№ 31827310, 11.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 червня 2013 року 12:07 № 826/6344/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., секретаря судового засідання Корніюк А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні об'єднану адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Брістоль Менеджмент»до відповідачаДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПСпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.12.2012 р. № 0027721520, від 24.12.2012 р. № 0027691520, та від 24.12.2012 р. № 0027801520за участю представників сторін:

від позивача: Тімонін Є.В. (довіреність № б/н від 20.04.2012 р.)

від відповідача: Марченко Р.В. (довіреність № 6/10-015 від 02.01.2013 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 11.06.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Брістоль Менеджмент» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування Акта про результати камеральної перевірки № 2077/15-225 від 04.12.2012 р. та податкового повідомлення-рішення від 24.12.2012 р. № 0027721520.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.04.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 826/6344/13-а та призначено справу до судового розгляду на 28.05.2013 р.

Також, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Брістоль Менеджмент» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування Акта про результати камеральної перевірки № 2075/15-225 від 04.12.2012 р. та податкового повідомлення-рішення від 24.12.2012 р. № 0027691520.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.04.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 826/6347/13-а та призначено справу до судового розгляду на 28.05.2013 р.

Крім того, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Брістоль Менеджмент» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування Акта про результати камеральної перевірки № 2082/15-225 від 04.12.2012 р. та податкового повідомлення-рішення від 24.12.2012 р. № 0027801520.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.04.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 826/6349/13-а та призначено справу до судового розгляду на 28.05.2013 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.05.2013 р. було об'єднано в одне провадження адміністративні справі № 826/6344/13-а, № 826/6349/13-а, № 826/6347/13-а, об'єднаним справам присвоєно № 826/6344/13-а, та оголошено перерву в розгляді справи до 11.06.2013 р.

В судовому засіданні 11.06.2013 р. представником позивача було подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої ТОВ «Брістоль Менеджмент» вилучено із позовних вимог вимоги щодо скасування Акта про результати камеральної перевірки № 2077/15-225 від 04.12.2012 р., Акта про результати камеральної перевірки № 2075/15-225 від 04.12.2012 р. та Акта про результати камеральної перевірки № 2082/15-225 від 04.12.2012 р.

Так, в судовому засіданні 11.06.2013 р. представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав та в судових дебатах просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 24.12.2012 р. № 0027721520, від 24.12.2012 р. № 0027691520, та від 24.12.2012 р. № 0027801520;

- стягнути на користь позивача суму сплаченого судового збору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що при проведенні камеральних перевірок даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Брістоль Менеджмент», відповідач дійшов помилкових висновків про порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, та п. 5 Наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку заповнення податкової накладної», щодо завищення податкового кредиту з ПДВ за наслідками правовідносин із ТОВ «Віп Трейд» у вересні 2011 р. на суму 3 152,40 грн., щодо завищення податкового кредиту з ПДВ за наслідками правовідносин із ТОВ «Віп Трейд» у липні 2011 р. на суму 3 302,40 грн., та щодо завищення податкового кредиту з ПДВ за наслідками правовідносин із ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» у березні 2012 р. на суму 4 626,67 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються допустимими доказами у справі, оскільки позивачем, у повній відповідності до вимог чинного законодавства, було сформовано податковий кредит у липні 2011 р., вересні 2011 р. та березні 2012 р. за рахунок сум сплачених коштів з ПДВ по правовідносинах із контрагентами ТОВ «Віп Трейд» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет», що підтверджується відповідними первинними документами, наявними в матеріалах справи, а також податковими накладними, виписаними належним чином, оскільки на час здійснення таких правовідносин та складання відповідних первинних документів зазначені контрагенти позивача були у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстровані платниками податку на додану вартість, установчі документи таких контрагентів не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначених контрагентів, правовідносини відбувалися на підставі договорів, виконання яких та сплата коштів за якими підтверджується відповідними Актами здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг), податковими накладними, виписками по банківському рахунку позивача, а також відповідачем не було надано суду жодних доказів щодо невизначення контрагентами позивача ТОВ «Віп Трейд» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» сум податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем для сплати до Державного бюджету, а відповідно не було доведено завдання жодної шкоди Державному бюджету за наслідками таких правовідносин позивача із ТОВ «Віп Трейд» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет», та крім того, як зазначив представник позивача, відповідачем жодними доказами у справі не було доведено неможливість виконання такими контрагентами ТОВ «Віп Трейд» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» взятих на себе договірних зобов'язань по взаємовідносинах із ТОВ «Брістоль Менеджмент», як то відсутність матеріально-технічних та кадрових можливостей для здійснення задекларованого виду діяльності.

Позивач також зазначив, що відповідачем не було надано суду жодних доказів того, що факти порушення норм законодавства суб'єктом господарювання відносно недодержання вимог статей Цивільного кодексу України щодо чинності правочинів, які встановлені в Акті перевірки, були б визнані в судовому порядку, а тому такі висновки відповідача не можуть слугувати підставою для визнання правочинів між позивачем та ТОВ «Віп Трейд», ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» з ознаками нікчемності.

Крім того, представник позивача наголосив на тому, що згідно вимог Податкового кодексу України, камеральною вважаться перевірка саме податкової звітності платника податків суцільним порядком, відповідно до чого не вимагається присутність платника податків для здійснення такої перевірки та не здійснюється витребовування і дослідження інших ніж податкова звітність документів, оскільки в іншому випадку Податковим кодексом України передбачений інший порядок проведення перевірки, а саме документальної, планової або позапланової, виїзної чи невиїзної перевірки, чого в даному випадку не було дотримано відповідачем, зважаючи на те, що в таких Актах камеральних перевірок контролюючим органом досліджувалася не виключно податкова звітність ТОВ «Брістоль Менеджмент», а правомірність діяльності контрагентів позивача та контрагентів по третьому ланцюгу правовідносин, із якими позивач правовідносин взагалі не мав.

Відповідач подав письмові заперечення на позовну заяву та в судовому засіданні 11.06.2013 р. представник відповідача проти задоволення позовних вимог також заперечив з огляду на те, що при проведенні камеральних перевірок даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Брістоль Менеджмент», було встановлено порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, та п. 5 Наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку заповнення податкової накладної», щодо завищення податкового кредиту з ПДВ за наслідками правовідносин із ТОВ «Віп Трейд» у вересні 2011 р. на суму 3 152,40 грн., щодо завищення податкового кредиту з ПДВ за наслідками правовідносин із ТОВ «Віп Трейд» у липні 2011 р. на суму 3 302,40 грн., та щодо завищення податкового кредиту з ПДВ за наслідками правовідносин із ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» у березні 2012 р. на суму 4 626,67 грн.

На думку контролюючого органу матеріалами справи підтверджується фіктивна діяльність контрагентів позивача ТОВ «Віп Трейд» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет», а саме те, що такі контрагенти позивача здійснювали фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, взаємовідносини ТОВ «Віп Трейд» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» з іншими контрагентами були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання так і податковий кредит.

Проте, як підтверджується наявними матеріалами справи, відповідачем Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва ДПС на виконання вимог ухвал суду про відкриття провадження у справі, а також на виконання усних зауважень суду під час судових засідань, не було надано до матеріалів справи документальних підтверджень викладеної в Актах камеральних перевірок та заперечень на позовні заяви позиції щодо фіктивної діяльності контрагентів позивача ТОВ «Віп Трейд» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет», та завдання шкоди Державному бюджету внаслідок таких взаємовідносин позивача із контрагентами ТОВ «Віп Трейд» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет».

Так зокрема ухвалами суду від 30.04.2013 р. про відкриття провадження у справах № 826/6344/13-а, № 826/6349/13-а, № 826/6347/13-а, що в подальшому були об'єднані в одну адміністративну справу № 826/6344/13-а, було зобов'язано відповідача надати до матеріалів справи на підтвердження його правової позиції:

- копії декларацій з податку на прибуток, та податку на додану вартість із додатком № 5 за оспорюваний період та інші відомості по платниках податків - контрагентах позивача ТОВ «Віп Трейд» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет»;

- відомості з бази ДПА України щодо визначення контрагентами позивача ТОВ «Віп Трейд» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем;

- відомості щодо наявності заборгованості в контрагентів позивача ТОВ «Віп Трейд» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» по сплаті податкових зобов'язань в розрізі правовідносин із позивачем;

- відомості щодо наявних основних фондів (складських приміщень, устаткування), транспортних засобів, трудових ресурсів по контрагентах позивача ТОВ «Віп Трейд» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет»;

- копії постанови чи обвинувального вироку суду відносно посадових осіб контрагентів позивача ТОВ «Віп Трейд» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет».

Однак, з моменту отримання відповідачем ухвал про відкриття провадження у справах № 826/6344/13-а, № 826/6349/13-а, № 826/6347/13-а, що в подальшому були об'єднані в одну адміністративну справу № 826/6344/13-а, а саме з 08.05.2013 р. та до моменту переходу судом до стадії судового процесу - дослідження доказів в матеріалах справи - 11.06.2013 р., Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва ДПС не було виконано вимог ухвал суду від 30.04.2013 р. про відкриття провадження у справах № 826/6344/13-а, № 826/6349/13-а, № 826/6347/13-а, що в подальшому були об'єднані в одну адміністративну справу № 826/6344/13-а, та не було надано до матеріалів справи документальних підтверджень викладеної в Актах камеральних перевірок та запереченнях на позовні заяви позиції щодо фіктивної діяльності контрагентів позивача ТОВ «Віп Трейд» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет», та завдання шкоди Державному бюджету внаслідок таких взаємовідносин позивача із контрагентами ТОВ «Віп Трейд» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет», а саме не було надано:

- копій декларацій з податку на прибуток, та податку на додану вартість із додатком № 5 за оспорюваний період по платниках податків - контрагентах позивача ТОВ «Віп Трейд» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет»;

- відомостей з бази ДПА України щодо визначення контрагентами позивача ТОВ «Віп Трейд» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем;

- відомостей щодо наявності заборгованості в контрагентів позивача ТОВ «Віп Трейд» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» по сплаті податкових зобов'язань в розрізі правовідносин із позивачем;

- відомостей щодо наявних основних фондів (складських приміщень, устаткування), транспортних засобів, трудових ресурсів по контрагентах ТОВ «Віп Трейд» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет»;

- копій постанови чи обвинувального вироку суду відносно посадових осіб контрагентів позивача ТОВ «Віп Трейд» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет».

Отже, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва ДПС було проведено камеральні перевірки даних, задекларованих позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Брістоль Менеджмент» у податковій звітності з податку на додану вартість за липень 2011 р., за вересень 2011 р. та за березень 2012 р.

За наслідками зазначених перевірок позивача контролюючим органом (відповідачем) було складено Акти про результати камеральних перевірок № 2077/15-225 від 04.12.2012 р., № 2075/15-225 від 04.12.2012 р. та № 2082/15-225 від 04.12.2012 р., в яких встановлено порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, та п. 5 Наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку заповнення податкової накладної», щодо завищення податкового кредиту з ПДВ за наслідками правовідносин із ТОВ «Віп Трейд» у вересні 2011 р. на суму 3 152,40 грн., щодо завищення податкового кредиту з ПДВ за наслідками правовідносин із ТОВ «Віп Трейд» у липні 2011 р. на суму 3 302,40 грн., та щодо завищення податкового кредиту з ПДВ за наслідками правовідносин із ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» у березні 2012 р. на суму 4 626,67 грн.

Згідно наявних матеріалів справи, позивач в перевіряємому періоді мав взаємовідносини з контрагентами:

- ТОВ «Віп Трейд», щодо надання останнім на користь позивача рекламних послуг (виготовлення та розповсюдження рекламних флаєрів на території м. Києва та м. Житомира);

- ТОВ «Форсаж-Медіамаркет», щодо надання останнім на користь позивача клінінгових послуг (прибирання офісного приміщення позивача).

На підставі встановлених в Актах камеральних перевірок порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 24.12.2012 р. № 0027721520, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 3 940 грн. 00 коп., в тому числі: 3 152 грн. 00 коп. - за основним платежем, 788 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- від 24.12.2012 р. № 0027691520, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 4 128 грн. 00 коп., в тому числі: 3 302 грн. 00 коп. - за основним платежем, 826 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- від 24.12.2012 р. № 0027801520, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 21 436 грн. 00 коп., в тому числі: 17 149 грн. 00 коп. - за основним платежем, 4 287 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Однак, вважаючи такі податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 24.12.2012 р. № 0027721520, від 24.12.2012 р. № 0027691520, та від 24.12.2012 р. № 0027801520 - протиправними, позивач оскаржив їх у судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, в обґрунтування висновків про порушення позивачем зазначених вимог податкового та цивільного законодавства щодо дійсності (чинності) правочинів, відповідачем в Актах камеральних перевірок зазначено, що контрагенти позивача ТОВ «Віп Трейд» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» здійснювали господарську діяльність поза мажами правового поля, оскільки за наслідками перевірок контрагентів саме ТОВ «Віп Трейд» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» (третій ланцюг правовідносин: ТОВ «Сиріус-Грант», ТОВ «Компанія «Накробуд-Системс» та ТОВ «Сандал-Консалт») контролюючими органами було встановлено, що правовідносини із такими контрагентами (із якими позивач взагалі діяльності не вів), не відповідають вимогам дійсності правочинів, які передбачені частинами 1,3 та 5 ст. 203 ЦК України, зважаючи на що, на думку відповідача, в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання так і право на формування податкового кредиту.

Однак, перевіривши наявні матеріали справи, та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов до висновку, що:

- відповідачем не було жодними допустимими доказами по справі доведено завдання будь-якої шкоди Державному бюджету внаслідок здійснення правовідносин позивача із контрагентами ТОВ «Віп Трейд» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» (а саме, на вимогу ухвал суду від 30.04.2013 р. про відкриття провадження у справах № 826/6344/13-а, № 826/6349/13-а, № 826/6347/13-а, що в подальшому були об'єднані в одну адміністративну справу № 826/6344/13-а, відповідачем не було надано до матеріалів справи копії декларацій з податку на додану вартість по контрагентах позивача ТОВ «Віп Трейд» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» за перевіряємий період з додатком № 5 щодо визначення податкових зобов'язань в розрізі позивача, та копії декларацій по податку на прибуток за перевіряємий період по ТОВ «Віп Трейд» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет», а також відомостей з бази ДПА України щодо визначення (або не визначення) контрагентами позивача ТОВ «Віп Трейд» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем);

- відповідачем не було роз'яснено та доведено суду, яким саме чином та на підставі яких нормативних актів позивач має нести відповідальність за порушення, встановлені по інших суб'єктах господарювання, а саме: ТОВ «Сиріус-Грант», ТОВ «Компанія «Накробуд-Системс» та ТОВ «Сандал-Консалт» в розрізі правовідносин з іншими контрагентами (по третьому ланцюгу взаємовідносин), із якими позивач жодних правовідносин взагалі не мав;

- відповідачем не надано доказів, що факти порушення норм законодавства суб'єктами господарювання ТОВ «Віп Трейд» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет», які викладені в Актах камеральних перевірок позивача, визнані в судовому порядку. А відтак, оскільки Акт перевірки це документ який висвітлює позицію контролюючого органу, але не має юридичних наслідків, тому тільки податкові повідомлення-рішення, правомірність прийняття яких встановлюється судом, мають юридичні наслідки і є обов'язковими для виконання судами в своїх рішеннях.

Таким чином, самі тільки висновки відповідача в Актах камеральних перевірок позивача не можуть слугувати підставою для визнання правочинів між позивачем та ТОВ «Віп Трейд», ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» з ознаками нікчемності та позбавлення позивача права на формування податкового кредиту.

А тому, суд, розглядаючи позовні вимоги позивача в судовому порядку, зобов'язаний встановити всі обставини у справі, на основі доказів наданих сторонами.

З наявних матеріалів справи вбачається, що позивач мав правовідносини із контрагентами ТОВ «Віп Трейд» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет».

Так, із контрагентом ТОВ «Віп Трейд» позивачем було укладено:

- Договір про надання рекламних послуг № 48 від 01.07.2011 р., згідно умов якого ТОВ «Віп Трейд» (Виконавець) виконує на користь ТОВ «Брістоль Менеджмент» (Замовника) послуги із виготовлення та розповсюдження кольорових флаєрів на території м. Києва та м. Житомира;

- Договір про надання рекламних послуг № 53 від 01.08.2011 р., згідно умов якого ТОВ «Віп Трейд» (Виконавець) виконує на користь ТОВ «Брістоль Менеджмент» (Замовника) послуги із виготовлення та розповсюдження кольорових флаєрів на території м. Києва та м. Житомира.

На виконання зазначених договорів сторонами були підписані Акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 0000330 від 31.07.2011 р. та № 000332 від 30.09.2011 р., а також ТОВ «Віп Трейд» виписано на користь позивача податкові накладні № 19 від 31.07.2011 р. на суму ПДВ 3 302,40 грн., та № 116 від 30.09.2011 р. на суму ПДВ 3 152,40 грн.

Згідно наданої відповідачем до матеріалів справи детальної інформації по платнику податків ТОВ «Віп Трейд», останній в повному обсязі визначив податкові зобов'язання в розрізі правовідносин із позивачем для сплати до Державного бюджету, проте як такі зобов'язання з необґрунтованих відповідачем причин були зняті податковим органом.

Також, із контрагентом ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» позивачем було укладено:

- Договір про надання клінінгових послуг № ББ 38 від 01.12.2011 р., згідно умов якого ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» (Виконавець) надає на користь ТОВ «Брістоль Менеджмент» (Замовника) послуги із прибирання офісного приміщення Замовника, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Голосіївська, буд.7, корп. 1, та є адресою реєстрації позивача згідно свідоцтва про державну реєстрацію, що наявне в матеріалах справи.

На виконання зазначеного договору сторонами був підписаний Акт на виконання послуг № 294 від 31.03.2012 р., а також ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» виписано на користь позивача податкову накладну № 132 від 31.03.2012 р. на суму ПДВ 4 426,57 грн.

Вказані операції були відображені в деклараціях, згідно яких позивач сплатив всі належні податки, та крім того, в матеріалах справи наявні докази визначення контрагентом позивача ТОВ «Віп Трейд» в повному обсязі податкових зобов'язань в розрізі правовідносин із позивачем для сплати до Державного бюджету (що з необґрунтованих відповідачем причин були зняті податковим органом), та доказів щодо невизначення іншим контрагентом позивача ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» податкових зобов'язань в розрізі правовідносин із позивачем для сплати до Державного бюджету - відповідачем, в поручення вимог ч. 4 ст. 71 КАС України, надано до матеріалів справи не було.

Всі розрахунки між позивачем та контрагентами ТОВ «Віп Трейд» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» проводилися у безготівковій формі, та заборгованість за такими правовідносинами відсутня, що і не заперечувалося представником відповідача.

Згідно вимог чинного податкового законодавства, та позиції Вищого адміністративного суду, що викладена в його рішеннях, Акт перевірки не має юридичного характеру, оскільки безпосередньо не стосується прав і обов'язків суб'єктів господарювання, не містить обов'язкового для нього припису, та не є правовим актом індивідуальної дії, а відтак висновки Акта перевірки не можуть апріорі бути доказовою базою при розгляді справи в суді, крім випадків коли факти, встановлені в Акті, підтверджені відповідним судовим рішенням (що набрало законної сили), якого відповідачем в даному випадку надано не було. А отже, висновки, викладені в Актах камеральних перевірок відповідача, повинні підтверджуватися контролюючим органом в судовому засіданні допустимими доказами.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що органи державної податкової служби в Україні у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади з питань оподаткування, виданими в межах їх повноважень.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, під час здійснення правовідносин позивача із ТОВ «Віп Трейд» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет», зазначені контрагенти позивача були у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстровані платниками податку на додану вартість, установчі документи таких контрагентів не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначених контрагентів.

Крім того, як зазначалося вище, та підтверджується наявними у справі доказами, відповідачем не було надано суду жодних доказів щодо невизначення контрагентом позивача ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» сум податкових зобов'язань по правовідносинах із ТОВ «Брістоль Менеджмент» для сплати до Державного бюджету, а відповідно жодними допустимими доказами не було доведено суду, що за наслідками таких правовідносин позивача із ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» було завдано шкоди Державному бюджету.

Натомість позивачем на підтвердження товарності таких операцій з контрагентами ТОВ «Віп Трейд» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» щодо надання рекламних та клінінгових послуг, було надано до матеріалів справи належним чином оформлені первинні та інші документи, а саме: договори, Акти здачі-прийняття, податкові накладні, виписки по банківському рахунку.

Крім того, суду є незрозумілим посилання податкового органу в Актах камеральних перевірок податкової звітності позивача на висновки податкових органів по контрагентах позивача ТОВ «Віп Трейд» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» щодо правомірності діяльності останніх, а також на висновки податкових органів по контрагентах за третім ланцюгом правовідносин: ТОВ «Сиріус-Грант», ТОВ «Компанія «Накробуд-Системс» та ТОВ «Сандал-Консалт», із якими позивач взагалі жодних правовідносин не мав.

Так, згідно приписів п.п. 75.1.1 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Відповідно до п. 76.1 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Проте як, згідно п.п. 75.1.2 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Враховуючи зазначені норми податкового законодавства, які регулюють підстави та порядок проведення податковими органами перевірок платників податків, вбачається що відповідачем в даному випадку при проведені камеральних перевірок податкової звітності позивача, повинна була перевірятися саме податкова звітність проте не правомірність взаємовідносин контрагентів позивача ТОВ «Віп Трейд» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» із іншими контрагентами ТОВ «Сиріус-Грант», ТОВ «Компанія «Накробуд-Системс» та ТОВ «Сандал-Консалт», із якими позивач взагалі жодних правовідносин не мав.

Так, в даному випадку відповідачем мала проводитися саме документальна (планова або позапланова, виїзна чи невиїзна) перевірка, що відповідно передбачає перевірку дотримання платником податків податкового, валютного та іншого законодавства за наслідками правовідносин із його контрагентами.

Крім того, посилання відповідача на недійсність укладених позивачем із ТОВ «Віп Трейд» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» правочинів, податковий орган посилається на норми Цивільного кодексу України, якими врегульовано поняття «недійсного» та «нікчемного» правочинів.

Відповідно до частини першої ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин. який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

З приводу наведеного суд вважає, що оскільки відповідачем не надано допустимих доказів визнання укладених позивачем та ТОВ «Віп Трейд», ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» правочинів недійсними, посилання на їх фіктивність є безпідставними та до уваги братися не можуть.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважаться таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України, міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Крім того, суд зазначає, що при здійсненні висновків в Актах камеральних перевірок позивача, відповідачем не було враховано, що із прийняттям Закону України 2 грудня 2010 року № 2756-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», ст. 228 Цивільного кодексу України була доповнена частиною третьою наступного змісту:

«У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Тобто, зазначені правочини після 01.01.2011 року мають визнаватися не нікчемними, а оспорюваними.

Проте, як видно з наявних матеріалів справи, відповідного рішення суду щодо визнання спірних правочинів недійсними, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС надано не було, що відповідно виключає право контролюючого органу посилатися на частину другу ст. 215 Цивільного кодексу України у висновках Акта перевірки.

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин. який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частіші.

Також, відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного га всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, укладені між позивачем та ТОВ «Віп Трейд» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» правочини не віднесені законом до нікчемних, а також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, неправомірно виходив з фіктивності (нікчемності) спірних правочинів, а висновок про те, що зазначені угоди очевидно суперечать інтересам держави та суспільства не підтверджений відповідачем допустимими доказами та рішеннями суду про визнання їх такими.

В силу положень ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Також, відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»: «…при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі».

Однак, як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідачем не було надано суду доказів наявності вироку суду відносно посадових осіб ТОВ «Віп Трейд» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет».

Згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, такий зв'язок між витратами на отримання рекламних, клінінгових послуг, та господарською діяльністю ТОВ «Брістоль Менеджмент», був відповідними доказами доведений позивачем суду, а саме, то що такі послуги були використані позивачем у його господарській діяльності.

Враховуючи викладене, та зважаючи на наявні у справі докази, суд вважає, що позивачем було доведено реальність здійснення господарських операцій із контрагентами ТОВ «Віп Трейд» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет», що були використані позивачем у його господарській діяльності, та рух активів у процесі здійснення зазначених господарських операцій підтверджується наявними матеріалами справи, а відповідно зазначені суми ПДВ, сплачені по правовідносинах із ТОВ «Віп Трейд» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет», були правомірно віднесені позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ у липні 2011 р., у вересні 2011 р. та у березні 2012 р. на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Суд також не може взяти до уваги посилання відповідача в Актах камеральних перевірок позивача стосовно того, що такі контрагенти ТОВ «Віп Трейд» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» не мали складських приміщень, власного автомобільного транспорту, устаткування та необхідних трудових ресурсів, а відповідно фізично не могли здійснювати таких видів господарської діяльності як надання рекламних, та клінінгових послуг.

Проте, як підтверджується наявними матеріалами справи, зазначені послуги, що придбавалися позивачем у контрагентів ТОВ «Віп Трейд» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет», - не вимагали необхідності наявності в останніх складських приміщень, власного автомобільного транспорту, устаткування та значних трудових ресурсів, оскільки послуги з виготовлення рекламних флаєрів (що друкуються за допомогою комп'ютерної техніки) та прибирання приміщення офісу фактично могли бути виконані і однією особою.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 69 КАС України, докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно вимог ч. 4 ст. 71 КАС України, суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 4 ст. 11 КАС України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Проте, як було зазначено вище, та підтверджується наявними матеріалами справи, станом на 11.06.2013 р. відповідачем ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС не було виконано вимог ухвал суду від 30.04.2013 р. про відкриття провадження у справах № 826/6344/13-а, № 826/6349/13-а, № 826/6347/13-а, що в подальшому були об'єднані в одну адміністративну справу № 826/6344/13-а, та не було надано суду документальних підтверджень викладених в Актах перевірки та запереченнях на позовні заяви позицій щодо фіктивної діяльності контрагентів позивача ТОВ «Віп Трейд» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет», та завдання шкоди Державному бюджету внаслідок таких взаємовідносин позивача із контрагентами ТОВ «Віп Трейд» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет».

Суд також не може прийняти до уваги посилання відповідача на те, що позивач зобов'язаний нести відповідальність за порушення, встановлені по інших суб'єктах господарювання, а саме: ТОВ «Сиріус-Грант», ТОВ «Компанія «Накробуд-Системс» та ТОВ «Сандал-Консалт» в розрізі правовідносин з іншими контрагентами (по третьому ланцюгу правовідносин), із яким позивач взагалі жодних правовідносин взагалі не мав, оскільки вказаних порушень ДПІ у Голосіївському районі м. Києва доказано також не було.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:

- суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

- суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1, ч. 2, ч. 3, ч. 4, ч. 5, ч. 6 ст. 49 КАС України, особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права і обов'язки.

Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Особи, які беруть участь у справі, мають право:

- давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення;

- подавати докази, брати участь у дослідженні доказів;

- висловлювати свою думку з питань, які виникають під час розгляду справи, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам.

Проте, як було зазначено вище та підтверджується наявними матеріалами справи, відповідачем Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва ДПС не було використано його права щодо документального підтвердження нормативно-правової позиції, викладеної в Актах перевірки та запереченнях на позовну заяву, а також не виконано обов'язку щодо надання на вимогу ухвали суду витребовуваних документів, а тому суд розглянув дану адміністративну справу за наявними у ній доказами.

Крім того, суд наголошує на тому, що всіма податковими органами ДПС України при їх роботі застосовується Автоматизована інформаційна система (АІС) «Податки», яка створена для зручнішого, оперативного та всебічного обліку нарахування, надходження податкових платежів та контролю за виконанням податкового законодавства в Україні.

АІС «Податки» включає в себе функціональні підсистеми, комплекси задач, задачі та функції, які використовуються у структурних підрозділах ДПС районного рівня у вигляді системи взаємопов'язаних АРМ спеціалістів-податківців відповідних управлінь:

- АРМ інспектора по обліку (реєстрація платників);

- АРМ обліку надходжень до бюджету («Держдоходи»);

- АРМ реєстрації бухгалтерської звітності;

- АРМ складання звітності;

- АРМ контроль та аудит;

- АРМ «Податки в Україні» (чинні закони України);

- АРМ «Валютна інспекція».

Основними функціями АІС «Податки» є такі:

- облік платників на підставі статутних документів (реєстрація, перереєстрація, зняття з обліку і т.ін.);

- збір інформації про відкриття рахунків у банках платниками. Ця функція виконується на підставі письмових повідомлень про відкриття та закриття рахунків, які надходять з банківських установ у триденний термін (згідно з Інструкцією № 3 Національного банку України «Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті»);

- отримання інформації про внесення та виключення платників з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України. Ця інформація надходить з органів статистики, районної адміністрації та Арбітражного суду;

- збір інформації про економічну діяльність підприємств. Ці повідомлення формуються на підставі бухгалтерської звітності, яка регулярно надається підприємствами до податкової адміністрації;

- оперативне отримання даних про надходження грошових коштів про сплату податків. Ця інформація подається у формі платіжних повідомлень та реєстру надходжень з банківських установ;

- проведення перевірок правильності сплати податків згідно з планами перевірок та за замовленням;

- формування звітності до Головної, міської та обласної податкової служби;

- економічний аналіз діяльності податкової служби та стану обслуговуваного району.

Інформація, яка була введена і проконтрольована, зберігається в БД, яка далі використовується для отримання всіх видів вихідних документів.

Завдяки автоматизації наведених функцій, створенню на їх базі АІС «Податки» у ДПС районного рівня, працівникам ДПС можливо своєчасно отримувати достовірну та повну інформацію для виконання своїх функціональних обов'язків, що відповідно забезпечує:

- вдосконалення оперативності роботи та продуктивності праці податкових інспекторів;

- підвищення достовірності даних щодо обліку платників податків і ефективності контролю за додержанням податкового законодавства;

- оперативне отримання даних про надходження податків (за кожним платником податків або їх групою, за кожним видом податку або групою податків) за запитом на будь-яку дату обліку на будь-яких вертикальних рівнях системи управління оподаткуванням;

- поліпшення якості та підвищення оперативності бухгалтерського обліку;

- поглиблений аналіз динаміки надходження сум податків і можливість прогнозування цієї динаміки;

- забезпечення повного й своєчасного інформування податкових адміністрацій усіх рівнів про податкове законодавство на будь-яку дату обліку, починаючи з поточної і раніш;

- своєчасне інформування адміністрації території, яка обслуговується ДПС, про надходження податків і додержання податкового законодавства;

- скорочення обсягу паперового документообігу;

- підвищення оперативності та якості рішень, які приймаються щодо керування оподаткуванням з метою підвищення ефективності його функціонування.

Таким чином, завдяки функціонуванню зазначеної інформаційної системи АІС «Податки», в податкових органів всіх рівнів ДПС України є можливість вільно отримувати та відповідно надавати на вимогу суду необхідну інформацію щодо стану визначення та сплати суб'єктами господарювання податкових зобов'язань до Державного бюджету, та звітування суб'єктами господарювання до податкових органів щодо наявності матеріальних та трудових ресурсів для здійснення задекларованих видів діяльності.

Проте, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва ДПС, в порушення вимог ч. 1, ч. 4 ст. 71 КАС України, що зобов'язують суб'єкта владних повноважень надавати до матеріалів справи всі документи та докази на підтвердження правової позиції, що можуть бути використані судом при розгляді справи, на виконання вимог ухвал суду про відкриття провадження у справах, а також на виконання усних зауважень суду під час судових засідань, не було надано до матеріалів справи документальних підтверджень викладеної в Актах перевірки та запереченнях на позовні заяви позиції щодо фіктивної діяльності контрагентів позивача ТОВ «Віп Трейд» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет», та завдання шкоди Державному бюджету внаслідок таких взаємовідносин позивача із контрагентами ТОВ «Віп Трейд» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет».

Також, відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 112 11 13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», вбачається тенденція до індивідуалізації кваліфікації дій платників податків з формування податкового кредиту з ПДВ з огляду на добросовісність такого платника. У разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника ПДВ його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит, про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента. При цьому обізнаність платника податку щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів, необхідно з'ясувати з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДР).

Згідно вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Як було встановлено судом, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, податок на додану вартість у вересні 2011 р. на суму 3 152,40 грн., у липні 2011 р. на суму 3 302,40 грн., та у березні 2012 р. на суму 4 626,67 грн. по правовідносинах із ТОВ «Віп Трейд» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет», що був включений позивачем до складу податкового кредиту в зазначених періодах, та був сплачений позивачем у вартості ціни товару (послуг) на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних суб'єктами господарювання, зареєстрованих платниками ПДВ у встановленому порядку, та доказів щодо несплати такими контрагентами ТОВ «Віп Трейд» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» до Державного бюджету податкових зобов'язань в розрізі правовідносин із позивачем - контролюючим органом до матеріалів справи надано не було, а отже і не було жодними допустимими доказами доведено суду завдання будь-якої шкоди Державному бюджету внаслідок таких правовідносин.

Крім того, в порушення вимог ч. 1, ч. 4 ст. 71 КАС України, де зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, та суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі та у разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали, - відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, жодними допустимими доказами по справі не була доведена безтоварність зазначених господарських операцій за наслідками правовідносин позивача із ТОВ «Віп Трейд» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет», натомість як позивачем було надано до матеріалів справи підтвердження фактичності наданих ТОВ «Віп Трейд» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет» рекламних та клінінгових послуг на користь ТОВ «Брістоль Менеджмент», що були використані позивачем у його господарській діяльності.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 71 КАС України, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в порушення вимог ч. 1 та ч. 4 ст. 71 КАС України, не виконав вимог ухвал суду про відкриття провадження у справах № 826/6344/13-а, № 826/6349/13-а, № 826/6347/13-а, що в подальшому були об'єднані в одну адміністративну справу № 826/6344/13-а, щодо надання відповідних документів на підтвердження його правової позиції, та не довів суду правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 24.12.2012 р. № 0027721520, від 24.12.2012 р. № 0027691520, та від 24.12.2012 р. № 0027801520.

Як було зазначено вище, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва ДПС, в порушення вимог ч. 2 ст. 49 КАС України, згідно якої суб'єкт владних повноважень повинен добросовісно користуватись належними процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, - не було реалізовано такого обов'язку та не було виконано вимог ухвал суду про відкриття провадження у справах, а також на виконання усних зауважень суду під час судових засідань, не було надано до матеріалів справи документальних підтверджень викладеної в Актах перевірки та запереченнях на позовні заяви позиції щодо фіктивної діяльності контрагентів позивача ТОВ «Віп Трейд» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет», та завдання шкоди Державному бюджету внаслідок таких взаємовідносин позивача із контрагентами ТОВ «Віп Трейд» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет».

Натомість представник позивача надав суду обґрунтовані пояснення, підтверджені допустимими доказами, щодо протиправності винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень ТОВ «Віп Трейд» та ТОВ «Форсаж-Медіамаркет».

Зважаючи на викладене, та керуючись ч. 6 ст. 71 КАС України, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 24.12.2012 р. № 0027721520, від 24.12.2012 р. № 0027691520, та від 24.12.2012 р. № 0027801520.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брістоль Менеджмент» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 443,76 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 14.06.2013 р.