№ 31412253, 17.05.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2828/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Одеса

13 травня 2013 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Токмілової Л.М.

при секретарі - Музика А.О.

за участю: представника позивача - Шамшуріної М.В. (за довіреністю),

представника відповідача - Єлістратова К.Ю. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Морський перевантажувально - складський комплекс «Боріваж» до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області ДПС від 27.02.2013 року № 0000042200,-

ВСТАНОВИВ:

05.04.2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Морський перевантажувально - складський комплекс «Боріваж» звернулось до суду з позовними вимогами до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000042200 від 27.02.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що покладені перевіряючими в основу акту перевірки висновки про відсутність проведення господарських відносин із контрагентом здійснені без належного аналізу характеру конкретної угоди, її товарності та реальності. При цьому, представник позивача вважав, що висновки акту Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Зазначене стало підставою для звернення до суду з позовом.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві (а.с.3-14).

Представник відповідача - Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000042200 від 27.02.2013 року прийнято на підставі акту перевірки, який складений за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «МПСК «Боріваж» з питань взаємовідносин з ТОВ «Скрап-Мет» у період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року. Представник відповідача зазначив, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.1 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями).

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та надані докази, дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та достатньої кількості підстав для його задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи в період з 25.01.2013 року по 04.02.2013 року на підставі наказу начальника ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС від 23.01.2013 р. № 27 та направлення на перевірку від 23.01.2013 р. № 13/22 згідно з пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України головним державним податковим ревізор-інспектором відділу податкового контролю ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС, інспектором податкової служби I рангу Ілечко Тетяною Петрівною проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «МПСК «Боріваж» з питань взаємовідносин з ТОВ «Скрап-Мет» у період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року.

За наслідками вказаної перевірки відповідачем складено акт від 11.02.2013 року № 97/22/35934256 (т.1, а.с.22-38), яким встановлено порушення позивачем пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.1 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством:

- занижено податок на прибуток всього в сумі 1572834 грн., в т.ч.: за 4 квартал 2011 року на 1572834 грн.

На підставі акту від 11.02.2013 року № 97/22/35934256 винесено податкове повідомлення-рішення № 0000042200 від 27.02.2013 року яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання на суму 1572834 грн.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд виходячи з положень ч.3 ст.2 КАС України, проходить висновку, що оскаржувані позивачем податкового повідомлення-рішення не відповідає вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Приймаючи до уваги наведені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки щодо TOB «Скрап - Мет» дані, фахівці ДПІ у Комінтернівському районі прийшли до висновку, що TOB «МПСК «Боріваж» в четвертому кварталі 2011 року отримало товар на суму 3 419 204 гривень не від TOB «Скрап - Мет», а від невстановлених осіб, який було оприбутковано та в порушення вимог п.п. 135.5.4. п. 135.5 ст. 135 ПК України не включено до складу доходу звітного періоду, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування, що стало наслідком заниження доходу на загальну суму 3 419 204 гривень.

Наведений висновок є безпідставним та суперечать вимогам чинного законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до п. 135.1. ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї

статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно п.135.2. ст. 135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 135.5.4. ст. 135 ПК України інші доходи включають зокрема вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Підпунктом 14.1.13. п. 14.1. ст. 14 ПК України передбачено, що безоплатно надані товари - це товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів.

Як вбачається з договорів поставки, укладених між TOB «МПСК «Боріваж» та TOB «Скрап - Мет», первинних документів та безпосередньо з акту перевірки відповідача, позивачем було придбано товар у TOB «Скрап - Мет» на підставі оплатних договорів.

Умови укладених договорів не містять жодного застереження про те, що товар за цими договорами передається без будь - якої грошової або іншої компенсації.

В свою чергу відповідачем не зазначено із змісту яких первинних документів слідує, що позивач отримав товар від невстановлених осіб та без обов'язку будь - якої компенсації.

Як слідує з акту перевірки, отримання товару без компенсації податковий орган вбачає у тому, що у позивача по бухгалтерському обліку відсутня заборгованість по отриманому товару.

Зазначений висновок є безпідставним, оскільки відсутність заборгованості за отриманий товар, у зв'язку із здійсненням повного розрахунку не є тотожним отриманню товару без будь - якої грошової або іншої компенсації.

Надані позивачем копії банківських виписок засвідчують факт виконання зобов'язань по оплаті вартості придбаного товару, за укладеними договорами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів та їх списання з рахунку саме на користь постачальника товару TOB «Скрап - Мет» за досліджуваними договорами. Окрім того, позивачем надано копії договору складського зберігання зерна від 31.10.2011 року № 31/10/03 укладеного між

TOB «Скрап - Мет» та TOB Христинівське ХХП», складської квитанції на зерно, договору на транспортно-експедиційні послуги від 29.11.2011 року № 29/11/03, укладеного між TOB «Скрап - Мет» та TOB Христинівське ХХП», акту здачі - прийняття робіт (надання послуг), які разом з іншими наявними у справі доказами спростовують висновки акту перевірки, про отримання товару від невстановлених осіб.

Таким чином, висновок відповідача про заниження доходу звітного періоду, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування, на загальну суму 3 419 204 гривень є безпідставним та необгрунтованим.

Оскільки кошти сплачені позивачем на користь постачальника в оплату за поставлений товар є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати у повному обсязі підтверджуються документально, у відповідача не було правових підстав для висновків про порушення позивачем вимог при формуванні витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Таким чином, у разі, якщо платник податку поніс витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними і іншими первинними документами, він має право віднести такі витрати до складу витрат для зменшення свого доходу в цілях оподаткування податком на прибуток.

Придбаний у TOB «Скрап - Мет» товар призначався для використання у господарській діяльності та оподаткованих операціях позивача та в подальшому його було поставлено на підставі зовнішньоекономічного контракту купівлі - продажу № LB-01-11 від 18.11.2011 року компанії SIA «Latexport», підтвердженням чого є коносамент, рахунок -фактура, банківська виписка, вантажно-митна декларація.

Приймаючи до уваги, що в акті перевірки стосовно позивача суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доказів про відсутність фактичного здійснення позивачем господарських операцій за укладеними угодами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету договорів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманого товару у власній господарській діяльності, про відсутність змін у складі і структурі активів позивача, донарахування відповідачем суми податкового зобов'язання з податку на прибуток за таких обставин є протиправним.

При цьому, суд вважає посилання посадових осіб відповідача в акті перевірки на положення ст.ст.203, 215, 228 Цивільного кодексу України безпідставними, виходячи з наступного:

У відповідності до ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлючами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин).

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно зі ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є вірним, виходячи з загальних засад судочинства.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що відповідно до приписів ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вказані норми Цивільного та Господарського кодексів України не тільки не містять прямої вказівки на нікчемність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, а навпаки, вказують на можливість його оспорювання.

Водночас, положеннями Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними.

Угоди, які укладені між позивачем та контрагентами, не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Отже, висновки про ознаки нікчемності укладених позивачем угод (навіть без їх переліку) ґрунтуються на припущеннях та не підтвердженні посиланнями на будь-які первинні документи.

Неприпустимість таких підходів до проведення перевірок платників податків вже визнано ДПА України та доведено до відома нижче стоячих підрозділів листом №20289/7/16-1617 від 29.09.2010 року «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними».

Таким чином, враховуючи викладене, суд зазначає, що наведені в акті перевірки порушення не дають право податковому органу вчиняти дії щодо визнання угод нікчемними, а є лише підставою, при наявності достатніх доказів, для звернення до суду у встановленому законодавством порядку з вимогою про визнання правочинів недійсними.

У відповідності до приписів ч.4,5 ст.11 КАС України судом під час офіційного з'ясування обставин справи досліджувалось питання щодо товарності угод за якими позивач формував податковий кредит з ПДВ у звітних податкових періодах.

Так, як встановлено судом та вбачаться з наявних у матеріалах справи документів, ТОВ «МПСК «Боріваж» (Покупець), в особі генерального директора Фролова С.В., з одного боку, та ТОВ «Скрап-Мет» (Продавець), в особі Голоднера К.Е., що діє на підставі Статуту з іншого боку, 25.11.2011 року був укладений Договір поставки № 25/11/11 (а.с.61-64), згідно з п.1 якого «Продавець» зобов'язується продати та передати, а «Покупець» зобов'язується оплатити й прийняти від «Продавця» сільськогосподарську продукцію - кукурудза насипом відповідно до умов дійсного Договору. Відповідно до п.4.2 загальна сума Товару становить: 3240000,00грн. в тому числі ПДВ.

Судом з'ясовано та підтверджується наявними у справі документами, що ТОВ «МПСК «Боріваж» та ТОВ «Скрап-Мет» у повному обсязі виконали умови означеного Договору поставки № 25/11/11 від 25.11.2011 року, що підтверджується наданими позивачем та наявними у матеріалах справи відповідними документами, а саме: накладними (а.с.66-72), актами прийому-передачи (а.с.73-76), видатковими накладними (а.с.120-122), рахунками-фактурами (а.с.123-125), податковими накладними (а.с.129-133), складськими квитанціями тощо.

Також, між ТОВ «МПСК «Боріваж» (Покупець), в особі генерального директора Фролова С.В., з одного боку, та ТОВ «Скрап-Мет» (Продавець), в особі Голоднера К.Е., що діє на підставі Статуту з іншого боку, 13.12.2011 року був укладений Договір поставки № 13/12/11 (а.с.136-137), згідно з п.1 якого «Продавець» зобов'язується продати та передати, а «Покупець» зобов'язується оплатити й прийняти від «Продавця» сільськогосподарську продукцію - кукурудза насипом відповідно до умов дійсного Договору. Відповідно до п.4.2 загальна сума Товару становить: 105300,00грн. в тому числі ПДВ.

На підтвердження умов виконання вищезазначеного договору надано товарно-транспортні накладні від 13.12.2011 року (а.с.138-139), видаткову накладну (а.с.145), рахунок - фактуру (а.с.146) та податкову накладну (а.с.148), складську квитанцію.

А також, між ТОВ «Боріваж» (Виконавець), в особі директора Федорова В.К., діючого на підставі Статуту, з однієї сторони та ТОВ «МПСК «Боріваж» (Замовник), в особі Фролова С.В., діючої на підставі Статуту, з іншої сторони, 18.01.2011 року був укладений Договір на надання послуг з перевалки, технологічного накопичення і експедиції вантажів № Д/11-35. На підтвердження цього договору надано акти здачі-прийняття робіт (а.с.168-170).

Представник відповідача вважає зазначені вище докази недостатніми для підтвердженням фактичного виконання укладених позивачем договорів поставки.

Але такий висновок посадових осіб органу ДПС України є помилковим з наступних підстав:

Пунктом 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірювач, базуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 1 ст.9 цього ж Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо же неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (надалі - положення) під первинними документами розуміються документи, створені у письмовій або електронній формах, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п.2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральній та /або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис особи, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, зазначені вище документи первинного бухгалтерського та податкового обліку складені у відповідності до приписів діючого законодавства, мають всі необхідні для цього реквізити, а тому відповідає критеріям належного доказу, визначеного ст.70 КАС України.

В судовому засіданні представником відповідача не надано додаткових доказів, які б спростовували або ставили під сумнів вищезазначені висновки суду, в зв'язку із чим, суд погоджується з позицією представника позивача про те, що надані ним письмові докази є достатніми для доведення факту постачання товарів його контрагентом, що підтверджується відповідними документами, висновок податкового органу про безтоварність цих угод є помилковим, а тому прийняте ним податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню на підставі положень ч.2 ст.162 КАС України.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 КАС України.

На підставі вимог частини 3 статті 160 КАС України, в судовому засіданні 13 травня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови

Керуючись ст.ст. 7, 8, 9, 14, 71, 86, 94, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Морський перевантажувально - складський комплекс «Боріваж» до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області ДПС від 27.02.2013 року № 0000042200 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області ДПС від 27.02.2013 року № 0000042200.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 17 травня 2013 року.

Суддя Л.М.Токмілова

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Морський перевантажувально - складський комплекс «Боріваж» до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області ДПС від 27.02.2013 року № 0000042200 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області ДПС від 27.02.2013 року № 0000042200.

17 травня 2013 року.