№ 3141721, 09.02.2009, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2009 р.

14:50

Справа № 1/585/08

м. Миколаїв

За позовом: Закритого акціонерного товариство “ЗАНГАС-НГС”.

/54017, м. Миколаїв, вул. Мала Морська, 34/3/.

До відповідача: Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва

/54029, м. Миколаїв, вул. Галини Петрової, 2-А/

Прокурор: Прокурор Миколаївської області в інтересах держави в особі

Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва

/54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28/

про: визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва № 0001871502/0 від 07.07.2008 року (а.с.34).

Суддя Васильєва Л.І.

Секретар судового засідання Сорогіна А.В.

Представники:

Від позивача: Баранов Л.О., довіреність від 12.01.2009р.

Анікіна Г.М., довіреність від 12.01.2009р.

Від відповідача: Воробйова С.Ю., довіреність від 08.01.2009р.

Давидченко І.М., довіреність від 08.01.2009р.

В засіданні бере участь прокурор Порошина Н.Г.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва № 0001871502/0 від 07.07.2008 року (а.с.34), оскільки вважає, що ним не було допущено порушень пункту 7.5.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідач вважає позов необґрунтованим з тих підстав, що позивач неправомірно задекларував бюджетне відшкодування в сумі 6 702 683 грн. в березні 2008 року по господарським операціям, перша з подій яких сталася в жовтні-грудні 2007 року та січні-лютому 2008 року (а.с.29-31).

Прокурор зазначив, що судом не добуто доказів порушення позивачем вимог пункту 7.5.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Дослідивши надані докази, заслухавши доводи сторін у судовому засідання, суд

встановив:

на підставі акту від 19.06.2008 року “Про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість” (а.с.8-10) відповідач направив позивачу податкове повідомлення-рішення № 0001871502/0 від 07.07.2008року (а.с.12) про зменшення суми бюджетного відшкодування позивача з податку на додану вартість за квітень 2008 року у розмірі 6 687 861 грн., яке позивач просить скасувати.

Оскільки відповідач заперечує проти позову, то відповідно до вимог пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України на нього покладається обов’язок доказування правомірності його рішення.

Суд не погоджується з доводами відповідача щодо правомірності зменшення суми бюджетного відшкодування позивача з податку на додану вартість за квітень 2008 року у розмірі 6 687 861 грн. з наступних підстав:

як свідчить акт перевірки від 19.06.2008 року (а.с.9 –зворотна сторона) підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування стало порушення позивачем вимог пункту 7.5.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Вказаний висновок акту є помилковим та не відповідає фактичним обставинам справи.

Пункт 7.5.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначає, що датою виникнення права замовника на податковий кредит з контрактів, визначених довгостроковими відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", є дата збільшення валових витрат замовника довгострокового контракту.

Поняття довгострокового контракту визначене пунктом 7.10.2 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - це будь-який договір на виготовлення, будівництво, установку або монтаж матеріальних цінностей, що входитимуть до складу основних фондів замовника або складових частин таких основних фондів, а також на створення нематеріальних активів, пов'язаних з таким виготовленням, будівництвом, установкою або монтажем (послуг типу "інженіринг", науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт та розробок), за умови, якщо такий контракт не планується завершити раніше ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати).

Податок на додану вартість в сумі 6 687 861 грн. в ціні товару позивачем сплачений по договору купівлі-продажу від 21.03.2007 року № У239/2007 (а.с.57-65), який відповідно вказаній вище нормі Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не відноситься до довгострокових договорів, отже формування податкового кредиту позивачем правомірно здійснено у відповідності з вимогами пунктів 7.4. та 7.5. Закону України “Про податок на додану вартість” .

Суд відхиляє доводи відповідача стосовно порушення позивачем вимог пунктів 7.2.6. та 7.5.1. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” , оскільки про такі порушення не було зазначено в акті перевірки та вони не були підставою для прийняття оспорюваного рішення.

Крім того, суд вважає, що позивач не припускався порушень вказаних норм Закону України “Про податок на додану вартість”:

приписом пункту 7.5.1.статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Дійсно, позивачем оплачено за товар 39 876 744 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 6 646 124 грн. в період жовтень - грудень 2007 року та січень – лютий 2008 року (а.с.66-71).

Разом з тим, податкові накладні № 667-Т та 668-Т від 12.10.2007 року та 18.10.2007 року видані позивачу в березні 2008 року (а.с.72).

Пунктом 7.4.5. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. Порушення вказаної норми тягне відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, позивач правомірно в березні 2008 року, тобто з дати отримання податкових накладних, що засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) включив суму податку на додану вартість –6 687 861 грн. до податкового кредиту.

Посилання відповідача на порушення позивачем пункту 7.2.6. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є помилковим, оскільки подача заяви до податкового органу зі скаргою на дії постачальника стосовно невидачі податкової накладної є правом платника податку, а не його обов’язком.

Отже, підстави для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за квітень 2008 року відсутні.

Відповідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення відповідач не врахував усіх обставин, що мають значення, діяв нерозсудливо, оскільки висновки акту перевірки не відповідають фактичний обставинам, встановлених судом.

За таких обставин позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0001871502/0 від 07.07.2008 року , яким зменшено суму бюджетного відшкодування позивача з податку на додану вартість на 6 687 861 грн. за квітень 2008 року є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 87, 94, 160, 162-163, 167, 254, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, - суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва № 0001871502/0 від 07.07.2008 року.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України у Миколаївській області /54055, м. Миколаїв, пр-т. Леніна, 141 В, код ЄДРПОУ 23613047/ на користь Закритого акціонерного товариства “ЗАНГАС-НГС” /54017, м. Миколаїв, вул. Мала Морська, 34/3, код ЄДРПОУ 20919780/ судовий збір в сумі 3,40 грн. (три гривні 40 коп.).

Постанова у відповідності зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

Л.I.Васильєва