Решение № 31366913, 07.05.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" травня 2013 р. Справа № 910/2997/13

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації,

03186, м. Київ, Солом'янський район, вул. Соціалістична, 6

до Фізичної особи - підприємця Корнієнко Ірини Миколаївни,

08160, Київська область, с. Гатне, вул. Мічуріна, 24

про стягнення 21 218,53 грн.

за участю представників:

позивача - Мойсик М.В. (довіреність від 10.01.13 № 16);

відповідача - Корнієнко І.М. (паспорт серії СМ № 582626 від 16.12.03).

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - позивач) до Фізичної особи - підприємця Корнієнко Ірини Миколаївни (далі - відповідач) про стягнення 21 218,53 грн., з яких: 19 851,14 грн. - заборгованість з орендної плати, 293,75 грн. - пеня, 1 073,64 грн. - заборгованість з компенсації по сплаті земельного податку.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва від 12.03.2010 № 233/Г.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.03.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 21.03.2013.

20.03.2013 через канцелярію господарського суду Київської області

(вх. № 7933 від 20.03.2013) відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечення участі представника у судовому засіданні.

У судове засідання 21.03.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 01.03.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 09.04.2013.

08.04.2013 через канцелярію господарського суду Київської області

(вх. № 9086 від 08.04.2013) відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечення участі представника у судовому засіданні.

У судове засідання 09.04.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 01.03.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 23.04.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 10374 від 23.04.2012) відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд повністю відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, що зазначені у відзиві.

У судовому засіданні 23.04.2013 оголошувалась перерва на 07.05.2013, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.04.2013 на підставі частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі на п'ятнадцять днів.

30.04.2013 через канцелярію господарського суду Київської області

(вх. № 10765 від 30.04.2013) позивачем подано заперечення на відзив.

У судовому засіданні 07.05.2013 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові, представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 07.05.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в м. Києві ради (далі - орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Корнієнко Іриною Миколаївною (далі - орендар) укладено договір оренди нерухомого майна (нежитлових будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва від 12.03.2010 № 233/Г.

Рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 № 291/5678 «Про деякі питання діяльності комунальних підприємств та установ, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва та передаються до сфери управління Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації» (із змінами від 10.11.2011 № 607/6843) Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в м. Києві ради передано до сфери управління Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації та переіменовано в Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації.

Відповідно до пунктів 1.1., 2.1. Договору, на підставі розпорядження Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації від 12.03.2010 № 202, орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нежиле приміщення для розміщення магазину непродовольчих товарів за адресою: м. Київ, вул. Василенка, буд. № 25, загальною площею 29,8 м2.

Згідно пункту 2.4. Договору, об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади Солом'янського району м. Києва і знаходиться на балансі орендодавця.

Відповідно до пункту 3.1. Договору, за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку та порядку використання орендної плати, затвердженої за результатами конкурсу на право оренди об'єкту комунальної власності.

Орендна плата на момент укладання договору встановлюється у розмірі 18% від вартості майна і становить 1 465,77 грн. на місяць.

Розмірі орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (пункт 3.2. Договору).

Пунктом 3.3. Договору встановлено, що додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.

Відповідно до пункту 3.5. Договору, крім орендної плати, орендар компенсує орендодавцеві його видатки по оплаті за землю (Додаток № 3 до Договору).

Відповідно до пункту 3.8. Договору, орендар повинен сплачувати орендну плату (пункти 3.1., 3.7. Договору) та інші платежі (пункти 3.5., 3.6. Договору) незалежно від результатів господарської діяльності, щомісячно, до 1-го числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Згідно з пунктом 3.9. Договору, орендна плата та інші передбачені договором платежі сплачуються орендарем починаючи з дати підписання акту прийому-передачі, нараховується орендна плата до дати підписання сторонами акту прийому-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві або до дати складання акту державним виконавцем про виселення, на підставі рішення суду.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендні та інші передбачені договором платежі своєчасно і в повному обсязі.

Договір за правовою природою є договором найму (оренди). Згідно частини 1 статті 759, частини 1 статті 761, частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Правовідносини сторін Договору регулюються також Законом України "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним законом з питань оренди державного та комунального майна та, відповідно до частин 1 та 2 статті 1 цього Закону, регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Згідно частини 1 статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

До матеріалів справи надано копію акту приймання - передачі від 12.03.2010, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв об'єкт оренди загальною площею 29,8 м2, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Василенка, буд. № 25. Акту повернення спірного майна з оренди суду не надано.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1, 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Термін дії Договору: з моменту підписання до 12.02.2013 (пункт 9.1. Договору).

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Матеріали справи не містять доказів того, що у спірний період Договір, у порядку, встановленому законодавством, розірвано або визнано недійсним.

Частиною 763 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Договір спрямований на отримання відповідачем права на користування нежитловими приміщеннями, що, в свою чергу, породжує його обов'язок сплачувати плату за користування орендованим комунальним майном, вартість комунальних послуг, витрати на утримання прибудинкової території, вартість послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж спільного використання.

Відповідно до статті 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Однак, як встановлено судом за наявними матеріалами справи, відповідач, починаючи з листопада 2011 року по 19.09.2012, неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання за Договором.

У результаті порушення орендарем зобов'язань за Договором, за ним утворилася заборгованість з орендної плати в сумі 19 851,14 грн. та заборгованість з компенсації видатків по сплаті земельного податку в сумі 1 073,64 грн. (з листопада 2011 року по 19.09.2012).

Як передбачено абзацем 1 частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-XII, орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обов'язок доказування покладається на сторони.

До матеріалів справи не додано доказів здійснення відповідачем повного розрахунку з позивачем за Договором.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив про те, що за його власним розрахунком сума заборгованості становить 19 676,39 грн., проте, судом вказане не приймається до уваги як необґрунтоване, оскільки самого розрахунку відповідачем не надано, обставин та доказів, що їх підтверджують, які стали підставами того, що контррозрахунок відповідача менше на 174,75 грн., ніж розрахунок позивача, який, за вищевикладеними висновками суду, відповідає умовам Договору та наявним матеріалам справи, суду не зазначено та не надано.

Разом з тим, судом досліджено твердження відповідача стосовно того, що з січня 2011 року в орендованому приміщенні з невідомих причин відключено електроенергію, що перешкодило підприємницькій діяльності відповідача та отриманню прибутку з орендованого приміщення та з 20.09.2012 двері орендованого приміщення заварено зварювальним пристроєм, у зв'язку з чим, відповідач звертався до міліції з заявою про протиправні дії невідомих осіб. За результатими перевірки, як зазначає відповідач, співробітниками міліції складено протокол та акт обстеженя нежитлового приміщення від 20.09.2012. Як стверджує відповідач, вказані дії вчинено позивачем, про що стало відомо з листа позивача від 27.09.2012 № 2726/37.

З огляду на матеріали справи та межі позовних вимог, що розглядаються господарським судом, вказані твердження відповідача не спростовують висновків суду про наявність заборгованості відповідача перед позивачем за Договором: предметом позову є стягнення орендної плати та компенсації видатків по сплаті земельного податку до 19.09.2012, тобто, до опломбування приміщення, що встановлено в акті обстеженя нежитлового приміщення від 20.09.2012, копію якого надано в матеріали справи. Доказів відключення у січні 2011 року електроенергії в орендованому приміщенні, а тим паче, відключення її позивачем, до матеріалів справи не надано. Відповідно до умов Договору, виконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором не пов'язане з отриманням ним прибутку від користування спірним майном.

Договір не оспорений, є дійсним та таким, що відповідає нормам чинного законодавства України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за Договором у розмірі 20 924,78 грн., а саме: 19 851,14 грн. орендної плати та 1 073,64 грн. компенсації по сплаті земельного податку.

Крім того, позивачем на підставі пункту 6.2. Договору заявлено до стягнення з відповідача пеню за несвоєчасну сплату орендних платежів, у розмірі 0,5% від суми прострочення, за кожен день, що підлягає сплаті за Договором, але не більше розміру, встановленого чинним законодавством, яка складає 293,75 грн.

Щодо заявленої до стягнення пені, судом враховано наступне.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно зі статтею 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому, порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського процесуального кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Преамбула Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", який є спеціальним з питань регулювання відносин щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, і має пріоритетне застосування щодо зазначених правовідносин сторін у справі.

У зазначеному законі прямо вказано про те, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України, а відповідно до абзацу другого частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто, за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Вказана позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі № 25/187.

Зважаючи на вищевикладені вимоги законодавства, умови Договору та обставини справи, судом перевірено правильність розрахунку пені, що наданий позивачем, у розмірі 293,75 грн. та встановлено, що вказана позовна вимога підлягає задоволенню повністю у заявленому розмірі.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 20 924,78 грн. основної заборгованості (19 851,14 грн. орендної плати і 1 073,64 грн. компенсації по сплаті земельного податку) та 293,75 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 720,50 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Корнієнко Ірини Миколаївни (08160, Київська область, с. Гатне, вул. Мічуріна, 24, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 2421513009) на користь Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (03186, м. Київ, Солом'янський район, вул. Соціалістична, 6, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35756919) 19 851 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят одна) грн. 14 коп. заборгованості з орендної плати, 1 073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 64 коп. заборгованості з компенсації по сплаті земельного податку, 293 (двісті дев'яносто три) грн. 75 коп. пені, 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 13.05.2013.

Суддя С.О. Саванчук