№ 31585967, 31.05.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2248/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Одеса

27 травня 2013 року

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Судді - Гусева О.Г.,

при секретарі судового засідання - Селімової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ПАТ „Янтар" до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ „Янтар" звернулося до суду з адміністративним позовом у якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.03.2013 року прийняті ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС на підставі акту перевірки № 585/22-0/33350724 від 21.05.2012 р.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідачем було проведено документальну виїзну позапланову перевірку ПАТ „Янтар" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з платником податків ПП „ Одеська будівельна компанія". За наслідками проведеної перевірки був складений акт та на підставі вищевказаного акту прийняті податкові повідомлення-рішення, які на думку позивача суперечить вимогам чинного законодавства України та підлягають скасуванню.

Позивач посилаючись на ст. 56 ПК України, ст., ст. 6-7, 104-107, 162 КАС України вважає, що їх позов підлягає задоволенню.

Представник позивача у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсягу, просив їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник відповідача у судове засідання з'явилася, з позовними вимогами не погодилася з підстав викладених у запереченні.

У судовому засіданні встановлено слідуючи обставини та відповідні ним правовідносини -

ПАТ „Янтар" має статус юридичної особи.

Згідно Свідоцтва від 07.09.2004 року позивач є платником податку на додану вартість.

Відповідачем було проведено документальну виїзну позапланову перевірку ПАТ „Янтар" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з платником податків ПП „ Одеська будівельна компанія".

21.02.2013 року ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС за наслідками проведеної перевірки було складено акт № 36/22-3/0446724544 за висновками якого було встановлено порушення п., п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", що призвело до завищення задекларованих ПАТ „Янтар" сум податкового кредиту, в результаті чого було встановлено заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму - 12001 грн. 58 коп., а також було встановлено порушення п.5.1. п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження задекларованих ПАТ „Янтар" сум податку на прибуток у сумі -15001 грн. 86 коп. у тому числі за 1 квартал 2010 року в сумі - 2970 грн. 60 коп., 2 квартал 2010 року у сумі - 8466 грн. 57 коп., 3 квартал 2010 року у сумі - 3564 грн. 69 коп.

Відповідач на підставі на акту №36/22-3/0446724544 від 21.02.2013 року прийняв та надіслав позивачу податкове повідомлення-рішення № 00446724 від 04.03.2013 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання у загальному розмірі - 18752 грн. 00 коп., та податкове повідомлення-рішення № 00446724 від 04.03.2013 року, яким позивачу на підставі ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" було збільшено суму грошового зобов'язання на суму - 15002 грн. 00 коп.

У судовому засіданні представник позивача пояснив суду, що вони не згодні з оскаржуваними повідомленнями-рішеннями, тому що вони є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки ними було придбано товари у межах господарської діяльності, що підтверджується відповідними документами списання та введення в експлуатацію.

Представник позивача зауважив, що на підтвердження придбання зазначених товарів ревізорам було надано товарні накладні, які відповідають вимогам ст. 9 Закону України „ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та їх контрагентом ПП „ Одеська будівельна компанія" були надані податкові накладні, сума податку за якими була включена до податкового кредиту відповідно до ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" .

Крім того представник позивача також зауважив, що під час здійснення перевірки працівниками відповідача не були встановлені факти, які б свідчили про відсутність господарських операцій між позивачем та його контрагентом ", що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність укладених право чинів, а отже визначені відповідачем у акті перевірки порушення податкового законодавства є необґрунтованим та неправомірним.

У свою чергу представник відповідача пояснила суду, що ними під час перевірки було використано бази даних АІС „Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України"; БД Бест-Звіт"; АІС РПП та акти від 07.04.2011 року № 580/23-5/34319643 ДПІ у Приморському районі м.Одеси „Про неможливість проведення документальної перевірки ПП „Одеська будівельна компанія" щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у період березень-листопад 2010 року, Акт ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 17.09.2012 року № 1624/23-513/34319643 „ Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП „Одеська будівельна компанія "з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовано податковий кредит за липень-грудень 2009 року, лютий 2010 року та 2011 року;

Представник відповідача також зауважила, що в ході проведення аналізу вищевказаних матеріалів податкової звітності ПП „Одеська будівельна компанія", реєстраційних документів, звітів та інших документів було встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничних активів, складських приміщень, транспортних засобів при наявності значних обсягів реалізації товарів.

Крім того зазначила що в провадженні СУ ДПС в Одеській області знаходиться кримінальна справа у матеріалах якої зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі підписаних статутних документів було зареєстровано 24.03.2006 року на підставі рішенням виконавчого комітету ОМР за № 155610200000 ПП „Одеська будівельна компанія " незаконна діяльність якої полягала у тому, що невстановлені особи під прикриттям вказаного підприємства документально оформляли неіснуючі операції з продажу товарів (робіт, послуг), після чого такі документи передавались замовникам послуг (підприємствам-контрагентам) для їх відображення в бухгалтерському і податковому обліках з метою незаконного формування податкового кредиту та валових витрат, заниження своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість і податку на прибуток, а тому вказані ними у акті перевірки висновки відповідають дійсності та є цілком правомірними.

Встановлені обставини підтверджуються наступними доказами:

- акт перевірки;

- податкові повідомлення-рішення;

- накладні;

- податкові накладні;

- рахунки;

- платіжні доручення;

За даними обставинами суд приходить до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню у повному обсягу, оскільки відповідно до ст. 198.2 Податкового Кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до 201.1 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно до ст. 201.10 Податкового Кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того відповідно до ст. 201.8 Податкового Кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу, якими є позивач та його контрагент, що не оспорював в судовому засіданні представник ДПІ.

Згідно зі ст. 201.4 Податкового Кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Ст. 201.7 Податкового Кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до ст. 198.3 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст. 3 Господарського Кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи товарів вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Разом з тим судом було встановлено, що всупереч положення ст. 3 ГК України у контрагента позивача - ПП „Одеська будівельна компанія" були відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, при цьому відповідачем у акті перевірки було встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання зокрема, у випадках, коли операції здійснюється через посередників з метою штучного формування валових витрат, податкового кредиту та не мають реального товарного характеру.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що між позивачем та ПП „Одеська будівельна компанія" були укладені правочини спрямовані на використання власності всупереч закону, з метою приховання доходів від оподаткування.

До того ж згідно до Національного Класифікатора України, прийнятого Держспоживстандартом України від 26 грудня 2005 року за № 375 під економічною діяльністю слід розуміти процес виробництв продукції (товарів та послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. При цьому економічна діяльність характеризується витратами на виробництво, процесом виробництва та випуском продукції.

Відповідно до п. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім того суд критично ставиться до тверджень представника позивача про те, що ними було надано товарні накладні, які відповідають вимогам ст. 9 Закону України „ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та їх контрагентом ПП „ Одеська будівельна компанія" були надані податкові накладні, оскільки відповідно до Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-И будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності уcix формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. 3 урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише тi первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Також представником позивача не було надано до суду жодного письмового договору, який би свідчив про наявність договірних відносин між ними та їх контрагентами та пояснив суду, що вони взагалі не укладалися у письмовій формі.

Таким чином, суд приходить до висновку що позивачем було неправомірно сформовано податковий кредит, а тому у податкового органу були наявні усі правові підстави для збільшення суми грошового зобов'язання, а також винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч.1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Керуючись: ст., ст. 183, 187, 198, 201 ПКУ, ст.234 ЦК України, Листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-И ст.19 Конституції України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71-72, 86-87, 94, 128, 159 - 164, 167, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ПАТ „Янтар" до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити у повному обсягу.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення.

31 травня 2013 року

Суддя: Гусев О.Г.

.

.