Постановление суда № 3148522, 22.05.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-25724/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2008 року                                                                                         м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Брайка А.І., Шипуліної Т.М.

при секретарі                                  Коваль Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова

на ухвалуЛьвівського апеляційного господарського судувід 15.06.2006р.

у справі№ 5/274-12/49А господарського суду Львівської області

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Менс ЛТД»

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Львівської області від 19.04.2006 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.06.2006р., позов задоволено: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 24.01.2006 р. № 0002202320/4/04-23-213/20776317/1995 про визначення товариству з обмеженою відповідальністю «Менс ЛТД» податкового зобов’язання за платежем з податку на прибуток у сумі 195063,05 грн., в тому числі 139647,85 грн. – основний платіж та 55415,20 грн. – штрафні санкції, накладені на підставі підпунктів 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Судові рішення вмотивовані висновком судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність дій ТОВ «Менс ЛТД» щодо віднесення на валові витрати у ІІІ, ІVкварталах 2003 року, 2004 році витрат з придбання субдилерських послуг в загальній сумі 524736,37 грн. Зазначений висновок обґрунтований посиланням на встановлені в судовому процесі факти сплати позивачем постачальникам послуг /субдилерам/ їх вартості, підтвердження вказаних витрат документами первинного обліку та їх зв’язку господарською діяльністю позивача, а також на підпункт 5.2.1 пункту 5.2, підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В касаційній скарзі ДПІ у Галицькому районі м. Львова просить скасувати ухвалені по справі судові рішення та направити справу на новий розгляд суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення ТОВ «Менс ЛТД» податкового зобов’язання з податку на прибуток згідно спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 31.03.200р. № 139/23-213/20776317, про порушення товариством підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у зв’язку з віднесенням до складу валових витрат ІІІ, ІVкварталів 2003 року, 2004 року витрат по придбанню субдилерських послуг з проведення рекламної та маркетингової діяльності щодо популяризації торгової марки «Український мобільний зв’язок» на загальну суму 524736,37 грн. на підставі дилерських договорів доручення від 21.02.2002р. № 08-ДК та від 01.11.2004р. № 09-ДП, укладених між ЗАТ «Український мобільний зв’язок» та ТОВ «Менс ЛТД», дилерських договорів, укладених ТОВ «Менс ЛТД» з субдилерами, актів про надані послуги, звітів про рекламно-маркетингову діяльність, платіжних доручень на перерахування вартості отриманих послуг, які, на думку податкового органу, підтверджують лише вартість послуг, а не їх фактичне отримання.

За визначенням пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакціях Закону, які мали місце впродовж ІІІ, ІVкварталів 2003 року, 2004 року, валові витрати виробництва та обігу – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів / робіт, послуг /, які придбаваються / виготовляються / таким платником податку для подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 зазначеної статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених /нарахованих/ протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції /робіт, послуг/ і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії /включаючи реактивну/, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 вказаної статті не належать до валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Як правильно встановлено судом, витрати позивача на придбання послуг у субдилерів підтверджені первинними документами / актами про надані послуги, звітами про рекламно-маркетингову діяльність /, які складені відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Позивач, як свідчать матеріали справи, здійснив розрахунок на повну суму поставки послуг / а.с. 56-78 т. ІV/.

Наявність в актах про надані послуги, виписаних субдилерами, обов’язкових реквізитів щодо змісту господарської операції та її вимірників у вартісному виразі, прізвища і підпису особи постачальника, а також встановлений в судовому процесі факт сплати ТОВ «Менс ЛТД» грошових коштів на повну вартість поставок, дає підстави суду касаційної інстанції погодитися з висновком судів про реальне понесення позивачем витрат по вищезазначеним господарським операціям та про правомірність формування позивачем валових витрат у ІІІ, ІVкварталах 2003 року, 2004 році на суму 524736,37 грн.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність законних підстав для збільшення позивачу об’єкту оподаткування, донарахування йому суми податкового зобов’язання та застосування до нього штрафних санкцій.

Такий висновок відповідає встановленим обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального і процесуального права, що спростовує доводи касаційної скарги про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ДПІ у Галицькому районі м. Львова залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 15.06.2006р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                                                               Усенко Є.А.

Судді                                                                                                            Бившева Л.І.

                                                                                                                      Костенко М.І.

                                                                                                                      Брайко А.І.

                                                                                                                      Шипуліна Т.М.