Решение № 31656708, 05.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7773/13 05.06.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрбудінвест» до Товариства з обмеженою відповідальністю БК « Укрбудмонтаж» простягнення 125 898,96 грн. Суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивачів Коновал Д.В.- представник за довіреністю № 33 від 19.04.13; Человський О.В. - представник за довіреністю № 212 від 10.01.13. від відповідача Балійчук Л.І. - представник за довіреністю від 08.05.13.

В судовому засіданні 05.06.13. в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрбудінвест» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Укрбудмонтаж» заборгованості у розмірі 125 898,96 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно умовам укладеного між сторонами договору № 01/07 від 01.07.2011, позивачем виконувались свої зобов'язання в повному обсязі, натомість відповідачем неналежно виконувались умови щодо сплати орендних платежів, в результаті чого у відповідача утворилася заборгованість по орендній платі у розмірі 108 000, 00 грн.; неустойка - 8 454, 08 грн.; збитки від інфляції - 36, 00 грн.; 3% річних - 5 408, 88 грн. та 4 000, 00 грн. витрат на відновлення порушених прав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2013 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/7773/13 та призначено розгляд справи на 15.05.2013.

14.05.2013 через загальний відділ діловодства Господарського суду м. Києва надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю прибуття представника відповідача в судове засідання призначене на 15.05.2013.

У судове засідання 15.05.2013 представники позивача з'явились, вимоги ухвали суду виконали в повному обсязі.

Клопотання відповідача було задоволено судом та відповідно до ст. 77 ГПК України відкладено розгляд справи на 29.05.2013.

24.05.2013 через канцелярію суду від відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду та відзив на позовну заяву, в якому останній, позовні вимоги позивача визнає частково, а саме в частині основної частини боргу. Позовні вимоги, що стосуються сплати неустойки та витрат на відновлення порушених відповідачем прав, відповідач вважає необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

В обґрунтування заперечень, щодо заявленої позивачем неустойки у розмірі 8454, 08 грн., відповідачем відповідно до ст. 267 ЦК України було подано заяву про застосування позовної давності, відповідно до якої строк позовної давності по сплаті неустойки за договором оренди № 01/07 від 01.07.2011 закінчився 11.08.2012 по орендній платі у розмірі 72000 грн. та 11.09.2012 по орендній платі у розмірі 36000 грн.

У судовому засіданні 29.05.2013 представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд зменшити розмір позовних вимог в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 108 000,00 грн., оскільки 18.05.2013 вказана заборгованість була погашена відповідачем, про що свідчить додана до заяви копія банківської виписки. Також позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку у розмірі 8 454,08 грн., збитки від інфляції у розмірі 36,00 грн., 3% річних у розмірі 5 408,88 грн., 4 000,00 грн. витрат на відновлення порушених прав та судовий збір у розмірі 2 517,98 грн.

Позивач, відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 р. N 2453-VI), вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п.5 Листа Вищого господарського суду від 14.08.2007 № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року", якщо в заяві позивача "про уточнення позовних вимог" відсутнє посилання на статтю 22 ГПК та не зазначено, що заяву подано про зміну предмета або підстав позову, господарський суд має виходити з ретельного дослідження змісту поданої заяви та співвідношення такого змісту з раніше заявленими позовними вимогами.

Дослідивши заяву позивача від 29.05.2013, суд дійшов висновку, що за своїм змістом вказана заява є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до п.17 Листа Вищого господарського суду від 20.10.2006, № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Враховуючи викладене, судом приймається вказана заява позивача до розгляду, тобто у справі має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Представник позивача позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення підтримує, просить суд оголосити перерву у судовому засіданні та надати час для детального ознайомлення з відзивом.

Представник відповідача в судовому засіданні 29.05.2013 проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на викладені у відзиві на позовну заяву підстави.

За клопотанням представника позивача у судовому засіданні 29.05.13 оголошувалась перерва до 05.06.13.

04.06.2013 р. позивач через канцелярію суду подав клопотання в порядку ст. 22 ГПК України, згідно якого зменшив розмір позовних вимог, зокрема відмовився від вимоги щодо стягнення неустойки у розмірі 8 454,08 грн., здійснив перерахунок 3%. Від так, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь збитки від інфляції у розмірі 36,00 грн, 3% річних у розмірі 5 430,08 грн, понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 517,98 грн та витрати на юридичну допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

У судовому засіданні 05.06.13 представник позивача підтримав подане клопотання та просив суд задовольнити позов.

Дослідивши дане клопотання позивача суд встановив, що за своїм змістом клопотання є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до п.17 Листа Вищого господарського суду від 20.10.2006, № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Враховуючи викладене, судом приймається вказане клопотання позивача до розгляду, тобто у справі має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Представник відповідач проти штрафних санкцій не заперечує та заперечує стосовно витрат на юридичну допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив.

01.07.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрбудінвест» (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Укрбудмонтаж» (далі - орендар, відповідач) було укладено Договір оренди № 01/07 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1., 1.2. Договору орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове володіння та користування, вказане у Додатках до Договору обладнання та зобов'язується сплачувати орендну плату орендодавцю у відповідності до умов Договору.

За умовами договору та відповідно до акту приймання-передачі від 01.07.2011 р. позивач як орендодавець передав, а відповідач як орендар прийняв в строкове платне користування баштовий кран Libherr154 EC-HM6.

09.08.2011 року сторони уклали додаткову угоду до Договору оренди, якою встановили термін дії Договору оренди по 15 серпня 2011 року.

Пунктом 2.2. Договору встановлено, що орендар сплачує орендодавцю орендну плату у розмірі 72 000, 00 грн, в т.ч. ПДВ.

Орендна плата перераховується в грошовій формі на рахунок орендаря щомісячно не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним (п. 2.3. Договору).

За доводами позивача, відповідач за весь час користування обладнанням не сплатив орендної плати, відтак заборгованість становить 108 000,00 грн (72 000,00 грн орендна плата за липень та 36 000,00 грн - орендна плата за серпень). Крім цього, позивач на підставі п. 5.2 Договору просить стягнути з відповідача неустойку за неналежне виконання договору оренди у розмірі 8 454,08 грн за період з 10.08.2011 по 10.03.2012 р. та штрафні санкції, згідно зі ст. 625 ЦК України: збитки від інфляції у розмірі 36,00 грн та 3% річних у розмірі 5 408,88 грн.

Як було встановлено судом, вказана заборгованість була визнана відповідачем та сплачена останнім 18.05.2013 р., у зв'язку з чим позивачем було уточнено позовні вимоги, відповідно позивач просить стягнути з відповідача неустойку - 8 454,08 грн., збитки від інфляції у розмірі 36,00 грн., 3% річних у розмірі 5 408,88 грн., 4 000,00 грн. витрат на відновлення порушених прав та судовий збір у розмірі 2 517,98 грн.

З урахуванням заперечення відповідача, позивачем було вдруге уточнено позовні вимоги, у зв'язку з якими позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь збитки від інфляції у розмірі 36,00 грн, 3% річних у розмірі 5 430,08 грн, понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 517,98 грн та витрати на юридичну допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Укладений між позивачем та відповідачем договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч. 7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦКУ).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України)

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується із розрахунком позивача про стягнення 3% річних у розмірі 5 394,08 грн, а відтак дана вимога підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судом здійснено перерахунок розміру інфляційних нарахувань, що підлягають стягненню з відповідача:

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІ11.08.2011 - 10.09.2011720000.996-288.0011.09.2011 - 19.04.20131080001.003320.97

Разом 32,97 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 3% річних в сумі 5 394,08 грн. та збитки від інфляції у розмірі 32,97 грн.

В частині 3,03 грн збитків від інфляції слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивач просить суд включити до складу судових витрат витрати позивача на правову допомогу в розмірі 4 000,00 грн.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката та оплата інших витрат, пов'язаних із розглядом справи. В контексті цієї норми, зокрема, судовими витратами є витрати, пов'язані із розглядом справи, якщо згадані витрати понесені стороною, котрій такі послуги надавались, а їх оплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.04.2013 р. між позивачем (замовник) та приватним акціонерним товариством «УКРІНПРО» (виконавець) було укладено Договір № 21/13 про надання юридичних послуг. Відповідно до умов цього договору виконавець зобов'язується надавати замовнику за плату юридичні послуги для забезпечення господарської діяльності замовника, а замовник зобов'язується оплатити вартість послуг. Крім того, відповідно до додаткової угоди № 1 до Договору № 21/13 про надання юридичних послуг сторони узгодили види послуг, які надасть виконавець та їх вартість. На підтвердження виконання сторонами своїх зобов'язань за вказаним договором позивачем надано виписку з рахунку № 2600606993, згідно якого оплачено 4 000,00 грн за договором про надання юридичних послуг № 21/13 від 15.04.2013 р.

Таким чином, суд вважає, що витрати позивача по оплаті послуг про надання юридичної допомоги в сумі 4 000,00 грн. є документально підтвердженими та обґрунтованими.

При зверненні з позовом до суду позивачем було внесено судовий збір за майнові вимоги відповідно до первісної ціни позову 121 898,96 грн. в розмірі 2 517,98 грн., в той час як повинен був сплатити 2 437,98 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" у разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред'явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою. У разі зменшення розміру позовних вимог питання щодо повернення суми судового збору вирішується відповідно до статті 7 цього Закону.

Стаття 7 Закону України "Про судовий збір" встановлює підстави повернення судового збору, зокрема, відповідно до п.1 ч.1 вказаної статті, повернення судового збору відбувається у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

Таким чином різниця переплати позивачем судового збору при подачі позову становить суму у розмірі 80,00 грн. (2 517,98 грн - 2 347,98 грн), яка підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Крім цього позивачем було зменшено позовні вимоги на основну суму боргу у розмірі 108 000 грн та неустойку у розмірі 8 454,08 грн.

Суд зазначає, що оскільки основна сума заборгованості за договором оренди у розмірі 108 000 грн була сплачена відповідачем 18.05.2013 р., тобто після звернення позивача з даною позовною заявою до суду, то судовий збір в цій частині згідно ч. 2, 5 статті 49 ГПК України покладається на відповідача в розмірі 2 158,44 грн.

За приписами п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" повернення судового збору відбувається у разі зменшення розміру позовних вимог.

Отже, поверненню з державного бюджету підлягає судовий збір у розмірі 169,08 грн на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Укрбудмонтаж» (03179 м. Київ, святошинський район, вул. Михайла Котельникова, будинок 51, ідентифікаційний код 34482827) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрбудінвест (04700, Київська область м. Бровари, вул.. Марії Лагунової, 4-Б, будинок 34, ідентифікаційний код 32372988) 3 % річних в сумі 5 394 (п'ять тисяч триста дев'яносто чотири) грн 08 коп., індекс інфляції у розмірі 32 (тридцять дві) грн 97 коп., 2 268 (дві тисячі двісті шістдесят вісім) грн 90 коп. - судового збору та 4 000 (чотири тисячі) грн 00 коп. - витрат на юридичну допомогу.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрбудінвест» (04700, Київська область м. Бровари, вул. Марії Лагунової, 4-Б, будинок 34, ідентифікаційний код 32372988) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 249 (двісті сорок дев'ять) грн 08 коп. перерахований платіжним дорученням № 188 від 18.04.2013 р., що залишено в матеріалах справи.

4. В частині 3,03 грн збитків від інфляції відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.06.2013 р.

Суддя Пукшин Л.Г.