Решение № 31474931, 20.05.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5241/13 20.05.13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тех-Авто-Дор»

До відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс Трейд Груп»

Про стягнення 20384,43 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

Від позивача Таліпов В.В. (за дов.)

Від відповідача Копилова Л.С. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Тех-Авто-Дор» до товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс Трейд Груп» про стягнення 20384,43 грн..

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою суду від 21.03.2013 р. порушено провадження у справі № 910/5241/13.

Відповідач у поданому суду відзиві проти позову заперечив, зазначивши, що строк оплати поставленого позивачем товару не настав у зв'язку з відсутністю вимоги позивача в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України. Також відповідач зазначив, що акту звірки взаємних розрахунків не надано юридичної сили доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку.

На підтвердження поставки товару позивачем у судовому засіданні 20.05.2013 р. подано оригінали видаткових накладних, які містять печатки сторін та підписи їх повноважних осіб.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тех-Авто-Дор» (продавець) поставило, а товариство з обмеженою відповідальністю «Ресурс Трейд Груп» (покупець) отримало товар на суму 62646,62 грн. (докази - в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Передача продавцем та прийняття покупцем товару свідчить про укладення між ними договору купівлі-продажу у спрощеній формі.

Відповідно до 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним між сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 ЦК України до відповідних відносин не застосовується.

Відповідач товар оплатив частково.

31.12.2009 р. між сторонами складено акт звірки взаєморозрахунків, за яким станом на 31.12.2009 р. заборгованість відповідача складала 23884,43 грн..

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» акт звірки взаєморозрахунків є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості, та фіксує стан розрахунків між сторонами.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008р. №01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» діями, вчиненими боржником на підтвердження визнання ним суми боргу, можуть бути будь-які дії, які свідчать, що боржник визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до кредитора. Зокрема, до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися: повне або часткове визнання претензії, часткове погашення самим боржником чи за його згодою іншою особою основного боргу і (або) неустойки, сплата процентів по основному боргу; прохання про відстрочку виконання.

З наданих позивачем банківських виписок вбачається, що у 2010 році відповідачем сплачено 3500 грн. в погашення заборгованості за товар.

Відтак твердження відповідача про невизнання заборгованості спростовуються наявними матеріалами справи.

Станом на день розгляду справи відповідачем не сплачено 20384,43 грн. заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з приписами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 20384,43 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс Трейд Груп» (03058, м. Київ, вул. Борщагівська, 210, кв. 81, код 36538525) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Тех-Авто-Дор» (11555, Житомирська область, Коростенський район, село Поліське, вул. Лугинська, 76, код 35470461) 20384,43 грн. боргу, 1720,50 грн. судового збору.

Рішення підписано 29.05.2013 р.

Суддя С. А. Ковтун