Постановление суда № 3136051, 18.09.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-13306/06

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010,  м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“18”вересня 2007 р.  Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                            Федорова М.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

                                                                       Ланченко Л.В.

                                                                       Карася О.В.

                                                                       Рибченка А.О.

секретар судового засідання                Ярцева С.В.

за участю представників згідно протоколу судового засіданні від 18.09.07р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргуМелітопольської ОДПІ Запорізької області на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 24.02.2005р. та рішення господарського суду Запорізької області від 01.10.2005р.

у справі № 24/281

за позовом   Мелітопольського орендного підприємства теплових мереж

до                   Мелітопольської ОДПІ Запорізької області

про                 визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

ВСТАНОВИВ:

Мелітопольське орендне підприємство теплових мереж звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Мелітопольської ОДПІ Запорізької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 01.10.2005, яке залишено без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 24.02.2005, позовні вимоги задоволено в  повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В своїй скарзі просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 24.02.2005 та рішення господарського суду Запорізької області від 01.10.2005та припинити провадження у справі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішені спору у даній справі неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фахівцями Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції проведено документальну перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість Мелітопольського орендного підприємства теплових мереж за квітень 2004 року, за результатами якої складено акт № 617/23/05541114 від 21.06.2004 року.

На підставі вказаного акта перевірки, згідно п.п. "б" п.п. 4.2.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року № 2181 -ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", відповідно до 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" з внесеними змінами та доповненнями, та п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення від 24.06.2004 року № 0004222302/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 76985, 41грн., з яких: 64154,51грн. - основний платіж, 12830, 90грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Також, 24.06.2004 року податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004212302/0, згідно з яким, у Мелітопольського орендного підприємства теплових мереж виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 185765, 49грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суди попередніх інстанцій обґрунтовують свої рішення тим, позивач правомірно, користуючись правом наданим п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у податковій декларації з ПДВ за квітень 2004 року визначив суму податкового кредиту з урахуванням факту придбання в цьому звітному періоді товару ціна якого містить суму ПДВ у розмірі 249920грн.00коп. Діюче законодавство не пов'язує право платника податку на податковий кредит (покупця), у випадку віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ із зобов'язанням цього платника податку встановлювати факт надмірної сплати

Колегія суддів Вищого адміністративного суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У позивача виникло право на податковий кредит з дати отримання податкової накладної № 2904-1 від 29.04.2004 року, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (а.с.40).

Факт передачі товару за контрактом № 2904-1Д від 29.04.2004 року підтверджується актом приймання-передачі від 29.04.2004 року та належним чином оформленою податковою накладною № 2904-1 від 29.04.2004 року (а.с.35-37,40-41).

Таким чином, позивачем правомірно, відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону України віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 249920грн. 00коп. та визначено цю суму в податковій декларації за квітень 2004 року.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом.

Згідно п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 вказаного Закону України, суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період (п.п.7.7.3 п. 7.7. ст. 7 закону). Закон не містить інших підстав для отримання бюджетного відшкодування.

Як вже зазначалося, позивач підтвердив свої витрати податковою накладною та правомірно включив до податкового кредиту суму податку, нарахованого у зв'язку з придбання товару.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку про те, що зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ є безпідставним

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга Мелітопольської ОДПІ Запорізької областізадоволенню не підлягає, а постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 16.05.2005р. та рішення господарського суду Запорізької області від 01.10.2005р. у справі № 24/281– залишаються без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Мелітопольської ОДПІ Запорізької областізалишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 16.05.2005р. та рішення господарського суду Запорізької області від 01.10.2005р. у справі № 24/281 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. ФедоровСуддіА.І. БрайкоЛ.В. ЛанченкоО.В. КарасьА.О. Рибченко