Постановление суда № 3148564, 30.10.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-30130/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2008 року                                                                                        м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Федорова М.О. ,Шипуліної Т.М.

при секретарі                                  Коваль Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м . Запоріжжя

на ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 11.08.2006р.

у справі№ 11/225/06-АП господарського суду Запорізької області

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Аквадор»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м . Запоріжжя

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Запорізької області від 11.04.2006 р., залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 11.08.2006 р., позов задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 02.02.2006 р. № 0000102302/0/1054 про визначення ТОВ «Аквадор» податкового зобов’язання за платежем із штрафних санкцій по податку на прибуток у сумі 194466,67 грн., накладених на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у зв’язку з порушенням пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Судові рішення вмотивовані висновком суду про правомірність віднесення позивачем до валових витрат  в податковому обліку з податку на прибуток за І квартал 2004 року  передоплати в сумі 1555733,37 грн., перерахованої ТОВ «Перемога 2000» за товар / швелер, кутник /, придбаний за договором від 01.11.2003 р. № 4-11/03, та зарахованої згідно листа ТОВ «Перемога 2000» від 20.03.2004 р. в рахунок кредиторської заборгованості позивача за металевий брухт, придбаний згідно договору від 01.08.2003 р. № 01-08/03, з наступним сторнуванням позивачем вказаної суми в бухгалтерському та податковому обліку за 9 місяців 2004 року. При цьому суд виходив з того, що як швелер, кутник, так і металевий брухт були придбані позивачем для використання у власній господарській діяльності.

В касаційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій пункту 1.32 ст. 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5, підпункту 7.6.4 пункту 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 17.1.3 пункту 17.1, пункту 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Заперечуючи проти касаційної скарги, ТОВ «Аквадор» просить залишити касаційну скаргу без задоволення, як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення ТОВ «Аквадор» суми податкового зобов’язання згідно спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 25.01.2006 р. № 29/23/32121636, про порушення товариством пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок віднесення до валових витрат в податковому обліку за І квартал 2004 року 1555733,37 грн. / рядок 04.1 декларації з податку на прибуток /, перерахованих ТОВ «Перемога 2000» як передоплата за придбаний за договором від 01.11.2004 р. № 04-11/03 товар /швелер, кутник/, оскільки товар поставлений не був, що позбавляє вказані витрати позивача характеру таких, що пов’язані з його господарською діяльністю.

Разом з тим, судом встановлено, що здійснена позивачем передоплата згідно листа ТОВ «Перемога 2000» від 20.03.2004 р., направленого як відповідь на претензію позивача від 15.03.2004 р. на суму 3855100,00 грн. щодо виконання зобов’язань з поставки товару за  договором від 01.11.2003 р. № 04-11/03, була зарахована постачальником в рахунок кредиторської заборгованості позивача за поставлений металевий брухт за договором від 01.08.2003 р. № 01-08/03. Наявність у позивача кредиторської заборгованості за цим договором в сумі 5509905,21 грн. станом на 01.07.2004 р. підтверджена за результатами перевірки на підставі журналу-ордеру та бухгалтерської відомості по рахунку 63 «розрахунки з постачальниками та підрядниками». Актом перевірки від 25.01.2006 р. № 29/23/32121636 також підтверджено, що позивач здійснив сторнування у бухгалтерському та податковому обліках за 9 місяців 2004 року суми передоплати, що свідчить про обґрунтованість доводів ДПІ в касаційній скарзі щодо виправлення позивачем помилки за попередній податковий звітний період, а саме за І квартал 2004 року, при визначенні суми валових витрат. В іншому випадку позивач з огляду на те, що поставка товару за господарською операцією, в рамках якої була здійснена передоплата, не відбулася, зобов’язаний був відповідно до вимог підпункту «а» підпункту 12.1.5 пункту 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості, визнаної за претензією, в І кварталі 2004 року.

Відповідно до пункту 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний: а/ або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п’яти відсотків від такої суми до дня подання такого уточнюючого розрахунку; б/ або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п’яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням податкового зобов’язання з цього податку.

Оскільки декларація з податку на прибуток за 9 місяців звітного року подається наростаючим підсумком з початку року, внаслідок сторнування позивачем в декларації за 9 місяців 2004 року суми 1555733,37 грн. з валових витрат І кварталу 2004 року заниження суми скоригованого валового доходу за 9 місяців 2004 року не відбулося. Однак, на виконання вимог підпункту «б» підпункту 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивач зобов’язаний був збільшити свої податкові зобов’язання на суму штрафу 19446,66 грн. / 1555733,37 грн. х 0,25 х 0,05 = 19446,66 грн. /.

Однак, згідно спірного податкового повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя позивачу визначено податкове зобов’язання за платежем із штрафу з податку на прибуток на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 вказаного Закону в сумі 194466,67 грн., тоді як підстави для цього були відсутні.

Згідно зазначеного підпункту у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати / заниження суми податкового зобов’язання / за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору / обов’язкового платежу /, починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п’ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Повноваження суду при вирішенні адміністративної справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень визначені частиною 2 статті 3, статтею 162 КАС України. Ці повноваження не стосуються зміни підстав прийняття оскаржуваних рішень. У зв’язку з цим позов задоволенню не підлягає, а ухвалені у справі судові рішення слід залишити без змін з огляду на правильність вирішення спору, але з інших, викладених в цій ухвалі, підстав.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення, а ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 11.08.2006р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                 підпис                                  Усенко Є.А.

Судді                                                             підпис                                    Бившева Л.І.

                                                                       підпис                                    Костенко М.І.

                                                                       підпис                                    Федоров М.О.

                                                                       підпис                                    Шипуліна Т.М.

З оригіналом згідно

Відп. секретар Коваль Є.В.