунктом 2.5: «Розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні, затв. постановою Правління НБУ від 21.01.04 року»(п.6 додаткової угоди).

5) пункт 5.1 договору викласти у новій редакції: «Умови та строки поставки Товару за цим договором вказуються у заявці Покупця та /або у Специфікаціях до цього договору. Строком поставки, якщо сторонами не обумовлена дата, вважати місяць поставки»(п.9 додаткової угоди).

6)Договір доповнено пунктом 5.1.1: «відвантаження здійснюється за умови наявності підписаної специфікації на партію товару згідно з заявкою Покупця впродовж 15 календарних днів»(п.10 додаткової угоди).

7)Доповнити договір пунктом 5.1.4 такого змісту: «Постачальник передає Покупцеві наступні документи на кожну партію товару:

відповідну специфікацію (примірник Покупця);

витратну накладну на партію Товару;

рахунок-фактуру на партію товару;

податкову накладну;

товарно-транспортну або залізничну накладну –залежно від виду транспорту»(п.13 додаткової угоди).

8)Пункт 6.2 договору викласти у наступній редакції: «За порушення термінів розрахунків, передбачених цим договором, Покупець сплачує на користь Постачальника суму основного боргу, скоригованого на індекс інфляції за весь період прострочення, три відсотки річних від простроченої суми, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент її нарахування, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Загальна сума неустойки не перевищує суми поставки»(п.14 додаткової угоди).

Як вбачається з тексту додаткової угоди, Покупець підписав її з приміткою «З протоколом розбіжностей». У протоколі розбіжностей, між іншим, Покупець запропонував пункт 14 угоди виключити.

У викладі своєї позиції щодо позовних вимог відповідач стверджує, що, на його думку, пункт 14 додаткової угоди не набрав чинності з огляду на протокол розбіжностей.

Така його позиція відповідає чинному Господарському кодексу України.

Так, згідно статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Позивач за цим спором не надав до суду будь-яких доказів оскарження ним у судовому порядку пропозицій, викладених ВАТ «АМК»у протоколі розбіжностей до додаткової угоди №1 від 08.07.08 року.

Але позиція, викладена у пункті 14 вищезгаданої додаткової угоди щодо редакції п.6.2 основного договору, повністю відповідає вимогам чинного Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ), з огляду на що суд виходить з того, що чинне законодавство не надає сторонам за договором права шляхом укладення своїх угод (домовленостей) скасовувати дію норм ЦКУ.

Звідси, - незважаючи на думку відповідача, позивач правомірно заявив вимогу про стягнення, крім основного боргу, також пені, інфляційних нарахувань та 3% річних.

(Усі інші положення додаткової угоди №1, не цитовані судом вище у цьому рішенні, не мають значення для вирішення даного спору).

2.На виконання умов договору Постачальник (позивач) відвантажив Покупцеві наступні партії алюмінієвої продукції, що підтверджується матеріалами справи:

1)специфікація №6 від 17.07.08 року на відвантаження:

67,728 т алюмінію для розкислення АВ 87 ДСТУ 3753-98 за ціною 10833,33 грн. за 1 тонну на суму 733720,00 грн.;

15,000 т алюмінію у гранулах АВ 87 ДСТУ 3753-87 за ціною 11250,00 грн. на суму 168750,00 грн., -

а з урахуванням ПДВ у розмірі 180494,00 грн. –на загальну суму 1082964,00 грн.

Ця поставка підтверджується наступними документами:

а)накладною №1012 від 17.07.08 року про відпуск алюмінію для розкислення АВ 87 ДСТУ3753-98 у кількості 67,7280 т за ціною 10833,33 грн. на суму (з ПДВ) 880464,00 грн.;

приймально-здаточним актом від 17.07.08 року на цю кількість алюмінієвої продукції;

залізничною накладною №50953546 від 17.07.08 року;

рахунком №1073 від 17.07.08 року на суму (з ПДВ) 880464,00 грн.;

податковою накладною №1390 від 17.07.08 року на суму (з ПДВ) 880464,00 грн.;

б)накладною №1036 від 23.07.08 року на відвантаження 15,000 т алюмінію у гранулах АВ 87 ДСТУ 3753-98 за ціною 11250,00 грн. за 1 тонну на суму (з ПДВ) 202500,00 грн.;

приймально-здаточним актом від 23.07.08 року на цю кількість алюмінію у гранулах;

рахунком №1100 від 23.07.08 року на суму (з ПДВ) 202500,00 грн.;

податковою накладною №1414 від 23.07.08 року на суму (з ПДВ) 202500,00 грн.) товарно-транспортною накладною №2307082 від 23.07.08 року на перевезення 15,0000 т алюмінію у гранулах;

2)специфікація №7 від 01.08.08 року на поставку Постачальником на користь Покупця:

20,000 т алюмінію у гранулах АВ87 ДСТУ 3753-98 за ціною 11250,00 грн. за 1 тонну на суму 225000,00 грн.;

131,631 т алюмінію для розкислення АВ 87 ДСТУ 3753-98 за ціною 10833,333 грн. за 1 тонну на суму 1426002,50 грн., -

а з урахуванням ПДВ у розмірі 330200,50 грн. –на загальну суму 1981203,00 грн.

Ця поставка підтверджується наступними документами:

а)накладною №1086 від 01.08.08 року про відпуск алюмінію для розкислення АВ 87 ДСТУ3753-98 у кількості 67,580 т за ціною 10833,33 грн. на суму (з ПДВ) 878540,00 грн.;

приймально-здаточним актом від 01.08.08 року на цю кількість алюмінієвої продукції;

залізничною накладною №50953639 від 01.08.08 року;

рахунком №1189 від 01.08.08 року на суму (з ПДВ) 878540,00 грн.;

податковою накладною №1497 від 01.08.08 року на суму (з ПДВ) 878540,00 грн.;

б)накладною №1091 від 04.08.08 року на відвантаження 20,000 т алюмінію у гранулах АВ 87 ДСТУ 3753-98 за ціною 11250,00 грн. за 1 тонну на суму (з ПДВ) 27000,00 грн.;

приймально-здаточним актом від 04.08.08 року на цю кількість алюмінію у гранулах;

рахунком №1197 від 04.08.08 року на суму (з ПДВ) 270000,00 грн.;

податковою накладною №1502 від 04.08.08 року на суму (з ПДВ) 270000,00 грн.; товарно-транспортною накладною №0408082 від 04.08.08 року на перевезення 20,0000 т алюмінію у гранулах;

в)накладною №1127 від 08.08.08 року на відпуск 64,051 т алюмінію для розкислення АВ 87 ДСТУ3763-98 за ціною 10833,33 грн. за 1 тонну на суму (з ПДВ) 832663,00 грн.

залізничною квитанцією №50953691 від 08.08.08 року на перевезення 64,051 т алюмінію АВ87 ДСТУ 3763-98;

приймально-здаточним актом від 08.08.08 року;

рахунком №1233 від 08.08.08 року на оплату 64,051 т алюмінію АВ 87 ДСТУ 3753-98 на суму (з ПДВ) 832663,00 грн.

Що стосується поставки алюмінієвої продукції, яка мала місце 09.09.08 року та яку відповідач вважає такою, що здійснена не в рамках договору, укладеного між сторонами за цим спором, то до позову надано наступні докази:

накладна №1272 від 09.09.08 року на відпуск 11,000 т алюмінію у гранулах АВ 87 ДСТУ 3753-98 за ціною 11083,33 грн. за 1 тонну на суму (з ПДВ) 146300,00 грн.;

товарно-транспортна накладна №0909085 від 09.09.08 року на перевезення 11,000 т алюмінію у гранулах за ціною 13300,00 грн. за 1 тонну на суму (з ПДВ) 146300,00 грн.;

приймально-здаточний акт від 09.09.08 року на приймання цієї кількості алюмінію у гранулах;

рахунок №1396 від 09.09.08 року на оплату вартості 11,000 т алюмінію у гранулах АВ 87 ДСТУ 3753-98 за ціною 11093,33 грн. за 1 тонну на суму (з ПДВ) 146300,00 грн.;

податкова накладна №1713 від 09.09.08 року на суму 146300,00 грн.

Що стосується специфікації до поставки від 09.09.08 року, то представник позивача не зміг її надати на вимогу суду, стверджуючи, що така специфікація у нього відсутня. В той же час він наполягає на тому, що без заявки від відповідача ця поставка не могла мати місце, а тому вона здійснена в рамках договору №015/3749 від 01.10.07 року.

З огляду на викладене, суд, керуючись п. 5.1 основного договору №015/3749 у редакції від 01.10.07 року; пунктами 5.1 та 5.1.4 цього ж договору в редакції після укладення додаткової угоди №1 до нього, - погоджується з відповідачем в частині його тверджень про те, що поставка від 09.09.08 року мала місце поза межами договору, оскільки здійснена без підписання сторонами за договором відповідної специфікації, без узгодження з ВАТ «АМК», - з ініціативи самого Постачальника.

В той же час сам факт поставки цієї партії товару, його вартість та отримання його відповідачем є цілком документально доведеними.

3.З урахуванням вищевикладеного суд вважає за необхідне уточнити предмет позову на час вирішення спору по суті.

Суд приймає до уваги те, що, як сказано вище у цьому рішенні:

1)позивач частково відмовився від стягнення суми основного боргу та просить стягнути його у розмірі 630671,00 грн. (780671,00 грн. –150000,00 грн.); усі інші позовні вимоги, пов’язані з сумою первісно заявленого основного боргу, ним залишено без змін, - тобто, крім основного боргу, просить стягнути:

інфляційні нарахування у сумі 13787,89 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог);

3% річних у сумі 2199,81 грн., - а всього 646658,70грн.;

судові витрати: державне мито –7914,58 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –118,00 грн.;

2)відповідач визнає суму боргу у розмірі 146300,00 грн. з поставки поза договором від 09.09.08 року, але не згоден з нарахуванням на неї інфляційних нарахувань та 3% річних.

ІІ.Заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

1.Згідно статті 11 Цивільного кодексу України зобов'язання для фізичних та юридичних осіб виникають внаслідок вчинення ними дій, передбачених цим Кодексом, у т.ч. - укладення договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до постачання (купівлі-продажу).

Тобто відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором строк оплатити їх вартість, однак зробив це не у повному обсязі.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість товару.

Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов пунктів 1.1;.2.1-2.5 договору (з урахуванням змін до нього).

Такий його обов’язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, - а також п.2.4 договору (з урахуванням змін до нього).

Правилом ч.ч.1 та 2 ст. 692 ЦКУ суд керується також при вирішенні спору щодо стягнення основного боргу за поставку від 09.09.08 року.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов’язань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

2.Що стосується поставки від 09.09.08 року, то позивач належним чином не довів суду, що ця поставка є договірною, а також що він висунув вимогу (у т.ч. шляхом виставлення рахунку) про сплату відповідачем у визначений термін вартості товару по цій поставці у сумі 146300,00 грн., а тому у суду відсутні правові підстави для вирішення питання про стягнення, крім основного боргу, який визнає відповідач та згоден його сплатити, ще і інфляційних нарахувань у сумі 1609,30 грн. та 3% річних у сумі 480,98 грн.

3.Розглянувши клопотання відповідача про відстрочення виконання судового рішення по цій справі, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню з таких підстав.

1)Сторони у пункті 8 договору №015/3749 від 01.10.07 року чітко визначили перелік обставин форс-мажору, при цьому вони визнають такими: повінь, пожежу, землетрус, інші стихійні лиха, а також війну, страйки, вимушені операції або акти уряду, які можуть виникнути після укладення договору.

Відповідач надав до справи два вищецитовані свідоцтва про настання обставин форс-мажору, в кожному з яких йдеться про технічні поломки обладнання на підприємстві відповідача, кожна з яких НЕ підпадає під той перелік, який сторони визначили у договорі №015/3749 від 01.10.07 року.

Очевидно, саме цим пояснюється та обставина, що відповідач не надав до суду жодного доказу про те, що він повідомляв позивача по цій справі як сторону за вищезгаданим договором - про виникнення кожної з вищезгаданих обставин форс-мажору як підстави для звільнення від виконання зобов’язань за договором.

Відповідач у своєму відзиві на позов НЕ посилається на наявність обставин форс-мажору як на причини та підстави невиконання чи неналежного виконання ним умов договору №015/3749 від 01.01.07 року.

2)позивач категорично заперечує проти задоволення клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення по цій справі з підстав, про які сказано вище у цьому рішенні, у відповідному розділі, - вважаючи, що у такий спосіб відповідач захищає свої власні інтереси та нехтує його (позивача) інтересами.

Дослідивши матеріали справи у цій частині, суд погоджується з доводами позивача, оскільки:

відповідно до абзацу 2 ст. 6 Господарського кодексу України, найпершим загальним принципом господарювання є забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання;

на думку суду, задоволення клопотання відповідача у даній конкретній ситуації буде порушенням вимог частини 2 статті 31 ГКУ, в якій сказано, що дискримінація суб'єктів господарювання не допускається. Законом можуть бути встановлені винятки з положень цієї статті з метою забезпечення національної безпеки, оборони, загальносуспільних інтересів;

суд також виходить з того, що згідно ч. 1 статті 22 ГПК України сторони по цій справі мають рівні процесуальні права, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна з них повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На думку суду, відповідач належним чином документально не довів обґрунтованість свого права на вирішення судом питання про відстрочення виконання судового рішення по цій справі

З урахуванням викладеного, враховуючи обставини справи, суд вважає, що у даному конкретному випадку у нього немає достатніх правових та фактичних підстав для застосування правила пункту 6 статті 83 ГПК України, згідно якому суд при винесенні рішення має право відстрочити або розстрочити його виконання.

Таким чином, оцінивши доводи сторін та наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні, а саме належить стягнути:

основний борг –у сумі 630671,00 грн.;

інфляційні нарахування - у сумі 12178,59 грн. (13787,89 грн. - 1609,30 грн.);

3% річних у сумі у сумі 1718,83 грн. (2199,81 грн., - 480,98 грн.), - а всього 644568,42 грн.

Що стосується судових витрат, то суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України, стягує їх з відповідача на користь позивача пропорційно сумі задоволених вимог, тобто:

державне мито –у сумі 6445,68 грн.;

витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –у розмірі 117,61 грн.

В іншій частині судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, ст.ст. 11, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 655, 691 та 692 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.44, 47-1, 49,75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», ідентифікаційний код 05441447, яке знаходиться за адресою: місто Алчевськ, вул. Шмідта, 4 Луганської області, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК Укрсплав», ідентифікаційний код 33393752, яке знаходиться за адресою: юридична: місто Донецьк, вул. Новоросійська, 9; поштова: місто Донецьк, вул. Східна, 5 - основний борг у сумі 630671(шістсот тридцять тисяч шістсот сімдесят одна) грн. 00 коп., інфляційні нарахування у сумі 12178 (дванадцять тисяч сто сімдесят вісім) грн. 59 коп., 3 % річних у сумі 1718 (одна тисяча сімсот вісімнадцять) грн. 83 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 6445 (шість тисяч чотириста сорок п’ять) грн. 68 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 117 (сто сімнадцять) грн. 61 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 19.12.2008 року за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

Рішення складено у повному обсязі та підписано – 24 грудня 2008 року.

Суддя А.П.Середа