№ 31800532, 03.06.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2097/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2013 року о 10 год. 41 хв. м. Одеса

У залі судових засідань № 25

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Свиди Л.І.

при секретарі судового засідання - Кочмар М.І.

за участю сторін:

представника позивача - ОСОБА_1 (по довіреності)

представника відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулась фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби №0001161701, №0001151701 від 29.01.2013 року.

Представник позивача адміністративний позов підтримав, на заявлених вимогах наполягав з підстав, викладених в позовній заяві, оскільки первинними документами підтверджується здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ «ВЕСТА МАКСИМУМ», їх реальність, а тому висновки податкового органу в акті перевірки не відповідають дійсності, податкові повідомлення-рішення винесено неправомірно та підлягають скасуванню.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання (аркуш справи 86), а тому справу розглянуто за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрована Комінтернівською районною державною адміністрацією та на обліку як платник податків перебуває у Державній податковій інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби (аркуш справи 21).

Позивач у перевіряємий період був платником податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість, основними видами діяльності якого є виробництво одягу з текстилю, оптова торгівля та посередництво в оптовій торгівлі (аркуш справи 82).

Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби на підставі наказу №457 від 11.12.2012 року (аркуші справи 88-89), проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань взаємовідносин ФОП ОСОБА_2 з ТОВ «ВЕСТА МАКСИМУМ» за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року, за результатами якої складено акт перевірки №48/17-НОМЕР_1 від 15.01.2013 року (аркуші справи 6-20).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_2 ст.ст. 203, 215, 228, 626, 629, 712 Цивільного кодексу України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, в результаті чого операції позивача з ТОВ «ВЕСТА МАКСИМУМ» є нікчемними, п. п. 138.4, 138.6 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено чистий дохід на загальну суму 15050 грн., ст. 185, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у грудні 2011 року на суму 3010 грн.

На підставі виявлених порушень Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення №0001151701 від 29.01.2013 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у розмірі 15050 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 7525 грн., №0001161701 від 29.01.2013 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 3010 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1505 грн. (аркуш справи 5).

Як вбачається з акту перевірки підставами для висновку податкового органу про заниження позивачем сум чистого доходу у 2011 році та податку на додану вартість є наявність акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва №549/22-20/37145541 від 12.06.2012 року «Про неможливість проведення перевірки ТОВ «ВЕСТА МАКСИМУМ» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовано податковий кредит за жовтень, грудень 2011 року», яким встановлено нікчемність правочинів, відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, тощо (аркуші справи 90-100).

Суд вважає, що відповідачем необґрунтовано нараховане позивачу податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість, штрафні санкції виходячи з наступного.

Відповідно до положень п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, яка складається із сум податків, нарахованих (сплачених) у зв'язку з придбанням, виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

При цьому, платник податку зобов'язаний надати покупцю на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, оформлену належним чином відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

Таким чином, право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару/послуг, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного придбання товару/послуг, наявність первинних документів та використання в господарській діяльності придбаного товару чи послуг.

Згідно із положеннями ст. 138, ст. 139 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат. До складу витрат не включається витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16 липня 1999 року господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «ВЕСТА МАКСИМУМ» 30.07.2011 року укладено договір №30/7/11, за яким ТОВ «ВЕСТА МАКСИМУМ» зобов'язується поставляти господарські товари, промислові товари, швейну фурнітуру, тощо, а ФОП ОСОБА_2 зобов'язується прийняти та оплатити кошти за товар згідно виставлених рахунків (аркуш справи 63).

За цим договором позивачем отримано синтепон, нитки арміровані, рукавички, які з пояснень позивача використовуються ним для виробництва одягу, та такий вид діяльності є основним для ФОП ОСОБА_2, що зазначено, зокрема, в акті перевірки.

При отриманні товару позивачем підписано власноруч видаткові накладні №2712180 від 27.12.2011 року, №2312178 від 23.12.2011 року (аркуші справи 67, 70).

Оплата коштів за отриманий товар здійснена позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок ТОВ «ВЕСТА МАКСИМУМ» (аркуш справи 72) за виставленими рахунками-фактурами №271203 від 27.12.2011 року, №231205 від 23.12.2011 року (аркуші справи 68, 71).

Крім того, ТОВ «ВЕСТА МАКСИМУМ» виписано позивачу податкові накладні №180 від 27.12.2011 року, №178 від 23.12.2011 року (аркуші справи 66, 69), які включені до податкового кредиту в грудні 2011 року, та суми сплачених за товар коштів включені до валових витрат позивача, про що свідчить книга обліку доходів і витрат по формі №10 за 2011 рік (аркуші справи 73, 74).

На підтвердження наявності у позивача приміщення для здійснення господарської діяльності та відповідного обладнання суду надано договір оренди нежитлового приміщення №11/А-11 від 05.01.2011 року, акт-приймання передачі приміщень в оренду, розрахунок комунальних послуг по утриманню орендованих приміщень, видаткову накладну щодо отримання швейного обладнання позивачем (аркуші справи 75-81).

Слід зазначити, що твердження податкового органу про відсутність товарно-транспортних накладних не свідчить про відсутність факту здійснення цих господарських операцій, оскільки за договором №30/7/11 від 30.07.2011 року поставка товару здійснюється до складу позивача.

Таким чином, позивачем надано первинні документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «ВЕСТА МАКСИМУМ».

Однак податковим органом зазначені документи не прийняті до уваги враховуючи висновки акту «Про неможливість проведення перевірки ТОВ «Веста Максимум» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовано податковий кредит за жовтень, грудень 2011 року», яким встановлено нікчемність угод з контрагентами.

Щодо висновку про нікчемність угод по операціям позивача з ТОВ «ВЕСТА МАКСИМУМ» в силу ст. 203, 215 Цивільного кодексу України слід зазначити наступне.

Згідно із п. 1, 2, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, тобто зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина Знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Інших підстав для визнання правочину нікчемним чинним законодавством України не передбачено.

Згідно із ст. 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Враховуючи викладене, висновки в акті про визнання нікчемою угоди позивача з контрагентом не відповідає вимогам ст. 215, 216 ЦК України, а висновки про нікчемність операцій відповідача є необґрунтованим, оскільки податковим органом не наведено жодної підстави та не надано належних доказів для визнання укладеною позивачем угоди - нікчемним правочином.

Крім того, з акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва №549/22-20/37145541 від 12.06.2012 року вбачається, що на період взаємовідносин з позивачем ТОВ «ВЕСТА МАКСИМУМ» було діючим підприємством, мало свідоцтво платника податку на додану вартість, а по базам автоматичного співставлення податкового кредиту позивача та податкових зобов'язань контрагента відхилень не було.

Разом з цим, суд не приймає до уваги доводи позивача щодо неправомірності проведення щодо нього перевірки без повідомлення про її проведення, оскільки податковим органом надано до суду наказ про проведення перевірки та розписку, згідно з якою представник позивача отримував копію наказу на проведення перевірки (аркуші справи 88-89).

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що, оскільки, позивачем надано докази, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентом, операції безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача, контрагент позивача на час здійснення господарських операцій був діючим підприємством та мало свідоцтво платника податку на додану вартість, нікчемність угод не доведена, позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 обґрунтовані, відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати розподіляються відповідно до приписів ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 118, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби №0001161701, №0001151701 від 29.01.2013 року - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби №0001161701, №0001151701 від 29.01.2013 року.

Постанова набирає законної сили у порядку ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга на постанову подається до Одеського окружного адміністративного суду, та одночасно її копія надсилається до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови складено та підписано 03 червня 2013 року.

Суддя Л.І. Свида

.

.