Постановление суда № 31762421, 29.05.2013, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

Провадження № 11/792/305/13

Справа № 2218/25454/2012 Головуючий в 1-й інстанції Лисяк Г.І.

Категорія: ч.2 ст. 187 КК України Доповідач Бондар В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області в складі :

головуючої - судді Бондар В.В.,

суддів Бережного С.Д., Ващенка С.Є.,

з участю секретаря судового

засідання Мазур О.П.,

за участю прокурора Павлишина В.І.,

потерпілого ОСОБА_2

представника потерпілого ОСОБА_3,

захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5,

засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 березня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працює, не одруженого, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України, призначено покарання, з застосуванням ст. 69 КК України, у виді 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишено попередній - підписку про невиїзд.

Зараховано в строк відбування покарання період утримання ОСОБА_6 під вартою: з 24 січня 2012 року по 27 січня 2012 року включно.

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с. Новосисоївка Яковлевського району Приморського краю Російської Федерації, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України, призначено покарання, з застосуванням ст. 69 КК України, в виді 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишено попередній - підписку про невиїзд.

Зараховано в строк відбування покарання період утримання ОСОБА_7 під вартою: з 24 січня 2012 року по 27 січня 2012 року включно.

Цивільний позов ОСОБА_2 про відшкодування 3745 грн. 00 коп. матеріальної шкоди, заподіяної злочином, залишено без задоволення.

Стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в дохід держави в особі НДЕКЦ при УМВС України в Хмельницькій області по 337 грн. 68 коп. з кожного судових витрат по справі за проведення експертиз.

Речові докази по справі - мобільний телефон «Нокіа 6300», наручний годинник «Патек Філіп», зимову куртку «пуховик», що знаходяться на зберіганні потерпілого - залишено потерпілому.

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнано винними в тому, що вони 27 листопада 2011 року, біля 3 год. 00 хв., перебуваючи неподалік будинку № 2 по вул. Свободи м. Хмельницького в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою між собою з метою заволодіння чужим майном напали на ОСОБА_2, який проходив поблизу них, та, з застосуванням до нього небезпечного для здоров'я насильства, заволоділи його майном.

При цьому, ОСОБА_7 різко наблизився до ОСОБА_2 та наказав йому передати мобільний телефон та всі кошти, після чого штовхнув його руками в грудну клітку, від чого потерпілий відхилився назад. В цей час ОСОБА_6 раптово наблизився до потерпілого ззаду та, схопивши руками за куртку, завалив його на землю. Надалі ОСОБА_7 та ОСОБА_6 нанесли ОСОБА_2 ряд ударів ногами по тулубу та в голову, від чого останній втратив свідомість. Продовжуючи свої злочинні дії по заволодінню чужим майном, ОСОБА_6 зняв з руки потерпілого годинник «Патек Філіп» вартістю 600 грн. 00 коп., вийняв з вух навушники, а з кишені вийняв МП -3 плеєр «Т-Сонік» вартістю 400 грн. 00 коп., мобільний телефон «Нокіа 6300» вартістю 1200 грн. 00 коп., з сім картою оператора мобільного зв'язку «Київстар» вартістю 25 грн. 00 коп. і коштами на рахунку в сумі 20 грн. 00 коп., гроші в сумі 150 грн. 00 коп., а ОСОБА_7 в свою чергу зняв з потерпілого зимову куртку «пуховик» темно - синього кольору вартістю 1200 грн. 00 коп., та зимову шапку вартістю 150 грн. 00 коп. Після цього ОСОБА_6 та ОСОБА_7 втекли з місця події, залишивши потерпілого непритомним.

Вказаними діями ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заподіяли потерпілому ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді садна шкіри лобної ділянки, садна верхньої губи, садна в проекції правої лопаткової ділянки, які згідно висновку експертизи № 216 від 14 лютого 2012 року відносяться до легких тілесних ушкоджень, та матеріальної шкоди на загальну суму 3745 грн. 00 коп.

В своїй апеляції захисник ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_7 просить вирок суду щодо ОСОБА_7 змінити, перекваліфікувати дії засудженого з ч.2 ст. 187 на ч.2 ст. 186 КК України, звільнити його від відбування покарання з випробуванням. В обгрунтування доводів апеляції захисник вказувала, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність в діях засудженого ОСОБА_7 ознак злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України, не врахував послідовних показань обох засуджених про те, що коли вони залишали місце злочину з викраденими речами, потерпілий був у свідомості, про такі ж обставини вказував також в суді свідок ОСОБА_8 Показання потерпілого ОСОБА_2 слід було оцінити критично, позаяк в своїх первісних поясненнях він нічого не вказував про втрату ним свідомості, а виявлені тілесні ушкодження згідно висновку судово-медичної експертизи могли утворитись від падіння, при цьому втрата потерпілим свідомості не описана в первинних медичних документах, що обов»язково з»ясовується лікарем при ушкодженнях голови, а відтак об»єктивних доказів, які б свідчили про втрату потерпілим свідомості в матеріалах справи немає.

Також на думку апелянта, суд призначив засудженому надто суворе покарання, не прийняв до уваги активне сприяння засудженого досудовому слідству та суду, який зобов»язався не вчиняти в подальшому злочинів, шкодує про вчинене, повністю відшкодував збитки, щиро розкаявся у вчиненому, неодноразово вибачався перед потерпілим, не допускав порушень обраного йому запобіжного заходу в виді підписки про невиїзд.

Захисник ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_6 просить вирок суду змінити, перекваліфікувати його дії з ч.2 ст. 187 КК України на ч.2 ст. 186 КК України, звільнити від відбування покарання з випробуванням. В обґрунтування доводів апеляції вказувала, що суд першої інстанції не дав належної оцінки суперечливим показанням потерпілого про втрату ним свідомості в результаті дій засуджених, позаяк в своїх первісних поясненнях, в заяві про вчинення злочину він нічого не вказував про втрату свідомості, втрата свідомості не зазначена в жодному медичному документі, та спростовується послідовними узгодженими показаннями засуджених та свідка ОСОБА_8 та що всі сумніви мають тлумачитись на користь винної особи. При призначенні покарання суд не в повній мірі врахував характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного, особу винного, обставини справи: засуджений ОСОБА_6 має постійне місце проживання, проживає з батьками, мати не працює за станом здоров»я, батько є інвалідом ІІ групи, засуджений позитивно характеризується за місцем проживання, давав послідовні показання, сприяв розкриттю злочину, раніше не судимий, щиро розкаявся, визнав вину, критично оцінив дії, щиросердно висловлював жаль потерпілому, вибачився з приводу вчиненого, при цьому повністю добровільно відшкодував матеріальну та моральну шкоду в розмірі, що перевищує розмір заявлених вимог. Всі ці обставини в сукупності, на думку апелянта, істотно знижують ступінь тяжкості злочину, ступінь небезпечності особи, давали суду підстави для звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

В запереченнях на апеляції захисників прокурор просить вирок суду щодо ОСОБА_7, ОСОБА_6 залишити без зміни, а апеляції захисників - без задоволення, позаяк судом першої інстанції детально та ґрунтовно оцінено зібрані докази по справі, суд обґрунтовано зазначив, що наведені в вироку докази вини засуджених, які не викликають сумнівів в їх достовірності та допустимості, об»єктивно узгоджуються між собою, а подані апеляції є необґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, засуджених та їх захисників в підтримання апеляції з зазначених в них підстав; потерпілого, його представника, прокурора, які заперечували проти поданих апеляцій, вважають вирок суду законним та справедливим, провівши часткове судове слідство, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції захисників підлягають задоволенню.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 373 КПК України(1960року) апеляційний суд змінює вирок в випадках зміни кваліфікації злочину, і застосування кримінального закону про менш тяжкий злочин.

Колегія суддів не погоджується з кваліфікацією дій засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 за ч.2 ст. 187 КК України.

Кваліфікуючи дії ОСОБА_7 та ОСОБА_6 за ч.2 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для здоров»я особи, яка зазнала нападу, за попередньою змовою групою осіб, суд першої інстанції виходив з тих підстав, що згідно показань потерпілого той втратив свідомість після нанесення йому ударів в голову. При цьому суд першої інстанції, зазначаючи, що в суду першої інстанції відсутні підстави не довіряти показанням потерпілого про втрату ним свідомості, вказував, що з огляду на фізичний стан потерпілого наступного дня зранку після його побиття, він міг не вказати медикам при обстеженні на втрату свідомості, а тому в медичній документації відсутні записи з цього приводу. Проте сам факт наявності тілесних ушкоджень в області голови, обстеження його неврологом з приводу виключення струсу головного мозку, пояснення в суді експерта ОСОБА_9 щодо індивідуальної реакції організму людини при нанесенні ударів в голову, доводять, на думку суду першої інстанції, заподіяння потерпілому при нападі насильства, небезпечного для його здоров»я.

Проте з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з наступних підстав.

В ході досудового слідства, в суді першої інстанції та в апеляційному суді засуджені ОСОБА_6, ОСОБА_7 давали послідовні показання, з яких видно, що під час заволодіння ними майном потерпілого, розмір та вартість якого вони не оспорюють, при нанесенні ними ударів потерпілий свідомість не втрачав, та вони пішли з місця злочину в той, час коли потерпілий був у свідомості.

Такі їх показання узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_8 в суді першої інстанції, який підтвердив факт несподіваного нападу засуджених на невідомого хлопця, свою втечу з місця злочину через побоювання бути підозрюваним в причетності до скоєного ними злочину, необізнаність через це про обставини побиття потерпілого. Свідок зазначив, що він чув, як потерпілий просив його не бити та стогнав. Залишаючи місце події, він піймав таксі та поїхав додому, а перед тим бачив, як один з хлопців, направляючись до нього, ніс в руках куртку. Наступного ранку засуджені, розповідаючи про бійку з потерпілим та викрадене майно, повідомляли свідку про те, що потерпілий рухався, стогнав та свідомості не втрачав.

Такі їх показання є послідовними, узгоджуються між собою та іншими дослідженими в суді доказами, з ними погоджується колегія суддів.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №216 від 14 лютого 2012року потерпілому ОСОБА_2 були спричинені тілесні ушкодження в вигляді садна шкіри лобної ділянки, садна верхньої губи, садна в проекції правої лопаткової ділянки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень (т.1 а.с. 12).

Разом з тим колегія суддів критично оцінює показання потерпілого про втрату ним свідомості, позаяк такі його показання є непослідовними та не підтверджені об»єктивними доказами по справі.

В апеляційному суді потерпілий вказував, що він постійно вказував про втрату ним свідомості внаслідок побиття, в тому числі і співробітникам міліції, а також лікарю-неврологу, чітко вказуючи, що вона йому задавала питання про втрату ним свідомості, на що він давав ствердну відповідь, вважаючи, що він втрачав свідомість після падіння та отриманих ударів, позаяк він не пам»ятав моменту заволодіння його майном. При цьому він вказував, що йому наносилось біля десяти ударів, від яких він закривав голову руками, захищаючись таким чином від попадання ударів в голову, та не бачив моменту заволодіння його речами через втрату свідомості.

Як видно з заяви потерпілого про вчинений злочин (т.1 а.с. 3), написаної в день злочину, той в своїй заяві вказував лише про заволодіння невідомими його речами та про його побиття;

В своїх первісних поясненнях, які він давав працівникам міліції того ж дня, потерпілий вказував про обставини побиття його невідомими особами, а також вказував про обставини заволодіння його речами (т.1 а.с. 4), при цьому не вказував про втрату ним свідомості.

Згідно даних трамкартки (т.1 а.с. 7) під час огляду потерпілого лікарем- неврологом того ж дня в картці відомості про втрату потерпілим свідомості від отриманих ударів не зазначені, незважаючи на ті обставини, що в апеляційному суді потерпілий звертав увагу на те, що його про це запитувала лікар.

В своїх показаннях в якості потерпілого ОСОБА_2 (т.1 а.с. 56) 1 грудня 2011 року вперше вказав, що коли він лежав на землі, йому наносились удари в область голови та в грудну клітину, від цих ударів він втратив свідомість, а коли прийшов до себе, то тоді виявив викрадення належних йому речей, при цьому вказував, що побиття відбувалось дуже швидко.

Під час допиту в суді першої інстанції (т.1 а.с. 222) потерпілий вказував, що він впав від одного удару ОСОБА_7 в обличчя, а коли він впав на землю, то його вдарили по голові ногами, від чого він втратив свідомість, та не пам»ятав, що було далі, а коли прийшов до свідомості, то виявив викрадення його речей.

Під час нового розгляду в суді першої інстанції (т.2 а.с. 63) потерпілий вказував, що він впав на землю, позаяк його хтось потяг за капюшон, а коли він лежав на землі, то підсудні наносили йому удари по голові ногами, від яких він закривався, але невдовзі втратив свідомість, вказував, що бійка тривала 5-10хв., при цьому вказував, що медичний огляд проводився в присутності працівників міліції, та він говорив лікарю-невропатологу про втрату свідомості, лікар робив відповідні записи в картці.

При цьому в апеляційному суді потерпілий не зміг пояснити чому тоді ні в первісних поясненнях працівникам міліції, ні в записах в медичній картці, ні в своїй заяві про злочин не вказано про втрату ним свідомості під час побиття; не зміг пояснити суперечності в своїх показаннях з приводу кількості нанесених йому ударів, тривалості часу побиття.

В колегії суддів викликають сумніви твердження потерпілого в апеляційному суді про нанесення йому близько десяти ударів в голову, від яких він втратив свідомість, а до того він закривався руками, щоб захиститись від ударів в голову. При цьому колегія суддів враховує, що згідно висновку судово-медичної експертизи №216 від 14 лютого 2012року (т.1 а.с.12) в потерпілого виявлені лише тілесні ушкодження в виді садна шкіри лобної ділянки, садна губи, садна в проекції правої лопаткової ділянки, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, При цьому колегія суддів враховує, що інших тілесних ушкоджень, зокрема, на руках потерпілого, не виявлено.

Показання експерта ОСОБА_10 в суді першої інстанції не дають суду підстав вважати доведеним факт втрати потерпілим свідомості. При цьому, як видно з показань експерта, в травмкарті потерпілого було поставлено під питання струс головного мозку, в травм карті потерпілого не вказано про втрату потерпілим свідомості, і якби потерпілий вказував лікарю про втрату свідомості при цих обставинах дані про втрату ним свідомості були б обов»язково занесені до травмкартки. Як видно з показань експерта в суді той вказував про відсутність об»єктивних даних, які б свідчили про втрату свідомості внаслідок побиття, а так само він не надавав відомостей на спростування таких тверджень.

Твердження експерта про те, що людина при отриманні ударів в область голови може втратити свідомість, але це залежить від сили удару та від індивідуальних особливостей організму, як на наявність підстав вважати, що потерпілий втрачав свідомість, не можуть враховуватись судом, позаяк такі твердження експерта носять характер припущень, а показання потерпілого є суперечливими.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що достатніх та об»єктивних доказів, які б підтверджували втрату потерпілим свідомості внаслідок побиття його засудженими ОСОБА_7, ОСОБА_6 немає, а відтак факту застосування до нього насильства, що є небезпечним для здоров»я потерпілого в момент заволодіння його майном, колегією суддів не здобуто, тому відповідно до ст. 62 Конституції України всі сумніви щодо доведеності вини засуджених повинні трактуватись на їх користь.

Оцінюючи зібрані по справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що тілесні ушкодження, виявлені в потерпілого, спричинені засудженими в ході нанесення ними ударів потерпілому під час заволодіння його майном, що, зокрема, узгоджується з показаннями засуджених, потерпілого, свідка ОСОБА_8 про нанесення потерпілому ударів, а відтак, доводи апеляції захисника ОСОБА_5 про те, що тілесні ушкодження спричинені потерпілому внаслідок падіння, є необгрунтованими, спростовуються дослідженими доказами, яким суд першої інстанції дав належну оцінку.

З врахуванням викладеного, дії ОСОБА_7 та ОСОБА_6 слід перекваліфікувати з ч.2 ст. 187 КК України на ч.2 ст. 186 КК України та кваліфікувати, як грабіж, відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров»я потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

При призначенні покарання колегія суддів враховує, що засуджені вчинили тяжкий злочин.

Колегія суддів враховує, що засуджені щиросердно розкаялись у вчиненому, повністю відшкодували потерпілому матеріальну шкоду та по 2000грн. моральної шкоди кожен, активно сприяли розкриттю злочину, розкаялись у вчиненому, повністю визнали свою вину у вчиненні доведеного злочину, що пом»якшує їх покарання.

Обставиною, що обтяжує покарання засуджених, є вчинення ними злочину в стані алкогольного сп»яніння.

При призначенні покарання колегія суддів також враховує, що засуджені вперше притягуються до кримінальної відповідальності, вчинили злочин в молодому віці, позитивно характеризуються, утримують батьків-інвалідів, неодноразово приносили вибачення перед потерпілим в судових засіданнях.

При цьому колегія суддів враховує також позитивну поведінку засуджених за час провадження слідства та судового розгляду справи, відсутність майнових вимог з боку потерпілого що в сукупності з вищезазначеними обставинами дає суду підстави вважати, що засуджені ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не є тими особами, які становлять підвищену суспільну небезпечність та потребують ізоляції від суспільства.

З врахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що виправлення та перевиховання засуджених можливе без ізоляції від суспільства, їм слід призначити покарання в виді позбавлення волі, в межах мінімальної санкції ч.2 ст. 186 КК України та звільнити від відбування покарання з випробуванням без покладення обов»язків, передбачених ст. 76 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України(1960року), колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляції захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити.

Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області щодо ОСОБА_7, ОСОБА_6 змінити.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_7, ОСОБА_6 з ч.2 ст. 187 КК України на ч.2 ст. 186 КК України та призначити їм за ч.2 ст. 186 КК України покарання в виді чотирьох років позбавлення волі кожному.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6, ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановити іспитовий строк 2 роки.

В решті вирок суду залишити без змін.

Судді(підписи)

Бондар В.В. Бережний С.Д. Ващенко С.Є.

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду

Хмельницької області Бондар В.В.