№ 31742703, 06.06.2013, Юзівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Ворошиловський районний суд м. Донецька)

255/3715/13-а

№2а/255/162/2013

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2013 року Ворошиловський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого - судді Цукурова В.П.,

при секретарі - Кривошей Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку справу адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1 до УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області про скасування постанови про адміністративне правопорушення, визнання нечинним та скасування протоколу про адміністративне правопорушення, закриття адміністративної справи -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області про скасування постанови про адміністративне правопорушення, визнання нечинним та скасування протоколу про адміністративне правопорушення, закриття адміністративної справи, посилаючись на наступне.

Постановою інспектора ДПС від 25.03.2013 року СЕ1 №145414 позивача було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено на нього штраф у розмірі 255,00 гривень. Дану постанови винесено за порушення позивачем дорожнього знаку 4.1 «Рух прямо» та поворот ліворуч.

При цьому, позивач вважає вказану постанову необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам КУпАП.

Зазначив, що при розгляді справи не були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в його діях є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність. У протоколі про адміністративне правопорушення та постанові відсутні належні докази порушення ним вимог дорожнього знаку.

У постанові зазначено, що 25.03.2013 року о 13 годині 00 хвилин позивач, рухаючись по вул. М. Ульянової, здійснив поворот ліворуч на бульвар Шевченка, порушивши вимог знаку 4.1. «Рух прямо».

Позивач заперечує проти наявності такого знаку на вказаному перехресті. Зазначає, що замість знаку 43.1. «Рух прямо» на перехресті встановлено знак 5.16 «Напрямки руху по полосам», який дозволяє поворот ліворуч з вул. М. Ульянової на бул. Шевченка.

Посилається на те, що інспектор ДАІ керувався своїми домислами замість доказів при винесення протоколу та постанови, не залучивши свідків та не отримавши їх пояснень.

Позивач просив скасувати постанову СЕ1 №145414 від 25.03.2013 року, визнати нечинним та скасувати протокол про адміністративне правопорушення серії АА2 №647241 від 25.03.2013 року, закрити адміністративну справу відносно нього.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи. При цьому надав суду заяву, в якій просив розглянути справи без його участі, та письмові заперечення проти позову. У задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини.

Постановою серії СЕ1 №145414 від 25.03.2013 року встановлено, що 25.03.2013 року ОСОБА_1 на перехресті вул. М. Ульянової та бул. Шевченка при наявності дорожнього знаку 4.1 «Рух прямо», здійснив рух ліворуч, чим порушив п.п. 8.4 ПДР України. Даною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу (а.с. 5).

При цьому, позивач вважає, що дана постанова не відповідає обставинам справи та вимогам закону.

У той же час, суд зазначає, що відповідальність за порушення Правил дорожнього руху України та порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення передбачено Кодексом України про адміністративні правопорушення. Постанова про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, по ясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поте рпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями техніч них приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забез печення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і докумен тів, а також іншими документами.

Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини, його винність у повному обсязі встановлена доказами у адміністративній справі.

Так, п.п. «г» п. 8.4 Правил дорожнього руху України визначено дорожні знаки, що приписують. Такі знаки показують обов'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїжджій частині або окремим її частинам, а також вводять або відміняють деякі обмеження.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП України перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш ніж на 20 км/год, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг тощо, тягнуть за собою накладення штрафу від 15 до 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Таким чином, дії інспектора щодо оформлення матеріалів про адміністративне порушення відповідають вимогам нормативних документів, що регламентують діяльність Державтоінспекції, інспектор діяв правомірно, в межах своїх повноважень, тому підстав для визнання постанови по справі про адміністративне правопо рушення незаконною та її скасування немає.

Крім того, стосовно вимоги позивача про визнання нечинним та скасування протоколу про адміністративне правопорушення, суд зазначає наступне.

За своєю правовою природою протокол не відноситься ані до нормативно-правових актів, ані до правових актів індивідуальної дії, оскільки лише фіксує та відображає обставини правопорушення та не містить відповідного рішення. Тому такий спосіб захисту права, як визнання нечинним та скасування протоколу про адміністративне правопорушення, обраний позивачем помилково.

У зв'язку з відмовою у задоволенні вищевказаних позовних вимог, не підлягають задоволенню й вимоги про закриття провадження у адміністративній справі.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області про скасування постанови про адміністративне правопорушення, визнання нечинним та скасування протоколу про адміністративне правопорушення, закриття адміністративної справи необхідно відмовити повністю. Правових підстав для задоволення позову у суду немає.

На підставі ст. 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керуючись ч. 1 ст. 17, ст. 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області про скасування постанови про адміністративне правопорушення, визнання нечинним та скасування протоколу про адміністративне правопорушення, закриття адміністративної справи - відмовити повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 171-2 КАС України рішення у справі є остаточним і оскарженню не підлягає.

Постанова надрукована в нарадчій кімнаті в одному примірнику

Суддя Ворошиловського районного суду

м. Донецька В.П. Цукуров