Решение № 31761805, 04.06.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/1266/13 04.06.2013 04.06.2013 04.06.2013

Провадження №22-ц/784/1312/13 Суддя по 1 інстанції - Біцюк А.В.

Категорія 31 Доповідач апеляційного суду - Шолох З.Л.

Рішення

Іменем України

4 червня 2013 року м. Миколаїв.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Шолох З.Л.,

суддів - Лисенка П.П., Локтіонової О.В.,

при секретарі судового засідання - Орельській Н.М.,

за участю:

- позивача ОСОБА_2 та його представника - ОСОБА_3,

- представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

- представника відповідача - СК «Провідна» - Дяченка В.О.,

- третьої особи - ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

представника ОСОБА_4

на заочне рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 12 грудня 2012 року, з урахуванням додаткового рішення того ж суду від 22 січня 2013 року, у справі за

позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_4, приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Провідна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_7, про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо - транспортної пригоди,

встановила:

У серпні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_8 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо - транспортної пригоди.

Позивач вказував, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 29 червня 2011 року біля 15 години на перехресті вулиць Перекопської та Леніна в смт. Казанка, відбулося зіткнення двох транспортних засобів.

В момент ДТП він знаходився в якості пасажира мопеда марки «Honda Avalanche», який перебував під керуванням його брата ОСОБА_7

В результаті цієї пригоди він був тяжко травмований, переніс декілька операцій, став інвалідом 2 групи, а в наступному - 3 групи.

Вказував, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_8, який, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, не маючи посвідчення водія та реєстраційного документа на автомобіль, керував технічно несправним автомобілем ВАЗ 21063 державний номер НОМЕР_2, з дозволу володільця ОСОБА_4

Керуючи автомобілем, ОСОБА_8 порушив правила дорожнього руху і допустив зіткнення з мопедом марки «Honda Avalanche», під керуванням його брата ОСОБА_7, на якому він знаходився в якості пасажира.

Посилаючись на викладене, спричинення інвалідності та понесені моральні та фізичні страждання, позивач просив стягнути солідарно зі ОСОБА_8 та ОСОБА_4 витрати на лікування в сумі 14 919,35 грн., транспортні витрати, пов'язані з лікуванням та перенесеними операціями в сумі 7 165,98 грн., 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а також 5 000 грн. витрат на правову допомогу.

Ухвалою Казанківського районного суду від 4 вересня 2012 року закрите провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_8, в зв'язку зі смертю останнього, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвалою того ж суду від 31 жовтня 2012 року до участі у справі за клопотанням представника відповідача в якості співвідповідача залучено приватне акціонерне товариство «Страхова Компанія «Провідна» (далі - СК «Провідна»), а в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_7.

Заочним рішенням того ж суду від 12 грудня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_4 на користь позивача 16 770,33 грн. майнової шкоди, 20 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а також 2 721,60 грн. витрат, понесених ним на правову допомогу. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Додатковим рішенням того ж суду від 22 січня 2013 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до СК «Провідна».

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4, посилаючись на незаконність та необгрунтованість рішення районного суду, просив його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши законність та обгрунтованість рішення районного суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд виходив із обов'язку відповідача, як володільця джерела підвищеної небезпеки, у повному обсязі відшкодувати шкоду, завдану цим джерелом.

Проте, з таким висновком районного суду погодитися не можна.

За загальним правилом, встановленим ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання, або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Разом з тим, згідно із ч.3, 4 ст. 1187 ЦК України та роз'яснень, що містяться у п. 9 постанови № 4 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.

Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Як вбачається із матеріалів цієї справи та матеріалів кримінальної справи № 1-136/2011 року по звинуваченню ОСОБА_8 та ОСОБА_2, дослідженої судом, 29 червня 2011 року біля 15 години на перехресті вулиць Перекопської та Леніна в смт. Казанка сталася дорожньо-транспортна пригода внаслідок зіткнення двох транспортних засобів під керуванням та з вини обох водіїв цих транспортних засобів: ОСОБА_8, який керував автомобілем ВАЗ 21063 державний номер НОМЕР_2, належним володільцем якого був ОСОБА_4, а також ОСОБА_2, який керував мопедом марки «Honda Avalanche», на якому його брат ОСОБА_7 (позивач) знаходився в якості пасажира.

Вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 8 червня 2012 року, який набрав законної сили, ОСОБА_8 визнано винним у скоєнні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортного засобу особою, яка, керуючи транспортним засобом заподіяла тяжке тілесне ушкодження потерпілому). ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочину середньої тяжкості, передбаченого ст. 291 КК України (порушення чинних на транспорті правил, що убезпечують рух, що спричинило тяжкі наслідки).

Крім того, вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_8, керуючи автомобілем ВАЗ 21063, державний номер НОМЕР_2, належним володільцем якого був ОСОБА_9, в порушення вимог пунктів 2.1«а», «б»; 2.9 «а» Правил дорожнього руху, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, не маючи посвідчення водія, без реєстраційного документу на транспортний засіб, який був у технічно несправному стані, грубо порушив вимоги пунктів 1.3, 1.5, 2.3 «б», 10.1, 10.5 Правил дорожнього руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася, не звернув уваги на те, що по проїзній частині вул. Леніна, на яку він мав намір виїхати, виконуючи поворот наліво, з двох сторін рухалися транспортні засоби. При виїзді на перехрестя рівнозначних доріг між вул. Перекопська - Леніна не надав перевагу в русі автомобілю швидкої допомоги, який наближався до його транспортного засобу справа, й почав виїжджати на смугу зустрічного руху, по якій рухався мопед під керуванням ОСОБА_7

Водночас ОСОБА_7, керуючи мопедом марки «Honda Avalanche», без державного номерного знака, на якому в якості пасажира знаходився його брат ОСОБА_2, наближаючись до вказаного перехрестя рівнозначних доріг, на якому немає знаків, які б надавали перевагу в русі транспортному засобу, проявляючи неуважність до дорожньої обстановки, що склалася, не звернув уваги на те, що справа від нього рухається автомобіль ВАЗ - 21063, не надав йому перевагу в русі, чим грубо порушив вимоги п.16.12 Правил.

Автомобіль належав на праві власності ОСОБА_10 та знаходився у володінні ОСОБА_9 на підставі нотаріально посвідченої довіреності, виданій йому 24 жовтня 2010 року строком до 24 жовтня 2013 року (184-185).

В результаті зіткнення цих двох транспортних засобів пасажиру мопеда ОСОБА_2, відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 20 вересня 2011 року, спричинені тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх спричинення, у вигляді відкритого багатосколчатого перелому середньої третини правої голені, забито-рваної рани правої голені.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 у кримінальній справі залишено без розгляду.

Із матеріалів дослідженої кримінальної справи також вбачається, що ОСОБА_8 під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди без належної правової підстави керував автомобілем ВАЗ 21063, державний номер НОМЕР_2, внаслідок грубої недбалості володільця автомобіля ОСОБА_9, який дозволив йому у його відсутності керування несправним автомобілем для здійснення поїздки в особистих цілях, за відсутності у ОСОБА_8 права на його керування. Зазначене ідтверджується вироком суду, свідченнями самого ОСОБА_9 в судовому засіданні в процесі розгляду кримінальної справи.

Крім того, в процесі досудового слідства по даному факту 29 вересня 2011 року слідчим СУ УМВС України в Миколаївській області винесена постанова про виділення матеріалів із кримінальної справи та направлення їх до Казанківського РВ УМВС для вирішення питання про притягнення ОСОБА_9 до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху.

Отже, вказані дії володільця автомобіля ОСОБА_9 свідчать про його грубу недбалість, яка знаходиться в прямому причинному зв'язку з наслідками, що сталися.

За такого, ОСОБА_9 несе не повну, а часткову відповідальність за шкоду, завдану протиправними діями ОСОБА_8 у сукупності з ОСОБА_7

З урахуванням викладеного, виходячи із конкретних обставин цієї справи, сукупної оцінки наданих сторонами доказів, колегія вважає, що ступінь вини ОСОБА_9 в заподіяній потерпілому майновій та моральній шкоді становитиме 30 %.

З матеріалів справи вбачається, що позивач з приводу отриманих ушкоджень переніс операції на правій нозі зі встановленням апарату Ілізарова, в зв'язку з чим неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні в травматолочному відділенні міської лікарні № 1 м. Кривий Ріг. Зокрема, з 29 червня по 17 серпня 2011 року; з 22 по 28 грудня 2011 року; 14 по 27 лютого 2012 року і продовжує лікування по системі Ілізарова.

З 18 жовтня 2011 року по 1 листопада 2012 року визнаний інвалідом ІІ групи, а з 31 жовтня 2012 року по 1 листопада 2013 року - інвалідом ІІІ групи (а.с. 111-115).

Вирішуючи питання про доведеність розміру, понесених позивачем витрат на лікування, районний суд обґрунтовано виходив з того, що такі витрати підтверджені позивачем на суму 14 919, 35 грн., з урахуванням призначень, зазначених у медичних документах, квитанцій та чеків на придбання ліків. Від цієї суми суд відрахував частково відшкодовану засудженими суму 5 315 грн. (3000 грн. ОСОБА_8 та 2 315 грн. ОСОБА_7). Тому залишок невідшкодованих витрат на придбання ліків становить 9 604,35 грн.

Понесені позивачем транспортні витрати пов'язані з необхідністю неодноразового транспортування його до лікарні для проведення 4 операцій, які проведені йому 29 червня, 1 липня, 28 липня, 15 серпня 2011 року, для контрольного огляду лікарів, здійснення перев'язок, а також ренгенконтролю через місяць після проведених операцій. Зазначене підтверджується виписками із історії його хвороби та чеками на придбання бензину (а.с. 27-35, 112-114).

Крім того, позивачу в період між операціями призначено амбулаторне лікування за місцем проживання з проведенням процедур масажу та ЛФК - процедур постійно.

Виходячи із конкретних обставин справи, з урахуванням медичних призначень, місця проведення операцій, розмір транспортних витрат, які пов'язані з необхідністю лікування позивача, становить 7 166 грн.

При цьому суд виходить з того, що витрачається 20 л бензину на одну поїздку до лікарні в м. Кривий Ріг і назад (відстань від смт. Казанка до м. Кривий Ріг близько 40 км) х 11,5 грн. (вартості 1 л бензину) х 22 поїздки = 5 060 грн., що підтверджується талонами на бензин та записами в медичних документах.

Необхідність понесених інших витрат на суму 2 106 грн. (7 166 грн. - 5 060 грн.), пов'язана з проведенням призначеного амбулаторного лікування в реабілітаційний період між операціями.

Отже, загальний розмір витрат позивача на лікування та транспортні витрати, в зв'язку з проходженням лікування, становить 16 770,35 грн. ( 9 604,35 грн. + 7 166 грн. = 16 770, 35 грн.).

Частка, яку повинен відшкодувати ОСОБА_4 на користь позивача, становить 5 365,60 ( 16 770, 35 грн. : 100 х 30 % = 5 365, 60 грн.).

Визначений судом у 20 000 грн. загальний розмір відшкодування моральної шкоди, спричиненої позивачу, відповідає фактичним обставинам спору, характеру правопорушення, обсягу спричинених позивачу тяжкості тілесних ушкоджень, душевних страждань, які пов'язані з тривалим лікуванням, стресом та переживаннями, втратою здоров'я з наслідками встановлення інвалідності, зміною узвичаєного способу його життя.

В зв'язку з чим, розмір відшкодування моральної шкоди безпосередньо відповідачем становитиме 6 000 грн. (20 000 грн. : 100 х 30 % = 6 000 грн.).

Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для компенсації позивачу витрат на правову допомогу є необґрунтованим.

Так, частиною 1 ст. 84 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правої допомоги.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (ч. 1 ст. 88 ЦПК).

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом (ч.2 ст. 84 ЦПК України).

Прикінцевими та перехідними положеннями ЦПК України (розділ XI п.2) встановлено, що ч. 2 ст. 84 ЦПК України набирає чинності з моменту набрання чинності відповідним законом.

З 1 січня 2012 року набрав чинності Закон України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Статтею 1 вказаного закону передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 поніс витрати на правову допомогу в сумі 5 000 грн., яку йому в суді за договором про надання юридичних послуг надавав адвокат ОСОБА_3 (а.с. 45-47).

Визначений судом загальний розмір такої компенсації в сумі 2 721,60 грн., є розумно обґрунтованим з урахуванням вищезазначених вимог закону, обсягу, строків і процесуальних дій адвоката.

Враховуючи викладене, заочне рішення районному суду підлягає зміні на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.

В іншій частині заочне рішення, як і додаткове рішення районного суду, не оскаржувались.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 задовольнити частково.

Заочне рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 12 грудня 2012 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 5 365,60 грн. на відшкодування майнової шкоди та 6 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а також 816,60 грн. витрат, понесених на правову допомогу.

Додаткове рішення того ж суду від 22 січня 2013 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: