Решение № 31741266, 03.06.2013, Калинівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Калінінський районний суд м. Донецька)

Справа № 256/578/13-ц

2/256/454/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2013 року м. Донецьк

Калінінський районний суд міста Донецька Донецької області у складі:

головуюча суддя - Гладка І.А.

при секретарі - Уваровій А.Ю.

за участю сторін:

позивача - не з'явилась,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Державного підприємства «Науково-дослідний інститут медико-екологічних проблем Донбасу та вугільної промисловості (м. Донецьк) Міністерства охорони здоров'я України» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати належних звільненому працівникові сум, стягнення середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки,-

ВСТАНОВИВ:

В січні 2013 року позивач звернулась до суду із позовною заявою до Державного підприємства «Науково-дослідний інститут медико-екологічних проблем Донбасу та вугільної промисловості (м. Донецьк) Міністерства охорони здоров'я України» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати належних звільненому працівникові сум, стягнення середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки, вточнивши яку заявою від 18 травня 2013 року, просила суд: стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки виплати належних звільненому працівникові сум за період з 13 листопада 2012 року по 30 січня 2013 рік в сумі 15 044,76 грн.; стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки за період з 13 листопада 2012 року по 27 грудня 2012 року, в сумі 8 569,80 грн.

Свої уточнені позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що позивач з 10 травня 2011 року була прийнята до Державного підприємства «Науково-дослідний інститут медико-екологічних проблем Донбасу та вугільної промисловості (м. Донецьк) Міністерства охорони здоров'я України» на посаду старшого наукового співробітника лабораторії професійної патології. В червні 2011 року, позивач була переведена відповідачем на посаду завідувача лабораторії професійної патології НКРЦ, та їй було надано доплати та надбавки за стаж в науковій сфері у розмірі 20% від посадового окладу і за вчений ступінь кандидата наук у розмірі 20% від посадового окладу. 12 листопада 2012 року позивачем було подано до відповідача заяву про звільнення 12 листопада 2012 року за власним бажанням без відпрацювання двох тижнів відповідно до ч.1 ст. 38 КЗпП України. Як зазначила позивач, у зв'язку з небажанням нового керівництва відповідача звільнити її з посади за вказаною заявою, позивачем 15 листопада 2012 року подано до відповідача заяву з вимогою видати на руки його трудову книжку та сплатити всі суми, які підлягають виплаті позивачу при звільненні. Однак відповідачем, вимоги позивача виконані не були. 20 листопада 2012 року позивач звернувся із скаргами на порушення його прав та охоронюваних законом інтересів до Територіальної державної інспекції з питань праці у Донецькій області Державної інспекції України з питань праці та прокуратури Калінінського району м. Донецька. 01 грудня 2012 року від відповідача на адресу позивача надійшов лист, яким його повідомлено про розірвання трудових відносин ще 12 листопада 2012 року, та необхідність прибуття за трудовою книжкою до відділу кадрів відповідача. На дату звільнення відповідачем була нарахована, але не виплачена заробітна плата, в результаті чого заборгованість на дату звільнення склала 10 233,35 грн. Трудова книжка із записом про звільнення була видана позивачу у відділі кадрів відповідача 27 грудня 2012 року. Разом з видачею позивачу трудової книжки, він був ознайомлений із наказом про звільнення. Відмову виплатити позивачу усі кошти, які слід було виплатити на день звільнення з роботи, відповідач обґрунтував відсутністю у нього грошових коштів.

Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, проте надала до суду заяву, про розгляд справи в її відсутність.

Представник позивача - ОСОБА_1, яка діє на підставі довіреності, у судовому засіданні позов підтримала, просила суд задовольнити уточнені позовні вимоги в повному обсязі, надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, а також стосовно періоду нарахування пояснила суду, що для нарахування середнього заробітку за час затримки виплати належних звільненому працівникові є період з 13 листопада 2012 року по 30 січня 2013 року. Середній заробіток за повний день, в режимі якого працював позивач, починаючи з жовтня 2012 року складає 23,805 х 8 = 190,44 грн./день. Кількість днів фактичного прострочення виплати належних позивачу сум при звільненні складає 79 днів, кількість днів прострочення видачі трудової книжки складає 45 днів. Тому сума середнього заробітку, яка підлягає виплаті позивачу за час затримки виплати належних звільненому працівникові сум за період з 13 листопада 2012 року по 30 січня 2013 рік складає 15 044, 76 грн.; сума середнього заробітку, яка підлягає виплаті позивачу за час затримки видачі трудової книжки за період з 13 листопада 2012 року по 27 грудня 2012 року складає 8 569,80 грн.

Представник відповідача, який діє на підставі довіреності - Кульченко М.В., у судове засіданні не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, проте надав до суду заяву про розгляд справи в його відсутність. Також Кульченко М.В. надав до суду письмові заперечення проти позовної заяви, згідно яких позов не визнав та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити, з огляду на наступне. 12 листопада 2012 року позивачем було подано заяву про її звільнення з 12 листопада 2012 року за власним бажанням, при цьому, до роботи цього дня вона не приступила, на робочому місці була відсутня. Отже у відповідача не було можливості видати позивачу трудову книжку, провести розрахунок та ознайомити з наказом про звільнення. Позивач не звертався до відділу кадрів за отриманням трудової книжки. 04 грудня 2012 року відповідачем на адресу позивача було надіслано письмове повідомлення про необхідність отримати трудову книжку або надати письмовий дозвіл на її надіслання поштою. Згідно поштових відміток, позивач отримала цей лист 10 грудня 2012 року, трудову книжку 27 грудня 2012 року, що, на думку представника відповідача, свідчить про зловживання позивачем наданими йому правами. Крім того, на думку відповідача, позивач помилково розрахував свій середній заробіток. У зв'язку із неповним робочим днем, середній заробіток з 01 вересня 2011 року розраховувався, як середньогодинний. Середньогодинниий заробіток позивача дорівнює (1406,32 грн. + 2021,60 грн.): 144 годиш = 23,805 грн./год. Першим днем розрахунку відповідач вважає 16 листопада 2012 року. Ця вимога не була виконана відповідачем, зв'язку зі скрутним фінансовим становищем підприємства та браком коштів.

18 грудня 2012 pоку, прокуратурою Калінінського р-ну м. Донецька в інтересах позивача було подано заяву з вимогою про стягнення заробітної плати. Як зазначив представник відповідача, цією заявою представник позивача фактично визнали наявність спору про нараховані, але невиплачені суми позивачу. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Судовий наказ, виданий 21 грудня 2012 року був виконаний відповідачем у вказаний у ньому строк добровільно.

Таким чином, суд, на підставі ст. 158 ЦПК України, ухвалив розглянути справу у відсутність позивача та представника відповідача.

Згідно статті 1 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 8 Цивільного кодексу України визначає законодавство, відповідно до якого суд вирішує справи. Суд вирішує справи відповідно до Конституції України законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Частина 1 статті 11 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень проти них. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у розгляді справи. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі щодо яких виникає у сторін спір, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 2 КЗпП України, а також ч.2 ст. 43 Конституції України, встановлено право особи на отримання заробітної плати за працю.

Згідно ч.1 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу: догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Згідно ч. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 та ч. 1 ст. 116 КЗпП України, виплата усіх сум, що належать працівнику від підприємства чи установи, проводиться у день звільнення, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу, звільненому ним працівникові усіх сум, які повинні бути йому виплачені на день його звільнення.

Згідно ст. 117 КЗпП України, В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно з вимогами ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.1 ст.21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору.

Згідно ч. 4 ст. 235 КЗпП України, у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Ст.238 КЗпП України - задоволення грошових вимог, при розгляді трудових спорів з питань по грошовим вимогам, орган, що розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові відповідних сум, без обмеження будь яким терміном.

Відповідно до п. 32 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», оскільки згідно зі ст.235 КЗпП оплаті підлягає вимушений прогул, вимоги працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню в тому разі і за той період, коли з вини власника або уповноваженого ним органу була затримана видача трудової книжки або неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника. При присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час. У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Згідно п.4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту України №58 від 29.07.1993 року, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2000 року № 2050-ІІ, затвердженої положенням «Про порядок компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати» та ст. 34 Закону України «Про оплату праці» передбачено компенсацію працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.

Відповідно до абз.3 п.2 Постанови КМУ від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати», середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяця роботи, що передують події, з якої пов'язана відповідна виплата.

За п.2 «Порядку обчислення середньої заробітної плати» у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно п.3. «Порядку обчислення середньої заробітної плати», при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками - почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

За п.5 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (п.8. «Порядку обчислення середньої заробітної плати»).

Судом встановлено, що 10 травня 2011 року позивач, відповідно до наказу №63/к. була прийнята до Державного підприємства «Науково-дослідний інститут медико-екологічних проблем Донбасу та вугільної промисловості (м. Донецьк) Міністерства охорони здоров'я України» на посаду старшого наукового співробітника лабораторії професійної патології. Відповідно до наказу №79/к від 01 червня 2011 року позивач переведена відповідачем на посаду завідуючої лабораторії професійної патології НКРЦ, про що свідчить копія трудової книжки серії НОМЕР_1, яка долучена до матеріалів справи.

Згідно наказу №106/к від 12 листопада 2012 року, який долучено до матеріалів справи, позивача було звільнено з 12 листопада 2012 року за власним бажанням у зв'язку із доглядом за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку, відповідно до заяви № 366 від 12 листопада 2012 року. Про цей факт також свідчить журнал реєстрації наказів по особистому составу, який було почато 01 червня 2010 року, та який долучено до матеріалів справи.

Судом також встановлено, що 04 грудня 2012 року відповідач звертався із листом № 533 до відповідача, у зв'язку із необхідністю прибуття відповідача за трудовою книжкою до відділу кадрів, в свою чергу позивач отримала цей лист 10 грудня 2012 року, про що свідчить її особистий підписа на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Проте, як вбачається судом із відповіді Територіальної державної інспекції з питань праці у Донецькій області № 05-Ф-1616/01-04 від 18 грудня 2012 року, листів або телефонограм, які направлялись позивачу до 04 грудня 2012 року, під час перевірки виявлено не було.

Як вбачається судом із долученого до матеріалів справи судового наказу від 21 грудня 2012 року, з відповідача на користь позивача була стягнута заборгованість по нарахованій але невиплаченій заробітній платі, яка станом на 01 грудня 2012 року склала 10233,35 грн.

Із долученого до матеріалів справи акту від 12 листопада 2012 року, який був складений за участю: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, судом вбачається, що 12 листопада 2012 року позивач була відсутня на робочому місці.

03 грудня 2012 року до керівника відповідача із доповідної запискою звернулась ОСОБА_8, яка доповіла, що з 12 листопада 2012 року по 03 грудня 2012 року, вона не мала можливості видати позивачу трудову книжку, оскільки вона не приходила за нею до відділу кадрів.

Згідно долученого до матеріалів справи розрахунку відповідача № 116 від 04 березня 2013 року, середня заробітна плата за період з 16 листопада 2012 року по 18 грудня 2013 року склала 2190,06 грн. (92 год. х 23,805 грн.)

Як вбачається судом із долученої до матеріалів справи довідки, станом на 31 січня 2013 року заборгованості із виплати заробітної плати позивачу - немає, 24 грудня 2012 року позивачу було сплачено - 1129,46 грн.; 28 грудня 2012 року - 2000 грн.; 31 січня 2013 року - 7103,89 грн.

Судом також встановлено, що позивач зверталась до відповідача із заявою № 376 від 15 листопада 2012 року, згідно якої просила відповідача видати їй трудову книжку та виплати усі належні їй суми.

Із долученої до матеріалів справи постанови серії ВП № 36167468 від 23 січня 2013 року, судом вбачається, що було відкрито виконавче провадження на підставі судового наказу № 2н/0522/2516/2012 року від 23 січня 2012 року про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по нарахованій, але невиплаченій заробітній платі, яка станом на 01 грудня 2012 року складає 10233,35 грн.

Судом також встановлено, що позивач отримала трудову книжку 27 грудня 2012 року, про що свідчить її особистий підпис в журналі реєстрації трудових книжок, який долучено до матеріалів справи.

Згідно табелю обліку використаного робочого часту за період з 01 листопада 2012 року по 30 листопада 2012 року, який був заповнений 12 листопада 2012 року, позивач ОСОБА_2 працювала 12 листопада 2012 року протягом 4 годин.

Під час судового слідства у якості свідків були допитані: ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які на теперішній час працюють на Державному підприємстві «Науково-дослідний інститут медико-екологічних проблем Донбасу та вугільної промисловості (м. Донецьк) Міністерства охорони здоров'я України»

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що позивач була звільнена 12 листопада 2012 року згідно наказу, який підписав директор. Позивач повинна була ознайомитись з цим наказом та отримати трудову книжку, однак цього вона не зробила. В свою чергу, трудову книжку, позивач отримала 27 грудня 2012 року. Свідок також зазначили, що вона неодноразово телефонувала позивачу для того, щоб остання прийшла та отримала трудову книжку, однак позивач на телефонні дзвінки не відповідала. Як пояснила свідок, вона, 03 грудня 2012 року направила позивачу лист, про необхідність прийти до відділу кадрів та отримати трудову книжку. Особисто вона, будь-яких перешкод в отриманні трудової книжки, позивачу не чинила. Акт про відсутність позивача на роботі був складений у другій половині дня.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що позивача він бачив лише один раз, коли вона прийшла підписувати обхідний лист. Він його підписав та позивач пішла. Свідок також пояснив суду, що він здійснює контроль за трудовою дисципліною на підприємству, веде табель робочого часу. Оскільки позивач була відсутня на робочому місці, то ОСОБА_4, скоріш за все поставив у табелі прогул.

Свідок ОСОБА_5, суду пояснила, що в одному кабінеті з позивачем вона не працювала. Акт про відсутність позивача на робочому місці був складений в її присутності.

Таким чином, проаналізувавши пояснення свідків, суд встановив, що дійсно з вини відповідача мала місце затримка видачі позивачу трудової книжки.

Суд, розглянувши цю цивільну справу в межах заявлених вимог, дослідивши матеріали справи і докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача та письмові заперечення представника відповідача, приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_2 до Державного підприємства «Науково-дослідний інститут медико-екологічних проблем Донбасу та вугільної промисловості (м. Донецьк) Міністерства охорони здоров'я України» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати належних звільненому працівникові сум, стягнення середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки - обґрунтована та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Під час задоволення позовних вимог суд виходив з того, що дійсно до 31 січня 2013 року відповідача, перед позивачем існувала затримка з виплати належних ОСОБА_2 платежів. Також, суд приймає до уваги той факт, що згідно табелю обліку використаного робочого часту за листопад 2012 року, позивач ОСОБА_2 була присутня на робочому місці, оскільки саме цей документ засвідчує присутність працівника на робочому місці, при цьому суд не приймає до уваги акт від 12 листопада 2012 року, який був складений за участю: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 Крім того відповідач, відповідно до вимог трудового законодавства, мав ознайомити позивача з наказом про звільнення 12 листопада 2012 року та видати їй трудову книжку, однак з невідомих причин цього не зробив. Отже з вини відповідача була затримана видача трудової книжки, яку позивач отримала 27 грудня 2012 року.

Згідно ч.1 п.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду: позовної заяви майнового характеру ставка судового збору дорівнює 1 відсоток від ціни позову, але не але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Отже з урахуванням вимог Закону України «Про судовий збір» та Закону України «Про державний бюджет на 2013 рік», відповідач повинен сплатити на користь держави судовий збір в розмірі 236,15 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 10, 11, 57, 60, 88, 158, 209, 212, 214-215, 216 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 2, 38, 83, 115-117, 235, 238 КЗпП України, ст. 21 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 4, 5 Закону України «Про судовий збір», Законом України «Про державний бюджет на 2013 рік», п. 32 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», п. 2, 3, 5, 8 Постанови Кабінету міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати», суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Державного підприємства «Науково-дослідний інститут медико-екологічних проблем Донбасу та вугільної промисловості (м. Донецьк) Міністерства охорони здоров'я України» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати належних звільненому працівникові сум, стягнення середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний інститут медико-екологічних проблем Донбасу та вугільної промисловості (м. Донецьк) Міністерства охорони здоров'я України» (ЄДРПОУ 04242160) на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виплати належних звільненому працівникові сум за період з 13 листопада 2012 року по 30 січня 2013 рік в сумі 15044,76 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний інститут медико-екологічних проблем Донбасу та вугільної промисловості (м. Донецьк) Міністерства охорони здоров'я України» (ЄДРПОУ 04242160) на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки за період з 13 листопада 2012 року по 27 грудня 2012 року в сумі 8569,80 грн.

Від сплати судового збору за подання позовної заяви ОСОБА_2 - звільнити.

Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний інститут медико-екологічних проблем Донбасу та вугільної промисловості (м. Донецьк) Міністерства охорони здоров'я України» (ЄДРПОУ 04242160 на користь держави судовий збір в розмірі 236,15 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.А. Гладка

03.06.2013