Решение № 31366902, 22.05.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6843/13 22.05.13

Господарський суд міста Києва у складі головуючої судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Козаковій І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу в розмірі 50 000 гривень 00 копійок

Представники:

від Позивача: Петренко В.О. (представник за довіреністю);

від Відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал» (надалі також - «Відповідач») про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу в розмірі 50 000 гривень 00 копійок.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23 серпня 2011 року між Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (Страховик) та Волохом Ігорем Дмитровичем (Страхувальник) укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу серія УБ № 859313, предметом якого є страхування транспортного засобу «КІА», державний реєстраційний номер АА 4118 НР. 11 травня 2012 року на вулиці Берковецька, 6-В в місті Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «КІА», державний реєстраційний номер АА 4118 НР, під керуванням Волоха Ігоря Дмтировича, транспортного засобу «КІА», державний реєстраційний номер АА 9299 АР, під керуванням Лало Олександра Олексійовича, транспортного засобу «Хюндай», державний реєстраційний номер АМ 6746 ВЕ, під керуванням Гладишка Володимира Анатолійовича та транспортного засобу «Фольксваген», державний реєстраційний номер АА 3189 ЕХ, під керуванням Глінського Ігоря Юрійовича. Відповідно до Постанови Святошинського районного суду міста Києва від 10 липня 2012 року пр. № 3/2608/3811/12, в діях Глінського І.Ю. вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки він порушив п. 10.11 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306. На підставі Страхового Акту № СТО-12-7650/1 від 25 червня 2012 року Позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 64 927 гривень 81 копійка.

Позивач зазначає, що Відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язаний відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, розмір якої 50 000 гривень 00 копійок.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.04.2013 року порушено провадження у справі № 910/6843/13, розгляд справи призначено на 25.04.2013 року.

24.04.2013 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від представника позивача на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі надійшли додаткові докази по справі, а саме: копія витягу з ЄДРПОУ ВАТ НАСК "Оранта"; витяг з ЄДРПОУ на Відповідача; письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та не має рішення цих органів з такого спору

25.04.2013 року в судове засідання з'явився представник позивача та надав усні пояснення по суті спору. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується Рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 15 квітня 2013 року.

Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї документів, 23.08.2011 року між Волохом Ігорем Дмитровичем та Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" було укладено Договір № УБ 859313 добровільного страхування транспортного засобу. Відповідно до платіжного доручення № 47099 від 17.07.2012 року було перераховано Волоху І.Д. страхове відшкодування в розмірі 64 927, 81 грн. згідно з Договором № 11/07-11-2/046 від 05.07.2010 року.

Таким чином, з огляду на вищевикладене Суд, керуючись статтею 38 Господарського процесуального кодексу, прийшов до висновку щодо зобов'язання Позивача надати письмові пояснення та докази сплати (платіжні доручення, банківські виписки тощо) страхового відшкодування за Договором № УБ 859313 від 23.08.2011 року добровільного страхування транспортного засобу.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача, витребуванням додаткових доказів по справі, Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2013 року відкладено розгляд справи на 22.05.2013 року.

16.05.2013 року через загальний відділ діловодства суду отримано від представника Відповідача Відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Позивач не подав до Відповідача Заяву для отримання страхового відшкодування, а подав позов відразу до суду. Тобто досудовий порядок врегулювання даних відносин Позивачем порушено повністю.

В судовому засіданні 22.05.2013 року представник Позивача, на виконання вимог Ухвали суду від 25.04.2013 року, надав суду копію Договору № 11/07-11-2/046 від 05.07.2010 року про надання послуг по виплаті грошових коштів через систему грошових переказів «Аваль-Експрес» з використанням каналів зв'язку, укладеного між Позивачем та ПАТ «РАйффайзен Банк Аваль». Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується Рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 07.05.2013 року.

Приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 22 травня 2013 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23 серпня 2011 року між Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (Страховик) та Волохом Ігорем Дмитровичем (Страхувальник) укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу серія УБ № 859313, предметом якого є страхування транспортного засобу «КІА», державний реєстраційний номер АА 4118 НР.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 травня 2012 року на вулиці Берковецька, 6-В в місті Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «КІА», державний реєстраційний номер АА 4118 НР, під керуванням Волоха Ігоря Дмтировича, транспортного засобу «КІА», державний реєстраційний номер АА 9299 АР, під керуванням Лало Олександра Олексійовича, транспортного засобу «Хюндай», державний реєстраційний номер АМ 6746 ВЕ, під керуванням Гладишка Володимира Анатолійовича та транспортного засобу «Фольксваген», державний реєстраційний номер АА 3189 ЕХ, під керуванням Глінського Ігоря Юрійовича.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований Позивачем автомобіль «КІА», державний реєстраційний номер АА 4118 НР.

Відповідно до Довідки ВДАІ Святошинського РУГУ МВС України в м. Києві № 9004336 про дорожньо-транспортну пригоду, дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок перевищення безпечної швидкості Глінським Ігорем Юрійовичем.

Відповідно до Постанови Святошинського районного суду міста Києва від 10 липня 2012 року пр. № 3/2608/3811/12, в діях Глінського І.Ю. вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки він порушив п. 10.11 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306.

Відповідно до Звіту № АА4118НР-31.05/2 про оцінку автомобіля КІА держномер АА 4118 НР, складеного ТОВ «Гарант - АСІСТАНС», матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля КІА держномер АА 4118 НР, в результаті його пошкодження при ДТП, складає: 67 779 гривень 60 копійок

Як вбачається з матеріалів справи, 05.07.2010 року між Позивачем та ПАТ «РАйффайзен Банк Аваль» укладено Договір № 11/07-11-2/046 від про надання послуг по виплаті грошових коштів через систему грошових переказів «Аваль-Експрес» з використанням каналів зв'язку, відповідно до якого Позивач перераховує на транзитний рахунок Банку грошові кошти в національній валюті, призначені для виплати грошової винагороди, комісійної винагороди, заробітної плати та інших платежів в межах чинного законодавства України. Одночасно з перерахуванням коштів Позивач зобов'язаний надавати Банку зведену відомість виплат одержувачам.

Відповідно до платіжного доручення № 47099 від 17 липня 2012 року, Позивач згідно Договору № 11/07-11-2/046 перерахував на рахунок ПАТ «РАйффайзен Банк Аваль» 1130640,95 грн.

Згідно з відомістю № 145 від 17 липня 2012 року виплат страхового відшкодування по договору № 11/07-11-2/046, Позивач здійсни виплату страхового відшкодування Волоху І.Д. в розмірі 64 927,81 грн.

Відповідно до інформації наданої МТСБУ на запит Суду, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Фольксваген», державний реєстраційний номер АА 3189 ЕХ, на момент настання страхової події була застрахована ПрАТ «СК «Страховий капітал» на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/1010494, розмір франшизи згідно з вказаним Полісом складає « 0».

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач посилається на те, що Відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язаний відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, розмір якої 50 000 гривень 00 копійок.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, представник Відповідача зазначає, що Позивач не подав до Відповідача Заяву для отримання страхового відшкодування, а подав позов відразу до суду. Тобто досудовий порядок врегулювання даних відносин Позивачем порушено повністю.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги ВАТ НАСК «Оранта» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Також, статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем на виконання зобов'язань за Договором добровільного страхування транспортного засобу серія УБ № 859313 відшкодовано на користь страхувальника 64 927 гривень 81 копійку.

Таким чином, до ВАТ НАСК «Оранта» перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Вина особи, яка керувала транспортним засобом ««Фольксваген», державний реєстраційний номер АА 3189 ЕХ встановлена у судовому порядку Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 10 липня 2012 року пр. № 3/2608/3811/12.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 статті 9 Закону України „Про страхування").

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

В статті 1191 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Враховуючи визначені Полісом № АВ/1010494 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлену судом вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля «КІА», державний реєстраційний номер АА 4118 НР, Відповідач зобов'язаний відшкодувати Позивачу витрати в розмірі 50 000 гривень 00 копійок.

Також, Суд не погоджується з доводами представника Відповідача, викладеними в Відзиві на позовну заяву, про те, що Позивач не подав до Відповідача Заяву для отримання страхового відшкодування, а подав позов відразу до суду, тобто досудовий порядок врегулювання даних відносин Позивачем порушено повністю, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 листопада 2012 року НАСК «Оранта» направлено на адресу ПрАТ «СК «Страховий капітал» Заяву № 09-06-06/28643 на виплату страхового відшкодування у порядку регресу в розмірі 64 927 гривень 81 копійку.

Крім того, Статтею 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Зазначена норма передбачає наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову, а не вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток.

Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм НАСК «ОРАНТА» може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 28 серпня 2012 року у справі № 23/279.

Частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на ПрАТ «СК «Страховий капітал».

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал» (01004, м. Київ, вулиця Кропивницького, 6, кв. 2, код ЄДРПОУ 32206908) на користь Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (01032, м. Київ ,вулиця Жилянська, 75, р/р 26501000001044 в АКБ «Укрсоцбанк», МФО 300023, ідентифікаційний код № 00034186) 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал» (01004, м. Київ, вулиця Кропивницького, 6, кв. 2, код ЄДРПОУ 32206908) на користь Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (01032, м. Київ ,вулиця Жилянська, 75, р/р 26501000001044 в АКБ «Укрсоцбанк», МФО 300023, ідентифікаційний код № 00034186) 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) гривень 50 копійок судового збору.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 23 травня 2013 року.

Суддя О.В. Чинчин