Постановление суда № 31544321, 21.05.2013, Севастопольский апелляционный административный суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-14236/12/0170/27

21.05.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Омельченка В. А. ,

Мунтян О.І.

секретар судового засідання Самбурська Т.В.

за участю сторін:

представник позивача- Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський електротехнічний завод"- Кізілова Інна Іванівна, довіреність № б/н від 15.05.13,

представник відповідача- Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби- не з'явився,

розглянувши матеріали справи № 2а-14236/12/0170/27 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Аблякимов Е.Е. ) від 21.01.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський електротехнічний завод" (вул. Глухова, 34, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95047)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.01.13 у справі № 2а-14236/12/0170/27 адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 10 грудня 2012 року № 0011812204, № 0011802204. Вирішено питання щодо судового збору.

Не погодившись з постановою суду, представник Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що з 24 вересня 2012 року по 28 вересня 2012 року посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "СЕЗ" (ЄДРПОУ 01056327), з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ БВП "Строитель-Плюс", код за ЄДРПОУ 31263808, КП "Альянс", код ЄДРПОУ 32468812, ПП "Сіті Буд", код за ЄДРПОУ 37081640, ТОВ "Кримстройіндустрія", код ЄДРПОУ 32100553, ПП "Базис Торг", код ЄДРПОУ 36165986 за період з 01.07.2009 по 30.06.2012, за результатами якої складено акт № 8501/22-8/01056327 від 29.10.2012 (а.с. 14-46).

Позивач не погодився із висновками цього акту, направив 29.11.2012 вих. №1287 на адресу ДПІ в м. Сімферополі ДПС заперечення до акту (т.1, а.с. 47-52), з якими відповідач не погодився та 06.12.2012 направив на адресу позивача відповідь на них, про те що заперечення відповідач вважає безпідставними, а акт перевірки правомірним (т.1, а.с 68-74 ).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення № 0011812204 від 10.12.2012, яким позивачу нараховано до сплати з податку на додану вартість суму грошового зобов'язання у розмірі 154 028,75 грн., у тому числі за основним платежем 123 223 грн., за штрафними санкціями 30805,75 грн. (т.1 а.с. 53) та № 0011802204 від 10.12.2012, яким позивачу нараховано до сплати з податку на прибуток суму грошового зобов'язання у розмірі 187 781,00 грн. у тому числі за основним платежем 153 580 грн., за штрафними санкціями 34201 грн. (т.1 а.с. 54).

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписами пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону, визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Абзацом 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону встановлено, що платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами, лише у разі коли на момент перевірки платника податку органом податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів -дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (пункт 198.1 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках її обов'язкові реквізити.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, оплата товарів, робіт (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

18.01.2010 між позивачем та ТОВ БВП "Строитель-плюс" укладено договір підряду № 2472, на підставі якого ТОВ БВП "Строитель-плюс" взяло на себе зобов'язання по виконанню роботи, відповідно до вимог договору, у строки, встановлені умовами цього договору. Згідно п. 3.1 договору оплата здійснювалась по закінченню робіт у безготівковій формі.

12.12.2010 між позивачем та ТОВ БВП "Строитель-плюс" укладено договір підряду № 1440, на підставі якого ТОВ БВП "Строитель-плюс" взяло на себе зобов'язання на свій ризик виконати по завданню позивача роботи, відповідно до вимог договору. Згідно п. 3.1 договору оплата здійснювалась по закінченню робіт у безготівковій формі.

На виконання умов договору сторонами підписані відповідні Акти прийому виконаних робіт: Акт № 05 від травня 2010 року, Акт № 38 від жовтня 2010 року, Акт № 081 від грудня 2010 року, Акт № 20 від квітня 2011 року, Акт № 41 від вересня 2011 року, Акт № 0749 від грудня 2011 року (а.с. 57-62).

Також були видані податкові накладні: №1990 від 11.05.2010 на суму виконаних робіт у розмірі 4738,51 грн., №5707 від 26.10. 2010 на суму 4392,60 грн., № 6885 від 14.12.2010 на суму 3994,17 грн., № 506 від 30.04.2011 на суму 4272,32 грн.., № 68 від 06.09.2011 на суму 5991,60 грн., № 249 від 16.12.2011 на суму 4992,00 грн., про що свідчать матеріали даної справи (а.с. 63-69).

Сплата повної вартості наданих послуг (поставленого товару) підтверджується платіжними дорученнями № 5 від 06.05.2010, № 718 від 26.10.2010, № 6 від 26.04.2011, № 12 від 16.12.2011, що маються в матеріалах справи.

15.07.2010 між позивачем та КП "Альянс" укладено договір підряду № 1012, на підставі якого КП "Альянс" взяло на себе зобов'язання на свій ризик виконати роботи, відповідно до вимог договору. Згідно п. 3.1 договору замовник сплачує 100% передоплати, відповідно до виставленого рахунку.

На виконання умов договору сторонами підписані відповідні Акти прийому виконаних підрядних робіт: Акт за червень 2010 року, Акт за липень 2010 року (а.с.75-77, 79-81). Відповідно до довідки про вартість виконаних підрядних робіт за липень 2010 року загальна сума вартості виконаних робіт складає 3500, 39 грн. (а.с.78).

Також, була видана податкова накладна від 14.06.2010 на суму виконаних робіт у розмірі 1002,67 грн.

Сплата повної вартості наданих послуг (поставленого товару) підтверджується платіжними дорученнями № 10 від 07.06.2010 та № 10 від 02.08.2010, що маються в матеріалах справи.

01.08.2011 між позивачем та ПП "Сіті-буд" укладено договір купівлі-продажу № 339, на підставі якого покупець бере на себе зобов'язання продати, а покупець прийняти та сплатити отриманий товар. Згідно п. 5.3. договору покупець зобов'язується сплатити товар протягом 60 календарних днів з моменту отримання товару.

На виконання умов договору сторонами підписані відповідні документи, а саме: приходний ордер від 02.08.2011, податкова накладна № 6 від 02.08.2011, видаткова накладна № РН-0000144 від 02.08.2011, рахунок-фактура № СФ-0000524 від 02.08.2011; приходний ордер від 23.08.2011, податкова накладна від 23.08.2011 № 49, видаткова накладна № РН-0000239 від 23.08.2011 (а.с.87-92).

Сплата повної вартості наданих послуг (поставленого товару) підтверджується платіжними дорученнями № 2 від 14.09.2011 та № 6 від 28.09.2011 (а.с.96-97).

12.05.2010 між позивачем та ПП "Базис Торг" укладено договір купівлі-продажу № 164, на підставі якого покупець бере на себе зобов'язання продати, а покупець прийняти та сплатити отриманий товар. Згідно розділу 5 договору загальна сума договору складає 628 800,00 грн., в свою чергу покупець зобов'язується сплатити товар протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару.

На виконання умов договору сторонами підписані відповідні документи, а саме: приходний ордер від 01.06.2010, податкова накладна від 01.06.2010 №549, видаткова накладна № РН-549 від 01.06.2010, товаро-транспортна накладна від 01.06.2010.

Сплата повної вартості наданих послуг (поставленого товару) підтверджується платіжними дорученнями № 1 від 06.06.2010, № 66 від 26.08.2010, № 164 від 06.09.2010, № 171 від 07.09.2010, № 179 від 08.09.2010, № 183 від 09.09.2010, № 218 від 13.09.2010, № 251 від 14.09.2010, № 300 від 21.09.2010, № 350 від 27.09.2010, № 499 від 08.10.2010, № 533 від 12.10.2010, що маються в матеріалах справи (а.с. 108-119).

Взаємовідносини Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський електротехнічний завод" з ТОВ "Кримстройіндустрія" підтверджуються сплатою повної вартості наданих послуг (поставленого товару) згідно платіжних доручень № 5 від 09.02.2010 року, № 5 від 11.03.2010.

Позивач включив до складу податкового кредиту суми ПДВ, нарахованого у зв'язку з виконаними роботами, з придбанням та фактичним отриманням товарів, підтверджених документально, на підставі правочинів та отриманих податкових накладних, які були видані контрагентами та оформлені відповідно до законодавства, що підтверджено наданими позивачем доказами по справі. ТОВ БВП "Строитель-плюс", КП "Альянс", ПП "Сіті Буд", ТОВ "Кримстройіндустрія", ПП "Базис Торг" на момент укладення правочинів з позивачем були зареєстрованими платниками ПДВ, їх свідоцтва платника ПДВ не були скасовані.

Крім того, реальне здійснення господарських операцій підтверджується тим, що ТОВ "Сімферопольський електротехнічний завод" використовував у власному виробництві придбану продукцію, що підтверджується наступними документами: карткою рахунку 2011 за 01.08.2011-31.12.2011; карткою рахунку 2021 за 01.06.10-31.12.10; карткою рахунку 2011 за 01.06.10-30.11.12; карткою рахунку 209 за 01.06.10-30.11.12 (а.с. 93-95, 104-107).

Все викладене свідчить про правомірність віднесення сум ПДВ по взаємовідносинах з цими підприємствами до податкового кредиту за відповідній період.

Оскільки суд першої інстанції прийшов до висновку про неправомірність збільшення основного платежу з податку на додану вартість, то нарахування штрафних санкцій за вказаними видами податків здійснено податковим органом також неправомірно.

Відповідно до пункту 1.32 статті Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються будь-які витрати, сплачені (нараховані) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно пп. 139.1.5, пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 - 148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу; витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі Закон №996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Як зазначено в акті перевірки, ТОВ "Сімферопольський електротехнічний завод" в порушення п. 5.1 п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334, п. 138.8.1, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України були завищені валові витрати на суму 620 155 грн., що призвело до заниження податку на прибуток підприємств у розмірі 153 580 грн., у зв'язку з чим, на підставі спірного податкового повідомлення - рішення податковим органом збільшено грошове зобов'язання з податку на прибутку.

Судом першої інстанції встановлено, що вказані витрати у сумі 620 155 грн. по операціям з придбанням товарів, робіт від ТОВ БВП "Строитель-плюс", КП "Альянс", ПП "Сіті Буд", ТОВ "Кримстройіндустрія", ПП "Базис Торг" включені позивачем до складу валових витрат у декларації з податку на прибуток за перевіряємий період.

За даними податкового органу, завищення валових витрат пов'язане з тим, що ТОВ "Сімферопольський електротехнічний завод" необґрунтовано включило до їх складу витрати на придбання товарів, робіт у контрагентів ТОВ БВП "Строитель-плюс", КП "Альянс", ПП "Сіті Буд", ТОВ "Кримстройіндустрія", ПП "Базис Торг" за відсутністю об'єкту оподаткування, а саме операцій поставки товарів, робіт. Судом встановлено, що всі необхідні, належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи на підтвердження взаємовідносин з ТОВ БВП "Строитель-плюс", КП "Альянс", ПП "Сіті Буд", ТОВ "Кримстройіндустрія", ПП "Базис Торг" позивач надав під час перевірки, результати отриманих послуг, придбаних товарів за своїм змістом відповідають напрямкам господарській діяльності позивача.

За правилами ведення податкового обліку, визначених Законом України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", зокрема положень пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, витрати пов'язані з придбанням товарів та послуг по взаємовідносинах позивача з контрагентами-постачальниками ТОВ БВП "Строитель-плюс", КП "Альянс", ПП "Сіті Буд", ТОВ "Кримстройіндустрія", ПП "Базис Торг" правомірно включені до складу валових витрат позивачем, оскільки факт придбання вказаних послуг підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а самі послуги відповідають напрямкам господарській діяльності позивача.

Податковий орган, роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

За змістом ст. 228 ЦК України, нікчемний правочин, це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 ЦК України, після 01.01.2011 правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків, є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що в свою чергу приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Отже, висновок суду першої інстанції про задоволення позову є правомірним.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.01.13 у справі № 2а-14236/12/0170/27 залишити без задоволення.

2.Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.01.13 у справі № 2а-14236/12/0170/27 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 27 травня 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис О.І. Мунтян

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко