№ 31586310, 27.05.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/2129/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

при секретарі - Вороніній І.О.,

за участю:

представника позивача - Коломійця Є.Є.,

представника відповідача - Куць Н.В., Давиденко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного багатопрофільного підприємства "Технікс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

17 квітня 2013 року позивач Приватне багатопрофільне підприємство "Технікс" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000312308 від 18.03.2013 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку Приватного багатопрофільного підприємства "Технікс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року по взаємовідносинам з Приватним підприємством "АТМ" (далі - ПП "АТМ"), за результатами якої складено акт від 05.03.2013 року № 1303/22.5/31174870. Вважає помилковими висновки акту перевірки про порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України за результатами господарських відносин із ПП "АТМ", оскільки право на формування податкового кредиту підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податковими накладними. Господарські операції із вказаним контрагентом носили реальний характер та повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліку на підставі первинних документів, оформлених у відповідності до чинного законодавства.

18 травня 2013 року до суду надійшли письмові заперечення проти прозову, в яких на підтвердження правомірності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідач зазначає, що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки Приватного багатопрофільного підприємства "Технікс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року по взаємовідносинам з ПП "АТМ", що набрала форму акта від 05.03.2013 року № 1303/22.5/31174870, встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 107500 грн. Порушення вимог податкового законодавства відповідач пов'язує з безтоварністю господарських операцій з Приватним підприємством "АТМ", оскільки Приватне підприємство "АТМ" створене для здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб. Вказує про відсутність Приватного підприємства "АТМ" за юридичною адресою та посилається на висновки акту № 7198/22-4/24606641 від 21.12.2012 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ПП "АТМ" під час здійснення господарських відносин з ТОВ "Будівництво та реконструкція" за листопад 2011 року, ТОВ "Інфотерм" за червень 2011 року, ТОВ "Пасіфік" за вересень 2011 року, БПП "Сура" за вересень 2011 року, ПВП "Форест" за червень 2011 року, згідно якого Приватне підприємсвтом "АТМ" не має трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, необхідних умов для здійснення відповідної господарської та економічної діяльності, а господарські операції не підтверджуються.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач Приватне багатопрофільне підприємство "Технікс", ідентифікаційний код 31174870, є юридичною особою, зареєстрований платником податку на додану вартість, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м. Полтаві з 17.10.2000 року, індивідуальний податковий номер 311748716010 (том 1 а.с. 14).

У термін з 20.02.2013 року по 26.02.2013 року посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну документальну перевірку Приватного багатопрофільного підприємства "Технікс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року по взаємовідносинам з ПП "АТМ".

За результатами перевірки складено акт від 05.03.2013 року № 1303/22.5/31174870 (том 1 а.с. 13-22), в якому зафіксовано порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 107500 грн.

Вказане вище порушення відповідач пов'язує з безтоварним характером господарських операцій з Приватним підприємством "АТМ".

На підставі акту перевірки від 05.03.2013 року № 1303/22.5/31174870 Державною податковою інспекцією у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення - рішення № 0000312308 від 18.03.2013 року, яким Приватному багатопрофільному підприємству "Технікс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в сумі 134375 грн., з них, за основним платежем - в сумі 107500 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 26875 грн. (том 1 а.с. 12).

Позивач не погодився з даним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню - рішенню, суд дійшов наступних висновків.

Коло платників податку на додану вартість, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначено розділом V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України 201.1. Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати оформлені належним чином податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Це підтверджується також правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у справах, пов'язаних з визначенням податкових зобов'язань з ПДВ та бюджетним відшкодуванням ПДВ, в яких Верховний Суд України звертає увагу на необхідність з'ясування судами при розгляді справ на те, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інше.

Судом встановлено, що 27.08.2012 року між позивачем (покупець) та Приватним підприємством "АТМ" (продавець) укладено договір купівлі-продажу товарів № 12 (том 1 а.с. 78), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти у свою власність та оплатити товар (вагончики для комплектації бурових бригад) в кількості та за ціною (вартістю), що наводяться в специфікації № 1 до цього договору, яка підписується та скріплюється печатками обох сторін та є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1 договору).

Передача товару у власність покупця здійснюється продавцем протягом 25 денного терміну після укладення договору, за адресою, яка визначається за домовленістю сторін. Факт передачі товару у власність покупцеві оформляється сторонами шляхом підписання двостороннього акта прийому - передачі товару або видаткової накладної, які підписуються обома сторонами у момент передачі - приймання товару (п. 2.1, п. 2.2 договору).

Із копії специфікації № 1 до договору № 12 від 27.08.2012 року вбачається, що поставці підлягали вагон-офіс - 2 шт., вагон-сушилка - 2 шт., вагон-майстра - 2 шт. на загальну суму 645000 грн., з них ПДВ - 107500 грн. (том 1 а.с. 82)

Приватним підприємством "АТМ" виписано позивачу податкові накладні № 61 від 13.11.2012 року, № 225 від 29.10.2012 року, № 89 від 04.10.2012 року, № 57 від 14.09.2012 року, № 51 від 12.09.2012 року, копії яких наявні у матеріалах справи.

На підставі податкових накладних позивачем включено до складу податкового кредиту листопаду-грудня 2012 року суму податку на додану вартість в загальному розмірі 107500 грн. Копії податкових декларацій з ПДВ з додатком № 5 за листопад та грудень 2012 року наявні у матеріалах справи (том 2 а.с. 11-20).

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження факту приймання-передачі вагонів позивачем надано до суду копії актів прийому-передачі від 31.10.2012 року, від 06.11.2012 року, від 06.11.2012 року, від 03.11.2012 року, від 05.11.2012 року, від 31.10.2012 року (том 2 а.с. 62-67).

Однак, у вказаних актах не зазначено місця їх складення та посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, а відтак, акти не відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Оскільки акти прийому-передачі складені з порушенням вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначені акти прийому-передачі не мають доказової сили, а тому не приймаються судом до уваги.

Крім того, надані позивачем до суду копії актів не ідентичні актам прийому-передачі, які надавалися позивачем до перевірки ДПІ у м. Полтаві (том 1 а.с. 245-248). Зокрема, візуальним оглядом встановлено очевидні розбіжності як щодо місця розташування підписів осіб та печаток обох підприємств у даних актах, так і щодо загального вигляду підписів, виконаних від імені ОСОБА_5 у актах, доданих позивачем до позовної заяви та у актах, наданих позивачем до ДПІ у м. Полтаві.

На уточнююче запитання суду представник позивача не зміг пояснити очевидні розбіжності у актах, доданих позивачем до позовної заяви, з актами, що надавалися позивачем до перевірки ДПІ у м. Полтаві.

Надана позивачем копія видаткової накладної складена 13.11.2012 року, тоді як за твердженням позивача вагони приймалися згідно актів прийому-передачі від 31.10.2012 року, від 03.11.2012 року, від 05.11.2012 року, від 06.11.2012 року.

За приписами частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд зазначає, що сторони у договорі узгодили, що факт передачі товару у власність покупцеві оформляється сторонами шляхом підписання двостороннього акта прийому - передачі товару або видаткової накладної, які підписуються обома сторонами у момент передачі - приймання товару (п. 2.1, п. 2.2 договору).

Разом з тим, видаткова накладна складена 13.11.2012 року, тобто не у момент здійснення господарських операцій або безпосередньо після їх закінчення, а тому не є доказом на підтвердження факту передачі вагонів - 31.10.2012 року, 03.11.2012 року, 05.11.2012 року, 06.11.2012 року.

Крім того, надана до перевірки копія видаткової накладної № 4694 від 13.11.2012 року містить підпис особи, яка отримала товарно-матеріальні цінності (том 1 а.с. 249), а копія видаткової накладної № 4694 від 13.11.2012 року, додана позивачем до позовної заяви не містить такого підпису про отримання товару (том 1 а.с. 27), з чого суд робить висновок, що дані накладні не є ідентичними.

Суд не бере до уваги акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, копії яких надані позивачем на підтвердження оприбуткування товарно-матеріальних цінностей по бухгалтерському обліку (том 1 а.с. 201-206), оскільки дані акти були складені лише 01.12.2012 року, тоді як за твердженням позивача вагони отримувалися - 31.10.2012 року, 03.11.2012 року, 05.11.2012 року, 06.11.2012 року. Дані акти не надавалися до перевірки ДПІ у м. Полтаві та були складені позивачем, який самостійно зазначив у актах, що об'єкти, що вводяться в експлуатацію, отримані саме від ПП "АТМ".

Суд відхиляє доводи позивача про товарність господарських операцій з посиланням на товарно-транспортні накладні, копії яких додані до позову (том 1 а.с. 33-42), виходячи з наступного.

Згідно статті 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568, (далі Правила перевезення) визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Позивачем не було надано до перевірки та до суду дорожніх листів вантажних автомобілів.

У наданих позивачем копіях товарно-транспортних накладних (том 1 а.с. 33-42) в графі "пункт навантаження" зазначено "м. Новомосковськ", тоді як місцезнаходженням Приватного підприємства "АТМ" є проспект Карла Маркса, 57, кім. 517, м. Дніпропетровськ, Дніпропетровська область, 49000, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (том 1 а.с. 217-219).

Доводи позивача про те, що у м. Новомосковську знаходиться склад контрагента не підтверджені жодними доказами, повна адреса місця навантаження товару у товарно-транспортних накладних не вказана та позивачем суду не повідомлена. Натомість, з акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 7198/22-4/24606641 від 21.12.2012 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ПП "АТМ" під час здійснення господарських відносин з ТОВ "Будівництво та реконструкція" за листопад 2011 року, ТОВ "Інфотерм" за червень 2011 року, ТОВ "Пасіфік" за вересень 2011 року, БПП "Сура" за вересень 2011 року, ПВП "Форест" за червень 2011 року вбачається, що згідно податкової звітності ТОВ "АТМ" та проведених заходів встановлено відсутність у підприємства, зокрема, складських приміщень (том 1 а.с. 109).

Крім того, надані позивачем до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних (том 1 а.с. 33-42) не ідентичні товарно-транспортним накладним, які надавалися позивачем до перевірки ДПІ у м. Полтаві та копії яких надані до суду відповідачем (том 1 а.с. 236-244).

На уточнююче запитання суду представник позивача у судовому засіданні не зміг надати відповідь щодо розбіжностей у товарно-транспортних накладних, які надавалися позивачем податковому органу та товарно-транспортних накладних, які надавалися до суду.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не надані належні докази на підтвердження фактичного відвантаження, перевезення, прийняття товару-вагонів за якістю та кількістю від Приватного підприємства "АТМ".

У свою чергу, про відсутність реального характеру відповідної операції свідчать доводи податкового органу про відсутність у Приватного підприємства "АТМ" необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності технічного персоналу, основних фондів, виробничого та складського приміщення, транспортних засобів, а також щодо відсутності Приватного підприємства "АТМ" за зареєстрованим місцезнаходженням, що підтверджується вибірковим витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том 1 а.с. 219).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на віднесення до податкового кредиту сум витрачених на придбання товарно-матеріальних цінностей можуть створювати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку. Відтак, податкові накладні, були видані Приватним підприємством "АТМ", яке фактично не виступало продавцем товару, зазначеного у накладних, що у свою чергу свідчить про правильність висновків податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту на 107500 грн. та відповідно заниження позивачем суми податку на додану вартість на 107500 грн.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0000312308 від 18.03.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 107500 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 26875 грн., прийняте на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України, а також із врахуванням всіх обставин, необхідних для прийняття рішення.

Позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного багатопрофільного підприємства " Технікс " до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 01 червня 2013 року.

Суддя С.С. Сич