Решение № 3143322, 02.03.2009, Хозяйственный суд города Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"02" березня 2009 р.

справа № 5020-5/705

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Єврофасад” (м. Київ, вул. Пухівська, б.4, кім. 403)

до Приватного підприємства „Прогрес-Пласт” (м. Севастополь, Фіолентовське шосе, 7-А)

про стягнення заборгованості в розмірі 47528,74 грн.

Суддя Євдокімов І.В.

Представники сторін:

Позивач –Зімін І.В., довіреність № 13 від 12.01.2009;

Відповідач - не з’явився,

Суть спору:

Позивач, Філія Товариства з обмеженою відповідальністю „Єврофасад”, звернувся до суду з позовом до відповідача, Товариства Приватного підприємства „Прогрес-Пласт”, про стягнення заборгованості за договором поставки № 14 в розмірі 47528,74 грн., з яких: 43331,69 грн. –основна заборгованість, 3068,74 грн. –пеня, 383,57 грн. –3% річних, 744,74 грн. –збитки від інфляції.

В процесі розгляду заяви позивач звернувся до суду із заявою про те, що у позовній заяві помилково зазначено позивача як філію, а тому слід вважати позивачем - Товариство з обмеженою відповідальністю „Єврофасад".

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов’язки щодо оплати отриманого товару.

Відповідач в судове засідання неодноразово не з’являвся, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином у встановленому порядку, за адресою вказаною у позовній заяві.

Ухала про порушення провадження по справі отримана відповідачем особисто 31.12.2008 (поштове повідомлення № 20 від 08.01.2009, а.с 54).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вирішив можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відсутності представників сторін.

Представнику позивача роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані позивачем докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2007 між позивачем в особі Севастопольської філії та відповідачем був укладений договір поставки № 14.

Відповідно до умов договорів, відповідач зобов’язався поставляти товари, а позивач приймати та сплачувати вартість товарів, на умовах передбачених вказаними договорами.

На виконання умов договорів позивач поставив відповідачу, а відповідач отримав продукцію на загальну суму 43331,69 грн., що підтверджується накладними, які долучені до матеріалів справи (а.с. 11-19).

Зобов’язання з постачання товару позивачем виконувались належним чином, та своєчасно, але оплата за отриманий товар відповідачем здійснена не була, у зв’язку з чим його заборгованість перед позивачем склала 43331,69 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, підписаним сторонами, який долучений до матеріалів справи (а.с. 39).

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами договіру купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 9.1 договору, за прострочення платежу відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від вартості товару, але не більш подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статті 546 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 виконання зобов’язань може забезпечуватися пенею.

Позивачем нарахована пеня в сумі 3068,74 грн., яка розрахована відповідно до вимог ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, та перевірена судом.

Також, позивач просить стягнути збитки від інфляції та 3% річних.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотку річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Відповідно наданому позивачем розрахунку та перевіреному судом, сума 3% річних складає 383,57 грн., збитків від інфляції –744,74 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 47528,74 грн., з яких: 43331,69 грн. –основна заборгованість, 3068,74 грн. –пеня, 383,57 грн. –3% річних, 744,74 грн. –збитки від інфляції.

При таких обставинах, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та підлягаючими задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату державного мита в сумі 475,29 грн. і інформаційне –технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 75, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Прогрес-Пласт” (м. Севастополь, Фіолентовське шосе, 7-А, код ЄДРПОУ 32464062, п/р 260073012529 у банку „Таврика”, МФО 324377) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Єврофасад” (м. Київ, вул. Пухівська, б.4, кім. 403, код ЄДРПОУ 31724050, п/р 260073010239 в ВАТ „УБРП”, МФО 320995) заборгованість в сумі 47528,74 грн., з яких: 43331,69 грн. –основна заборгованість, 3068,74 грн. –пеня, 383,57 грн. –3% річних, 744,74 грн. –збитки від інфляції, витрати по сплаті державного мита в сумі 475,29 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.В. Євдокімов

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

10.03.2009

Розсилка:

1. ТОВ „Єврофасад” (м. Київ, вул. Пухівська, б.4, кім. 403

2. Філія Товариства з обмеженою відповідальністю „Єврофасад” (м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 31-Б)

3. ПП „Прогрес-Пласт” (м. Севастополь, Фіолентовське шосе, 7-А)

4. Справа

5. наряд