№ 31753676, 07.06.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/2508/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Удовіченка С.О.,

при секретарі - Христич О.С.,

за участю:

представника позивача - Моцун О.П.,

представника відповідача - Лях Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Техноком - Сервіс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

07 травня 2013 року Приватне підприємство "Техноком - Сервіс" (далі - ПП "Техноком-Сервіс"/позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - Кременчуцька ОДПІ/відповідач) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень від 07 грудня 2012 року №0013622301/2011 та №0013632302012.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що прийняті відповідачем за наслідками перевірки спірні податкові повідомлення-рішення від 07 грудня 2012 року №0013622301/2011 про збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 23000 грн. та від 07 грудня 2012 року №0013632301/2012 яким збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 30000 грн., з яких 20000 грн. - сума основного платежу, а 10000 грн. - штрафна (фінансова) санкція є неправомірними, оскільки при формуванні податкового кредиту позивачем дотримані вимоги Податкового кодексу України. Вказував на те, що факт придбання робіт у контрагента Приватного підприємства "Обрій" (далі - ПП "Обрій") підтверджений первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відтак, на думку позивача, при формуванні податкового кредиту у липні-серпні 2011 року ПП "Техноком-Сервіс" не допускав порушень податкового законодавства, зазначених в акті перевірки.

Відповідач проти позову заперечував, мотивуючи правомірністю висновків перевірки від 30 жовтня 2012 року, в ході якої не встановлено факту передачі (постачання) товарів від ПП "Обрій" до ПП "Техноком-Сервіс" в зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а тому правомірністю прийнятих за її результатами податкових повідомлень - рішень. Вказував на порушення ПП "Техноком-Сервіс" вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6, статті 198 Поткового кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Техноком-Сервіс" (ідентифікаційний код 36618359) зареєстроване виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 27 липня 2009 року, номер запису 1 585 102 0000 006884, Свідоцтво серії А01. Товариство взято на облік в органах державної податкової служби, також являється платником податку на додану вартість з 08 жовтня 2010 року, що не оспорюється сторонами.

Згідно довідки АБ №492533 з ЄДРПОУ видами діяльності позивача за КВЕД є: електромонтажні роботи, інші будівельно-монтажні роботи, обслуговування систем безпеки, установлення та монтаж машин і устаткування, будівництво житлових і нежитлових будівель.

Кременчуцькою ОДПІ, на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, в період з 29 жовтня 2012 року по 30 жовтня 2012 року проведено невиїзну позапланову перевірку ПП "Техноком-Сервіс" по питанню взаємовідносин з ПП "Обрій" за період з 01 липня 2011 року по 30 вересня 2011 року у зв'язку з наданням неповної відповіді ПП "Техноком-Сервіс" на запит Кременчуцької ОДПІ №23170/10/22-112 від 15 серпня 2012 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт від 30 жовтня 2012 року №4507/22-209/36618359 (а.с. 26-32), за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог:

- пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, (із змінами та доповнення), в результаті чого податок на додану вартість занижено на загальну суму 20000 грн., в тому числі: за серпень 2011 року на 13333 грн., за серпень 2011 року на 6667 грн.

- підпункту 138.1.1 пунктів 138.1, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України від від 02 грудня 2010 року №2755-VI, (із змінами та доповнення), в результаті чого податок на прибуток підприємства за 3 квартал 2011 року занижено на 23000 грн.

На підставі висновків даного акта перевірки, Кременчуцькою ОДПІ 07 грудня 2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0013622301/2011 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 23000 грн. (а.с. 35);

- №0013632301/2012 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 30000 грн., в тому числі 20000 грн. за основним платежем, 10000 грн. за штрафними фінансовими санкціями (а.с. 34).

За наслідками процедури адміністративного оскарження, податковим органом податкові повідомлення-рішення від 07 грудня 2012 року №0013622301/2011 та №0013632301/2012 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями у зв'язку із чим оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок ревізора-інспектора щодо завищення позивачем податкового кредиту та відповідно заниження суми ПДВ, що за підсумками звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету, а також заниження податку на прибуток по взаємовідносинах із ПП "Обрій" які не мали реального характеру.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 зазначеного Кодексу встановлено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України до складу інших доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому, витрати, які не враховуються платником податку при визначенні оподатковуваного прибутку, встановлені статтею 139 Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що для виконання підрядних робіт за договором №12/10 від 04 лютого 2011 року (а.с. 82-83) укладеним між ПП "Техноком-Сервіс" та ТОВ "ТРК"Кременчук", 27 липпя 2011 року між ПП "Техноком-Сервіс" (Замовник) та ПП "Обрій" (Підрядник) укладено договір підряду № 47 (далі - Договір), за яким Замовник доручив, а Підрядник прийняв на себе зобов'язання здійснити наступні роботи: ремонтно-монтажні, ремонтно-будівельні, будівельні на об'єктах наданих позивачем (п. 1.1 Договору).

На підтвердження фактичного виконання умов договору позивачем надано суду:

- договір підряду №47 від 27 липня 2011 року (а.с. 60-61);

- акти здачі-прийняття робіт №2907/11 від 29 липня 2011 року, №0908/11 від 22 серпня 2011 року, №3/11-1 від 14 листопада 2011 року (а.с. 69,74,78);

- податкові накладні №280774, №28073 від 28 липня 2011 року, від 09 серпня 2011 року № 09081 та від 03 листопада 2011 року №03111 (а.с. 70-71,75,79);

- реєстри виданих та отриманих податкових накладних за липень - серпень 2011 року та листопад 2011 року (а.с 126-133, 139-146, 152-158);

- рахунки-фактури № 0908/11 від 09 серпня 2011 року та № 0211-А від 02 листопада 2011 року (ас. 73,77) та банківські виписки та виписки по особову рахунку позивача (а.с. 72,76,80);

- довідки про вартість виконаних підрядних робіт за липень, жовтень 2011 року та лютий 2012 року (а.с. 84,107-108);

- акт за формою КБ-2в № 42 приймання виконання підрядних робіт за липень 2011 року, акт за формою КБ-2в № 43 приймання виконання підрядних робіт за липень 2011 року, акт за формою КБ-2в № 44 приймання виконання підрядних робіт за липень 2011 року, акт за формою КБ-2в № 40 приймання виконання підрядних робіт за липень 2011 року, акт за формою КБ-2в № 41 приймання виконання підрядних робіт за липень 2011 року, акт за формою КБ-2в № 48 приймання виконання підрядних робіт за жовтень 2011 року, акт за формою КБ-2в № 49 приймання виконання підрядних робіт за жовтень 2011 року, акт за формою КБ-2в № 45 приймання виконання підрядних робіт за жовтень 2011 року, акт за формою КБ-2в № 46 приймання виконання підрядних робіт за жовтень 2011 року, акт за формою КБ-2в № 47 приймання виконання підрядних робіт за жовтень 2011 року (а.с. 85 - 106);

- Акт прийняття до експлуатування систем протипожежного захисту на об'єкті торгівельно-розважальний комплекс з підприємствами громадського харчування та побутового обслуговування по вул.. Леніна, 21 в м. Кременчуці від 23 квітня 2012 року (а.с. 110-118);

- Акт прийняття в експлуатацію виконаних робіт з вогнегасного оброблення від 30 вересня 2011 року (а.с. 119-120).

Оплата товару здійснювалась у безготівковій формі на рахунки ПП "Обрій", про що свідчать банківські виписки та виписки по особову рахунку позивача.

Вартість виконаних робіт віднесено позивачем до складу валових витрат за липень-серпень 2011 року. Суми ПДВ включено до податкового кредиту за липень-серпень 2011 року, що підтверджується актом перевірки та не заперечується сторонами.

Слід зазначити, що ПП "Обрій" має Ліцензію Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України серії АВ № 192603, строком дії з 18 серпня 2006 року по 18 серпня 2011 року, перелік робіт у додатку до ліцензії не суперечить виконуваним ПП "Обрій" робіт за договором підряду №47 (а.с. 62).

Позивач обґрунтовував доцільність придбання послуг необхідністю швидкого та якісного виконання робіт, неможливістю самостійно виконати значного обсягу робіт протипожежного призначення, а саме :

а) монтаж системи димовидалення;

б) монтаж плит вогнезахисту повітропроводів;

в) монтаж трубопроводів насосної станції.

Судом з'ясовано та підтверджено матеріалами справи, що в результаті виконання робіт підрядником ПП "Техноком-Сервіс" отримало економічну вигоду в сумі 45936 грн. (а.с. 235).

Посилання відповідача на те, що контрагент позивача - ПП "Обрій" не має трудових ресурсів, виробничого обладнання, суд до уваги не приймає, оскільки контрагент позивача міг використовувати залучені трудові ресурси та орендовані основні засоби тощо.

Крім того, суд враховує, що на результати діяльності позивача не впливають обставини щодо того з використанням яких ресурсів, методів та способів ПП "Обрій" досягаються результати відповідної підприємницької та економічної діяльності.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та ПП "Обрій" підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, в результаті виконання робіт за договором підряду позивачем отримана економічна вигода.

Суду не надано жодних належних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладенні та виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб ПП "Обрій", судом не встановлено.

Суд враховує, що відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Матеріалами справи підтверджується, що на момент здійснення господарських операцій та складення податкових накладних ПП "Обрій" мало свідоцтво платника податку на додану вартість, яке не було анульовано (а.с. 67).

Суд вважає, що висновки відповідача в акті перевірки щодо нікчемності угод, укладеної між позивачем та ПП "Обрій" не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства з огляду на наступне.

Частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В ході розгляду справи судом не встановлено обставин, які б вказували на укладення між позивачем та ПП "Обрій" договору з метою, спрямованою на незаконне заволодіння майном держави або з іншими протиправними цілями. Відповідачем не представлено суду доказів, які б свідчили про те, що умови договору підряду, укладений між позивачем та його контрагентом, ними порушені.

Навпаки, виконання договору характеризується дотриманням кожною стороною його умов: виконанням робіт та їх оплатою, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, проте жодних доказів на підтвердження вини позивача або його контрагентів відповідачем не представлено.

Враховуючи викладене, позивачем вимоги частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України щодо спрямовання правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, порушені не були.

Відносно посилання в акті перевірки позивача на акт №476/233/30745148 від 08 грудня 2011 року документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Обрій" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з підприємствами за період з 01 липня 2011 року по 30 вересня 2011 року , в якому встановлено порушення статті 198, 185, 201 Податкового кодексу України в частині відсутності факту поставки та придбання ТМЦ та послуг, статті 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Дані, наведені у декларації з податку на додану вартість за липень-серпень 2011 року про обсяги придбання та продажу (а отже і про задекларовані податковий кредит та зобов'язання) є недійсними, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Крім того, податковим органом не надано суду прийнятих за наслідками проведеної перевірки ПП "Обрій" податкових повідомлень-рішень, якими б вказаному підприємству були визначені податкові зобов'язання чи застосовані штрафні (фінансові) санкції за наслідками здійснення господарських операцій з позивачем у справі.

Доказів відсутності ПП "Обрій" за юридичною адресою на момент здійснення спірної господарської операції в липні-серпні 2011 року Кременчуцькою ОДПІ суду не надано.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат вартість придбаних у ПП "Обрій" робіт та віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ, а отже донарахування податку на прибуток в сумі 23000 грн. та податку на додану вартість в сумі 30000 грн. є необґрунтованим.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного вище, Кременчуцькою ОДПІ не доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 07 грудня 2012 року №0013622301/2011 та №0013632301/2012.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне, згідно частини другої статті 11 Кодексу, визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 07 грудня 2012 року №0013622301/2011 та №0013632301/2012.

Таким чином, позовні вимоги Приватного підприємства "Техноком-Сервіс" є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Техноком-Сервіс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 07 лютого 2012 року №0013622301/2011 та №0013632301/2012.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Техноком-Сервіс" судові витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 530 (п'ятсот тридцять) гривень.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 11 червня 2013 року.

Суддя С.О. Удовіченко