Постановление суда № 31574482, 29.05.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Кравчук Т.О.

Суддя-доповідач:Одемчук Є.В.

УХВАЛА

іменем України

"29" травня 2013 р. Справа № 817/550/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Одемчука Є.В.

суддів: Бучик А.Ю.

Майора Г.І.,

при секретарі Самченко В.М. ,

за участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "18" березня 2013 р. у справі за позовом Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенський консервний завод" про стягнення податкової заборгованості ,

ВСТАНОВИВ:

Дубенська об'єднана державна податкова інспекція Рівненської області Державної податкової служби звернулася до адміністративного суду з позовною заявою, в якій просила стягнути заборгованість в сумі 1755,25 грн., з яких податок на додану вартість в сумі 1730,92 грн. та збору на спеціальне використання води в сумі 24,33 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дубенський консервний завод" є юридичною особою, включено до ЄДРПОУ, діє на підставі статуту та перебуває на обліку у позивача як платник податку на додану вартість.

У березні - квітні 2011 року позивачем проведено планову виїзну перевірку ТзОВ "Дубенський консервний завод", з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року

За результатами вказаної перевірки, складено акт №87/23/31729072 від 07.04.2011 року, в якому зафіксовано порушення відповідачем абзацу 2 підпунктів 7.4.2., 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.97р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість на 13030 грн.

Крім того, виявлено порушення пункту 1.7, пункту 4.1, пункту 6.2 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за спеціальне використання водних ресурсів, в результаті чого занижено до сплати збір за спеціальне використання водних ресурсів в розмірі 645,45 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, позивачем прийняті податкові повідомлення-рішення № №0000102350 від 15.04.2011 року, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за збір за спеціальне використання водних ресурсів на загальну суму 806,81 грн. та № 0000042350 від 15.04.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 16288,00 грн.

Також, позивачем була нарахована пеня за виявлені суми занижень податкових зобов'язань у відповідності до статті 129.1.2 Податкового кодексу.

Донарахований податок на додану вартість в розмірі 13030,00 грн., застосування штрафної санкції в розмірі 25%, що дорівнює 3258,00 грн., донарахуванням збору за спеціальне використання водних ресурсів в розмірі 645,45 грн. та застосуванням штрафної санкції в розмірі 25%, що дорівнює 161,36 грн. відповідач сплатив у відповідності до вимог податкового законодавства, що підтверджується матеріалами справи ( а.с.82).

Щодо штрафних санкцій, застосованих до відповідача, за суми занижень податкових зобов'язань у відповідності до статті 129.1.2 Податкового кодексу, слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 131.2. статті 131 Податкового кодексу України при погашенні сум податкового боргу суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), орган державної податкової служби самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Згідно пункту 2.2. розділу 2 Наказу Державної податкової служби № 1037 від 24 грудня 2010 року «Про затвердження порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 30.12.2010 року №1432/18727 (чинний на момент формування податкової вимоги) - податкова вимога формується, якщо платник податків не сплатив суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, у встановлені Кодексом строки, або платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання, визначену в податковому повідомленні-рішенні, в установлені законами строки.

Як встановлено судом, жодної з вищезазначених підстав, які б слугували для формування податкової вимоги, що була надіслана відповідачу, не було, а тому вимоги позивача в цій частині є безпідставними.

Будь - яких доказів існуючої заборгованості відповідача, яка була підставою нарахування пені або штрафних санкцій, в матеріалах справи відсутні.

Відповідач в свою ж чергу надав докази повної сплати суми податкових зобов'язань, відповідно до поданих податкових декларацій з податку на додану вартість, за період серпень-грудень 2012 року, а саме платіжне доручення від 27.08.2012 року №25, від 19.10.2012 року №24, від 22.10.2012 року №31, від 20.11.2012 року №37, від 20.12.2012 року №42, від 17.01.2013 року №47.

Крім того, представником відповідача надано: виписки банку за особовими рахунком відповідача за період з 01.09.2012 по 28.02.2013 дата попередньої виписки 14.08.2012.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за спеціальне використання води, колегія суддів зазначає наступне.

Встановлено, що відповідач має дозвіл на спеціальне водокористування від 10.10.2008 року УКР №639 Рвн терміном до 11.11.2011 року ( а.с. 68).

На підтвердження сплати суми збору за спеціальне використання води, відповідачем надано податкову декларацію збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод;

за спеціальне використання поверхневої води теплоелектростанціями з прямоточною системою водопостачання;

за спеціальне використання поверхневих і підземних вод житлово-комунальними підприємствами;

за спеціальне використання води, яка входить виключно до складу напоїв;

за спеціальне використання поверхневих і підземних вод для потреб виробництва;

за спеціальне використання кар'єрної, шахтної, дренажної води та банківську виписку про сплату збору в сумі 248,86 грн.

У відповідності до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Однак, позивач не надав до суду належного та допустимого доказу на підтвердження факту щодо несплати відповідачем вказаної заборгованості, а отже позовні вимоги позивача в цій частині є необґрунтованими.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "18" березня 2013 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Є.В.Одемчук

судді: (підпис) (підпис) А.Ю.Бучик Г.І. Майор

З оригіналом згідно: суддя _______ Є.В.Одемчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "29" травня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Дубенська об'єднана державна податкова інспекція Рівненської області Державної податкової служби вул.Грушевського,134,м.Дубно,Дубенський район, Рівненська область,35600

3- відповідачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Дубенський консервний завод" с.Кривуха,Дубенський район, Рівненська область,35600