Решение № 31916436, 17.06.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.06.13р. Справа № 904/3048/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквавит", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БТ-Груп", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості у розмірі 21 806 грн. 37 коп.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: Дем'янюк Є.В. - представник за дов. № 3 від 17.12.2012 р.

від відповідача: Гриценко А.М. - представник за дов від 01.02.2013 б/н

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аквавит» звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ-Груп» про стягнення основного боргу у розмірі 20 692 грн. 52 коп., інфляційних втрат у розмірі 30 грн. 91 коп., 3% річних у розмірі 180 грн. 49 коп., пеню - 902 грн. 45 коп.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань згідно договору поставки № 128-ДНЕ від 11.10.2011 щодо своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою господарського суду від 16.04.2013 порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 20.05.2013.

17.05.20.13 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

20.05.2013 від позивача надійшла заява, в якій він зазначає, що відповідачем сума основної заборгованості сплачена у повному обсязі та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 30 грн. 91 коп., 3% річних у розмірі 180 грн. 49 коп. та пеню у сумі 902 грн. 45 коп.

Ухвалою суду від 20.05.2013 розгляд справи відкладено на 03.06.2013.

17.06.2013 відповідачем подано клопотання про залучення накладних на повернення товару до матеріалів справи.

Відповідач відзив на позов до суду не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 17.06.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.10.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аквавит» (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БТ-Груп» (далі - відповідач, покупець) був укладений договір поставки № 128-ДНЕ (далі - договір). Відповідно до п. 2.1. договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплачувати на умовах і порядку, визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами у накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Право власності на товар, а також ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару переходить від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару, що засвідчується підписанням уповноваженими представниками сторін накладної (п. 2.3. договору).

Згідно з п. 4.1. договору ціни на товар вказуються у накладних на товар, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 4.2. договору покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару не пізніше 21 (двадцять один) днів з дати її поставки.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань по даному договору, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства (п. 6.1. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив стягнути з відповідача основну заборгованість за поставлений товар згідно видаткових накладних, копії яких містяться у матеріалах справи, у розмірі 20 692 грн. 52 коп.

20.05.2013 позивач подав до суду пояснення щодо заборгованості відповідача станом на 17.05.2013, в яких зазначив, що основна заборгованість сплачена відповідачем у повному обсязі.

Також до матеріалів справи залучені, надані позивачем банківські виписки, з яких вбачається, що відповідачем сплачено заборгованість 22.04.2013 у розмірі 10 000 грн. та 24.04.2013у розмірі 3 644 грн. 74 коп.

Відповідачем надані накладні на повернення товару на загальну суму 7 047 грн. 78 коп. (арк. с. 41-45).

Таким чином, спір про стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 20 692 грн. 52 коп. відсутній.

Пунктом 1-1 частини 1 ст. 80 ГПК України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет позову.

Враховуючи викладене, провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 20 692 грн. 52 коп. підлягає припиненню.

У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 902 грн. 45 коп.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з приписами ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У випадку порушення покупцем строків, визначених п. 4.2. договору, покупець оплачує постачальникові неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення (п. 6.6. договору).

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє її в сумі 902 грн. 45 коп.

Також, за порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховані інфляційні втрати в сумі 30 грн. 91 коп. та 3% річних у сумі 180 грн. 49 коп. за період з листопада 2012 року по лютий 2013 року.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування інфляційних страт та 3% річних, задовольняє їх у розмірі, заявленому позивачем.

Враховуючи вищевикладені обставини, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача у розмірі 1 720 грн. 50 коп.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 80, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ-Груп» (49041, м. Дніпропетровськ, Запорізьке шосе, буд. 68, кв. 188, код ЄДРПОУ 32576394) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквавит» пеню у розмірі 902 грн. 45 коп. (дев'ятсот дві грн. 45 коп.), 3% річних - 180 грн. 49 коп. (сто вісімдесят грн. 49 коп.), інфляційні втрати у розмірі 30 грн. 91 коп. (тридцять грн. 91 коп.) та 1 720 грн. 50 коп. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Провадження у справі в частини стягнення основного боргу у розмірі 20 692 грн. 52 коп. припинити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя В.І. Ярошенко Повне рішення складено 19.06.13р.