Постановление суда № 3135650, 12.02.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції Бахар С.В. Суддя-доповідач Ляшенко Д.В.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

12 лютого 2009 року справа № 2-а-13399/08/0570

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Ляшенка Д.В.

суддів: Колеснік Г.А., Малашкевич С.А.

при секретарі судового засідання

Агейченковій К.О.за участю представників:

від позивача:

від відповідача:

не зявився

не зявивсярозглянувши у відкритому

апеляційну скаргусудовому засіданні в м. Донецьку

Державної податкової інспекції у

м. Сніжному на постанову Донецького окружного адміністративного судувід22 вересня 2008 рокупо адміністративній справі№ 2-а-13399/08за позовомДержавного підприємства «Сніжнеантрацит», м. Сніжне доДержавної податкової інспекції у м. Сніжномупровизнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 000221154/0 від 13.06.2008 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2008 року у справі № 2-а-13399/08 у повному обсязі задоволений позов Державного підприємства «Сніжнеантрацит» до Державної податкової інспекції у м. Сніжному, визнане недійсним податкове повідомленнярішення Державної податкової інспекції у м. Сніжному від 13 червня 2008 року № 000221154/0 з мотивів не доведеності законних підстав нарахування фінансових санкцій.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а також невірної юридичної оцінки обставинам справи..

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду, проте не скористалися своїм правом бути присутніми під час розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Державне підприємство „Сніжнеантрацит" зареєстроване як юридична особа державним реєстратором виконавчого комітету Сніжнянської міської ради 2 вересня 2003 року, включене до ЄДРПОУ за номером 3190612і, знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у м. Сніжному Донецької області.

10 червня 2008 року відповідачем складений акт № 438/15-31906124 про результати проведення невиїзної документальної перевірки позивача з питання своєчасної сплати узгоджених сум податкових зобов'язань, в тому числі по податку на додану вартість.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 13 червня 2008 року № 0002211540/0, яким застосовані

штрафні (фінансові) санкції у розмірі 80077 грн. 58 коп. за затримку на 86 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового з зобов'язання у розмірі 400387 грн. 79 коп. за платежем: податок на додану вартість.

Правовою підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення визначені норми підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III(надалі - Закон № 2181).

Згідно з підпунктом 17 1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Проблемою даного спору є наявність або відсутність об'єкту застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкових зобов'язань, визначених Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Згідно пункту 1.2 статті 1 зазначеного Закону податкове зобов'язання -зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 цього Закону податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (зурахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Як вбачається з акту перевірки об'єктом застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями стала сплата позивачем сум податку на додану вартість 15 платіжними дорученнями, дати та суми сплати співпадають з даними зворотного боку облікової картки позивача.

Призначенням платежу, як вбачається з платіжних доручень, є сплата податку на додану вартість згідно постанови Кабінету Міністрів України № 270.

Постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 року №

270, яка набрала чинності з 2 квітня 2002 року, були внесені зміни в постанову Кабінету Міністрів України № 892 від 5 червня 2000 року «Про заходи щодо стабілізації роботи підприємств вугільної промисловості».

Пунктом 7-1 постанови Кабінету Міністрів України № 892 (в редакції постанови № 270) визначено, що суми податку на додану вартість, отримані від споживачів за поставлену вугільну продукцію, підприємства вугільної промисловості (далі - платник податку) перераховують не пізніше наступного операційного дня на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий у відповідній установі банку, для розрахунків з податку на додану вартість. У міру надходженні коштів на зазначений поточний рахунок платник податку спрямовує їх на сплату податку на додану вартість в державний бюджет і на поточні розрахунки з постачальниками за поставлені в поточному місяці товари (роботи, послуги), необхідні для виробництва вугільної продукції, та з іншими кредиторами, визначеними пропорційно частці сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, належних до сплати в державний бюджет, та сум податку, належних до сплати постачальникам, за підсумками місяця, що передує місяцю, в якому проводився такий розподіл.

Під час проведення розрахунків з податку на додану вартість з постачальниками та іншими кредиторами за поставлені в поточному місяці товари (роботи, послуги) необхідні для виробництва вугільної продукції, в платіжному документі у графі "Призначення платежу" платник податку робить такий запис: "Кошти длярозрахунків з бюджетом з податку на додану вартість згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 року № 270". Зазначені кошти перераховуються на відкритий кожному такому постачальнику (іншому кредитору) рахунок у відповідній установі банку.

Під час здійснення платежу в оплату вартості товарів (робіт, послуг) у платіжному документі робиться така відмітка: «Платіж згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 року № 270».

Кошти для розрахунків з податку на додану вартість, зараховані на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, використовуються лише в порядку і за напрямами, визначеними у цьому пункті. Стягнення коштів із зазначеного рахунка може здійснюватися відповідно до вимог пункту 3.2.2 статті 3.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Відповідальність за цільове використання коштів несе власник зазначеного рахунка відповідно до законодавства.

Зазначеною постановою визначено, що платникам податку необхідно забезпечити відкриття у відповідних установах банку поточних рахунків із спеціальним режимом використання для розрахунків з податку на додану вартість.

Зазначені рахунки відкриваються відповідно до вимог Інструкції про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку від 18 грудня 1998 року № 527 (зареєстровано в Міністерстві юстиції 24 грудня 1998 року за № 819/3259).

Позивач здійснив оплату поточних податкових зобов'язань відповідно до зазначеної постанови. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач не мав права скерувати зазначені кошти в рахунок сплати податкових зобовязань інших податкових періодів.

Відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов'язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов'язок нею взагалі не визначений У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу (у даному випадку - органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами з питань оподаткування.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що як сплата податкового зобов'язання з порушенням граничного строку сплати позивачем податковим органом сприйняті також подані позивачем до податкового органу уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань податку на додану вартість, у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок від 20 травня 2008 року, яким позивач виправив помилки за звітні податкові періоди: січень та лютий 2008 року. Саме зазначені виправлення помилок шляхом зменшення зобов'язання відповідачем сприйняте як погашення зобов'язання.

Виправлення платником податку самостійно виявлених помилок шляхом подання уточнюючого розрахунку не посвідчує факт сплати узгодженої суми податкового зобов'язання і не є погашеною сумою в розумінні приписів підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181, внаслідок чого підстави для застосування штрафу відсутні.

За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, а відтак постанова суду є законною і обгрунтованою, а тому підстав для її скасування немає.

Керуючись статтями 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сніжному на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2008 року у справі № 2-а-13399/08 за позовом Державного підприємства «Сніжнеантрацит» до Державної податкової інспекції в м. Сніжному про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сніжному № 0002211540/0 від 13 червня 2008 року залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів: