Решение № 31570166, 29.05.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/29/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Запоріжжя

29.05.13 Справа № 908/1323/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехінвестгаз», (04050, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4-А, оф. 139)

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Вільнянський маслозавод», (70000, м. Вільнянськ Вільнянського району Запорізької області, вул. Запорізька, буд. 65)

про стягнення 71 262,28 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу пального та надання послуг через мережу АГНКС за смарт-картами № 2/07 від 01.07.2012 р., 1 569,18 грн. пені, 8,20 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 313,83 грн. 3 % річних

суддя Н.Г.Зінченко

За участю представників сторін:

від позивача - Пругло М.С., довіреність б/н і б/д;

від відповідача - Макаренков О.Л., довіреність № 1 від 31.12.2012 р.;

16.04.2013 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртехінвестгаз», м. Київ (ТОВ «Укртехінвестгаз») з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Вільнянський маслозавод», м. Вільнянськ Вільнянського району Запорізької області (ПАТ «Вільнянський маслозавод») про стягнення 71 262,28 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу пального та надання послуг через мережу АГНКС за смарт-картами № 2/07 від 01.07.2012 р., 1 569,18 грн. пені, 8,20 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 313,83 грн. 3 % річних.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.04.2013 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1323/13, справі № 908/1323/13 присвоєно номер провадження справи 4/29/13, справа призначена до розгляду на 15.05.2013 р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

З метою витребування у сторін додаткових документів і матеріалів, що мають суттєве значення для повного, всебічного та об'єктивного вирішення спору по суті, в судовому засіданні, на підставі ст. 77 ГПК України, оголошувалася перерва до 29.05.2013 р.

В судовому засіданні 29.05.2013 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, рішення.

За письмовим клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на приписах ст., ст. 193, 230 - 232 ГК України, ст., ст. 15, 16, 526, 530, 625, 629 ЦК України і полягають в тому, що 01.07.2012 р. сторонами у справі укладений договір купівлі-продажу пального та надання послуг через мережу АГНКС за смарт-картами № 2/07, за умовами якого позивач протягом строку дії договору зобов'язався передати пальне, а відповідач зобов'язався прийняти пальне та сплатити його вартість. Передача пального позивачем здійснюється шляхом його відпуску через мережу АГНКС по пред'явленню відповідачем смарт-карт. Відповідно до умов п. 3.2 договору відповідач здійснює розрахунки за договором на умовах 100 % попередньої оплати. Згідно з п. 3.1 договору загальна сума договору вираховується шляхом сумування вартостей поставленого пального на протязі дії договору. На виконання умов договору з 31.07.2012 р. по 31.03.2013 р. включно позивачем відповідачу було поставлено стиснений природний газ (метан) на загальну суму 255 262,28 грн. Відповідачем вказане пальне було отримано без жодних претензій і зауважень, про що свідчать відповідні видаткові накладні за спірний період. В порушення умов договору відповідач за отримане пальне розрахувався частково, перерахувавши всього позивачу 184 000,00 грн. Решту суми боргу відповідач не сплатив. Таким чином, відповідач порушив взяті на себе за умовами договору № 2/07 від 01.07.2012 р. зобов'язання та вимоги чинного законодавства. Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлене пальне на час звернення позивача до суду з даним позовом становить 71 262,28 грн. На час вирішення судом спору заборгованість відповідачем погашена не була. Пунктом 5.8 договору сторони узгодили, що у випадку затримки розрахунків за поставлене паливо більш ніж на сім робочих днів відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в цей період, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. Враховуючи викладене та норми чинного законодавства, позивачем відповідачу нарахована пеня за загальний період з 31.12.2012 р. по 11.04.2013 р. в сумі 1 569,18 грн. Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підстав зазначених норм, позивачем відповідачу за загальний період з 31.12.2012 р. по 11.04.2013 р. нараховано 313,83 грн. 3 % річних та на заборгованості за грудень 2012 року нараховано 8,20 грн. втрат від інфляції грошових коштів. З урахуванням викладеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю, стягнути з ПАТ «Вільнянський маслозавод» 71 262,28 грн. основного боргу, 1 569,18 грн. пені, 8,20 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 313,83 грн. 3 % річних.

Відповідач проти позову заперечив, заявлені вимоги вважає безпідставними та необґрунтованими. Свої заперечення відповідач мотивує тим, що позивачем не доведено, що у своїх взаємовідносинах, які є предметом розгляду у даній справі, сторони керувалися договором купівлі-продажу пального та надання послуг через мережу АГНКС за смарт-картами № 2/07 від 01.07.2012 р. Зокрема, жодна з видаткових накладних, на підставі яких позивачем пред'явлена сума боргу, не містять посилань на вказаний договір № 2/07 від 01.07.2012 р. Таким чином, здійснені позивачем поставки пального мають суто позадоговірний характер. Вимогу про сплату коштів в порядку ст. 530 ЦК України від 16.01.2013 р. відповідач не отримував. Отже, у позивача відсутні підстави вимагати стягнення основної суми заборгованості. Що стосується нарахування пені, то оскільки між сторонами не існує договірних зобов'язань у спірних правовідносинах, то відтак, відсутні жодні домовленості щодо розміру пені, тобто стягнення пені є неможливим. Враховуючи викладене, відповідач просить суд в позові відмовити.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2012 р. ТОВ «Укртехінвестгаз» (позивачем у справі) та ПАТ «Вільнянський маслозавод» (відповідачем у справі) був укладений Договір № 2/07 купівлі-продажу пального та надання послуг через мережу АГНКС за смарт-картами з відповідними додатками до нього (далі за текстом - Договір).

За умовами Договору позивач (Продавець) зобов'язався в порядку і на умовах, визначених Договором, передати пальне(стиснений природний газ - метан, який Продавець реалізує в роздріб), а відповідач (Покупець) зобов'язався прийняти пальне і сплатити його вартість. Передача пального позивачем здійснюється шляхом його відпуску через мережу АГНКС відповідачу по пред'явленню останнім смарт-карт. (пункти 1.1, 2.1 Договору).

Пунктом 2.5 Договору визначено, що асортимент, загальна кількість і вартість пального, переданого відповідачу за підсумками календарного (звітного) місяця на умовах даного Договору, визначається сторонами у видаткових документах (видаткова накладна та/або акт прийому-передачі товару), які є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору загальна сума Договору вираховується шляхом сумування вартостей поставленого пального на протязі дії Договору.

Згідно з пунктами 3.2 і 3.5 Договору відповідач здійснює оплату за стиснений природний газ у безготівковій формі на умовах 100 % передоплати на розрахунковий рахунок позивача. Для обчислення платежу та здійснення відповідачем передоплати, позивач повинен оформити рахунок-фактуру з зазначенням обсягу стисненого природного газу, який буде відпускатись з АГНКС. Сторони зобов'язані до 10 числа кожного місяця проводити звіряння взаємних розрахунків по даному договору. Усі розрахунки між сторонами здійснюються в національній валюті України.

Пунктом 4.1.2 Договору позивач взяв на себе зобов'язання здійснювати відпуск пального відповідачу в межах залишку вартості чи кількості пального, що обліковується на смарт-карті.

Відповідач, в свою чергу, прийняв на себе обов'язок сплачувати рахунки-фактури, надані позивачем, у відповідності до п. 3.2 Договору, на протязі 3-х банківських днів. (п. 4.3.5 Договору).

Як встановлено судом в ході судового вирішення спору, на виконання умов Договору в період з 31.07.2012 р. по 31.03.2013 р. включно позивачем через мережу АГНКС за смарт-картами був здійснений відпуск відповідачу газу природного паливного компримованого (пального) в загальному обсязі 39667 куб.м. на загальну суму 255 262,28 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними за цей період, а саме:

- видаткова накладна № Г000660 від 31.07.2012 р. на суму 20 311,76 грн.;

- видаткова накладна № Г000807 від 31.08.2012 р. на суму 34 711,60 грн.;

- видаткова накладна № Г000904 від 30.09.2012 р. на суму 36 746,64 грн.;

- видаткова накладна № Г001074 від 31.10.2012 р. на суму 32 251,52 грн.;

- видаткова накладна № Г001221 від 30.11.2012 р. на суму 36 765,96 грн.;

- видаткова накладна № Г001422 від 31.12.2012 р. на суму 31 427,20 грн.;

- видаткова накладна № 135 від 31.01.2013 р. на суму 23 789,36 грн.;

- видаткова накладна № Г0000124 від 28.02.2013 р. на суму 26 461,96 грн.;

- видаткова накладна № Г0000292 від 31.03.2013 р. на суму 12 796,28 грн.

Вище зазначені видаткові накладні за спірний період підписані уповноваженими особами позивача та відповідача і скріплені відбитками печаток підприємств.

Відповідач під час судового вирішення спору у даній справі факт отримання від позивача пального в загальному обсязі 39667 куб.м. на загальну суму 255 262,28 грн. з ПДВ не заперечив.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт відпуску позивачем відповідачу пального через мережу АГНКС за смарт-картами згідно умов Договору № 2/07 від 01.07.2012 р. доведений відповідними видатковими накладними, які узгоджені сторонами та підтверджують факт прийняття відповідачем пального без жодних зауважень та претензій, про що свідчать підписи скріплені печатками сторін на вказаних видаткових накладних. (Оригінали зазначених документів досліджувалися судом в судовому засіданні, належним чином посвідчені копії - залучені до матеріалів справи).

Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором - у строк, визначений відповідно до статті 530 ЦК України. (частина 1 статті 693 ЦК України).

На оплату пального через мережу АГНКС за смарт-картами згідно умов Договору № 2/07 від 01.07.2012 р. позивачем відповідачу виставлялися рахунки, зокрема: № 464 від 02.07.2012 р., № 483 від 10.07.2012 р., № ЗФУ00000042 від 30.07.2012 р., № ЗФУ00000077 від 08.08.2012 р., № ЗФУ00000096 від 15.08.2012 р., № ЗФУ00000105 від 20.08.2012 р., № ЗФУ00000170 від 14.09.2012 р., № ЗФУ00000195 від 25.09.2012 р., № ЗФУ00000231 від 08.10.2012 р., № ЗФУ00000291 від 16.11.2012 р., № ЗФУ00000307 від 27.11.2012 р., № ЗФУ00000365 від 20.12.2012 р., № ЗФУ00000162 від 26.03.2013 р., № ЗФУ00000223 від 10.04.2013 р., № ЗФУ00000223 від 10.04.2013 р.

Матеріали справи свідчать, що в порушення умов Договору відповідач у встановлені строки та в повному обсязі з позивачем не розрахувався. Оплату за пальне, що відпускалося позивачем за умовами Договору № 2/07 від 01.07.2012 р., відповідач здійснив частково в сумі 184 000,00 грн., що підтверджується відповідними виписками банку за спірний період. При цьому в призначеннях платежу, за якими відповідачем здійснювалася оплата пального, відповідач посилався на вище зазначені рахунки, виставлені позивачем. Решту суми боргу відповідач не сплатив.

Таким чином, відповідач порушив взяті на себе за умовами Договору № 2/07 від 01.07.2012 р. зобов'язання та вимоги чинного законодавства, у зв'язку із чим станом на час вирішення справи в судовому засіданні за ним рахується заборгованість за отримане пальне в сумі 71 262,28 грн.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, зобов'язання відповідача оплатити отримане пальне не припинено.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 68 Конституції України закони України підлягають обов'язковому виконанню на всій території України всіма юридичними та фізичними особами.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

До матеріалів справи позивачем надано належним чином посвідчену копію Акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.07.2012 р. по 21.03.2013 р., яким сторони підтвердили, що станом на 21.03.2013 р. заборгованість ПАТ «Вільнянський маслозавод» перед ТОВ «Укртехінвестгаз» за поставлене пальне становить 58 466,00 грн.

Як свідчать фактичні обставини справи, після підписання Акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.07.2012 р. по 21.03.2013 р. за видатковою накладною № Г0000292 від 31.03.2013 р. позивачем відповідачу ще було відпущене пальне на суму 12 796,28 грн., оплату за яке відповідач не здійснив.

Таким чином, на момент звернення позивача до суду з позовом у даній справі відповідач заборгував позивачу 71 262,28 грн. за пальне за Договором № 2/07 від 01.07.2012 р.

На день розгляду спору відповідач оплату отриманого пального в повному обсязі суду не довів.

Враховуючи зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 71 262,28 грн. основного боргу пред'явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Доводи відповідача стосовно того, що взаємовідносини сторін у даній справі не ґрунтуються на Договорі купівлі-продажу пального та надання послуг через мережу АГНКС за смарт-картами № 2/07 від 01.07.2012 р., а між сторонами мала місце поставка пального за окремими накладними, суд вважає безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

В пункті 1.3 Договору № 2/07 від 01.07.2012 р. наведено визначення терміну «смарт-карта», а саме: це електронна пластикова карта, що емітована позивачем і засвідчує, що її користувач має право на одержання пального на АГНКС в межах добового ліміту. Смарт-карта є засобом для обліку операцій з відпуску пального на АГНКС із застосуванням обладнання. Смарт-карта не є платіжним засобом.

Як встановлено в ході судового вирішення спору та не заперечувалося відповідачем, протягом липня 2012 року - березня 2013 року відповідач отримував від позивача газ (пальне) через термінали, що знаходяться на АГНКС позивача. Заправка через термінали здійснюється лише за смарт-картами. Наведені факти підтверджуються виписками по операціям по смарт-картам ПАТ «Вільнянський маслозавод» по терміналам за спірний період. При цьому, інформація про кількість і вартість поставленого відповідачу пального у цих виписках повністю співпадає з кількістю і вартістю пального, зазначеними у видаткових накладних, про які зазначалося раніше. (Належними чином посвідчені копії виписок по операціям по смарт-картам ПАТ «Вільнянський маслозавод» по терміналам залучені до матеріалів справи, оригінали - досліджувалися судом в судовому засіданні).

Умовами п. 2.5 Договору сторони визначили, що асортимент, загальна кількість і вартість пального, переданого відповідачу за підсумками календарного (звітного) місяця на умовах даного Договору, визначається сторонами у видаткових документах (видаткова накладна та/або акт прийому-передачі товару).

Таким чином, видаткові накладні на відпуск газу (пального), які оформлювалися сторонами у даній справі за спірний період, не є документами, які посвідчують відпуск позивачем відповідачу кожної окремої партії пального, а є документами, якими сторони підтверджували загальну кількість та вартість пального, яка поставлялася відповідачу у підсумку за календарний (звітний) місяць. Тобто, ці видаткові накладні складалися наприкінці кожного календарного (звітного) місяця вже після отримання відповідачем пального в кількості та за ціною, яка в них зазначалася.

Відповідач доказів які б спростовували такі висновки суду не надав.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з ПАТ «Вільнянський маслозавод» 1 569,18 грн. пені, 8,20 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 313,83 грн. 3 % річних.

Пунктом 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 5.8 Договору, який передбачає, що у випадку затримки розрахунків за поставлене пальне більш ніж на сім робочих днів, відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в цей період, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

В пункті 3.2 Договору закріплено, що відповідач здійснює оплату за стиснений природний газ у безготівковій формі на умовах 100 % передоплати, а в п. 4.3.5 Договору - відповідач зобов'язаний сплачувати рахунки-фактури, надані позивачем, у відповідності до п. 3.2 Договору, на протязі 3-х банківських днів.

Однак, матеріалами справи доведено та сторонами не спростовано, що умова Договору щодо 100 % передоплати відповідачем не дотримувалася, а позивачем, не зважаючи на це, здійснювався відпуск пального відповідачу.

Крім того, позивачем не надані судом належні та допустимі, в розумінні ст. 34 ГПК України, докази направлення або вручення відповідачу рахунків на оплату пального за спірний період.

Таким чином, наявні матеріали справи не дають суду можливості визначити з якого моменту починається прострочення відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати пального та з якої повинен обраховуватися семиденний термін відповідно до п. 5.8 Договору.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відноситься втрати від інфляції грошових коштів. Зокрема, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, хоча матеріалами справи і підтверджений факт неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором № 2/07 від 01.07.2012 р., однак вимоги про стягнення 1 569,18 грн. пені, 8,20 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 313,83 грн. 3 % річних суд вважає необґрунтованими та недоведеними, оскільки не можливо встановити з якого моменту починається прострочення відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати пального.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, надані ним в обґрунтування своїх заперечень, є хибними та спростовуються фактичними обставинами справи і дослідженими судом письмовими доказами.

На підставі викладеного, суд вважає заявлені позовні вимоги документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з ПАТ «Вільнянський маслозавод» на користь ТОВ «Укртехінвестгаз» 71 262,28 грн. основного боргу. В задоволенні решти позовних вимог відмовляється.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, враховуючи міру та ступінь вини кожної із сторін у доведені спору до суду, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 68 Конституції України, ст., ст. 193, 232 ГК України, ст., ст. 525, 526, 549, 599, 611, 625, 629, 655, 692, 693 ЦК України, ст., ст. 22, 33, 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехінвестгаз», м. Київ до Публічного акціонерного товариства «Вільнянський маслозавод», м. Вільнянськ Вільнянського району Запорізької області про стягнення 71 262,28 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу пального та надання послуг через мережу АГНКС за смарт-картами № 2/07 від 01.07.2012 р., 1 569,18 грн. пені, 8,20 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 313,83 грн. 3 % річних задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Вільнянський маслозавод», (70000, м. Вільнянськ Вільнянського району Запорізької області, вул. Запорізька, буд. 65, код ЄДРПОУ 00445593) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехінвестгаз», (04050, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4-А, оф. 139, код ЄДРПОУ 34300297) 71 262 (сімдесят одну тисячу двісті шістдесят дві) грн. 28 коп. основного боргу та 1 676 (одну тисячу шістсот сімдесят шість) грн. 02 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "01" червня 2013 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.