№ 31448021, 26.04.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2013 р. 13 год.42 хв.Справа № 2а - 3125/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Кургузовій Т.М.,

за участю представників:

позивача - Ковальчука О.С.,

відповідача - Бурнази Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Українські рисові системи" до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Українські рисові системи" (далі - позивач, ТОВ "СП "Українські рисові системи") звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, МДПІ), в якому просить скасувати податкове повідомлення - рішення від 17.02.2012 року № 0000012310 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 29044,17 грн. та за штрафними санкціями у сумі 7261,04 грн.

Ухвалою суду 15.11.2012 провадження в справі зупинено до набрання законної сили рішенням по адміністративній справі №2а-2287/12/2170 за позовом Приватного підприємства "Юга-С" до ДПІ у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду 28.03.2013 провадження в справі поновлено.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що підприємством виконані вимоги Податкового кодексу України щодо відображення у складі податкового кредиту звітної декларації з ПДВ сум ПДВ, отриманих згідно податкових накладних контрагентів-постачальників за наслідками вчинених господарських операцій. При цьому, позивач вказує, що висновки податкового органу щодо нікчемності договору купівлі-продажу, укладеного ТОВ "СП "Українські рисові системи" з Приватним підприємством "Юга-С" (далі - ПП "Юга-С") ґрунтуються виключно на обставинах, викладених в акті перевірки вказаного контрагенту. При цьому, позивач стверджує, що до перевірки було надано первинні документи, які підтверджують товарність вказаних операцій, однак податковий орган всупереч вимогам податкового законодавства не прийняв їх до уваги, а зробив висновок про встановлені порушення позивачем податкового законодавства на підставі акту перевірки контрагента позивача. Позивач вказує, що оскільки факт перевезення спірного товару підтверджується товарно-транспортними накладними, здійсненні господарські операції за своїм змістом відповідають цілям діяльності позивача та його контрагента, а придбаний у ПП "Юга-С" товар був використаний ТОВ "СП "Українські рисові системи" безпосередньої при здійсненні його господарської діяльності, тому, на думку позивача, у МДПІ відсутні законні підстави для виключення з обліку задекларованих показників податкової звітності згідно первинних документів, отриманих від ПП "Юга-С", що підтверджує протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач надав суду заперечення, в яких з підстав зазначених в акті перевірки позивача зазначає, що в ході перевірки ТОВ "СП "Українські рисові системи" не підтверджено реальність господарських операцій з його контрагентом-постачальником ПП "Юга-С", оскільки на підставі висновків акту перевірки вказаного контрагента не підтверджено наявність фактичної господарської діяльності через визнання нікчемними угод по ланцюгу постачання, що підтверджує проведення вказаним підприємством безтоварних операцій щодо продажу товарів покупцям, у т.ч. ТОВ "СП "Українські рисові системи", що стало підставою для донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 36 305,21 грн., про що прийнято оскаржуване податкове-повідомлення рішення.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала заперечення проти адміністративного позову та просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши в сукупності надані докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "СП "Українські рисові системи" зареєстроване Каланчацькою районною державною адміністрацією Херсонської області 28.01.2005 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, як платник податків перебуває на обліку в МДПІ з 01.02.2005 року №0546.

За даними податкового органу ТОВ "СП "Українські рисові системи" здійснює види діяльності за кодами КВЕД 01.11.0 - вирощування зернових та технічних культур, 01.30.0 - змішане сільське господарство, 01.41.0 - надання послуг у рослинництві; облаштування ландшафту, 15.89.9 - виробництво решти харчових продуктів, 51.70.0-інші види оптової торгівлі, 60.24.1-діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 23.01.2012 року №11, на підставі направлень №47,48 від 05.06.2012 фахівцем МДПІ була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ "СП "Українські рисові системи" з питань дотримання вимог податкового по взаємовідносинах з ПП "Юга-С" за період з 01.09.2011-30.09.2011, про що було складено акт від 06.02.2012 року №01/2310/33124219 (далі - акт перевірки від 06.02.2012 року №01/2310/33124219).

Як вбачається з акту перевірки, що внаслідок дослідження первинних документів ТОВ "СП "Українські рисові системи" згідно переліку, наведеного в п. 2.10 розділу 2 акту перевірки від 06.02.2012 року № 01/2310/33124219, а також враховуючи висновки акту ДПІ у м. Херсоні від 22.12.2011 № 4451/23-6/36236213 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Юга-С" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період квітень 2011, вересень 2011 року щодо встановлення правочинів нікчемними (далі - акт ДПІ у м. Херсоні від 22.12.2011 №4451/23-6/36236213) податковий орган прийшов до висновку, що ТОВ "СП "Українські рисові системи" первинними документами лише документував отримання від ПП "Юга-С" товарно-матеріальних цінностей, що свідчить про штучне формування валових витрат та податкового кредиту на підставі первинних документів, які є недійсними внаслідок відсутності правових наслідків, та в результаті чого позивачу збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість.

Підставою вказаного висновку став акт перевірки ДПІ у м. Херсоні від 22.12.2011 №4451/23-6/36236213 щодо контрагента-позивача ПП "Юга-С", яким встановлено, що операції проведені підприємством не спричиняють реального настання причинних наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувачів", які підпадають під визначення пп.138.1.1 п. 138.1 ст.138 та п.185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, підприємство фактично використовувало оподаткування вигодоформуючих суб'єктів та проводило документування господарських операцій без їх фактичного здійснення, а також відображав в податковому обліку "безтоварні" операції та як наслідок надавав послуги по формуванню "незаконного" податкового кредиту іншим об'єктам підприємницької діяльності, у т.ч. ТОВ "СП "Українські рисові системи".

Отже, на підставі вищевказаних обставин відповідач вважає порушення позивачем ст.185,п.188.1 ст.188, п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.4, 198.6 ст. 198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, що є наслідком заниження ПДВ у сумі 29044,17 грн., в тому числі : за вересень 2011 у сумі 29 044,17 грн.

На підставі вказаних порушень МДПІ було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000012310, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 36305,21 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 29044,17 грн. та за штрафними санкціями у сумі 7261,04 грн.

В ході розгляду справи представниками сторін не заперечувалось, що між сторонами відсутній спір про наявність у позивача вищевикладених первинних документів: договорів, видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, розрахункових документів про сплату коштів за отриманий товар. Проте, спір полягає у не підтвердженні, на думку податкового органу, реальності здійснення господарської діяльності за договором з вищевказаним контрагентом внаслідок встановлених порушень, викладених в акті ДПІ у м. Херсоні від 22.12.2011 № 4451/23-6/36236213.

Суд не погоджується з вказаними висновками МДПІ виходячи із наступного.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України. Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 травня 2011 року між ТОВ "СП "Українські рисові системи" (за договором - покупець) та ПП "Юга-С" (за договором - продавець) було укладено договір купівлі-продажу №93, за умовами якого подавець зобов'язується в порядку та на умовах передбачених договором по заявці передати у власність покупця товар, а покупець купує товар в асортименті, по цінам та в кількості, що вказані в накладних, виписаних на кожну партію поставки, постачання товару здійснюється партіями об'єм та порядок яких узгоджується сторонами, розрахунок за отриманий товар здійснюється в безготівковій формі на протязі одного банківського дня з дня поставки товару, термін дії договору до повного виконання сторонами своїх обов'язків.

На виконання умов даного договору ПП "Юга-С" передало у власність ТОВ "СП "Українські рисові системи" товар - дизельне пальне, що підтверджується видатковими накладними від 26.09.2011 року № 00000080 на суму 82173,00 грн., у тому числі ПДВ 13695,50 грн.; від 29.09.2011 №00000091 на суму 92092,00 грн., у тому числі ПДВ 15348,67 грн.; податковими накладними від 26.09.2011 року № 80 на суму ПДВ 13695,50 грн.; від 29.09.2011 №91 на суму ПДВ 15348,67 грн., рахунками-фактурами від 26.09.2011, 29.09.2011, товарно-транспортними накладними від 26.09.2011, 29.09.2011.

Оплата за отриманий товар здійснена в безготівковій формі, що підтверджується, наявними в матеріалах справи, копіями платіжних доручень та не заперечується сторонами.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що копії долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 (далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Суд вважає, що висновки відповідача щодо неправомірного завищення позивачем податкового кредиту та, відповідно, заниження грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 36305,21 грн. по взаємовідносинам позивача з контрагентом ґрунтуються на невірному тлумаченні податкового законодавства, адже підставою слугував саме акт перевірки контрагента позивача - ПП "Юга -С".

Враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд зазначає, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб.

Отже, інформація акту перевірки контрагента позивача не є підставою для позбавлення платника податків (в даному випадку, ТОВ "СП "Українські рисові системи") права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично отриманих послуг) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності позивача відповідач не надав.

Доказів того, що на момент складання податкових та видаткових накладних на адресу позивача, постачальник дизельного палива ПП "Юга -С" не було зареєстроване в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та не було зареєстроване платником податку на додану вартість, податковим органом також не надано.

За таких підстав, висновки МДПІ щодо безтоварності господарських операцій, укладених між позивачем та контрагентом-постачальником ПП "Юга-С", спростовуються приєднаними до матеріалів справи копіями первинних документів. Належних доказів зворотного з боку відповідача не надано.

З цього приводу доцільно зазначити, що постановою Херсонського окружного адміністративного суду в справі №2а-2287/12/2170 позовом Приватного підприємства "Юга-С" до ДПІ у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, яка залишена в силі ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013 р., визнано протиправними дії ДПІ у м. Херсоні щодо визнання правочинів, здійснених ПП "Юга-С" з контрагентами - постачальниками та покупцями, згідно акту перевірки від 22.12.2011 № 4451/23-6/36236213 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Юга-С" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Наслідком недотримання встановленого законом порядку одержання доказів в силу норми частини 3 ст. 70 КАС України є нікчемність таких доказів.

Таким чином, в силу ст. 70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нікчемність укладених суб'єктами господарювання правочинів на підставі акту перевірки контрагента позивача як доказ для встановлення порушень при формуванні податкового кредиту не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Крім того, за вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було повністю дотримано всіх вимог закону з реалізації права на податковий кредит. Вказані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи копіями первинних документів.

Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочину та не реальність господарської операції між позивачем і його контрагентами не знайшла свого підтвердження здобутими по справі доказами, а інших фактичних мотивів в основу спірного податкового повідомлення-рішення не покладено, а також наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, суд приходить до висновку про недоведеність факту порушення ТОВ "СП "Українські рисові системи" вимог ст.185,п.188.1 ст.188, п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.4, 198.6 ст. 198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у податкового органу не було законних підстав для визначення в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а тому не має підстав і для застосування відповідно до ст. 123 Податкового кодексу України штрафних санкції у розмірі 25% від суми нарахованого податкового зобов'язання.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 17.02.2012 року №0000012310, а тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ТОВ "СП "Українські рисові системи".

Керуючись ст.ст. 2-14, 71, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення №0000012310 від 17.02.2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 36305,21 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 29044,17 грн. та за штрафними санкціями у сумі 7261,04 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28 травня 2013 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.1