Постановление суда № 31379511, 24.05.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

УХВАЛА

"24" травня 2013 р. Справа № 911/1510/13

Суддя Черногуз А.Ф., перевіривши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Лоджистік», як третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору у справі № 911/1510/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма" до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Плазма" до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про визнання права власності.

24.05.2013 через канцелярію господарського суду Київської області надійшла позовна заява третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору.

Відповідно до ст. 26 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін.

Подана позовна заява не відповідає вимогам розділу VIII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.

До позовної заяви додана квитанція № 12522.33.1 від 23.05.2013 про сплату судового збору у розмірі 10463,40 грн. Позивач мотивує сплату судового збору у вказаному розмірі вартістю майна вказаного у договорі оренди.

Як вбачається з матеріалів поданої позовної заяви предметом позову є визнання права спільної часткової власності, тобто позовна заява майнового характеру.

Підпунктом 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Таким чином позивач повинен був сплатити судовий збір, виходячи з вартості спірного майна, доказів вартості якого останній суду не надав.

Відповідно до п. 2.2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна (в тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 ГПК такий обов'язок покладається на позивача (в тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у вигляді повернення майна застосовуються з ініціативи господарського суду, наприклад, при визнанні договору недійсним - пункт 1 статті 83 ГПК). На виняток з цього правила лише у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею (частина третя статті 55 ГПК); з цією метою суд вправі витребувати додаткові документи і матеріали як в учасників даного судового процесу, так і в інших підприємств та організацій (стаття 38, пункт 4 статті 65 ГПК), а в разі необхідності призначити відповідну судову експертизу (проведення експертної оцінки майна), у випадку ж відмови позивача від здійснення оплати такої експертизи - залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

З цього вбачаться, що доказом вартості майна може бути лише висновок експерта. За таких обставин, суд дійшов висновку, що вказана в договорі оренди нерухомого майна сума, не може бути належним та допустимим доказом вартості майна. А відтак, квитанція № 12522.33.1 від 23.05.2013 про сплату судового збору у розмірі 10463,40 грн. не є належним доказом сплати судового збору у встановленому розмірі.

Водночас, з положень вищезазначеної постанови вбачається, що призначення експертизи для визначення вартості майна та розміру судового збору, що підлягає сплаті, є правом суду, а не його обов'язком.

Відтак, відповідно до п. 4 ч. 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Лоджистік» про визнання права спільної часткової власності повернути без розгляду.

2. Копію ухвали, позовну заяву з доданими до неї документами надіслати Товариству з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Лоджистік».

3. Копію ухвали надіслати Товариству з обмеженою відповідальністю "Плазма" та Публічному акціонерному товариству "Всеукраїнський Акціонерний Банк".

Суддя Черногуз А.Ф.