№ 31478310, 30.04.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1371/13-а

30 квітня 2013 року 17год. 12хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сало А.Б. за участю секретаря судового засідання Любежаніної Т.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник представники Чепа О.І., Голубока Т.В.,

відповідача: представник представник Троянчук Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "ЧІП" до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001392342 від 02.04.2013 ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «ЧІП» (далі - ТОВ «ВФ «ЧІП») звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення:

- форми «Р» від 02.04.2013 №0001392342, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у сумі 22083 грн.75 коп., з яких: 17667,00 грн. - за основним платежем та 4416,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В основу визначення податкового зобов'язання згідно із зазначеним податковим повідомленням-рішенням податковим органом покладено дані акта перевірки від 18.03.2013 №141/22-200/13982157 про безпідставне віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Поліграфсистеми» на суму податку на додану вартість всього у сумі 17667, в т.ч. за жовтень 2012 року на суму 17667,00 грн. На думку посадових осіб податкового органу, правочини по придбанню товарно-матеріальних цінностей, вчинені позивачем з контрагентами, не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Підставами для таких висновків податкового органу були акти перевірок податковими органами контрагентів позивача, за результатами яких зроблені висновки про неможливість здійснення господарських операцій з поставки товару від контрагентів-покупців, оскільки контрагенти відсутні за адресою своєї реєстрації, відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, економічної діяльності, в тому числі відсутність управлінського та технічного персоналу, що свідчить, що правочини вчинені без мети настання реальних наслідків.

Таким чином, укладені правочини позивача з контрагентами, на думку податкового органу, є нікчемними, оскільки не спрямовані на настання реальних наслідків, а формування операційних витрат та податкового кредиту здійснено позивачем неправомірно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки операції з придбання товарів мали реальний характер, що підтверджується належними документами, які було надано посадовим особам органу державної податкової служби під час перевірки, належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності, тому податкові зобов'язання з податку на додану вартість визначені правильно. На підставі викладеного позивач просив суд податкове повідомлення-рішення визнати протиправним і скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважає податкове повідомлення-рішення правомірним, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «ЧІП» є юридичною особою, що зареєстрована 13.12.1995 виконавчим комітетом Рівненської міської ради Рівненської області, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби з 12.01.1996 за №040/0402.

У березні 2013 року на підставі наказу №231 від 05.03.2013 та направлення від 04.03.2013 №291/-22-200 виданого Державною податковою інспекцією у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби посадовими особами податкової служби було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВФ «ЧІП» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТОВ «Поліграфсистеми» за період з 01.10.2012 по 31.12.2012 (акт перевірки №141/22-200/13982157 від 18.03.2013).

За результатами перевірки, посадові особи податкового органу дійшли висновку, що позивачем порушено:

пункт 44.1 ст. 44 розділу І, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.14, п.201.15 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями).

Висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства ґрунтуються на припущенні, що правочини, укладені, між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліграфсистеми», є нікчемними, здійснені без мети настання реальних наслідків.

Такий висновок посадових осіб податкового органу базується на результатах перевірок, відображених у акті від 21.01.2013 №100/22-217/37514607 Державної податкової інспекції у Слом'янському районі м. Києва про неможливість проведення звірки ТОВ «Поліграфсистеми» щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «ІСТ-Вест Торг» за період з 01.10.2012 по 21.10.2012, відповідно до якого встановлено відсутність будь-якої інформації про наявність складських приміщень, штату працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, відсутність інформації щодо наявності ліцензії (дозволу) на здійснення фінансового-господарської діяльності; зокрема, при проведенні аналізу податкової звітності ТОВ «Поліграфсистеми» згідно деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 20112 року, встановлено, що основними постачальниками товарів (робіт, послуг) на адресу ТОВ «Поліграфсистеми» за жовтень 2012 року є ТОВ «ІСТ-Вест Торг»; акті ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 09.01.2013 №27/22-9/37884049 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ІСТ-Вест Торг» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період 01.10.2012 по 31.10.2012, відповідно до якого встановлено, що фінансового-господарська діяльність ТОВ «ІСТ-Вест Торг» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ «ІСТ-Вест Торг», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «ІСТ-Вест Торг» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення наслідків, які обумовлювались цими правочинами. Враховуючи те, що в ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг) від постачальника ТОВ «ІСТ-Вест Торг» до підприємства-покупця ТОВ «Поліграфсистеми», то відповідно відсутні поставки товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Поліграфсистеми» до підприємств-покупців.

За результатами перевірки позивача, Державною податковою інспекцією у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення: від 02.04.2013 №0001392342 згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у сумі 22083 грн.75 коп., з яких: 17667,00 грн. - за основним платежем та 4416,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

З приводу господарських операцій з придбання товарів у ТОВ «Поліграфсистеми» судом встановлено наступне.

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліграфсистеми» є юридичною особою, що зареєстрована 01.02.2011 Солом'янською районною в м. Києві державною адміністрацією.

23.10.2012 позивач уклав договір купівлі-продажу обладнання з Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліграфсистеми» №191012/ЕК.

Відповідно до умов даного договору позивач придбавав у ТОВ «Поліграфсистеми» обладнання, а саме: БФП А3коль. Xerox WC7545, Контролер друку EFI Fiery для WC75хх, однолотковий модуль WC7525/30/35/45/56 на загальну суму 106002,00 грн., в тому числі ПДВ 17667,00 грн.

Підтвердженням здійснення вказаної господарської операції є податкова накладна №683 від 24.10.2012 на суму 106002,00 грн., в тому числі ПДВ 17667,00 грн., накладна від 31.10.2012 №1667998/1 на суму 72002,00 грн., в тому числі ПДВ 12 000 грн., накладна №1667998/2 від 13.11.2012 на суму 34000 грн., в тому числі ПДВ 5666,67 грн., які підписані представниками покупця та продавця та скріплені відтисками печаток.

Оплата придбаного обладнання здійснювалася позивачем шляхом перерахування на поточний рахунок продавця передоплати в розмірі 100 % загальної суми договору, що складає 106002,00 грн., в тому числі ПДВ 17667,00 грн. протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту набрання чинності договором.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару за вказаними господарськими операціями позивач отримав від ТОВ «Поліграфсистеми» податкову накладну №683 від 24.10.2012 на суму 106002,00 грн., в тому числі ПДВ 17667,00 грн., накладну від 31.10.2012 №1667998/1 на суму 72002,00 грн., в тому числі ПДВ 12 000 грн., накладну №1667998/2 від 13.11.2012 на суму 34000 грн., в тому числі ПДВ 5666,67 грн.

Відповідно до акту виконаних робіт від 15.11.2012 підписаним уповноваженими представниками обох сторін, ТОВ «Поліграфсистеми» було надано послуги із інсталяції вказаного обладнання на суму 445,00 грн. Позивачем оплачено вказані послуги, що підтверджується банківською випискою від 21.11.2012.

Як встановлено судом із матеріалів справи, вказаний товар використовується ТОВ "ВФ "ЧІП" для надання поліграфічних послуг та виготовлення поліграфічної продукції, що підтверджується наступними первинними документами:

- договором №50/1 від 05.10.2012р., укладеним з ФОП ОСОБА_5, накладною від 27.12.2012р. про відпуск товару (календар настільний) для ФОП ОСОБА_5;

- договором №12-2б від 10.12.2012р., укладеним з ДП "Костопільське ДЛГ", накладною від 21.12.2012р. про відпуск товару (стенд, буклет) для ДП "Костопільське ДЛГ", довіреністю на отримання ТМЦ від 18.12.2012р.;

- договором №47 від 05.10.2012р., укладеним з ТОВ "Свиспан Лімітед", накладною від 22.01.2013р. про відпуск товару (етикетки) для ТОВ "Свиспан Лімітед", довіреністю на отримання ТМЦ від 21.01.2013р., накладна від 31.01.2013р. про віпуск товару (етикетки), довіреність на отримання ТМЦ від 31.01.2013р.;

- договором №45/1 від 25.09.2012р., укладеним з ПП "Гідро-ЧІП-Буд", накладною від 03.03.2013р. про відпуск товару (наклейок д/магніту) для ПП "Гідро-ЧІП-Буд", довіреністю на отримання ТМЦ від 03.03.2013р.

- банківськими виписками про оплату за вказаними договорами від 21.11.2012р., 26.12.2012р., 15.01.2013р., 23.01.2013р.

У всіх вищенаведених договорах зазначено, що виготовлення поліграфічної продукції проводиться на лазерному кольоровому принтері Xerox WC 7545, що підтверджує обставину використання придбаного товару у господарській діяльності ТОВ "ВФ "ЧІП".

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання по податку на додану вартість визначено позивачу у зв'язку з віднесенням до складу операційних витрат коштів, сплачених контрагентам в оплату за придбані товари та формуванням за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених контрагентам позивача у складі ціни придбаних товарів, податкового кредиту з податку на додану вартість. Оскільки за висновком податкового органу угоди з придбання товарів є нікчемними, то і формування операційних витрат та податкового кредиту вчинено позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, що покладено в основу висновків про нікчемність правочинів та прийнятого податкового повідомлення-рішення, яке оспорюється в даній справі.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року (надалі - Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"), господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складенні під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - після її закінчення.

Згідно абзацу 2 п.2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків.

Наявні в матеріалах справи договори, податкова накладна, акт здачі-приймання виконаних робіт, в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинними документами та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що зазначені первинні документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними відповідачем суду не надано.

Відповідно до пункту 198.1 та пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно пп. 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З приводу заявленої позиції податкового органу щодо нереальності здійснення господарських операції з ТОВ «Поліграфсистеми» суд вважає за необхідне також зазначити наступне, що нереальність господарських операцій з придбання позивачем послуг має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, проте, жодних доказів на підтвердження своїх доводів відповідач суду не надав.

Крім того у рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Таким чином, висновки податкового органу про неправомірне формування позивачем операційних витрат, та податкового кредиту, та як наслідок заниження податку на додану вартість, є безпідставними.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином.

Таким чином, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні обставини та письмові докази, суд прийшов до висновку про безпідставність висновків податкового органу, викладених у акті позапланової виїзної перевірки від 18.03.2013 №141/22-200/13982157, з огляду на що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001392342 від 02.04.2013 слід скасувати та визнати протиправними.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене Державною податковою інспекцією у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби від 02.04.2013 №0001392342.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "ЧІП" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 220,84 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сало А.Б.