Постановление суда № 31425185, 27.05.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

27 травня 2013 року Справа № 5017/1579/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І.(головуючого),

Гончарука П.А.(доповідача),

Стратієнко Л.В.,

розглянувши касаційну скаргу фірми «Гомер» дочірнього підприємства на рішення господарського суду Одеської області від 8 лютого 2013 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 2 квітня 2013 року у справі № 5017/1579/2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Одісей - Сервіс» до фірми «Гомер» Дочірнього підприємства про визнання права власності на 154/1000 частини комплексної нежитлової будівлі за набувальною давністю, за участю третіх осіб - товариства з обмеженою відповідальністю «ІКС ОІЛ», товариства з обмеженою відповідальністю «ОВЕН», за зустрічним позовом фірми «Гомер» Дочірнього підприємства до товариства з обмеженою відповідальністю «Одісей - Сервіс» про визнання договору купівлі - продажу недійсним та визнання права власності на 155/1000 частини комплексної нежитлової будівлі, -

Встановив:

Згідно ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Рішенням господарського суду Одеської області від 8 лютого 2013 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 2 квітня 2013 року, в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено повністю.

Фірма «Гомер» Дочірнього підприємства звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення господарського суду Одеської області від 8 лютого 2013 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 2 квітня 2013 року у справі № 5017/1579/2012, сплативши 1204,35 грн. судового збору за подання касаційної скарги, про що свідчить квитанція від 9 квітня 2013 року № 5049.76.1.

Частиною 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду в розмірі 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Як вбачається з касаційної скарги, скаржник просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення зустрічного позову.

Таким чином, при зверненні з касаційною скаргою скаржник повинен був сплатити за немайнову вимогу зустрічного позову - 802, 90 грн., за майнову вимогу зустрічного позову - 860,25 грн. судового збору, що в загальній сумі становить 1 663, 15 грн., а отже, квитанція від 9 квітня 2013 року № 5049.76.1 про сплату 1204,35 грн. не може вважатися належним доказом сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.

З огляду на викладене, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду як така, що оформлена з порушенням норм процесуального права, та підлягає поверненню скаржнику.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 86, 111, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу на рішення господарського суду Одеської області від 8 лютого 2013 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 2 квітня 2013 року у справі № 5017/1579/2012 повернути фірмі «Гомер» дочірнього підприємства.

Судді М.І. Остапенко

П.А. Гончарук

Л.В. Стратієнко